Постанова

від 27.11.2014 по справі 915/835/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р.Справа № 915/835/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Дев'ятьорова А.В., Корженко Р.В.

Від 1 відповідача: Шевцова Т.М.

Від 2 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в. м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евері»

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 09 вересня 2014р.

по справі № 915/835/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евері»

до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт",

2. Миколаївської міської ради

про встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Евері" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (далі - ПАТ «СК «Укррічфлот»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миколаївської міської ради, про встановлення строкового сервітуту з правом проходу, проїзду транспортними засобами по наявному шляху на земельній ділянці площею 7236 кв.м., яка є частиною земельної ділянки площею 493 543 кв.м., що орендується відповідачем відповідно до договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004р. укладеним з Миколаївською міською радою, від прохідної відповідача, розташованої по вул. Проектній, буд. 1 в м. Миколаєві, до земельної ділянки, що орендується позивачем відповідно до договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013р. укладеним з Миколаївською міською радою, яка розташована по вул. Проектна, буд. 1-а в м. Миколаєві та межує з земельною ділянкою, орендованою відповідачем. Визнання ТОВ "Евері" сервітуарієм, правокористувачем, а філію "Миколаївський річковий порт" ПАТ "СК "Укррічфлот" - землекористувачем відносно частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 7 236 кв.м., на яку встановлено сервітут. Строк дії сервітуту встановити у відповідності до строку дії договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року, укладеного між ТОВ "Евері" та Миколаївською міською радою, тобто до 28.01.2028 року, а в разі продовження строку дії договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року - строк дії сервітуту має продовжуватись на відповідний строк. Оплату за землю, що відводиться під сервітут, встановити наступним чином: філія «Миколаївський річковий порт» ПАТ "СК "Укррічфлот" сплачує повний розмір орендної плати за землю, відведену під сервітут, площею 7 236 кв.м., виходячи з вартості одного метра квадратного, зазначеної в договорі оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року; ТОВ "Евері" сплачує половину орендної плати за землю, відведену під сервітут, площею 7 236 кв.м., виходячи з вартості одного метра квадратного, зазначеної в договорі оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року., оплата за користування сервітутом здійснюється на розрахунковий рахунок землекористувача - філії "Миколаївський річковий порт" ПАТ "СК "Укррічфлот". Земельний сервітут не позбавляє землекористувача, щодо якого він встановлений, права володіння та користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач є власником нежитлового об'єкту нерухомого майна, загальною площею 2989,7 кв.м., розташованого по вул. Проектній, 1-А в м. Миколаєві на земельній ділянці загальною площею 13 685 кв.м., яка належить йому на праві оренди на підставі договору оренди землі укладеного з Миколаївською міською радою 28.01.2013 року за № 9196, строком до 28.01.2028 року. Орендована позивачем земельна ділянка межує з земельною ділянкою, розташованою по вул. Проектній, 1 в м. Миколаєві, яка належить на праві оренди відповідачеві відповідно до договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року, укладеного з Миколаївською міською радою. Пунктом 8.1 договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року на орендовану відповідачем земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), а саме: "згідно з рішенням міської ради від 21.05.04 № 20/21 на земельній ділянці площею 7236 кв.м. діють обмеження (дорога загального користування), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1". Враховуючи те, що у позивача не існує іншого способу проходу та проїзду до власного майна та орендованої земельної ділянки, ніж шляхом використання наявного шляху, що знаходиться на орендованій відповідачем земельній ділянці, позивач вказував, що єдиним можливим засобом задоволення його потреб на використання власного майна та орендованої земельної ділянки є лише встановлення права користування чужим майном - сервітуту. Посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням врегулювати питання щодо користування під'їзним шляхом (який знаходиться на землях відповідача) до власного майна та орендованої земельної ділянки, та надсилав останньому для узгодження та підписання проект договору про встановлення права сервітуту, однак станом на дату подання позову дане питання між сторонами не врегульовано і договір не підписано, позивач на підставі ст. ст. 321, 401-404 ЦК України, ст.ст. 96, 98, 99, 100, 103 Земельного кодексу України просив задовольнити позов.

ПАТ "СК "Укррічфлот" не визнало позов посилаючись на те, що воно є неналежним відповідачем у справі, оскільки власником спірної земельної ділянки є Миколаївська міська рада, а позивач намагається набути право сервітуту на земельну ділянку, яка відноситься до земель комунальної власності, всупереч порядку, встановленому чинним законодавством без отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, якому надано повноваження по прийняттю рішень щодо розпорядження землями територіальної громади м. Миколаєва.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.08.2014 року залучено до участі у справі іншого відповідача Миколаївську міську раду.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року у справі (суддя Олейняш Е.М.) в задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Судове рішення мотивовано тим, що наявність у позивача права на прохід та проїзд по спірній земельній ділянці унеможливлює встановлення земельного сервітуту, оскільки за загальним правилом сервітут може бути встановлений лише за умови неможливості задовольнити свої потреби в користуванні майном в інший спосіб. В даному випадку позивач як суміжний землекористувач має право на прохід та проїзд на земельній ділянці (дорозі загального користування), що орендується відповідачем, за умови дотримання відповідних правил, що діють на території порту.

В апеляційній скарзі ТОВ «Евері» просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «СК «Укррічфлот» заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції задоволено заявлене представником відповідача клопотання та залучено до матеріалів справи копію рішення господарського суду Миколаївської області від 28.10.2014р. у справі № 915/1403/14 і копію технічного паспорту на нежитловий об'єкт.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.06.2004 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ДП "Миколаївський річковий порт" АСК «Укррічфлот» (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у встановленому порядку у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 18.06.2004р. за № 040400100003, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міськради від 21.05.2004р. № 20/21 за актом приймання - передачі передав, а орендар прийняв в оренду строком до 31.10.2028 року земельну ділянку загальною площею 493 543 кв.м., що знаходиться по вул. Проектній, 1 в м. Миколаєві, у тому числі 12 473 кв.м. під капітальною забудовою, 5 160 кв.м. під спорудами, 108 721 кв.м. під проходами та проїздами, 14 595 кв.м. під зеленими насадженнями, 89 568 кв.м. - інші землі, 263 026 кв.м. - внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал), згідно з планом земельної ділянки та актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які є невід'ємними частинами договору, для обслуговування майнового комплексу річкового порту, який знаходиться на цій земельній ділянці.

Пунктом 8.1 даного договору визначено, що згідно з рішенням міської ради від 21.05.2004р. № 20/21 на земельній ділянці площею 7236 кв.м. діють обмеження (дорога загального користування), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1.

Того ж дня 17.06.2004 року зазначений договір оренди землі був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2236.

Договором про зміни від 06.08.2008р. сторонами внесено зміни до договору оренди землі від 17.06.2004р. та викладено п. 2.1 договору в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 480 314 кв.м.".

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (продавець) та ТОВ "Евері" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно: нежитловий об'єкт, загальною площею 2989,7 кв.м., розташоване за адресою: вул. Проектна, 1-а в м. Миколаєві.

Зазначене в даному договорі нерухоме майно було передано покупцеві від продавця за актом приймання - передачі від 08.12.2011р.

Того ж дня 08.12.2011 року зазначений договір купівлі - продажу нерухомого майна був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з цього реєстру від 08.12.2011р. № 10766196. 15.12.2011 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності ТОВ «Евері» на придбане ним за договором купівлі - продажу від 08.12.2011р. нерухоме майно і виданий відповідний витяг про цю реєстрацію від 15.12.2011р. № 32523074.

28.01.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Евері» (орендар) було укладено договір оренди землі № 9196, зареєстрований у встановленому порядку, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 28.01.2013р. за № 9196, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міськради від 20.12.2012р. № 23/46 за актом приймання - передачі передав, а орендар прийняв в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 13 685 кв.м., що знаходиться по вул. Проектній, 1-а в м. Миколаєві, у тому числі 4086 кв.м. під капітальною забудовою, 1001 кв.м. під спорудами, 8598 кв.м. під проходами, проїздами та площадками, кадастровий № 4810136300:07:001:0073, згідно з планом та кадастровим планом земельної ділянки, актом про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з кресленням та проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які є невід'ємними частинами договору, для обслуговування нежитлового об'єкту, що належить ТОВ «Евері».

Право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано ТОВ «Евері» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг з цього реєстру від 05.04.2013 року № 2043915.

Орендована позивачем земельна ділянка по вул. Проектній, 1-а в м. Миколаєві межує з земельною ділянкою по вул. Проектній, 1 в м. Миколаєві, яка належить на праві оренди відповідачеві, що підтверджується належними доказами наявними в справі та сторонами не заперечується.

Листом від 21.02.2013р.№ 142 ТОВ «Евері» звернулося до відповідача з пропозицією укласти договір про встановлення особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки загальною площею 0,8116 га на право проходу та проїзду транспортними засобами по наявному автошляху через земельну ділянку, що належить на праві оренди філії «Миколаївський річковий порт» ПАТ «СК «Укррічфлот». При цьому позивач посилався на те, що необхідність укладення такого договору викликана неможливістю використання об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1-а, що належать йому на праві власності, без проходу та проїзду по наявному шляху, що знаходиться на орендованій філією «Миколаївський річковий порт» ПАТ «СК «Укррічфлот» земельній ділянці, оскільки задоволення його потреб в експлуатації нерухомого майна неможливо здійснити у будь - який інший спосіб.

За результатами розгляду цього листа відповідач листом від 07.03.2013р. № 08-02-03/365 повідомив позивача про те, що він не заперечує проти встановлення на користь ТОВ «Евері» особистого сервітуту при виконанні наступних умов: - визначення конкретного переліку сервітутних прав; - покладання на ТОВ "Евері" зобов'язань щодо необхідності дотримання нормативно-правових актів, які встановлюють порядок допуску в зону митного та прикордонного контролю; необхідності дотримання правил та процедур щодо забезпечення охорони портових засобів; - визначення розміру справедливої компенсації, яку ТОВ «Евері» має сплачувати за встановлення сервітуту; - визначення строку, на який встановлюється сервітут.

Рішенням Миколаївської міської ради від 31.10.2013 року № 34/18 ТОВ «Евері» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, орієнтовною площею 8 116 кв.м., для укладення договору сервітуту з ПАТ "СК "Укррічфлот" щодо проходу та проїзду транспортних засобів наявним шляхом від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТОВ "Евері" по вул. Проектній,1-а.

За замовленням позивача та згідно з укладеним договором № 354 від 21.11.2013р. фізичною особою-підприємцем Дробот Т.В., яка має ліцензію на виконання робіт із землеустрою серії АГ № 579371 від 29.12.2011р. та кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника № 000190 від 24.12.2012р., у грудні 2013 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки комунальної власності, що є в оренді ПАТ "СК "Укррічфлот" згідно з договором оренди землі від 17.06.2004р., на яку поширюється право сервітуту, ТОВ «Евері» для укладання договору сервітуту щодо проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТОВ "Евері" по вул. Проектній,1-а в Заводському районі м. Миколаєва, згідно з якою площа частини земельної ділянки комунальної власності з кадастровим № 4810136300:07:001:0045, на яку поширюється право сервітуту, складає 0,7236 га.

Супровідним листом від 24.12.2013р. № 1282 позивач направив на адресу відповідача для погодження один примірник технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту.

Листом від 31.01.2014р. № 145 відповідач відмовив позивачу в погодженні технічної документації з посиланням на наявність на земельній ділянці автодороги, спорудженої силами та засобами Порту, що має тверде покриття, та невиконання його умов, викладених в листі від 07.03.2013р.

05.02.2014 року позивач звернувся до комісії Миколаївської міської ради з розгляду земельних спорів з заявою № 93 про погодження технічної документації із землеустрою без згоди землекористувача ПАТ "СК "Укррічфлот".

За результатами розгляду звернення позивача комісія з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради 18.03.2014 року прийняла рішення, оформлене протоколом № 54, погодити технічну документацію щодо складання документу (договору сервітуту) від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТОВ "Евері" по вул. Проектній, 1-а без згоди землекористувача ПАТ "СК "Укррічфлот".

Супровідним листом від 27.03.2014р. № 287 позивач направив на адресу відповідача для узгодження та підписання проект договору про встановлення права сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,7236 га., розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1, що знаходиться в оренді у філії «Миколаївський річковий порт» ПАТ «СК»Укррічфлот», з правом проходу та проїзду на транспортних засобах від прохідної філії «Миколаївський річковий порт» ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки по вул. Проектній, 1-а, що знаходиться в оренді ТОВ «Евері».

Листом від 22.04.2014р. № 536 відповідач повідомив позивача про те, що на даний момент він не вбачає можливості в укладенні вищевказаного договору про встановлення права сервітуту.

У наступному, за результатами розгляду звернень сторін комісія з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради 22.04.2014 року вдруге прийняла рішення, оформлене протоколом № 57, погодити технічну документацію щодо складання документу (договору сервітуту) від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТОВ "Евері" по вул. Проектній, 1-а без згоди землекористувача ПАТ "СК "Укррічфлот".

Рішенням Миколаївської міської ради від 24.07.2014р. № 42/41 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту загальною площею 7236 кв.м. та дозволено ТОВ "Евері" укладення договору сервітуту щодо проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельну ділянку площею 7236 кв.м., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 5212 кв.м. і земельна ділянка № 2 площею 2024 кв.м., від прохідної ПАТ "СК "Укррічфлот" по вул. Проектній, 1 до земельної ділянки ТОВ "Евері" по вул. Проектній, 1-а.

Недосягнення сторонами згоди щодо встановлення права сервітуту і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці площею 7236 кв.м., яка є частиною земельної ділянки площею 480 314 кв.м., за адресою: вул. Проектна, 1 в м. Миколаєві, що належить на праві оренди відповідачеві.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. 401 ЦК України про те, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. При цьому, на підставі встановлених обставин даної справи суд виходив із того, що відповідно до п. 8.1 договору оренди землі від 17.06.2004р., укладеного між Миколаївською міською радою та ДП «Миколаївський річковий порт» "АСК "Укррічфлот", на земельній ділянці площею 7236 кв.м. діють обмеження (дорога загального користування), землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача права на прохід та проїзд по спірній земельній ділянці унеможливлює встановлення земельного сервітуту, оскільки за загальним правилом сервітут може бути встановлений лише за умови неможливості задовольнити свої потреби в користуванні майном в інший спосіб. В даному випадку позивач як суміжний землекористувач має право на прохід та проїзд на земельній ділянці (дорозі загального користування), що орендується відповідачем, за умови дотримання відповідних правил, що діють на території порту.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без належного аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут). За своїм змістом сервітут є правом на чужу річ і його сутність полягає у обмеженому користуванні чужою річчю у межах та спосіб встановлених законом чи договором між сервітуарієм та власником речі.

При цьому, статтею 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Також, статтею 404 ЦК України визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно такого об'єкта сервітуту, як земельна ділянка, викладені у ст. ст. 98-102 Земельного Кодексу України. Положення ЦК України можуть поширюватися на відносини щодо земельного сервітуту лише у тих випадках, коли вони не врегульовані нормами земельного законодавства.

Зокрема, згідно ст. 98 ЗК України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

При цьому, статтею 99 вказаного Кодексу передбачено такі види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до приписів статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Зі змісту вказаної статі вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у таких правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. При чому, цей перелік є вичерпним.

Отже, судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.

Вказане кореспондується і зі статтею 100 ЗК України, відповідно до якої, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов. При цьому, така особа має довести, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна.

Тобто, необхідною умовою в даному випадку є те, що задоволення потреб сервітурія неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Положеннями абзацу другого пункту 2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Окрім того, пунктом 2.34 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача. Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі договору оренди землі від 17.06.2004р. реєстраційний № 2236, укладеного між Миколаївською міською радою та ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», плану орендованої земельної ділянки який є невід'ємною частиною даного договору, витягу про державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно від 15.12.2011р. № 32523074, договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013р., укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ «Евері», плану орендованої земельної ділянки який є невід'ємною частиною даного договору, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, виготовленої у грудні 2013 року та інших доказів наявних у справі в їх сукупності з достовірністю встановлено факт, що прохід та проїзд до нежитлових об'єктів нерухомості, що належать позивачеві на праві власності, та до орендованої ним земельної ділянки неможливий іншим способом, ніж через орендовану відповідачем земельну ділянку, що беззаперечно свідчить про об'єктивну неможливість задоволення потреб позивача у проході та проїзді транспортних засобів до власного майна та до своєї земельної ділянки іншим способом, аніж встановленням земельного сервітуту щодо частини сусідньої та відведеної в оренду відповідачу земельної ділянки. Вищенаведені фактичні обставини переконливо свідчать про можливість проходу та проїзду позивача до належного йому на праві власності нерухомого майна та до орендованої ним земельної ділянки лише через частину орендованої відповідачем сусідньої земельної ділянки, тобто шляхом встановлення земельного сервітуту, оскільки потреби позивача в доступі до свого нерухомого майна з метою проведення підприємницької діяльності не можуть бути задоволені іншим способом. Відповідач вказаний факт не спростував.

При цьому колегія суддів також враховує дотримання вимог ч. 3 ст. 98 Земельного кодексу України, згідно з якою земельний сервітут має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, з огляду на те, що за умовами п. 8.1 договору від 17.06.2004р. відповідач зобов'язаний забезпечити на орендованій земельній ділянці прохід та проїзд суміжним землекористувачам дорогою загального користування площею 7236 кв.м.

Помилковим є висновок місцевого суду про те, що наявність у договорі оренди землі від 17.06.2004р. умови про те, що згідно з рішенням міської ради від 21.05.2004р. № 20/21 на земельній ділянці площею 7236 кв.м. діють обмеження (дорога загального користування) і землекористувач зобов'язаний забезпечити прохід та проїзд суміжним землекористувачам на земельній ділянці по вул. Проектній, 1, унеможливлює встановлення для позивача земельного сервітуту.

Частиною 2 ст. 111 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення вказаного договору оренди) передбачено, що обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

В матеріалах справи відсутні докази проведення державної реєстрації встановленого п. 8.1 договору оренди землі від 17.06.2004р. обмеження щодо використання земельної ділянки площею 7236 кв.м., у зв'язку з чим таке обмеження і не виникло. З огляду на наведене не приймається до уваги посилання відповідача ПАТ «СК «Укррічфлот» на те, що договір оренди землі від 17.06.2004р. був зареєстрований в цілому відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Таким чином, на підставі договору оренди землі від 17.06.2004р. лише між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», як орендарем, виникли цивільно - правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки (ст. ст. 11, 509 ЦК України). Водночас, у ТОВ «Евері», який не є стороною даного договору, ніяких прав та обов'язків на підставі цього договору не виникло, у тому числі і права вимагати від відповідача забезпечити йому прохід та проїзд по спірній земельній ділянці.

З огляду на наведене, також помилковим є посилання місцевого суду на те, що позивач у випадку невиконання відповідачем ПАТ «СК «Укррічфлот» умов договору в частині забезпечення суміжним землекористувачам права проходу та проїзду на земельній ділянці по вул. Проектній, 1, не позбавлений права звернутися до суду із негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні майном. За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість пред'явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів саме для встановлення земельного сервітуту. Належних доказів, які б свідчили про противоправне вчинення відповідачем перешкод позивачеві у реалізації ним повноважень щодо розпорядження та користування належним йому майном, сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. Отже, у даному випадку позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права.

Безпідставним слід визнати також й висновок місцевого суду про те, що відповідач ПАТ «СК «Укррічфлот» зобов'язаний забезпечувати прохід та проїзд позивачу по наявному шляху на земельній ділянці по вул. Проектній,1 в силу наявності між ними договірних відносин, з посиланням на договір № 07-05-12 від 15.05.2012р. Як вбачається із змісту вказаного договору, укладеного між сторонами у справі, за своєю правовою природою він є договором про надання послуг (ст. 901 ЦК України), предметом якого є приймання виконавцем (ПАТ «СК «Укррічфлот») на себе зобов'язань по наданню замовнику (ТОВ «Евері») послуг, необхідних для навантаження на водний транспорт силами та засобами замовника експортних партій вантажів сільськогосподарського призначення в Миколаївському річному порту в кількості не менше 200 000тн, що надходять автомобільним та залізничним транспортом щороку, а також зобов'язання замовника прийняти й оплатити послуги, надані виконавцем. Отже, зазначений договір ніяким чином не може регулювати питання пов'язані з правом позивача на обмежене користування орендованою відповідачем земельною ділянкою.

Недоведеним визнається твердження відповідача, що на спірній земельній ділянці знаходиться споруджений силами та засобами Порту об'єкт нерухомості - автодорога з твердим покриттям, що належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 385117 від 27.05.2012р. та не надає право позивачеві оформити право сервітуту на зазначену частину землі. По - перше: ні зазначеним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, ані технічним паспортом на нежитловий об'єкт за адресою: вул. Проектна, 1, м. Миколаїв, виготовленим Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 10.11.2012р., наданими відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, ані іншими доказами наявними в справі не підтверджується належність відповідачеві на праві власності такого об'єкту нерухомості як автодорога з твердим покриттям. По - друге: за Законом України «Про автомобільні дороги в Україні» автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів. Тобто, тверде покриття - це верхній шар землі з покриттям (зокрема асфальтобетонним), яке впливає на довговічність, зокрема, дороги. Отже, виходячи з юридичної природи автодороги і твердого покриття, та виходячи з ознак нерухомого майна, вони не є нерухомим майном.

Не може бути прийнято до уваги твердження відповідача про виявлені значні недоліки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини спірної земельної ділянки комунальної власності, з посиланням на пояснювальну записку Приватного підприємства консалтингової фірми «Снейл» без номеру та без дати, надану виконавцем Онищук Ю.В., оскільки в матеріалах справи міститься копія листа Приватного підприємства консалтингової фірми «Снейл» від 01.04.2014р. № 28/1/04-14, підписаного директором підприємства, яким останній повідомляє відповідача, що ПП консалтингова фірма «Снейл» не є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи і не має права проводити перевірку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надавати будь - які висновки.

Не заслуговує на увагу також посилання відповідача на те, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.10.20014р. у справі № 915/1403/14 визнано недійним рішення Миколаївської міської ради № 42/41 від 24.07.2014р. в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту загальною площею 7236 кв.м., та надання дозволу ТОВ «Евері» на укладання договору сервітуту щодо проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на цю земельну ділянку, оскільки зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку, що підтверджується ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Евері» до провадження, у зв'язку чим відповідно до ст. 85 ГПК України не набрало законної сили.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евері» задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року у справі № 915/835/14 скасувати.

Позов задовольнити.

Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Евері» строковий сервітут з правом проходу, проїзду транспортними засобами по наявному шляху на земельній ділянці площею 7236 кв.м., яка є частиною земельної ділянки площею 493 543 кв.м., що орендується філією "Миколаївський річковий порт" Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" відповідно до договору оренди землі № 2236 від 17.06.2004р. укладеного з Миколаївською міською радою, від прохідної філії "Миколаївський річковий порт" Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", розташованої по вул. Проектній, буд. 1 в м. Миколаєві, до земельної ділянки, що орендується Товариством з обмеженою відповідальністю «Евері» відповідно до договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013р. укладеного з Миколаївською міською радою, яка розташована по вул. Проектна, буд. 1-а в м. Миколаєві та межує з земельною ділянкою, орендованою філією "Миколаївський річковий порт" Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Евері" сервітуарієм, правокористувачем, а філію "Миколаївський річковий порт" Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - землекористувачем відносно частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 7 236 кв.м., на яку встановлено сервітут. Строк дії сервітуту встановити відповідно до строку дії договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евері" та Миколаївською міською радою, тобто до 28.01.2028 року, а в разі продовження строку дії договору оренди землі № 9196 від 28.01.2013 року - строк дії сервітуту має продовжуватись на відповідний строк. Оплату за землю, що відводиться під сервітут, встановити наступним чином: філія «Миколаївський річковий порт» Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" сплачує повний розмір орендної плати за землю, відведену під сервітут, площею 7 236 кв.м., виходячи з вартості одного метра квадратного, зазначеної в договорі оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року, укладеному з Миколаївською міською радою. Товариство з обмеженою відповідальністю "Евері" сплачує половину орендної плати за землю, відведену під сервітут, площею 7236 кв.м., виходячи з вартості одного метра квадратного, зазначеної в договорі оренди землі № 2236 від 17.06.2004 року, укладеному між Миколаївською міською радою та філією «Миколаївський річковий порт» Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Оплата за користування сервітутом здійснюється на розрахунковий рахунок землекористувача - філії "Миколаївський річковий порт" Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Земельний сервітут не позбавляє землекористувача, щодо якого він встановлений, права володіння та користування земельною ділянкою.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 04.12.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.