Рішення

від 09.09.2014 по справі 915/835/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 915/835/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Костенко Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері", вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, 54058

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

про встановлення земельного сервітуту

за участю представників сторін:

від позивача Дев'ятьорова Антоніна Віталіївна, довіреність № 15/10 від 15.10.2013 року;

від відповідача Шевцова Тетяна Миколаївна, довіреність № 01-02/314 від 23.12.2013 року;

від відповідача Миколаївської міської ради представник не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евері" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" про встановлення строкового сервітуту з правом проходу, проїзду транспортними засобами по території, що орендується філією Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" відповідно до Договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року, площею 7 236 кв.м., від прохідної філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", розташованої по вул. Проектній, буд. 1 в м. Миколаєві, до земельної ділянки, що орендується Товариством з обмеженою відповідальністю "Евері" відповідно до Договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року, розташованої по вул. Проектній, буд. 1-а в м. Миколаєві. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Евері" (код ЄДРПОУ 34437753) Сервітуарієм, Правокористувачем, а Філію Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (код ЄДРПОУ 37974053) - Землекористувачем відносно частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 7 236 кв.м., на яку встановлено сервітут. Строк дії сервітуту встановити у відповідності до строку дії Договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евері" та Миколаївською міською радою, тобто до 28.01.2028 року, а в разі продовження строку дії Договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року - строк дії сервітуту має продовжуватись на відповідний строк. Оплату за землю, що відводиться під сервітут, встановити наступним чином: Філія Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" сплачує повний розмір орендної плати за землю, відведену під сервітут, площею 7 236 кв.м., виходячи з вартості одного метра квадратного, вартість якого зазначена в Договорі оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року з Миколаївською міською радою; Товариство з обмеженою відповідальністю "Евері" сплачує половину орендної плати за землю, відведену під сервітут, площею 7 236 кв.м., виходячи з вартості одного метра квадратного, вартість якого зазначена в Договорі оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року, укладеного між Філією Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" та Миколаївською міською радою, оплата за користування сервітутом здійснюється на розрахунковий рахунок Землекористувача - Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт". Земельний сервітут не позбавляє Землекористувача, щодо якого він встановлений, права володіння та користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.06.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївську міську раду. Розгляд справи призначено на 03.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2014 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.08.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.08.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.08.2014 року залучено до участі у справі іншого відповідача Миколаївську міську раду. Розгляд справи розпочато заново. Відкладено розгляд справи на 09.09.14 року.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.14 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Позивачем також було подано суду додаткові пояснення по справі (том І, арк. справи 141-144). В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено наступне:

- ТзОВ "Евері" є власником нерухомого майна: нежитлового об'єкту, загальною площею 2989,7 кв.м., що розташоване по вул. Проектній, 1-А в м. Миколаєві;

- зазначений нежитловий об'єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 13 685 кв.м., яка належить позивачу ТзОВ "Евері" на праві користування на підставі Договору оренди землі з Миколаївською міською радою за № 9196 від 28.01.2013 року;

- орендована позивачем ТзОВ "Евері" земельна ділянка межує з земельною ділянкою, розташованою по вул. Проектній, 1 в м. Миколаєві, яка належить на праві оренди Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" відповідно до Договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року, укладеному з Миколаївською міською радою;

- Договором оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року на орендовану Філією ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), а саме: "згідно з рішенням міської ради від 21.05.04 № 20/21 на земельній ділянці площею 7236 кв.м. діють обмеження (дорога загального користування), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1".

Однак, не дивлячись на це, відповідач Філія ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" чинить перешкоди позивачу в праві вільного проходу та проїзду до власного майна спірною земельною ділянкою, що порушує нормальну господарську діяльність підприємства позивача. Враховуючи те, що у позивача не існує іншого способу проходу та проїзду до власного майна та орендованої земельної ділянки, ніж шляхом використання під'їзних шляхів, що знаходяться в оренді у відповідача, слід дійти висновку, що єдиним можливим засобом задоволення потреб позивача на використання власного майна та орендованої земельної ділянки є лише встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Представник відповідача ПАТ "СК "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" в судовому засіданні 09.09.14 року позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити. Відповідачем подано суду письмові відзиви на позов (том І, арк. справи 75-77; 94-99). В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено наступне:

- спір щодо встановлення права сервітуту на земельну ділянку комунальної форми власності може виникнути лише після прийняття Миколаївською міською радою відповідного рішення про надання або відмову у наданні дозволу ТзОВ "Евері" на встановлення сервітуту;

- керуючись ст. 123 ЗК України, відповідач ПАТ "СК "Укррічфлот" зазначив, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято. Позивач ТзОВ "Евері" намагається набути право сервітуту на земельну ділянку, яка відноситься до категорії земель комунальної власності, всупереч порядку, встановленому чинним законодавством без отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, якому надано повноваження по прийняттю розпорядження землями територіальної громади м. Миколаєва;

- лист ПАТ "СК "Укррічфлот" № 08-02-03/365 від 07.03.2013 року не можна вважати погодженням відповідача на встановлення сервітуту, адже відповідно до даного листа відповідач не заперечував проти встановлення на користь ТзОВ "Евері" особистого сервітуту при виконанні чітко окреслених в даному листі умов. Однак, вказані умови позивачем ТзОВ "Евері" при виготовленні технічної документації не виконані, що мало наслідком відмову відповідача ПАТ "СК "Укррічфлот" від погодження технічної документації;

- представник відповідача також зазначив, що по тексту позовної заяви позивачем неодноразово вказується на те, що "...відповідач чинить перешкоди позивачу в праві вільного проходу та проїзду до власного майна спірною земельною ділянкою..." та "... власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, як встановленням права користування чужим майном - сервітутом...". Однак, в порушення ст. 33 ГПК України позивачем не надано жодного доказу, що підтверджував би факт вчинення відповідачем ПАТ "СК "Укррічфлот" перешкод у користуванні власним майном ТзОВ "Евері";

- між сторонами укладений договір № 07-05-12 від 15.05.2012 року строком дії до 15.05.2022 року, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечити проїзд автотранспорту на територію порту. Оскільки порт є режимним стратегічним об'єктом та зоною митного юнтролю, позивач зобов'язаний дотримуватися правил пропускного та внутріоб'єктового режиму, митних, екологічних, пожежних, санітарних та інших правил під час перебування на території порту. Встановлення сервітуту без обмежень в правилах його користування на території режимного об'єкту може потягти за собою порушення безлічі норм як законодавства України, так міжнародних норм;

- обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Втім, позивач намагається, незважаючи на досить очевидну різницю між встановленням сервітуту та фіксування факту обтяження майна, поєднати ці два процеси в один (або підмінити ці поняття);

- технічна документація, виготовлена позивачем, містить значні недоліки щодо площі, конфігурації, схематичного відображення та відповідності координат існуючого автошляху на території порту;

- із посиланням на приписи ст. 627 ЦК України відповідач зазначив, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору;

- ПАТ "СК "Укррічфлот" в особі Філії "Миколаївський річковий порт" не має повноважень щодо розпорядження землями комунальної форми власності.

Відповідач Миколаївська міська рада явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На виконання вимог суду відповідачем було подано суду письмовий відзив на позов (том ІІ, арк. справи 9-11). В письмовому відзиві на позов відповідач Миколаївська міська рада просила суд розглядати справу без участі повноважного представника. Вказане клопотання розглянуто судом та задоволено.

В обґрунтування правової позиції відповідач Миколаївська міська рада зазначила наступне.

Миколаївська міська рада не заперечує проти позову. Виходячи з того, що позивач не має іншої можливості проходу та проїзду до власного майна та орендованої земельної ділянки, ніж шляхом використання під'їзних шляхів, що знаходяться в оренді у відповідача ПАТ "СК "Укррічфлот", дійсно єдиним можливим засобом задоволення потреб позивача на використання власного майна та орендованої земельної ділянки є лише встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Керуючись ст. 93, 100 ЗК України відповідач Миколаївська міська рада зазначила, що з огляду на те, що на даний час володільцем спірної земельної ділянки є ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", то договір сервітуту має укладатися саме з ним.

Рішенням Миколаївської міської ради від 31.10.13 року № 34/18 було надано дозвіл позивачу ТзОВ "Евері" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, а рішенням Миколаївської міської ради № 42/41 від 24.07.14 року затверджено виготовлену позивачем технічну документацію.

Керуючись ст. 401-404 ЦК України, ст. 98, 99 ЗК України відповідач Миколаївська міська рада зазначила, що позивачем дотримано встановлений законом порядок встановлення права сервітуту, однак, оскільки сторони не дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов, питання можливо вирішити лише в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ТзОВ "Евері" є власником нерухомого майна: нежитлового об'єкту, загальною площею 2989,7 кв.м., що розташоване по вул. Проектній, 1-А в м. Миколаєві. Право власності на зазначений нежитловий об'єкт підтверджується Договором купівлі-продажу від 08.12.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 08.12.2011 року за реєстровим № 4199, зареєстрованим Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 15.12.2011 року за № 32523074 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5307399) (том І, арк. справи 16-22).

Зазначений нежитловий об'єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 13 685 кв.м., яка належить позивачу ТзОВ «Евері» на праві користування на підставі Договору оренди землі з Миколаївською міською радою, зареєстрованого в книзі записів договорів оренди землі за № 9196 від 28.01.2013 року. Право користування земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 2043915 від 05.04.2013 року (том І, арк. справи 23-34).

Пунктом 3.1 Договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року встановлено строк його дії - протягом 15 років з дати державної реєстрації договору (тобто до 28.01.2028 року).

Орендована позивачем ТзОВ "Евері" земельна ділянка межує з земельною ділянкою, розташованою по вул. Проектній, 1 в м. Миколаєві, яка належить на праві оренди Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" відповідно до Договору оренди землі з Миколаївською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом 17.06.2004 року за реєстровим № 2236, зареєстрованого в Миколаївській міській раді 18.06.2004 року за № 2501 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 18.06.2004 року за № 040400100003 (том І, арк. справи 35-41).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди від 17.06.04 року Миколаївська міська рада на підставі рішення від 21.05.04 року за № 20/21 надала земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 /Заводський район/.

Пунктом 3.1 Договору оренди землі № 2501 від 18.06.2004 року встановлено строк його дії - до 31.10.2028 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 493 543 кв. м., у тому числі: 12 473 кв. м. під капітальною забудовою, 5 160 кв. м. під спорудами, 108 721 кв. м. під проходами та проїздами, 14 595 кв. м. під зеленими насадженнями, 89 568 кв. м. - інші землі, 263 026 кв. м. - внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал).

Договором про зміни від 06.08.08 року внесено зміни до договору оренди землі та викладено п. 2.1 Договору в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 480 314 кв. м.".

Розділом 8 Договору оренди землі встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, які полягають у наступному.

Відповідно до п. 8.1 Договору згідно з рішенням міської ради від 21.05.04 року № 20/21 на земельній ділянці площею 7 236 кв. м. діють обмеження (дорога загального користування), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1.

Як вказує у позовній заяві позивач, не зважаючи на встановлені п. 8.1 Договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року обмеження щодо обов'язку землекористувача забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1 (дорозі загального користування), відповідач Філія ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" чинить перешкоди позивачу в праві вільного проходу та проїзду до власного майна спірною земельною ділянкою, що порушує нормальну господарську діяльність підприємства позивача. Оскільки у позивача не існує іншого способу проходу та проїзду до власного майна та орендованої земельної ділянки, ніж шляхом використання під'їзних шляхів, що знаходяться в оренді у відповідача, єдиним можливим засобом задоволення потреб позивача на використання власного майна та орендованої земельної ділянки є лише встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

З метою досудового врегулювання питання встановлення сервітуту на наявні шляхи сполучення, позивач звернувся до відповідача Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" з пропозицією (лист № 142 від 21.02.2013 року) щодо укладення договору про встановлення особистого сервітуту відносно частини земельної ділянки - автошляху, загальною площею 0, 8116 га, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 1 (том І, арк. справи 43).

За результатами розгляду вищезазначеного звернення позивача, відповідач Філія ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" своїм листом № 08-02-03/365 від 07.03.2013 року повідомив про відсутність заперечень щодо встановлення на користь позивача особистого сервітуту, при виконанні позивачем наступних умов:

- визначення конкретного переліку сервітутних прав;

- покладання на ТзОВ "Евері" зобов'язань щодо необхідності дотримання нормативно-правових актів, які встановлюють порядок допуску в зону митного та прикордонного контролю; необхідності дотримання правил та процедур щодо забезпечення охорони портових засобів;

- визначення розміру справедливої компенсації за сервітут;

- визначення строку сервітуту (том І, арк. справи 44).

В подальшому позивач звернувся до Миколаївської міської ради з питання надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі.

Пунктом 6 рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2013 року № 34/18 позивачу ТзОВ "Евері" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, орієнтовною площею 8 116 кв.м., для укладення договору сервітуту з ПАТ "СК "Укррічфлот" щодо проходу та проїзду транспортних засобів наявним шляхом від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТзОВ "Евері" по вул. Проектній,1-а (том І, арк. справи 45).

На підставі вищезазначеного дозволу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 за замовленням позивача ТзОВ "Евері" було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (том І, арк. справи 166-255).

Листом № 1282 від 24.12.2013 року позивач звернувся до відповідача Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" для погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту з метою укладання договору сервітуту (том І, арк. справи 47).

Відповідачем Філією ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" листом № 145 від 31.01.2014 року відмовлено в погодженні технічної документації у зв'язку з невиконанням позивачем ТзОВ "Евері" вимог, викладених в листі від 07.03.13 року (том І, арк. справи 48).

05.02.14 року позивач ТзОВ "Евері" звернувся до Комісії Миколаївської міської ради з розгляду земельних спорів з заявою № 93 з питання розгляду можливості погодження технічної документації з землеустрою для встановлення права сервітуту без згоди землекористувача - ПАТ "СК "Укррічфлот" (том І, арк. справи 49).

Комісія з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради за результатами звернення позивача Протоколом № 54 від 18.03.2014 року погодила технічну документацію щодо складання документу (договору сервітуту) від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТзОВ "Евері" по вул. Проектній, 1-а без згоди землекористувача ПАТ "СК "Укррічфлот" (том І, арк. справи 50).

27.03.14 року позивач ТзОВ "Евері" супровідним листом № 287 від 27.03.2014 року направив на адресу відповідача Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" для узгодження та підписання проект договору про встановлення права сервітуту (том І, арк. справи 65). Докази направлення листа з проектом договору наявні в матеріалах справи (том І, арк. справи 66). Факт отримання відповідачем 01.04.14 року вищевказаного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, арк. справи 67). Копія проекту договору про встановлення права сервітуту наявна в матеріалах справи (том І, арк. справи 68-70).

Листом вих. № 536 від 22.04.14 року відповідач Філія ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" повідомила позивача ТзОВ "Евері" про відмову від підписання договору про встановлення права сервітуту (том І, арк. справи 126-127).

В подальшому Протоколом № 57 від 22.04.2014 року Комісія з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради за результатами повторного засідання погодила технічну документацію щодо складання документу (договору сервітуту) від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТзОВ "Евері" по вул. Проектній, 1-а без згоди землекористувача ПАТ "СК "Укррічфлот" при умові дотримання рекомендацій, наданих комісією щодо умов договору сервітуту (том І, арк. справи 54).

Рішенням Миколаївської міської ради № 42/41 від 24.07.2014 року затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту загальною площею 7236 кв.м., а також надано дозвіл ТзОВ "Евері" на укладення договору сервітуту щодо проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельну ділянку площею 7236 кв.м., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 5212 кв.м. і земельна ділянка № 2 площею 2024 кв.м., від прохідної ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТзОВ "Евеврі" по вул. Проектній, 1-а (том І, арк. справи 167).

Недосягнення згоди щодо встановлення права сервітуту і стало підставою для звернення до суду із позовом. Отже, предметом спору у даній справі є вимога про встановлення строкового сервітуту з правом проходу, проїзду транспортними засобами по території, що орендується відповідачем ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" в особі Філії ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", до земельної ділянки, що орендується позивачем ТзОВ "Евері", на умовах, запропонованих позивачем.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401-406), главою 16 ЗК України (статті 98-102).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічне положення закріплене в ст. 402 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до п. 2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.11 року з останніми змінами від 10.07.14 року вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Відповідно до п. 2.31 вищевказаної Постанови № 6 господарським судам для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов) . У зв'язку з цим слід звернути увагу господарських судів на те, що основним критерієм у відповідному розмежуванні є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача . За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення земельного сервітуту або іншим способом отримати право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.34 вищевказаної Постанови № 6 обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб . Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно . Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.

Відповідно до абз. 3 п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.04 року з останніми змінами від 19.03.10 року встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб , і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Системний аналіз положень норм чинного законодавства, які регулюють питання встановлення земельного сервітуту, свідчить, що встановлення в судовому порядку земельного сервітуту можливе за одночасної наявності наступних обов'язкових умов:

- особа, яка звертається з позовом до суду про встановлення земельного сервітуту є власником або законним користувачем земельної ділянки, або право такого звернення визначено спеціальним законом;

- позивач звертався до відповідача з проханням вирішити питання про встановлення сервітуту у позасудовому порядку і сторони не дійшли згоди з цього питання;

- позивачем надано достатні докази того, що нормальне господарське використання земельної ділянки, яка йому належить, неможливе без обтяження сервітутом;

- сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений;

- встановлення сервітуту не призводить до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, права користування, володіння та розпорядження;

- встановлення земельного сервітуту відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут.

Позивач звернувся до суду із позовом про встановлення сервітуту на частину земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача ПАТ "СК "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", а саме на наявну дорогу загального користування (автошлях), оскільки, як вказує сам позивач, відповідач чинить перешкоди в праві вільного проходу та проїзду до власного майна.

Як вбачається з Технічної документації, виготовленої за замовленням позивача, земельна ділянка, що знаходиться в оренді у відповідача Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", загальною площею 48, 0314 га, на яку поширюється право сервітуту, відноситься:

- за категорією земель відповідно до ст. 19 ЗК України - до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- за цільовим призначенням відповідно до класифікації видів цільового призначення - до земель для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту (код згідно КВЦПЗ:J.12.03);

- за складом угідь згідно з формою 6-зем - до забудованих земель, що використовуються для транспорту та зв'язку (інші землі).

Площа частини земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045, на яку поширюється право сервітуту, складає 0,7236 га, в тому числі: ділянка № 1 площею 0,5212 га та ділянка № 2 площею 0,2024 га.

Частина земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, має обмеження у використанні відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельних ділянок" (додаток № 6 до "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051): код 07.01 - право проходу та проїзду на велосипеді; код 07.02 - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на площу 0,7236 га.

Розділом 8 Договору оренди землі від 17.06.04 року, укладеному між відповідачами Миколаївською міською радою та Філією ПАТ "СК "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт", встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, які полягають у наступному.

Відповідно до п. 8.1 Договору згідно з рішенням міської ради від 21.05.04 року № 20/21 на земельній ділянці площею 7 236 кв. м. діють обмеження (дорога загального користування ), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1.

Відповідно до п. 8.3 Договору передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження.

Відповідно до п. 9.4 Договору орендар зобов'язаний виконувати зобов'язання щодо об'єкта оренди ; додержувати вимоги, встановлені ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо ).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до п.п. "г", "е" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування ; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, який не є вичерпним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та встановлення права земельного сервітуту з огляду на наступне.

Під сервітутом розуміється обмеження права власника, користувача земельної ділянки або іншого нерухомого майна. Зміст земельного сервітуту полягає у тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки. Потреба встановлення земельного сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Позивачем ТзОВ "Евері" ставиться позовна вимога про встановлення сервітуту (обмеження на частину орендованої портом земельної ділянки) на дорогу загального користування (автошлях), тобто на об'єкт, який вже перебуває під обмеженням (обтяженням) згідно умов договору оренди земельної ділянки, укладеному між відповідачами.

Як вказано вище, п. 8.1 Договору оренди землі, укладеному між відповідачами, передбачено, що на земельній ділянці площею 7 236 кв. м. діють обмеження (дорога загального користування ), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ТзОВ "Евері" та Філія "СК "Укррічфлот" здійснюють свою господарську діяльність між собою на договірних засадах, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТзОВ "Евері" та відповідачем ПАТ "СК "Укррічфлот" було укладено Договір № 07-05-12 від 15.05.12 року про надання послуг зі строком дії до 15.05.2022 року, відповідно до умов якого відповідач ПАТ "СК "Укррічфлот" зобов'язався забезпечити ТзОВ "Евері" можливість проїзду автотранспорту, що поступає разом з вантажем на територію порту (п. 2.1.3 Договору) (том І, арк. справи 128-133).

Тобто, відповідач ПАТ «СК «Укррічфлот» в особі Філії зобов'язаний забезпечувати прохід та проїзд позивачу ТзОВ «Евері» на земельній ділянці (дорозі загального користування) по вул. Проектній, 1, як в силу наявності між ними договірних відносин (договір № 07-05-12 від 15.05.12 року про надання послуг), так і в силу встановлених договором оренди обмежень. За таких обставин, вищевказаний обов'язок відповідача ПАТ «СК «Укррічфлот» кореспондується з правом позивача ТзОВ «Евері» на прохід та проїзд по вищевказаній земельній ділянці за умови обов'язкового дотримання нормативно-правових актів щодо організації режиму доступу, охорони та захисту портових зборів, процедур видачі (отримання) перепусток на територію порту тощо, оскільки ПАТ "СК "Укррічфлот" є спеціальним об'єктом з відповідними режимами.

Отже, наявність у позивача ТзОВ «Евері» права на прохід та проїзд по вищевказаній земельній ділянці унеможливлює встановлення земельного сервітуту, оскільки за загальним правилом сервітут може бути встановлений лише за умови неможливості задовольнити свої потреби в користуванні майном в інший спосіб.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача спір виник внаслідок незабезпечення відповідачем Філією ПАТ "СК "Укррічфлот" проходу та проїзду позивачу ТзОВ «Евері» на земельній ділянці по вул. Проектній, 1, що може свідчити про невиконання Філією ПАТ "СК "Укррічфлот" умов договору оренди в частині виконання зобов'язань щодо об'єкта оренди (дотримання встановлених обмежень щодо обов'язку забезпечувати суміжним землекористувачам прохід та проїзд на земельній ділянці) та протиправність дій відповідача (порту). Відтак, позивач ТзОВ "Евері" у випадку невиконання відповідачем ПАТ "СК "Укррічфлот" в особі Філії умов договору в частині забезпечення суміжним землекористувачам права проходу та проїзду, не позбавлений права звернутись до суду із негаторним позовом (усунення перешкод у користуванні майном).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу права земельного сервітуту, оскільки обов'язковою умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити потреби особи (позивача) в іншій спосіб. В спірному ж випадку, позивач як суміжний землекористувач має право на прохід та проїзд на земельній ділянці (дорозі загального користування), що орендується відповідачем згідно договору оренди землі від № 2236 від 17.06.04 року, за умови дотримання відповідних правил, що діють на території порту.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. В позові слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача Філії ПАТ "СК "Укррічфлот" вх. № 16327/14 від 09.09.14 року (том ІІ, арк. справи 16-18) про зупинення провадження у даній справі № 915/835/14 до вирішення по суті справи № 915/1403/14, предметом спору у якій є вимога про визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради 42/41 від 24.07.14 року в частині затвердження технічної документації та надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту ТзОВ "Евері", то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 18 господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи, що підставою для відмови в позові у даній справі є факт недоведеності позивачем необхідності встановлення сервітуту як єдиного можливого способу задовольнити власні потреби щодо користування орендованою земельною ділянкою, на якій знаходиться власне нерухоме майно позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки обставини, які встановлюються у справі № 915/1403/14 не можуть вплинути на подання, оцінку доказів у даній справі, й, як наслідок, на результати вирішення спору у даній справі. В задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом відмовлено.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 391, 401-406 ЦК України, ст. 96, 98-103, 152 ЗК України, Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про оренду землі", ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" (код ЄДРПОУ 34437753) до відповідача Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (код ЄДРПОУ 37974053), до відповідача Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573) про встановлення права земельного сервітуту.

Судовий збір в розмірі 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 16.09.2014 року.

Суддя Е.М. Олейняш