Ухвала

від 15.10.2015 по справі 826/10706/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/53568/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Леоненко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 по справі № 826/10706/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014, позовні вимоги Товариства визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.11.2013 № 0001304120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 15 401 693,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 850 423,25 грн., - задоволені.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ по операціям з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" за серпень - жовтень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 09.09.2013 № 1074/41-20/32377038 та встановлено порушення позивачем п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження ПДВ за серпень - жовтень 2010 року на загальну суму 15 401 693,00 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того що, відповідно до поданого ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" реєстру отриманих і виданих податкових накладних за серпень, вересень, жовтень 2010 року та додатку 5, взаємовідносини з позивачем не проводились, а уточнюючі розрахунки не подавались, що було виявлено за допомогою автоматизованих інформаційних систем Міндоходів. Крім того, контролюючий орган зазначив, що контрагент ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" у судовому порядку визнаний банкрутом (22.11.2011). Таким чином, вищезазначене, на думку контролюючого органу, виключає право позивача на формування податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД".

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції, за наслідками яких позивачем було сформовано дані податкового обліку фактично відбулися, що підтверджено відповідними первинними документами. В свою чергу, податковим органом належними доказами факту вчинення платником податку податкових правопорушень не підтверджено.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (договори, додаткові угоди, акти здачі - приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи).

Крім того, як вбачається з матеріалів на момент проведення господарських операцій з позивачем його контрагент ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД" був належним учасником цивільних та господарських правовідносин, оскільки банкрутом останнього визнано лише 22.11.2011.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по декларуванню та сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ "ІБК "ЖИЛПРОМБУД", судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 по справі № 826/10706/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко