Постанова

від 20.08.2014 по справі 826/10706/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/216

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2014 року 15:20 № 826/10706/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.11.2013 № 0001304120, за участі представників сторін:

представника позивача Леоненко Г.М.;

представника відповідача Зубенко О.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.11.2013 № 0001304120.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10706/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20.08.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України - центрального офісу з обслуговування великих платників та на підставі пп. 20.1.4, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Нафтогазвидобування" (код ЄДРПОУ 32377038) з питань дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ за операціями з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" (код ЄДРПОУ 35041962) за серпень - жовтень 2010 року, за результатом якої складено акт перевірки від 09.09.2013 № 1074/41-20/3237703 (Т. 1, арк. 10-30).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, у зв'язку з чим ПрАТ "Нафтогазвидобування" занижено ПДВ в загальній сумі 15 401 693,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 09.09.2013 № 1074/41-20/3237703 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 № 0001014120, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 23 102 539,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 15 401 693,00 грн. та за штрафними санкціями - 7 700 846,50 грн. (Т. 1, арк. 39).

Не погоджуючись з вищевказаними висновками податкового органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Міндоходів України від 20.11.2013 № 15711/6/99-99-10-01-15 скаргу ПрАТ "Нафтогазвидобування" частково задоволено, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 № 0001014120 в частині застосування до товариства 3 8504 423,25 грн. штрафної санкції - скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (Т. 1, арк. 45-51).

У зв'язку з чим, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 № 0001304120, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 19 250 116,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 15 401 693,00 грн. та за штрафними санкціями - 3 850 423,25 грн. (Т. 1, арк. 53).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями - рішеннями від 27.11.2013 № 0001304120, а тому звернувся до суду.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стала інформація комп'ютерних баз даних та інформатизованих інформаційних систем Міндоходів та надані позивачем документи.

Відповідно до акту перевірки, податковим органом перевірявся ряд договорів між ПрАТ "Нафтогазвидобування" та ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", а саме: № 7-30/40/10 від 30.04.2010; № 38 від 27.03.2009; № 19/02/10-52 від 19.02.2010; № 27/04/10-8 від 27.04.2010; № 19/01/10-КРС від 19.01.2010; № 19/1 від 19.03.2010; № 62/25-08 від 25.07.2008 (арк. 5 акту).

Згідно акту перевірки, було встановлено, що ПрАТ "Нафтогазвидобування" за перевіряємий період отримало від ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" податкові накладні на виконання умов договорів, а саме: договору № 27/04/10-8 від 27.04.2010 (№ 6101, 6092, 6084, 6085, 6087, 6090, 6045, 6763, 6826, 6825, 6795, 6794, 6764, 6639), № 19/02/10-52 від 19.02.2010 (№ 6046, 6091, 6093, 6094, 6095, 6096, 6089, 6086, 5344, 6824, 6796, 6793, 6792, 6761, 6760, 6639, 6638, 6822, 6823), № 19/1 від 19.03.2010 (№ 6110), № 19/01/10-КРС від 19.01.2010 (№ 6109, 6108, 6836), № 62/25-08 від 25.07.2008 (61074, 6837) (арк. 15 акту).

Проте, податковим органом було виявлено, що, відповідно до поданого ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" реєстру отриманих і виданих податкових накладних за серпень, вересень, жовтень 2010 року та додатку 5, взаємовідносини з ПрАТ "Нафтогазвидобування" не проводились, уточнюючі розрахунки не подавались.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що перевіркою з питань дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ за операціями з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" (код ЄДРПОУ 35041962) за серпень - жовтень 2010 року встановлено заниження ПрАТ "Нафтогазвидобування" ПДВ всього у сумі 15 401 693,00 грн.

Отже, відповідач лише по деяким договорам позивача із ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", якого, згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 № 29/5005/17186/2011 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, зменшив суму податкового кредиту з ПДВ, а саме по договорам: № 27/04/10-8 від 27.04.2010, № 19/02/10-52 від 19.02.2010, № 19/1 від 19.03.2010, № 19/01/10-КРС від 19.01.2010, № 62/25-08 від 25.07.2008.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що обов'язковій реєстрації як платник податку підлягає особа у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання) (п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно норм законодавства, платник податку має право зменшити суму податкового зобов'язання з ПДВ лише у разі підтвердження податкового зобов'язання первинними документами, які заповнені у відповідності до вимог законодавства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПрАТ "Нафтогазвидобування", в особі генерального директора Семінського Олега Валерійовича (Замовник) та ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", в особі директора Березенка Олександра Григоровича (Оператор) було укладено договір № 62/25-08 від 25.07.2008 на організацію робіт по будівництву свердловини № 62 Семиренківського газоконденсатного родовища (Т. 1, арк. 55).

Згідно умов даного договору, оператор зобов'язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов'язаний з організацією робіт по будівництву свердловини № 62 Семиренківського газоконденсатного родовища у відповідності з проектом з метою пошуку покладів вуглеводнів в відкладах візейського ярусу із залученням спеціалізованих субпідрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 2, додаткову угоду № 1, № 2, № 3 (Т. 1, арк. 59-64), копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, арк. 65-66), копії податкових накладних (Т. 1, арк. 67-68) та копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення операції (Т. 1, арк. 172-177).

Крім того, позивач надав копію договору № 19/01/10-КРС від 19.01.2010 укладений з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", в особі директора Березенка Олександра Григоровича (Оператор) (Т. 1, арк. 69).

Згідно умов даного договору, оператор зобов'язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов'язаний з організацією робіт по капітальному ремонту свердловин Семиренківського газоконденсатного родовища, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, арк. 75-77), копії податкових накладних (Т. 1, арк. 78-80) та копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення операції (Т. 1, арк. 169-171).

Крім цього, позивач надав копію договору № 19/1 від 19.03.2010 укладений з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", в особі директора Березенка Олександра Григоровича (Оператор) (Т. 1, арк. 81).

Згідно умов даного договору, оператор зобов'язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов'язаний з організацією робіт по ліквідації свердловини: свердловина № 1 Семиренківського газоконденсатного родовища, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акту здачі-прийняття виконаних робіт (Т. 1, арк. 86), копію податкової накладної (Т. 1, арк. 87) та копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення операції (Т. 1, арк. 165-168).

Крім того, позивач надав копію договору № 19/01/10-52 від 19.02.2010 укладений з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", в особі директора Березенка Олександра Григоровича (Оператор) (Т. 1, арк. 96).

Згідно умов даного договору, оператор зобов'язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов'язаний з організацією робіт по будівництву свердловини № 52 Мачухського газоконденсатного родовища у відповідності з проектом з метою пошуку покладів вуглеводнів із залученням спеціалізованих субпідрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 2, 4 (Т. 1, арк. 100-102), копії податкових накладних (Т. 1, арк. 103-123) та копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення операції (Т. 1, арк. 158-163, 192-202).

Крім цього, позивач надав копію договору № 27/04/10-8 від 27.04.2010 укладений з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", в особі директора Березенка Олександра Григоровича (Оператор) (Т. 1, арк. 124).

Згідно умов даного договору, оператор зобов'язується виконати визначений замовником комплекс дій, пов'язаний з організацією робіт по будівництву свердловини № 8 Семиренківського газоконденсатного родовища у відповідності з проектом з метою пошуку покладів вуглеводнів із залученням спеціалізованих субпідрядників, з використанням своїх матеріалів, та матеріалів, наданих замовником, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, а також забезпечити можливість виконання оператором функцій, передбачених умовами цього договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 2, 4 (Т. 1, арк. 128-130), копії податкових накладних (Т. 1, арк. 131-146) та копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення операції (Т. 1, арк. 164, 179-191).

Крім того, на підтвердження виконання вищевказаних договорів, позивач надав суду пояснення субпідрядника: ТОВ "Спецмехсервіс" разом з докази, які підтверджують реальність господарських операцій (Т. 2, арк. 66-146).

Позиція відповідача ґрунтується на інформації комп'ютерних баз даних та інформатизованих інформаційних систем Міндоходів, згідно яких, було виявлено, що, відповідно до поданого ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" реєстру отриманих і виданих податкових накладних за серпень, вересень, жовтень 2010 року та додатку 5, взаємовідносини з ПрАТ "Нафтогазвидобування" не проводились, уточнюючі розрахунки не подавались, а також на постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 № 29/5005/17186/2011 про визнання ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" банкрутом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковий орган, на основі припущень, прийняв хибне рішення, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що сам факт визнання ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" банкрутом не може бути доказом фіктивності його фінансово-господарської діяльності. Цей факт може бути встановлено лише на підставі рішення суду. Однак, такого рішення суду відповідачем не надано.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ "Нафтогазвидобування" та ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, з акту перевірки від 09.09.2013 № 1074/41-20/3237703 вбачається, що зауважень до податкових накладних, виданих ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" позивачу у перевіряючого не було, натомість висновок податкового органу про заниження податкового зобов'язання з ПДВ, сформований на підставі можливих порушень податкового законодавства зі сторони контрагента - ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та спірним контрагентом було укладено ряд договорів, проте, податковий орган зменшив позивачу суму податкового кредиту з ПДВ лише по частині договорів з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" та жодним чином не обґрунтував таку позицію ні в акті перевірки, ні в запереченнях на позовну заяву.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 № 0001304120.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27.11.2013 № 0001304120.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (код за ЄДРПОУ 32377038) понесені судові витрати в розмірі 458, 80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова