Постанова

від 17.09.2014 по справі 910/5657/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 910/5657/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. (суддя Полякова К.В.) у справі № 910/5657/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями «Оліверс Трейд»

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

2. Підприємство з іноземними інвестиціями «Жіскур Холдінг-Україна»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»

про звернення стягнення на предмет застави

за участю представників сторін:

від позивача: Свистун С.Я. (довіреність № 433/03 від 11.09.2014р.);

від відповідача (скаржник): не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012р., яка складає заборгованість за основною сумою кредиту 2 329 946, 23 грн., заборгованість за несплаченими відсотками (прострочені) 327 893, 49 грн., неустойка за невиконання основного зобов'язання 50 006, 36 грн., неустойка за несплаченими процентами 12 195, 39 грн., вирішено звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 16-12-980/z від 27.07.2012р..

Ухвалою суду від 21.07.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд», у якій, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. по справі № 910/5657/14 та зупинити до вирішення господарським судом справи № 910/5471/14 за позовом позивача до ТОВ «Ділайт-Україна» про стягнення з останнього коштів за кредитним договором № 16-12-980- KL.

За твердженнями апелянта, провадження по даній справі підлягало зупиненню до вирішення господарським судом справи № 910/5471/14 за позовом позивача до ТОВ «Ділайт-Україна» про стягнення з останнього коштів за кредитним договором № 16-12-980-KL, оскільки позивач не надав суду доказів невиконання ТОВ «Ділайт-Україна» своїх зобов'язань за кредитним договором; відповідач не має інформації та доказів виконання чи невиконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ «Ділайт-Україна»; господарський суд у ході розгляду справи № 910/5471/14 має з'ясувати питання наявності чи відсутності заборгованості ТОВ «Ділайт-Україна» перед позивачем та винести відповідне рішення; у разі задоволення вимог, позивач за його позовом до ТОВ «Ділайт-Україна» у справі № 910/5471/14 будуть відсутні підстави для задоволення його позовних вимог до відповідача у даній справі інакше це призведе до подвійного виконання умов кредитного договору як з боку боржника, так і з боку відповідача.

В судове засідання не з'явились представники відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд» та третіх осіб, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Ухвала про призначення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, яка надсилалась судом за юридичними адресами відповідача та третьої особи-1 зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернуті поштовим відділенням з відміткою про закінчення терміну зберігання, що свідчить про виконання судом обов'язку та належне повідомлення учасників процесу про судовий розгляд (ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представника позивача та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 27.07.2012р. між ПАТ «Брокбізнесбанк», як заставодержателем та ТОВ з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд», як майновим поручителем за ТОВ «Ділайт-Україна», укладено договір застави № 16-12/986/z, про стягнення на предмет застави за яким розглянуто позов у справі.

Вказаним договором забезпечено заставою належних відповідачу основних засобів (офісна та комп'ютерна техніка, меблі згідно з переліком до договору) виконання ТОВ «Ділайт-Україна» зобов'язань по поверненню банку кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з кредитного договору № 16-12-980- KL від 27.07.2012р..

Додатковою угодою № 1 від 20.02.2013р. сторонами погоджені зміни та доповнення до договору застави, зокрема до п. 1.1, 1.3, а пунктом 3 угоди, заставодавцем підтверджено, що він вичерпно ознайомлений із змістом та умовами кредитного договору № 16-12-980- KL від 27.07.2012р. та додатковою угодою № 2 від 20.02.2013р. до кредитного договору та будь-яке посилання в тексті договору застави на положення кредитного договору є достатнім та зрозумілим для виявлення його волі.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Про стан виконання кредитного договору свідчать надані до справи виписки, що підтверджують рух коштів, погашення кредиту за рахунок отриманих оплат, зарахування по винесенню простроченої заборгованості та інше.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.7, 2.10 кредитного договору № 16-12-980- KL від 27.07.2012р.:

- повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий банком позичальнику згідно з п. 2.11 договору, в строки, в сумах та в порядку передбачених графіком, встановленим п. 1.2 договору та не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3 договору;

- проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Додатковою угодою № 2 від 20.02.2013р. до кредитного договору № 16-12-980- KL від 27.07.2012р. підтверджено, що станом на 20.02.2013р. непогашена заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становить 2 604 946, 23 грн. (п. 1. угоди № 2), а також змінено графік погашення та кінцевий термін користування (повернення) кредиту.

Строки сплати відсотків за користування кредитом визначені договором, позичальником порушені, згідно приведеного розрахунку заборгованості з 01.06.2013р. допущено прострочення у сплаті процентів, яка станом на 21.02.2014р. складала суму 327 893, 49 грн., а також у періоді після 05.08.2013р. допущено прострочення по сплаті основного боргу за кредитом, який станом на 21.02.2014р. є простроченим в сумі 2 329 946, 23 грн..

Право банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі, або у визначеній банком частині) та іншої заборгованості встановлено п. 5.1 кредитного договору, і зокрема у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом…

Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 1050 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У наданій до справи вимозі за вих. № 638/046-кв від 19.09.2013р. яка міститься у матеріалах справи (доказом направлення вимоги є надане в копії поштове повернення з юридичної адреси позичальника), позивач зазначав про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 19.09.2013р. в сумі 2 479 772, 98 грн. та з посиланням на умови договору та ст. 530 ЦК України пропонував не пізніше 30 днів з дня отримання листа погасити заборгованість перед банком в повному обсязі.

Сума боргу за кредитним договором перед банком позичальником погашена не була, заборгованість станом на 21.02.2014р. складала суму 2 329 946, 23 грн. боргу по кредиту, 327 893, 49 грн. - сума заборгованості по відсотках, розрахунок боргу за кредитом, процентів та виписки, що підтверджують отримання коштів залучені до справи, доказів на його спростування суду не представлено.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

У п. 6.1 кредитного договору № 16-12-980-KL від 27.07.2012р. зазначено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника, банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суми пені, згідно здійснених позивачем розрахунків, що проведені у відношенні суми заборгованості на прострочену суму кредиту, на суму по несплачених процентах у відповідному періоді за обліковою ставкою складають 50 006, 36 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту; 12 195, 39 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 2.1 укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Ділайт-Україна» кредитного договору № 16-12-980-KL від 27.07.2012р., визначено, що право на отримання позичальником кредиту (траншу) виникає після укладення на прийнятних для банку умовах, та набрання чинності договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за договором, в тому числі договору застави (з майновим поручителем) № 16-12/986/z від 27.07.2012р. укладеного між банком та ТОВ з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд»…

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Вимоги банку про стягнення заборгованості з ТОВ «Ділайт-Україна» за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012р. розглянуті судом у справі № 910/5471/14, по якій 14.05.2014р. Господарським судом міста Києва винесено рішення.

Доводи скаржника викладені у апеляційній скарзі підлягають відхиленню та не підтверджують порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції при вирішенні даної справи, оскільки рішення суду про стягнення боргу з боржника за відсутності доказів його виконання, не позбавляє права кредитора одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета застави.

Підставою для зупинення провадження у справі згідно встановлених вимог ст. 79 ГПК України, є саме неможливість розгляду даної справи, а не сам лише факт розгляду іншим судом пов'язаної справи.

Зупинення провадження по справі є правом, а не обов'язком суду, і в даному випадку вирішення спору у справі про звернення стягнення на предмет застави згідно договору № 16-12/986/z від 27.07.2012р., можливе за наявними у справі документами при встановленні факту невиконання основного зобов'язання ТОВ «Ділайт-Україна» за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012р., а вирішення спору в судовому порядку щодо стягнення боргу з основного боржника в межах справи № 910/5471/14 не перешкоджають та не унеможливлюють розгляду справи по суті за вимогами до майнового поручителя.

Правова суть забезпечення полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основним зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника виконати зобов'язання або в інших випадках, передбачених законом чи договором.

Майновий поручитель за договором застави несе відповідальність за невиконання основного зобов'язання заставленим майном, порядок звернення стягнення на предмет застави, питання реалізації предмету застави врегульовані на законодавчому рівні.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (ст. 590 ЦК України).

Предметом застави, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Ділайт-Україна» за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012р. згідно укладеного договору застави № 16-12/986/z від 27.07.2012р., є належні ТОВ «Оліверс Трейд» на праві власності основні засоби, а саме: офісна та комп'ютерна техніка, меблі згідно з Переліком № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» приватне обтяження зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 12822584.

Відповідно до п. 3.1 договору застави № 16-12/986/z від 27.07.2012р., заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, позичальник не поверне заставодержателю кредит в повному обсязі чи його частину та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить штрафні санкції та/або іншу заборгованість та платежі, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (п. 3.1.1).

Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якою передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначений законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ч. 3 ст. 24 якого передбачено обов'язок обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Представленим до справи витягом про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) підтверджено реєстрацію вказаних відомостей 20.02.2014р., в реєстрі вчинено відповідний запис.

Заборгованість по кредитному договору № 16-12-980-KL від 27.07.2012р., на день пред'явлення позову та розгляду справи не погашена, доказів зворотнього матеріали справи не містять, таких сторонами не представлено. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем підтверджені додатково зазначені обставини, в тому числі із представленням виписки по рахунках позичальника (ТОВ «Ділайт-Україна»).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, що підтвердженні належними та допустимими доказами, позивач на підставі ст. 589 ЦК України, п. 3.1 договору застави отримав право звернення стягнення на предмет застави через невиконання зобов'язань за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012р., а тому заявлені позовні вимоги є такими, що обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом. У разі задоволення судом позову в рішенні, зокрема, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

З цього приводу, зокрема у питаннях, що стосуються оцінки майна - предмета іпотеки в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010) від 07.10.2010р. (судова палата у цивільних справах Верховного Суду України) зазначено, що при вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі; якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави становить 319 615, 11 грн. (п. 1.5 договору застави), що враховано судом першої інстанції при прийнятті судового рішення у справі.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Оліверс Трейд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. у справі № 910/5657/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5657/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка