Рішення

від 11.09.2014 по справі 0917/2-42/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0917/2-42/2011

Провадження № 22-ц/779/1792/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гребик Л.В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: представника апелянта ПАТ "Універсал Банк" Бойчука Я.В.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Яремчанського міського суду від 20 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, що передане спадкоємцям померлого боржника. Позов мотивовано тим, що 18 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 - спадкодавцем було укладено кредитний договір №BL992, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 944000 доларів США строком до 12 грудня 2012 року зі сплатою 11,50% річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 грудня 2007 року між банком та позичальником було укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: земельну ділянку, два об'єкти незавершеного будівництва житлового будинку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_4 помер. Згідно складеного ОСОБА_4 заповіту єдиним спадкоємцем є відповідач ОСОБА_3, який на момент смерті був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1. З урахуванням уточнених позовних вимог, посилаючись на статті 1268, 1281, 1282, 1299 ЦК України, позивач просив: - звернути стягнення на предмет іпотеки, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 і є таким, що фактично перейшов в порядку спадкування до відповідача, шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", для погашення заборгованості перед банком, яка станом на 16.06.2014 року становить 11293032 грн. 11 коп.; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1820 грн. та 15275 грн. 52 коп. витрат за проведення судово-будівельної експертизи.

Рішенням Яремчанського міського суду від 20 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1001240, 74 доларів США (один мільйон одна тисяча двісті сорок доларів США 74 центи), але в межах вартості предмета іпотеки, за кредитним договором № ВL992 від 19 грудня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_4 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 18 грудня 2007 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №3070-Д, а саме:

на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, реєстраційний №21224168, готовність якого 57%, розташований в АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ОСОБА_6 комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації'" 29.11.2007 року;

на об»єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, реєстраційний №18009046, готовність якого 94%, розташований в АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ОСОБА_6 комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 13.12.2007 року;

на земельну ділянку площею 0,1582 га, кадастровий №2611000000:05:011:0093, розташовану в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ №031789, виданого Яремчанською міською радою на підставі рішення Яремчанської міської ради №122 від 30.12.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 1091;

-шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною чинним законодавством України у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 1820 грн. судових витрат по справі.

На дане рішення ПАТ "Універсал Банк" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що воно є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд неправильно застосував до даних правовідносин положення п.п.1 п.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що призвело до незаконної відмови у позовній вимозі про звернення стягнення на житловий будинок. На думку апелянта, вказана норма закону не підлягає до застосування, оскільки вказаний житловий будинок не належить позичальнику за кредитним договором та не використовується позичальником як місце постійного проживання позичальника, який помер, а майно належить спадкоємцю - відповідачу. Тому такі правовідносини регулюються нормами спадкового права. Крім того, апелянт зазначає, що даний Закон тільки на певний час передбачає заборону примусового (без згоди власника) відчуження майна на стадії виконання судових рішень до набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення заборгованості по кредитах, наданих в іноземній валюті, та визначить категорії зобов'язань, які підпадатимуть під дію такого закону. Також апелянт стверджує, що суд в рішенні помилково вказав більшу суму заборгованості (1001240,74 доларів США), не врахувавши, що відповідачем вносились кошти на погашення заборгованості перед банком і станом на 16 квітня 2014 року заборгованість зменшилась до суми 962843,30 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 16.06.2014 року становить 11293032,11 грн. Крім того апелянт зазначає, що помилковими є твердження суду про те, що кошти в розмірі 38397,44 долари США, отримані від відповідача на користь позивача без достатніх правових підстав, всупереч ст.608 ЦК України та не могли бути зараховані в погашення заборгованості по кредитному договору, оскільки до спадкоємців переходять не тільки права, але й обов'язки. Також апелянт зазначає, що всупереч ст.88 ЦПК України судом стягнуто тільки частину судових витрат, залишивши поза увагою витрати на проведення судово-будівельної експертизи в сумі 15275,52 грн. З цих підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь апелянта судовий збір за подачу апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник ПАТ "Універсал Банк" - Бойчук Я.В. апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити. Проте в судовому засіданні апеляційної інстанції уточнив позовні вимоги, маючи на це відповідні повноваження, та просив заборгованість по кредитному договору рахувати і стягувати у доларах США, оскільки кредит позичальник ОСОБА_4 отримував у доларах США.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта та заперечення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частково задовольняючи позов ПАТ "Універсал Банк", суд виходив з того, що банк має право в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1001240,74 доларів США за кредитним договором, укладеним зі спадкодавцем ОСОБА_4, звернути стягнення на підставі договору іпотеки на предмет іпотеки: земельну ділянку, два об'єкти незавершеного будівництва житлового будинку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказане майно перейшло у власність спадкоємця - відповідача ОСОБА_3 в порядку спадкування, і останній відповідно до законодавства несе зобов'язання по кредитному договору в межах вартості предмета іпотеки. При цьому суд, застосувавши п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відмовив у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки такий будинок використовується відповідачем та його сім'єю як постійне місце проживання та у відповідача немає іншого нерухомого житлового майна. Також суд вважав, що внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості перед банком в розмірі 38397,44 доларів США є такими, що отримані банком без достатніх правових підстав і не могли бути зараховані на погашення заборгованості, оскільки дія кредитного договору припинилась зі смертю спадкодавця.

Однак з таким висновком повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до змісту ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані(пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду в повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.

Судом правильно встановлено, що 19 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ "Універсал Банк") та позичальником ОСОБА_4 укладено кредитний договір №ВL992 (далі - Кредитний договір)(т.1, а.с.4-10).

Відповідно до умов Кредитного договору ВАТ «Універсал Банк» надало ОСОБА_4 кредит в сумі 944000 доларів США, які він зобов»язався повернути у повному обсязі в терміни та у розмірах , що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до кредитного договору, але не пізніше 01 грудня 2027 року зі сплатою 11,50 % річних (п.1.3.3 Кредитного договору передбачено, що з 01 липня 2008 року за користування кредитними коштами понад терміни погашення за графіком погашення кредиту встановлюється процентна ставка в розмірі 23 % річних) за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 18 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_4 (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3070-Д, відповідно до якого предметом іпотеки є: 1) земельна ділянка площею 0,1582 га, кадастровий № 2611000000:05:011:0093, розташована в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ №031789, виданого Яремчанською міською радою на підставі рішення Яремчанської міської ради №122 від 30.12.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №1091; 2) об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку, реєстраційний №21224168, готовність якого 57% розташований в АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ОСОБА_6 комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 29.11.2007 року; 3) об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку, реєстраційний №18009046, готовність якого 94%, розташований в АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ОСОБА_6 комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"" 13.12.2007 року; 4) житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами житловою площею 62,5 кв.м., загальною площею 113,3 кв.м., який розташований на вищевказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2004 року, виданого Мотрук Н.Д., державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 570, яке зареєстроване Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 18 листопада 2004 року, за реєстровим номером 8296393, номер запису 1579 в книзі записів (т.1, а.с.16-23).

Пунктом 4.1. договору іпотеки передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках та на підставах , передбачених законодавством України, у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою за цим договором.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 31.03.2009 року (т.1, а.с.27).

На момент смерті ОСОБА_4 неналежно виконував свої кредитні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, що підтверджується відповідними розрахунками (т.1, а.с.26, т.2, 105-107).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3, який є спадкоємцем ОСОБА_4, згідно ч.3 ст.1268 ЦК України фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, а 28.08.2009 року, як спадкоємець за заповітом, у встановлений ст.1270 ЦК України строк звернувся у Яремчанську міську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (т.1, а.с.28), неоформлення спадщини відповідачем ОСОБА_3 не спростовує переходу до нього права власності на спадкове майно, оскільки відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Положеннями статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, і набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у п.36 Постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку"). Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна. Отже, правила статті 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до відповідача ОСОБА_3 як спадкоємця перейшли зобов'язання ОСОБА_4 по кредитному договору та договору іпотеки, а тому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Так, мотивуючи свій висновок про відмову у зверненні стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами житловою площею 62,5 кв.м., загальною площею 113,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виступає частиною предмету іпотеки, суд послався на п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року, яким передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В даній нормі наведено умови, за яких нерухоме житлове майно, яке є предметом іпотеки, не може бути стягнуте (примусово відчужене). Таким умовами є, зокрема, те, що нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя. У даному ж випадку зазначений житловий будинок не належить позичальнику за кредитним договором та не використовується позичальником як місце постійного його проживання, оскільки позичальник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Даний будинок належить спадкоємцю - відповідачу по справі. З огляду на це, правовідносини, що є предметом даного спору регулюються нормами спадкового права. Також отриманий ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті не є споживчим кредитом, оскільки використовувався для підприємницької діяльності (побудова відпочинкового комплексу). Крім того ОСОБА_3 проживав із сім'єю та був зареєстрований з 09.12.1996 року по 12.02.2009 року в житловому будинку АДРЕСА_2, тобто мав постійне місце проживання, і тільки за місяць до смерті спадкодавця ОСОБА_4 зареєструвався по місцю його проживання АДРЕСА_1, що підтверджується паспортними даними відповідача (т.1, а.с.41-44).

За таких обставин, враховуючи наведене, судом незаконно відмовлено у задоволенні вимоги про звернення стягнення на житловий будинок, що є частиною предмета іпотеки та на який теж слід звернути стягнення для погашення заборгованості по кредитному договору.

Крім того суд дійшов помилкового висновку щодо суми заборгованості, зазначивши в рішенні суму заборгованості станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1001240,74 доларів США, та не врахувавши, що відповідачем як спадкоємцем було внесено кошти на погашення заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 38397,44 доларів США. Оскільки до спадкоємців переходять не тільки права, але й обов'язки, то суд помилково вважав, що вказані кошти отримані банком без достатніх правових підстав і не могли бути зараховані на погашення заборгованості.

Колегія суддів вважає, що судом неправильно взято до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком, у якому вказана заборгованість станом на 16 червня 2014 року з нарахованими після смерті ОСОБА_4 відсотками та неустойкою, що суперечить законодавству.

Так, відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного у п.32 постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" спадкоємці боржника несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані із особою позичальника і не можуть присуджуватись до сплати спадкоємцями.

З огляду на зазначене, суд не повинен був брати до уваги вищевказаний розрахунок, який вчинено без додержання вимог закону, а витребувати у позивача належний розрахунок, що не було зроблено.

На вимогу ж апеляційного суду представником ПАТ "Універсал Банк" надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого заборгованість, яка розрахована станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 - день смерті позичальника, становить 999123,75 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту - 940982,72 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту -5744,79 доларів США, відсотки - 57988,18 доларів США, підвищені відсотки - 152,85 доларів США.

Враховуючи те, що відповідачем, як спадкоємцем, після смерті позичальника на погашення кредитної заборгованості сплачено 38397,44 доларів США, з відповідача в користь позивача слід стягнути 960726,31 долара США. При цьому стягненню підлягає саме заборгованість в іноземній валюті - доларах США, про що просить позивач та що узгоджується із роз'ясненням, даним в абзаці 3 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", де зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК, ч.3 ст.533 ЦК, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Крім того рішення суду є незаконним в частині стягнення судових витрат. Так, суд стягнув тільки частину судових витрат, а саме: судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 1820 грн., залишивши поза увагою інші судові витрати, які понесено позивачем в ході розгляду справи, а саме: за проведення судової-будівельної технічної експертизи предмету іпотеки(т.2, а.с.10-30) в сумі 15275,52 грн., що підтверджується актом №250 здачі-приймання висновку судового експерта (т.2, а.с.31), які також підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв'язку з чим підлягає до часткового задоволення й апеляційна скарга.

Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міського суду від 20 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 18 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №3070-Д, а саме:

на земельну ділянку площею 0,1582 га, кадастровий №2611000000:05:011:0093, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в м.Яремче Івано-Франківської області, яка належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ №031789, виданого Яремчанською міською радою на підставі рішення Яремчанської міської ради №122 від 30.12.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 1091;

на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку, реєстраційний №21224168, готовністю 57 відсотків, розташований в АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ОСОБА_6 комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації'" 29.11.2007 року;

на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку, реєстраційний №18009046, готовністю 94 відсотки, розташований в АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ОСОБА_6 комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 13.12.2007 року;

на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами житловою площею 62,5 кв.м., загальною площею 113,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2004 року, виданого державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д., яке зареєстроване Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 18 листопада 2004 року, за реєстровим № 8296393, номер запису 1579 в книзі 8;

-шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

За рахунок одержаних від реалізації коштів задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в розмірі 960726,31 долара США. Решта коштів від реалізації повернути ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 18922 грн. 12 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук