Постанова

від 14.08.2014 по справі 826/8736/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 серпня 2014 року                    16:00                              № 826/8736/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буклія» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, протоколу, - В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Буклія» (далі – позивач, ТОВ «Буклія») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі – відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування постанови №-З-3005/2-7/10-41/3005/08/01 від 30.05.2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису № С-2005/2 від 20.05.2014 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, протоколу № 1-Л-З-2005/192 від 20.05.2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку з порушенням норм чинного законодавства, що полягають у неповідомленні позивача про проведення перевірки, позбавленні надання відповідних доказів чи заперечень, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що призвело до прийняття, на думку позивача, незаконних рішень, а саме протоколу, припису, постанови. Крім того, позивач вважає, що докази, на підставі яких ґрунтується оскаржувана постанова, отримані відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак не мають законної сили та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю. Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог відповідач зазначив, що позивачем експлуатується газовий модуль без прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому дії відповідача щодо проведення перевірки та винесення припису і постанови про накладення штрафу є правомірними. Крім того, відповідач вимоги позивача щодо скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності вважає безпідставними, оскільки протокол це службовий документ , в якому фіксується лише факт виявленого порушення та є процесуальною підставою розгляду справи. Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що від обох представників сторін у судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд в порядку письмового провадження, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. ТОВ «Буклія», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 067385, зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 12.03.2001 року, код юридичної особи – 31282993. Згідно довідки з ЄДРПОУ АА № 613276, до видів діяльності товариства з КВЕД-2010 відносяться, зокрема, 47.30 Роздрібна торгівля пальним. Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією на підставі наказу від 19.03.2014 року № 58 «ОД», направлення від 08.04.2014 року № 18, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил ТОВ «Буклія» на об'єкті будівництва «Розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24» за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав, Київська область. За результатами перевірки складено акт від 06.05.2014 року та встановлено, що на земельній ділянці, що належить позивачу на підставі договору оренди, зареєстрованого у Богуславському районному відділі Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру від 10.04.2007 року за № 040703000004, за вищевказаною адресою виконані будівельні роботи із розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24». Виконання будівельних робіт здійснювалось відповідно до дозволу, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 27.08.2013 року № IV115132390070. На час проведення перевірки встановлено, що газовий модуль «АГЗП» на території АЗС № 24» експлуатується без введення його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Приписом Інспекції від 20.05.2014 року № С-2005/2, з метою усунення виявлених порушень, заборонено експлуатацію вищевказаного об'єкта будівництва з 20.05.2014 року. Також, у зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією також складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.05.2014 року № 1-Л-З-2005/192, згідно з яким визнано винним у допущенні правопорушень ТОВ «Буклія». На підставі документів та матеріалів, складених за результатами планової перевірки позивача, Інспекцією винесено постанову № З-3005/2-7/10-41/3005/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.05.2014 року, якою ТОВ «Буклія» визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 1  096  200,00 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р. №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Відповідно до ст. 41 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проведення архітектурно-будівельного контролю регулюється Порядком     здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553. (далі - Порядок №553). У відповідності до п. 1, 2, 3 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.  Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва. Державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Повноваження посадових осіб Держархбудінспекції поширюються на всю територію України. Державний архітектурно-будівельний контроль на території інших областей здійснюється посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбудінспекції (п.5 Порядку №553). Приписами п. 7 Порядку №553 визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції. Інспекції проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку. Відповідно до наказу Інспекції від 19.03.2014 року № 58 «ОД» затверджено план проведення перевірок на ІІ квартал 2014 року, зокрема, пунктом 18 додатку до вказаного наказу передбачено проведення перевірки об'єкта будівництва «Розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24» за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав Київської області в період з 08.04.2014 року по 18.04.2014 року. Відповідно до п. 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. Відповідно до п. 11 Порядку №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення перевірок, зокрема, не повідомлено належним чином позивача про проведення перевірки та про розгляд справи про правопорушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому вважає складений протокол про правопорушення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити наступне. Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частина 1 ст. 17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії. Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права. Так, нормативно-правовий акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії – виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані. Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами. Протокол - це службовий документ, який стверджує факт вчинення правопорушення, в якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, що характеризується обов'язковістю приписів таких документів для відповідного суб'єкта. З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування протоколу № 1-Л-З-2005/192 від 20.05.2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав висновками відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права. Щодо правомірності винесення оскаржуваних припису та постанови, суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової перевірки ТОВ «Буклія» встановлено порушення вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме позивачем експлуатується газовий модуль без введення його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини 8 названої статті, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Також, пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року (далі – Порядок № 461) передбачено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. З наявних письмових доказів вбачається, що встановлення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24» за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав Київської області здійснювалося на підставі дозволу на початок виконання будівельних робіт, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 27.08.2013 року № ІУ115132390070. ПАТ «Проектний і науково-дослідний інститут по газопостачанню та комплексному благоустрою міст та селищ України «УкрНДІінжпроект» розроблено проектно-кошторисну документацію, яка затверджена наказом замовника від 22.03.2013 року № 03-1-13/БУД. Позивачем отримано позитивний експертний звіт щодо об'єкту будівництва, складений ТОВ «Укрбудекспертиза» від 20.02.2013 року № 3-082-12-ЕП/КО. Об'єкт будівництва належить до V категорії складності. Відповідно до п. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 3 Порядку № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката. Відповідно до п.п. 22, 23, 25, 26 Порядку № 461, видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3. З матеріалів справи вбачається, що на час проведення перевірки позивача будівельні роботи по встановленню газового модуля виконані. Однак, як стверджує відповідач та не спростовано належними доказами позивачем, вказаний газовий модуль «АГЗП» на території АЗС № 24» експлуатується без введення його у встановленому законом порядку в експлуатацію. Пунктом 11 Порядку № 461 передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката відповідності. Разом з тим, позивач, всупереч нормам чинного законодавства, відповідних документів на підтвердження факту введення газового модуля в експлуатацію на момент проведення планової перевірки 06.05.2014 року не надав, що й стало підставою для винесення оскаржуваного припису від 20.05.2014 року. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перевіркою достовірно виявлено порушення, допущені позивачем та правомірно застосовано до нього відповідальність у сфері містобудівної діяльності у вигляді накладення штрафу. Позивач стверджує, що ним отримано припис разом з актом перевірки від 06.05.2014 року, протоколом № 1-Л-З-2005/192 від 20.05.2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності лише 10.06.2014 року, що позбавило його можливості взяти участь у розгляді справи, надати заперечення чи вчинити дії щодо усунення порушень. В той же час, суд зазначає, що порушення відповідачем порядку проведення державного архітектурно-будівельного контролю не спростовує доведеність вчиненого позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності та скасування постанови про накладення штрафних санкцій. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття рішень в межах повноважень та у порядку, визначеному законодавством України Натомість, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. З урахуванням положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає. Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,- П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Буклія» відмовити повністю. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                             В.П. Шулежко