Постанова

від 18.08.2014 по справі 808/4110/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року (15 год. 53 хв.)Справа № 808/4110/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Комарніцька Л.А.,

від відповідача - Бедрик А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФОРТ»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФОРТ» (далі - ТОВ «МАКФОРТ», позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292201 від 28.01.2014, №0000272201 від 28.01.2014, №0001632201 від 17.04.2014, №0001642201 від 17.04.2014, прийняті відповідачем.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що господарські операції з поставки товарів та виконання робіт, які були здійснені позивачем з контрагентами ТОВ «Ерідан», ТОВ «Сизам торгівельні іновації», ТОВ «Агро-біз», ДП «Запорізький річковий порт», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ПП «Сіата» мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ «МАКФОРТ». Вказує, що під час перевірки відповідачу надавались усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, відтак, вважає, що в Акті перевірки помилково зазначено про порушення ТОВ «МАКФОРТ» вимог податкового законодавства, а податкові повідомлення - рішення винесені за результатами перевірки відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх. № 31002 від 12.08.2014) та додаткових поясненнях по справі (вх. 31645 від 18.08.2014), в яких, зокрема, зазначено, що операції з постачання товарів (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відтак, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті фахівцями податкової інспекції цілком правомірно та відповідно до фактично існуючих обставин. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 05.08.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.

В період з 02.12.2013 по 20.12.2013 на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1 та 77.4 статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спеціалістами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МАКФОРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства від 27.12.2011 №1502/22-01/36648839 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки встановлені порушення ТОВ «МАКФОРТ» вимог чинного законодавства, а саме:

- пунктів 138.1 та 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 351002 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року всього у сумі 58246 грн., з 2012 рік у сумі 292756 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) за грудень 2012 року у сумі 5000 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальній сумі 200280 грн., а саме: за жовтень 2011 року;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 24 декларації з ПДВ) 257888 грн., в тому числі за січень 2012 року - 22888 грн.; за лютий 2012 року - 11667 грн.; за березень 2012 року - 8333 грн.; за квітень 2012 року - 8333 грн.; за травень 2012 року - 191667 грн.; за червень 2012 року - 10000 грн.; за грудень 2012 року - 5000 грн.

- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме - підприємством у 2,3 кварталах 2012 року подано податковий розрахунок форми 1ДФ з неповними відомостями.

З висновками, що були викладені в зазначеному вище акті перевірки ТОВ «МАКФОРТ» не погодилось, у зв'язку з чим 17.01.2014 були подані заперечення до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя до акту перевірки від 27.12.2011 №1502/22-01/36648839.

На заперечення позивача, відповідач листом від 24.01.2014 №711/10/08-28-22-01 про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 27.12.2011 №1502/22-01/36648839, висновки акту перевірки залишив без змін.

На підставі вище зазначених висновків акту перевірки, з урахуванням висновків про результати розгляду заперечень до акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000272201 від 28.01.2014, яким ТОВ «МАКФОРТ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 200 280, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 100 140, 00 грн.;

- № 0000282201 від 28.01.2014, яким ТОВ «МАКФОРТ» було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток по основному платежу - 351 002, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 73 189, 00 грн.;

- № 0000292201 від 28.01.2014, яким ТОВ «МАКФОРТ» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 5000 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 11.02.2014 позивач подав на них первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

07.04.2014 позивач надав доповнення до зазначеної вище скарги до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

В ході розгляду скарги була призначена повторна перевірка позивача.

За результатами повторної перевірки відповідачем було складено Акт від 01.04.2014 № 161/22-0709/36648839 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАКФОРТ» (код ЄДРПОУ 36648839) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по З1.12.2012 (далі - акт повторної перевірки).

Повторною перевіркою були встановлені порушенням позивачем:

- пункту 44.6 статті 44, пунктів 138.2 та 138.8 статті 138, з врахуванням вимог підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період у сумі 350 771, 00 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року на суму 58015, 00 грн. та за 2012рік - на суму 292 756, 00 грн.;

- пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 200280, 00 грн., а саме: за жовтень 2011 року;

- завищення рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)» за періоди: за грудень 2011 року у сумі - 22888 грн.; за січень 2012 року у сумі - 11667 грн.; за березень 2012 року у сумі - 8333 грн.; за квітень 2012 року у сумі -190209 грн.;

- завищення суми «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ)» у сумі 275153 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2012 року у сумі 22888 грн.; за лютий 2012 року у сумі 42888 грн.; за березень 2012 року у сумі 42888 грн.; за квітень 2012 року у сумі 51260 грн.; за травень 2012 року у сумі 241469 грн.; за червень 2012 року у сумі 251469 грн.; за липень 2012 року у сумі 251469 грн.; за серпень 2012 року у сумі 251469 грн.; за вересень 2012 року у сумі 251669 грн.; за листопад 2012 року у сумі 270153 грн.; за грудень 2012 року у сумі 275153 грн.;

- заниження суми «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації )» за період: за жовтень 2012 року у сумі -169040 грн.

З висновками, що були викладені в зазначеному вище акті перевірки ТОВ «МАКФОРТ» не погодилось, у зв'язку з чим 07.04.2014 були подані заперечення до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя до акту перевірки від 01.04.2014 № 161/22-0709/36648839.

За результатами розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення № 0000272201 від 28.01.2014, № 0000282201 від 28.01.2014, № 0000292201 від 28.01.2014 Головне управління Міндоходів Рішенням від 10.04.2014 №2892/7/0807-1004113:

- скасувало податкове повідомлення-рішення № 0000282201 від 28.01.2014, прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, в частині донарахованого податку на прибуток у сумі 231 грн. і залишило без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині;

- залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 28.01.2014, прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- залишило без змін податкове повідомлення-рішення № 0000292201 від 28.01.2014, прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, та збільшило на 228 097, 00 грн. суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість і зобов'язало ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя скласти та направити платнику податків окреме податкове повідомлення-рішення на суму такого збільшення.

На заперечення позивача від 07.04.2014, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 14.04.2014 №3759/10/08-28-22-01 про результати розгляду заперечень від 07.04.2014 б/№ до акту перевірки від 01.04.2014 № 161/22-0709/36648839, висновки акту перевірки залишила без змін.

На підставі Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.04.2014 №2892/7/0807-1004113, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 17.04.2014 винесено 2 нових податкових повідомлення - рішення:

- № 0001632201 від 17.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток по основному платежу - 350 771, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 73 189, 00 грн.;

- № 0001642201 від 17.04.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень - квітень 2012 року на суму 228 097, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавалась повторна скарга до Міністерства доходів і зборів України від 18.04.2014 (вих. № 18/04-3) на податкові повідомлення-рішення № 0000272201 від 28.01.2014, № 0000282201 від 28.01.2014, № 0000292201 від 28.01.2014, що винесені ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Рішенням від 12.06.2014 № 10435/6/99-99 про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін податкові повідомлення-рішення № 0000272201 від 28.01.2014, № 0000282201 від 28.01.2014, № 0000292201 від 28.01.2014, з урахуванням збільшення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що є предметом оскарження в цьому позові, позивач звернувся з позовом до суду.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо донарахування податку на прибуток слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом другим підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписом підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі сторінки 6 Акту перевірки (а.с. 17) у підпункті 3.1.2 «Валові витрати» пункту 3.1 «Податок на прибуток» відповідачем зазначається що ТОВ «МАКФОРТ» мало взаємовідносини з ТОВ «Ерідан». За результатом аналізу податкової звітності, відповідачем встановлено, що ТОВ «Ерідан» має значні розбіжності між задекларованими обсягами з ПДВ та податку на прибуток. Сформовано податковий кредит у одного контрагента, що має стан відмінний від основного. До перевірки не надано сертифікатів якості, паспортів, ВМД, інших документів, що можуть підтвердити постачання товару, його походження від TOB «Ерідан» (стор. 8 Акту перевірки, а.с. 18).

Виходячи з цього, відповідачем зроблений висновок про неможливість підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ «Ерідан» з ТОВ «МАКФОРТ», а отже, як зазначає податковий орган, господарська операція ТОВ «МАКФОРТ» та TOB «Ерідан» не спричиняє реального настання правових наслідків.

З матеріалів справи судом встановлено, та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, що 30.08.2011 ТОВ «МАКФОРТ» було укладено договір купівлі продажу №110830 з TOB «Ерідан», відповідно до якого TOB «Ерідан» поставляло TOB «МАКФОРТ» технічну продукцію, яка в подальшому використовувалась для доукомплектування транспортних засобів, які продає позивач (що підтверджується змістом специфікацій до договорів купівлі продажу автомобілів).

Зазначена продукція була передана TOB «МАКФОРТ» згідно видаткових накладних (видаткові накладні №6 від 10.10.2011, № 6 від 01.11.2011, №17 від 10.11.2011). Транспортування товару здійснювалось позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними (№ 111 від 10.10.2011 № 122 від 01.11.2011, № 129 від 10.11.2011), подорожними листами та ін.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні №6 від 10.10.2011, № 6 від 01.11.2011, №17 від 10.11.2011.

Продукція була повністю оплачена, що підтверджується банківськими виписками, які надавались позивачем під час перевірки, копії наявні в матеріалах справи.

Відповідні запчастини, які придбавав позивач за цим договором, в подальшому встановлювались на автомобілі, що продавались споживачам за договорами купівлі-продажу №ОФ-003/10-11 від 14.10.2011, №ОФ-007/10-11 від 17.10.2011, №ОФ-009/10-11 від 19.10.2011, №ОФ-002/10-11 від 12.10.2011, №ОФ-005/10-11 від 17.10.2011, №ОФ-013/10-11 від 22.10.2011, №ОФ-012/10-11 від 21.10.2011, №ОФ-010/10-11 від 19.10.2011, №НФ-006/11-11 від 07.11.2011, №НФ-005/11-11 від 05.11.2011, №НФ-003/11-11 від 01.11.2011, №ОФ-О16/01-І1 від 01.11.2011, №ЯФ-001/01-12 від 10.11.2011, №НФ-011/11-11 від 29.11.2011, №НФ-012/11-11 від 29.11.2011, №НФ-001/11-11 від 01.11.2011, №ОФ-001/10-11 від 10.11.2011.

Слід також зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу розбіжності даних аналізу податкової звітності іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Крім того, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення підприємством валових витрат, адже відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 (далі - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані аналізу податкової звітності TOB «Ерідан», на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків TOB «МАКФОРТ», що достовірно підтверджували б наявність факту порушення.

Позивачем для перевірки були надані - договір №110830 від 30.08.2011 зі специфікаціями, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки. На підтвердження транспортування товару підприємством надавались товарно-транспортні накладні. По зазначеній операції підприємство придбавало товари, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності, що підтверджується рухом товарів по ланцюгу (перелік первинних документів на реалізацію придбаного товару наводиться на сторінках 5-6 акту повторної перевірки від 01.04.2014 № 161/22-0709/36648839, а.с. 107-108).

В Акті повторної перевірки, на стор. 5 (а.с. 107) ревізорами ДПІ вказується що позивач не надав для перевірки специфікації, вказані в договорі, які мають містити конкретне найменування товару.

Зазначене вище твердження відповідача спростовується матеріалами справи, а саме відповідно до доповнень до скарги на податкові повідомлення рішення № 0000272201 від 28.01.2014, № 0000282201 від 28.01.2014, № 0000292201 від 28.01.2014, - які надавались позивачем до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 07.04.2014, отримання яких підтверджується печаткою Загального відділу Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з підписом «ОСОБА_1» (а.с. 76), - позивачем у якості додатків до скарги були надані копії специфікацій по договору з ТОВ «Ерідан». Копії специфікацій також надавались позивачем разом із запереченнями до акту повторної перевірки, що підтверджується вхідним штампом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя з зазначенням дати «07 квітня 2014 року» (а.с. 147-153).

На сторінці 5 Акту повторної перевірки (а.с. 107) зазначається про надані позивачем для перевірки видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (за яким перевозився товар), наводяться розрахункові документи, а також рух товару в подальшому з посиланням на первинні документи.

Проте, на сторінці 8 Акту повторної перевірки (а.с 110) перевіряючими зроблений висновок про непідтвердженність відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами складу валових витрат підприємства.

Наданий під час перевірок договір зі специфікаціями, видаткові накладні, податкові накладні та інші документи містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, встановити обставини здійснених операцій, а також грошову складову вчинених господарських операцій. Жодних зауважень щодо дефектів або невідповідностей даних у зазначених вище документах податковим органом під час перевірок не зазначалось.

Таким чином, відповідач безпідставно не прийняв первинні документи за договором та необґрунтовано зменшив валові витрати підприємства.

Як вбачається зі сторінки 9 акту повторної перевірки (а.с. 111), відповідачем встановлено завищення витрат на загальну суму 1 394 077 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 1 394 077 грн. Порушення встановлено відповідно до даних бухгалтерського обліку, а саме даних рахунку 90 «Собівартість придбаних (виготовлених) товарів, робіт, послуг». За даними декларації підприємством задекларовано за 4 квартал 2012 року 7 426 324 грн., за даними бухгалтерського обліку 6 032 247 грн.

На підставі розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку, відповідачем встановлений факт завищення валових витрат, та зазначається, що не підтверджені первинними документами валові витрати на загальну суму 1 394 077 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно даних бухгалтерського обліку, а саме рахунку 90 «Собівартість придбаних (виготовлених) товарів, робіт, послуг» (том 2, а.с. 70) обліковується сума - 7 426 322, 72 грн. - яка співпадає з даними податкового обліку за 4 квартал 2012 року. Копія витягу з Головної книги ТОВ «МАКФОРТ» рахунку 90 «Собівартість придбаних (виготовлених) товарів, робіт, послуг» за 4 квартал 2012 року надавалась позивачем 17.01.2014 разом із запереченнями на акт перевірки, отримання яких підтверджується вхідним штампом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (а.с. 42).

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, га докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Всупереч зазначеній вище нормі, Акти перевірки не містять інформації, порівнянь, таблиць або посилань на первинні документи, на яких би ґрунтувався висновок відповідача про завищення валових витрат позивачем з чого можна зробити висновок, що ревізорами ДПІ не здійснювалась перевірка первинних документів за цей період ані під час першої, ані під час повторної перевірки.

Таким чином, відповідач відобразив в акті перевірки неправдиві дані стосовно бухгалтерського обліку позивача та безпідставно зробив висновок про завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, у 4 кварталі 2011 року ТОВ «МАКФОРТ» мало взаємовідносини з TOB «Агро-Біз», а саме: між ТОВ «МАКФОРТ» та ТОВ «Агро-Біз» було укладено договір поставки №9/10-1 від 02.09.2011, відповідно до якого ТОВ «Агро-Біз» виступив підрядником у виконанні виготовлення та розміщення реклами ТОВ «МАКФОРТ» на 24 рекламних щитах у період з 01.10.2011 по 31.12.2011 на суму 125 560, 00 грн.

На сторінці 14 акту перевірки (а.с. 21) відповідачем зазначається, що за результатами аналізу податкової звітності, встановлено значні розбіжності між задекларованими обсягами з ПДВ та податку на прибуток TOB «Агро-Біз». Сформовано податковий кредит у одного контрагента, що має стан відмінний від основного. Вид економічної діяльності TOB «Агро-Біз» не відповідає складу послуг, що зазначено в документах, відсутня інформація щодо наявності у TOB «Агро-Біз» ліцензій щодо здійснення рекламних послуг».

На підставі цього, відповідачем зроблений висновок про непідтвердженність відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами складу витрат по операціям з TOB «Агро-Біз» (стор. 16 Акту перевірки, а.с. 22).

З зазначеним вище твердженням податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу України юридична особа має універсальну правоздатність. Універсальна (загальна) правоздатність дає юридичній особі можливість брати участь у будь-яких цивільних правовідносинах. Обмеження цивільної правоздатності юридичної особи допускається лише за рішенням суду.

З урахуванням зазначених вище норм Закону, слід зазначити, що розбіжності, які встановлені відповідачем за результатами аналізу податкової звітності TOB «Агро-Біз» між задекларованими обсягами з ПДВ та податку на прибуток не можуть бути підставою вважати непідтвердженими операції з отримання рекламних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКФОРТ».

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства зовнішня реклама не ліцензується.

З акту перевірки вбачається, що на підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем під час перевірки надавались наступні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку - договір № 9/10-1 від 02.09.2011, акт виконаних робіт ТОВ «Агро-Біз» до ТОВ «МАКФОРТ» від 31.12.2011, банківські виписки, які свідчать про перерахування грошових коштів з розрахункового рахунка ТОВ «МАКФОРТ» на розрахунковий рахунок ТОВ «Агро-Біз», оборотно-сальдова відомість по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (стор. 13 Акту перевірки, а.с. 20 - зворотній бік).

Відповідно до заперечень до акту перевірки, - які надавались позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 17.01.2014, що підтверджується вхідним штампом ДПІ (а.с. 42-48), - позивачем також надавались копії фотоматеріалів по виконанню робіт згідно з договором ТОВ «Агро-Біз».

Відповідно до акту повторної перевірки позивачем надавалась податкова накладна №75 від 31.12.2011 на суму 125 560, 00 грн.

Як вбачається з актів перевірки, жодних зауважень щодо дефектів або невідповідностей даних у зазначених вище документах податковим органом не зазначено. Надані під час перевірок договір, податкова накладна, акт виконаних робіт та інші документи містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, встановити обставини здійснених операцій, а також грошову складову вчинених господарських операцій.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача про непідтвердженість відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами складу витрат по зазначеній операції такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Щодо донарахування податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні.

На сторінці 28 Акту перевірки (а.с. 28) відповідачем зазначається, що ТОВ «МАКФОРТ» на порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України завищено податковий кредит в результаті відображення в бухгалтерському та податковому обліку документально оформлених та фактично неіснуючих операцій на отримання ТМЦ від підприємства TOB «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ» на суму 30 947 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2011 ТОВ «МАКФОРТ» було укладено договір купівлі продажу №033001 з TOB «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ», відповідно до якого TOB «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ» поставляло TOB «МАКФОРТ» запчастини та обладнання для легкових автомобілів, які в подальшому використовувались для доукомплектування транспортних засобів, які продає позивач (що підтверджується змістом специфікацій до договорів купівлі продажу автомобілів).

Зазначена продукція була передана TOB «МАКФОРТ» згідно видаткових накладних (видаткові накладні №1 від 04.07.2011, № 2 від 01.08.2011, №44 від 05.08.2011). Транспортування товару здійснювалось позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожними листами.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні №1 від 04.07.2011, № 2 від 01.08.2011, №44 від 05.08.2011.

Продукція була повністю оплачена, що підтверджується банківськими виписками, які надавались позивачем під час перевірки, копії наявні в матеріалах справи.

Відповідні запчастини та обладнання, які придбавав позивач за цим договором, в подальшому встановлювались на автомобілі, що продавались споживачам за договорами купівлі-продажу №ІФ-079/07-11 від 08.08.2011, №ІФ-083/07-11 від 30.07.2011, №ІФ-081/07-11 від 26.07.2011, №ЯФ-006/08-11 від 16.08.2011, №АФ-007/08-11 від 16.08.2011, №АФ-009/08-11 від 17.08.2011, №АФ-003/08-11 від 08.08.2011, №АФ-008/08-11 від 17.08.2011.

Таким чином, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем були надані необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання ТОВ «МАКФОРТ» товару від ТОВ «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ» та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В акті перевірки відповідачем зазначається, що первинні та фінансово - господарські документи від TOB «Ерідан» не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення вищезазначених господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення TOB «МАКФОРТ» до податкового кредиту (сторінки 28-29 акту перевірки, а.с. 28).

В чому саме полягає неспрямованість укладеного правочину на настання обумовлених ним правових наслідків в акті перевірки не зазначено. Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договору між ТОВ «МАКФОРТ» та ТОВ «Ерідан» акти перевірки також не містять.

Як зазначалось вище, позивачем для перевірки надавались наступні документи - договір №110830 від 30.08.2011 зі специфікаціями, видаткові накладні №6 від 10.10.2011, №6 від 01.11.2011, №17 від 10.11.2011, податкові накладні №6 від 10.10.2011, № 6 від 01.11.2011, №17 від 10.11.2011, банківські виписки. На підтвердження транспортування товару підприємством надавались товарно-транспортні накладні № 111 від 10.10.2011 № 122 від 01.11.2011, № 129 від 10.11.2011. Також транспортування товару підтверджується подорожніми листами. По зазначеній операції підприємство придбавало товари, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності, що підтверджується рухом товарів по ланцюгу.

Таким чином, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем були надані необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання ТОВ «МАКФОРТ» товару від ТОВ «Ерідан» та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається зі сторінок 29-34 акту повторної перевірки (а.с. 132-136), відповідачем вказується на неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбаними за договорами купівлі-продажу з ДП «Запорізький речковий порт» та ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» теплоходів «О.Є. Корнійчук» та «Борисфен» у загальній сумі 366383 грн.

У якості підстав для такого висновку вказується, що ТОВ «МАКФОРТ»:

- не зареєстрував вказані пасажирські судна;

- не має відповідного виду економічної діяльності;

- не надав посвідчення про право власності, документи осіб командного складу, дипломів і кваліфікаційних посвідчень екіпажів, реєстрацію суднових документів та ін.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляну на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, основні засоби були придбані на підставі нотаріально посвідчених договорів.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.10.2011 ТОВ «МАКФОРТ» було придбано пасажирській теплохід «Борисфен» у Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (далі - ПАТ «ЗСЗ»). Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу № 639 від 06.10.2011 ТОВ «МАКФОРТ» було придбано у ПАТ «ЗСЗ» додаткове обладнання до вказаного плавучого засобу. Теплохід «Борисфен» був переданий позивачу відповідно до акту приймання-передачі від 06.10.2011. На підтвердження передачі теплоходу «Борисфен» та додаткового обладнання ПАТ «ЗСЗ» було виписано видаткові накладні №ЗС-0000089 від 06.10.2011 та №ЗС-0000092 від 06.10.2011. За наслідками виконання умов договору позивачу була надана податкова накладна №58 від 07.11.2011. (стор. 31 акту перевірки, зворотній бік а.с. 29).

Розрахунки за даними операціями здійснені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (том 2, а.с. 36-37).

Згідно договору фрахтування судна без екіпажу № б/н, укладеним 24.05.2013 між ТОВ «МАКФОРТ» (Судновласник) та ТОВ «Речной трамвайчик» (Фрахтувальник), судновласник зобов'язався надати в тимчасове користування і володіння фрахтувальникові а фрахтувальник прийняти і оплатити не укомплектоване екіпажем і не споряджене судно. Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що ставка фрахту у навігаційний період за перший календарний рік дій цього договору, а саме з 01.06.2013 по 30.09.2013 становить 10 000 (десять тисяч) грн. на місяць, у тому числі ПДВ, а у міжнавігаційний період за перший календарний рік дій цього договору, а саме з 01.10.2013 по 30.04.2014 становить 1 000 (одну тисячу) грн. на місяць, в тому числі ПДВ. Ставка фрахту у подальший період дії цього договору визначається додатковими угодами (пункт 3.2 договору).

Відповідно до акту здачі-приймання судна до бербоутного чартеру від 31.05.2013 ТОВ «МАКФОРТ» здав, а ТОВ «Речной трамвайчик» прийняв у бербоут-чартер теплохід «Борисфен» в робочому та укомплектованому проектним обладнанням стані.

Таким чином, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем були надані необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання ТОВ «МАКФОРТ» теплоходу з обладнанням від ПАТ «ЗСЗ» та документи, що підтверджують передання в оренду зазначеного майна, а відповідно і передбачають отримання доходу від такої діяльності.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.04.2012 ТОВ «МАКФОРТ» було придбано пасажирській теплохід «О.Є. Корнійчук» у Дочірнього підприємства «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (далі - ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот»). Теплохід «О.Є. Корнійчук» був переданий позивачу відповідно до акту приймання-передачі від 31.05.2012. На підтвердження передачі теплоходу «О.Є. Корнійчук» ДП «Запорізький річковий порт» АСК «Укррічфлот» було виписано видаткову накладну №4 від 31.05.2012. За наслідками виконання умов договору позивачу були надані податкові накладні №76 від 26.04.2012 та № 77 від 27.04.2012 (стор. 30 акту перевірки, а.с. 30).

Розрахунки за даними операціями здійснені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 252-253, 255-256).

Матеріалами справи підтверджується, що теплохід «О.Є. Корнійчук» знаходиться на модернізації, та відповідно до пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні, - після модернізації також буде використовуватись в господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, слід зазначити, що на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем були надані всі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає документів про реєстрацію права власності для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МАКФОРТ» віднесло суми податку на додану вартість саме з моменту приймання суден у власність, що підтверджено відповідними актами приймання-передачі.

Слід також зазначити, що види діяльності позивача встановлюються в його статуті та не обмежуються видами діяльності, що перелічені у КВЕД.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Цивільний кодекс України закріплює універсальну правоздатність юридичної особи - здатність мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа.

Поряд з цим статтею 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи вищевикладене, підприємство здійснює свою господарську діяльність відповідно до його мети і предмету діяльності, вказаними у статуті. Водночас можливе виникнення інших прав та обов'язків, прямо не передбачених статутом, але при умові, якщо вони не суперечать чинному законодавству і цілям діяльності цього підприємства.

Згідно статті 26 Кодексу торговельного мореплавства України Українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України. Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України.

З наведеного вбачається, що реєстрації підлягають українські судна, а не право власності на них. Державна реєстрація судна не є підставою для виникнення права власності на морське судно, а відбувається внаслідок набуття права власності на судно.

Свідоцтвом про право власності на судно серії ПВ №000247 від 16.04.2013 лише констатується право власності ТОВ «МАКФОРТ» на теплохід «Борисфен» (том 2 , а.с. 65).

Відповідно до матеріалів справи теплохід «О.Є Корнійчук» знаходиться на модернізації, та згідно пояснень представника позивача його реєстрація буде здійснена після модернізації.

Щодо посилань відповідача на відсутність документів, що стосуються командного складу та екіпажів, то відповідно до матеріалів справи ТОВ «МАКФОРТ» самостійно не здійснює діяльність по перевезенню річним транспортом.

Відтак, висновок відповідача щодо непов'язаності придбання теплоходів «Борисфен» та «О.Є. Корнійчук» з безпосередньою господарською діяльністю позивача є передчасним. Так, теплохід «Борисфен» вже передано в оренду, а теплохід «О.Є. Корнійчук» згідно пояснень позивача після модернізації буде також надано в оренду.

На сторінці 38 Акту повторної перевірки (а.с. 140) відповідачем зазначається, що ТОВ «МАКФОРТ» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 43 333 грн. за договором з ПП «СІАТА».

Підставами для такого висновку відповідача стала відсутність проектно-конструкторської документації та актів дефекації якірних ланцюгів, зазначених в договорі.

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МАКФОРТ» з ПП «СІАТА» були укладені договори на виконання ремонтних робіт суден від 12.01.2012 №02-01/12 та від 16.11.2012 №29-11/12. Складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг). На виконання умов договорів позивачу виписувались податкові накладні №2 від 18.01.2012, №5 від 13.02.2012, №4 від 19.03.2012, №12 від 26.03.2012, №6 від 29.11.2012, №8 від 18.12.2012. Позивачем до перевірки надавались розрахунки вартості на виконання послуг по виконанню ремонтних робіт. Розрахунки за надані послуги відбувались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, які надавались позивачем під час перевірки, копії наявні в матеріалах справи.

Відповідно до матеріалів справи, копії актів дефекації та проектно-конструкторська документація по договорам з ПП «СІАТА» надавалась позивачем разом із запереченнями до акту повторної перевірки та міститься в матеріалах справи.

Таким чином, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем були надані необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання ТОВ «МАКФОРТ» послуг від ПП «СІАТА».

Окрім того, під час судового розгляду судом також досліджено постанову старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Сахно С.О. про закриття кримінального провадження від 19.05.2014.

У постанові зазначається, що під час досудового слідства складено протокол огляду пасажирського теплоходу «Борисфен» та пасажирського теплоходу «О.Є. Корнійчук», які придбано ТОВ «МАКФОРТ» у ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» та ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», чим доведено їх наявність. Також зазначається, що ТОВ «Ерідан», ТОВ «Агробіз», ТОВ «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ», ПП «СІАТА», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» в період проведення вказаних господарських були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та отримували свідоцтва платників податку на додану вартість. Будь-яких даних щодо наявності ознак фіктивності вказаних підприємств органом досудового розслідування не здобуто.

В постанові зазначається, що фінансово-господарськими документами підтверджено факт отримання товару (робіт, послуг) ТОВ «Макфорт» від ТОВ «Ерідан», ТОВ «Агробіз», ТОВ «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ», ПП «СІАТА», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» та згідно з банківськими виписками підтверджено сплату по вказаним операціям. Безтоварність господарських операцій під час досудового слідства не доведено. Вказане свідчить про те, що підприємство має право на валові витрати за вказаними господарськими операціями.

Також слід зазначити, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника податку на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (підрядником) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Це саме стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків, надання документів на перевірку до податкових органів, а також перевірку його місця знаходження.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) або не подання ним декларацій не впливає на податковий кредит покупця.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, не надав первинні документи до перевірки, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Така позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.07.2013 по справі №К/800/16858/13. В якій, зокрема, зазначено, що лише відсутність контрагента за місцем свого находження, ненадання звітів до податкового органу, відсутність виробничих можливостей для господарської діяльності та інші порушення зі сторони контрагентів не можуть бути ознаками нікчемності правочину.

Слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними та неправомірними.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статтею 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відсутність приговору суду свідчіть про відсутність при укладенні договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Договори між ТОВ «МАКФОРТ» та ТОВ «Ерідан», ТОВ «Агробіз», ТОВ «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ», ПП «СІАТА», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин першої та другої статті 228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими що спрямовані на порушення публічного порядку.

02.12.2010 прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів пункту 6 розділу 1 та пункту 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Як вказано в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 по справі № К/9991/49799/12, «орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність або фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а тому податкова інспекція має право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання».

Таким чином, податкові органи не вправі робити висновок про наявність чи відсутність невиконаного податкового зобов'язання на підставі припущень про недійсність або нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, оскільки до компетенції податкових органів не віднесено повноваження ймовірного визнання нікчемним або недійсним договору, в межах якого були сформовані витрати або податковий кредит з податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «МАКФОРТ» мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням у зазначених вище контрагентів товарів та робіт для потреб власної господарської діяльності, організації продажу власної продукції.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції з поставки товарів та виконання робіт, які були здійснені ТОВ «МАКФОРТ» з контрагентами ТОВ «Ерідан», ТОВ «Агробіз», ТОВ «СИЗАМ ТОРГІВЕЛЬНІ ІНОВАЦІЇ», ПП «СІАТА», ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ДП «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ «МАКФОРТ».

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0000292201 від 28.01.2014, №0000272201 від 28.01.2014, №0001632201 від 17.04.2014, №0001642201 від 17.04.2014, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 133 від 23.06.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292201 від 28.01.2014, №0000272201 від 28.01.2014, №0001632201 від 17.04.2014, №0001642201 від 17.04.2014, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфорт» (код ЄДРПОУ 36648839) судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко