Ухвала

від 20.10.2015 по справі 808/4110/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 рокусправа № 808/4110/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжяа Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року

у адміністративній справі № 808/4110/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Макфорт до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ТОВ Макфорт (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292201 від 28.01.2014 року, №0000272201 від 28.01.2014 року, №0001632201 від 17.04.2014 року, №0001642201 від 17.04.2014 року, винесені відповідачем.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000292201 від 28.01.2014 року, №0000272201 від 28.01.2014 року, №0001632201 від 17.04.2014 року, №0001642201 від 17.04.2014 року, прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкт господарювання ТОВ Макфорт , у своїй діяльності не створює реальних дій по отриманню товарів та послуг від контрагентів, метою укладання договорів з ТОВ Ерідан , ТОВ Сизам торгівельні іновації , ТОВ Агро-біз , ДП Запорізький річковий порт , ПАТ Запорізький сталепрокатний завод , ПП Сіата є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїми контрагентами, які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність передачі товару, відсутні товарно-транспортні накладені на його перевезення від складу контрагента до позивача. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, зокрема відсутні відповідні акти отримання товарів, відсутні товарно-транспортні накладні, первинні документи не можуть вважатись чинними, відсутні акти виконання робіт та передачі товарів. Апелянт зазначив, що формування позивачем податкового кредиту відбулось без підтвердження цього податковими накладними. Апелянт вказував, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, з огляду на те, що операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, не призводить до отримання прибутку, такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок інших джерел. Апелянт вказував, що сума зменшення від'ємного значення є узгодженою з огляду на вставлені результати завищення показників податкового кредиту.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року закрито провадження у справі №808/4110/14 у частині за податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2014 року № НОМЕР_1 та за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2014 року 3 НОМЕР_2, затверджено умови часткового примирення, досягнуті ТОВ Макфорт до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, оформлені рішенням про погодження застосування податного компромісу від 27.03.2015 року № 4290/10/10-017.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентами податкових накладних, контрагенти позивача ТОВ Ерідан , ТОВ Сизам торгівельні іновації , ТОВ Агро-біз , ДП Запорізький річковий порт , ПАТ Запорізький сталепрокатний завод , ПП Сіата є платниками податків та спроможні здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів з продажу товарів, мають необхідні виробничі потужності. Досліджено зміну майнового стану позивача та контрагентів, судом першої інстанції вказано, що придбані товари були належним чином реалізовані у подальшому, тобто використані у власній господарській діяльності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання - отримання предметів матеріальної цінності, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від контрагенти товарів, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Всі первинні документи, які підтверджують ланцюг придбання, транспортування, використання у власній діяльності у позивача наявні.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, у період з 02.12.2013 року по 20.12.2013 року було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ Макфорт итань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки 27.12.2013 року (у акті вказано невірну дату) податковою інспекцією складено акт №1502/22-01/36648839. Згідно висновків перевірки викладених у акті, ТОВ Макфорт порушено п. 138.1 та 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44 ПК України, внаслідок чого ТОВ Макфорт занижено податок на прибуток на загальну суму 351002 грн.; встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) за грудень 2012 року у сумі 5000 грн.; зафіксовано порушено п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у загальній сумі 200280 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 24 декларації з ПДВ) 257888 грн.; пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме - ТОВ Макфорт у 2,3 кварталах 2012 року подано податковий розрахунок форми 1ДФ з неповними відомостями. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ Макфорт з ТОВ Ерідан , ТОВ Сизам торгівельні іновації , ТОВ Агро-біз , ДП Запорізький річковий порт , ПАТ Запорізький сталепрокатний завод , ПП Сіата , відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

Встановлено, що позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження висновків акту перевірки. Листом від 24.01.2014 року за №711/10/08-28-22-01 про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 27.12.2013 року №1502/22-01/36648839, відповідач висновки акту перевірки залишив без змін.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 28.01.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким ТОВ Макфорт було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 200280,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 100140,00 грн.; № НОМЕР_3, яким ТОВ Макфорт було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток по основному платежу - 351002,00 грн., штрафна санкція 73189,00 грн.; № НОМЕР_4, яким ТОВ Макфорт було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 5000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що після прийняття відповідачем вказаних вище податкових повідомлень-рішень, ТОВ Макфорт скористалось своїм правом адміністративного оскарження таких податкових повідомлень-рішень. Після розгляду скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області було призначено повторну перевірку.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області на виконання рішення Головного управління, було проведено повторну перевірку, за результатами якої складено акт від 01.04.2014 року № 161/22-0709/36648839 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Макфорт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по З1.12.2012 року. У якості висновків акту, вказано, що ТОВ Макфорт порушено п. 44.6 ст.і 44, п. 138.2 та п. 138.8 ст. 138, з врахуванням вимог пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період у сумі 350771,00 грн.; порушено п. 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 200280, 00 грн.; актом зафіксовано завищення рядка 19 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) за періоди: за грудень 2011 року у сумі - 22888 грн.; за січень 2012 року у сумі - 11667 грн.; за березень 2012 року у сумі - 8333 грн.; за квітень 2012 року у сумі -190209 грн.; також актом зафіксовано завищення ТОВ Макфорт суми залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) у сумі 275153 грн.; заниження суми залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації ) за період: за жовтень 2012 року у сумі -169040 грн.

З висновками акту не погодився позивач, та як встановлено ним були подані до податкової інспекції заперечення до акту перевірки від 01.04.2014 № 161/22-0709/36648839.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення від 28.01.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 Головним управлінням Міндоходів прийнято рішення від 10.04.2014 №2892/7/0807-1004113, яким, скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 28.01.2014 року, в частині донарахованого податку на прибуток у сумі 231 грн. і залишило без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині; яким залишило без змін податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, та збільшило на 228097,00 грн. суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість і зобов'язало ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області скласти та направити платнику податків окреме податкове повідомлення-рішення на суму такого збільшення.

На підставі Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.04.2014 року №2892/7/0807-1004113, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області 17.04.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток по основному платежу - 350771, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 73189, 00 грн.; № НОМЕР_5, яким ТОВ Макфорт зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень - квітень 2012 року на суму 228097,00 грн.

Рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 27.03.2015 року № 4290/10/10-017 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу відмовлено в частині сплати податкових зобов'язань за податковими повідомленнями - рішеннями №0000292201 від 28.01.2014 року та № НОМЕР_5 від 17.04.2014 року.

Зважаючи на рішення щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу від 27.03.2015 року №4290/10/10-017, по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 досягнуто часткового компромісу на певну частину суми, у частинах на які компромісу не досягнуто справа потребує розгляду з розглядом господарських відносин позивача з контрагентами.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Макфорт (покупець) та ТОВ Ерідан (постачальник) укладено договір № 110830 від 30.18.2011 року, згідно якого продавець зобов'язувався поставити покупцю у певний строк та за певних умов поставки товар (технічна продукція), покупець у свою чергу зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість. Господарські взаємовідносини з ТОВ Ерідан було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ Ерідан видало позивачу податкові накладні №6 від 10.10.2011 року, № 6 від 01.11.201 року1, №17 від 10.11.2011 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ Макфорт здійснило сплату за отриманий товар відповідно до видаткових накладних за договором поставки та рахунків на оплату. Оплата за отриманий товар підтверджується виписками по банківським рахункам.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких транспортування вантажу, здійснювалось автомобільним транспортом вантажовідправником транспортування вказано ТОВ Ерідан , вантажоодержувачем вказано ТОВ Макфорт .

Судом першої інстанції досліджено та підтверджується матеріалами справи, що товар, який придбав позивач у ТОВ Ерідан , в подальшому встановлювались на автомобілі, що продавались споживачам за договорами купівлі-продажу №ОФ-003/10-11 від 14.10.2011 року, №ОФ-007/10-11 від 17.10.2011 року, №ОФ-009/10-11 від 19.10.2011 року, №ОФ-002/10-11 від 12.10.2011 року, №ОФ-005/10-11 від 17.10.2011 року, №ОФ-013/10-11 від 22.10.2011 року, №ОФ-012/10-11 від 21.10.2011 року, №ОФ-010/10-11 від 19.10.2011 року, №НФ-006/11-11 від 07.11.2011 року, №НФ-005/11-11 від 05.11.2011 року, №НФ-003/11-11 від 01.11.2011 року, №ОФ-О16/01-І1 від 01.11.2011 року, №ЯФ-001/01-12 від 10.11.2011 року, №НФ-011/11-11 від 29.11.2011 року, №НФ-012/11-11 від 29.11.2011 року, №НФ-001/11-11 від 01.11.2011 року, №ОФ-001/10-11 від 10.11.2011 року. Тобто підтверджено викисання товару, рух активів.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Макфорт (замовник) та ТОВ Агро-біз (виконавець) укладено договір №9/10-1 від 02.09.2011 року, відповідно до якого ТОВ Агро-Біз виступив підрядником у виконанні виготовлення та розміщення реклами на 24 рекламних щитах у період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року на суму 125560, 00 грн., замовник у свою чергу зобов'язувався прийняти роботи та оплатити вартість послуг. Господарські взаємовідносини з ТОВ Агро-Біз було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору виконавець видав позивачу податкову накладну № 75 від 31.12.2011 року, яка має необхідні реквізити, складена відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ Макфорт здійснило сплату за отримані послуги відповідно до акту виконаних робіт від 31.12.2011 року. Оплата за отримані від контрагента послуги підтверджується виписками по банківським рахункам.

Встановлено, що 30.06.2011 року між позивачем (покупець) було укладено договір купівлі продажу №033001 з ТОВ Сизам торгівельні іновації (продавець), відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити запчастини та обладнання для легкових автомобілів, які в подальшому використовувались для доукомплектування транспортних засобів, які продає позивач (що підтверджується змістом специфікацій до договорів купівлі продажу автомобілів), у свою чергу покупець приймає та оплачує товар.

Господарські взаємовідносини з ТОВ Сизам торгівельні іновації було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ Сизам торгівельні іновації видало ТОВ Макфорт податкові накладні №1 від 04.07.2011 року, № 2 від 01.08.2011 року, №44 від 05.08.2011 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ Макфорт здійснило сплату за отриманий товар відповідно до видаткових накладних за договором поставки та рахунків на оплату. Оплата за отриманий товар виписками по банківським рахункам.

Транспортування товару здійснювалось позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожними листами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, встановлено, що товар, який позивач придбавав у ТОВ Сизам торгівельні іновації , в подальшому встановлювались на автомобілі, що продавались споживачам за договорами купівлі-продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.04.2012 року ТОВ Макфорт було придбано пасажирській теплохід О.Є. Корнійчук у Дочірнього підприємства Запорізький річковий порт Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот . Теплохід О.Є. Корнійчук був переданий позивачу відповідно до акту приймання-передачі від 31.05.2012 року, підписаний сторонами договору купівлі-продажу. На підтвердження передачі теплоходу О.Є. Корнійчук ДП Запорізький річковий порт було виписано видаткову накладну №4 від 31.05.2012 року. За наслідками виконання умов договору ТОВ Макфорт були надані податкові накладні №76 від 26.04.2012 року та № 77 від 27.04.2012 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Оплата за отриманий від продавця теплохід підтверджується виписками по банківським рахункам.

Варто вказати, що сторонами не заперечується придбання та використання у власній господарській діяльності теплоходу.

Матеріалами справи підтверджується, що теплохід О.Є. Корнійчук знаходиться на модернізації, та відповідно до пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні, - після модернізації також буде використовуватись в господарській діяльності позивача.

Встановлено, що між ТОВ Макфорт та ПАТ Запорізький сталепрокатний завод було укладено договір купівлі-продажу від 06.10.2011 року, предметом якого є придбання пасажирського теплоходу Борисфен . Відповідно до договору купівлі-продажу № 639 від 06.10.2011 року позивачем було придбано у ПАТ Запорізький сталепрокатний завод додаткове обладнання до вказаного теплоходу. Теплохід Борисфен був переданий позивачу відповідно до акту приймання-передачі від 06.10.2011 року. На підтвердження передачі теплоходу Борисфен та додаткового обладнання продавцем було виписано видаткові накладні №ЗС-0000089 від 06.10.2011 року та №ЗС-0000092 від 06.10.2011 року. За наслідками виконання умов договору позивачу була надана податкова накладна №58 від 07.11.2011 року, яка має необхідні реквізити, складена відповідно до Податкового кодексу України. Оплата за отриманий від продавця теплохід підтверджується виписками по банківським рахункам.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Макфорт (замовник) та ПП Сіата (виконавець) були укладені договори на виконання ремонтних робіт суден від 12.01.2012 року№02-01/12 та від 16.11.2012 року №29-11/12, предметами яких є виконання виконавцем певних робіт, у свою чергу замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи. Господарські взаємовідносини з ПП Сіата було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договорів виконавець видав позивачу податкові накладні №2 від 18.01.2012 року, №5 від 13.02.2012 року, №4 від 19.03.2012 року, №12 від 26.03.2012 року, №6 від 29.11.2012 року, №8 від 18.12.2012 року, щодо форми та змісту яких не має зауважень, мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ТОВ Макфорт здійснило сплату за отримані послуги відповідно до акту виконаних робіт. Оплата за отримані від контрагента послуги підтверджується виписками по банківським рахункам.

Матеріалами справи підтверджується використання придбаних товарів та отриманих послуг у власній господарській діяльності ТОВ Макфорт .

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Поряд з тим, згідно з ч. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 198.2., 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ Ерідан , ТОВ Сизам торгівельні іновації , ТОВ Агро-біз , ДП Запорізький річковий порт , ПАТ Запорізький сталепрокатний завод , ПП Сіата у зв'язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій з даними контрагентами. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені позивачем з ТОВ Ерідан , ТОВ Сизам торгівельні іновації , ТОВ Агро-біз , ДП Запорізький річковий порт , ПАТ Запорізький сталепрокатний завод , ПП Сіата на предмет продажу товарів, надання - отримання послуг - визнані судом недійсними, або розірвані сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем придбані товари використовувались у власній господарській діяльності.

Колегія суддів розглянувши законодавчі норми, які регулюють спірні правовідносини та розглянувши матеріали справи вважає за необхідне зазначити, що позивачем правомірно віднесено суми операцій по реалізації товарів до сум доходу від основної діяльності, сума отриманого доходу визначається договірними зобов'язаннями які у свою чергу спрямовані на настання реальних наслідків по здійсненню господарської діяльності. Правомірно віднесено суму, що була оплачена за отримані товари та послуги до валових витрат.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. ТОВ Макфорт підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагентів товари, послуги, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентами позивача господарських відносин, виконання договорів. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий від контрагентів товар та послуги підтверджуються копіями платіжних доручень. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Судом першої інстанції ухвалено постанову до застосування до частини податкових повідомлень-рішень податкового компромісу, тобто судом першої інстанції на час розгляду позову по суті було у повному обсязі досліджено обставини по справі, перевірено їх доказами та дано повну оцінку підставам винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. Зважаючи на ці обставини, постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжяа Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі № 808/4110/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов