Рішення

від 12.09.2014 по справі 911/3427/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2014 р. Справа № 911/3427/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Котовського»

про стягнення 47015,66 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Кириленко Г.Г. - директор (наказ/паспорт)

від відповідача : Брязгун К.В., довір. № 176/1 від 15.07.2014 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Котовського» (далі - відповідач) про стягнення 47015,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині зобов'язання з оплати вартості товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 36340,00 грн. основного боргу, 1542,00 грн. пені, 4634,00 грн. 10% штрафу, 2672,66 грн. 36% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 12.09.2014 р. та представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням часткових оплат, здійснених в процесі розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2014 р. зазначив про часткову сплату заборгованості в сумі 5000,00 грн., в підтвердження чого надав платіжне доручення № 898 від 11.09.2014 р. Відзиву на позов відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ім. Котовського» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 06/2014-ОПТ сільськогосподарської продукції, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (продукція, товар), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.

У відповідності з п. 3.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату за товар з дня отримання товару згідно з рахунком-фактурою та накладною на товар.

Згідно з п. 5.5 договору у разі неоплати партії товару, або за порушення строків оплати більш ніж 3 дні, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати платежу.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 3 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору більш ніж на 5 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 5-го дня прострочення оплати відповідної партії продукції в розмірі 36% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 5.7 договору).

02.06.2014 р. ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» та ТОВ «ім. Котовського» було підписано додаткову угоду № 9 до договору купівлі-продажу № 06/2014-ОПТ від 09.01.2014 р., відповідно до п. 4 якої покупець зобов'язаний сплатити продавцеві вартість поставленої партії товару в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х календарних днів.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 06/2014-ОПТ сільськогосподарської продукції від 09.01.2014 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 46340,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 53 від 02.06.2014 р., копія якої міститься в матеріалах справи, оригінал оглянуто судом.

Факт отримання товару підтверджується також відповідною довіреністю № 133 від 02.06.2014 р., виданою ТОВ «ім. Котовського» ОСОБА_3 на отримання товару від ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» було надіслано на адресу ТОВ «ім. Котовського» листи-вимоги № 1 від 16.06.2014 р. та № 9 від 23.06.2014 р. про сплату заборгованості.

Відповіді на вимоги отримано не було.

ТОВ «ім. Котовського» було частково оплачено поставлений позивачем товар в сумі 10000,00 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором купівлі-продажу № 06/2014-ОПТ сільськогосподарської продукції від 09.01.2014 р. в сумі 36340,00 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі розгляду справи відповідач частково сплатив основний борг в сумі 10000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 13.08.2014 р. на суму 5000,00 грн. та від 11.09.2014 р. на суму 5000,00 грн.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Водночас, доказів сплати на користь позивача решти заборгованості за договором купівлі-продажу № 06/2014-ОПТ сільськогосподарської продукції від 09.01.2014 р. відповідачем суду не надано.

Отже, з огляду на встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 06/2014-ОПТ від 09.01.2014 р. підлягають задоволенню в сумі 26340,00 грн. (36340,00 грн. - 10000,00 грн.).

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 5.5 договору у разі неоплати партії товару, або за порушення строків оплати більш ніж 3 дні, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати платежу, а п. 5.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 3 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

З долученого до матеріалів справи розрахунку передбаченого п. 5.6 договору штрафу вбачається, що позивачем було визначено розмір 10% штрафу в сумі 4634,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Слід зазначити, що передбачений сторонами у п. 5.5 договору штраф у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу за своєю правовою природою та методикою розрахунку є пенею в розумінні наведених вище приписів ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 1542,00 грн., у тому числі - за період з 02.06.2014 р. до 24.06.2014 р. на суму 46340,00 грн. в сумі 554,81 грн., з 25.06.2014 р. до 03.07.2014 р. на суму 41340,00 грн. в сумі 193,68 грн., з 04.07.2014 р. до 07.08.2014 р. на суму 36340,00 грн. в сумі 793,51 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 4 наведеної вище додаткової угоди, відповідно до якої покупець зобов'язаний сплатити продавцеві вартість поставленої партії товару в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х календарних днів, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по видатковій накладній № 53 від 02.06.2014 р. починається з 06.06.2014 р.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, та встановленим початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаною накладною, періодом нарахування пені, заявленим позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня з простроченої суми в розмірі 1445,51 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

Крім того, позивач, посилаючись на приписи п. 5.7 договору, просив суд стягнути з відповідача 36% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.7 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору більш ніж на 5 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 5-го дня прострочення оплати відповідної партії продукції в розмірі 36% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Судом встановлено, що заявлені до стягнення 36% річних за своєю правовою природою та методикою нарахування, наведеною у розрахунку, є процентами річних згідно ст. 625 ЦК України, розмір яких встановлений договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 36% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 36% річних у сумі 2672,66 грн., у тому числі - за період з 02.06.2014 р. до 24.06.2014 р. на суму 46340,00 грн. в сумі 868,40 грн., з 25.06.2014 р. до 03.07.2014 р. на суму 41340,00 грн. в сумі 366,96 грн., з 04.07.2014 р. до 07.08.2014 р. на суму 36340,00 грн. в сумі 1254,48 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, встановленим початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаною накладною, періодом нарахування 36% річних, заявленим позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 36% річних з простроченої суми в розмірі 2489,84 грн. В решті вимог щодо заявлених до стягнення 36% річних суд відмовляє.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також в частині припинення провадження у справі згідно з приписами ч. 2 ст. 49 ГПК України, з урахуванням здійснення відповідачем сплати частини суми основного боргу в розмірі 10000,00 грн. вже в процесі розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Котовського» (09137, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, 1, код 03755360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» (09113, Київська обл., м. Біла Церва, вул. Гайова, 15/1, кв. 1, код 20006654) - 26340 (двадцять шість тисяч триста сорок) грн. 00 грн. основного боргу, 1445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 51 коп. пені, 4634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 00 коп. штрафу, 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 84 коп. 36% річних, 1745 (одну тисячу сімсот сорок п'ять) грн. 15 коп. судового збору.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.09.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна