Постанова

від 12.02.2015 по справі 826/8736/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8736/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буклія» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буклія» до Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Буклія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати постанову № 3-3005/2-7/10-41/3005/08/01 від 30.05.2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису № С-2005/2 від 20.05.2014 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, протоколу № 1-Л-З-2005/192 від 20.05.2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

24 листопада 2014 року представником відповідача - Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області було подано через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду клопотання про процесуальне правонаступництво у зв'язку з припиненням та передачею покладених на неї функцій новоутвореному структурному підрозділу Держархбудінспекції України - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Колегія суддів, порадившись на місці, задовольнили вказане клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Буклія», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 067385, зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 12.03.2001 року, код юридичної особи - 31282993.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією на підставі наказу від 19.03.2014 року № 58 «ОД», направлення від 08.04.2014 року № 18, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил ТОВ «Буклія» на об'єкті будівництва «Розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24» за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав, Київська область.

За результатами перевірки складено акт від 06.05.2014 року та встановлено, що на земельній ділянці, що належить позивачу на підставі договору оренди, зареєстрованого у Богуславському районному відділі Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру від 10.04.2007 року за № 040703000004, за вищевказаною адресою виконані будівельні роботи із розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24».

Виконання будівельних робіт здійснювалось відповідно до дозволу, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 27.08.2013 року № IV115132390070.

На час проведення перевірки встановлено, що газовий модуль «АГЗП» на території АЗС № 24» експлуатується без введення його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Приписом Інспекції від 20.05.2014 року № С-2005/2, з метою усунення виявлених порушень, заборонено експлуатацію вищевказаного об'єкта будівництва з 20.05.2014 року.

Також, у зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.05.2014 року № 1-Л-З-2005/192, згідно з яким визнано винним у допущенні правопорушень ТОВ «Буклія».

На підставі документів та матеріалів, складених за результатами планової перевірки позивача, Інспекцією винесено постанову № З-3005/2-7/10-41/3005/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.05.2014 року, якою ТОВ «Буклія» визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 1 096 200,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови № 3-3005/2-7/10-41/3005/08/01 від 30.05.2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису № С-2005/2 від 20.05.2014 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, протоколу № 1-Л-З-2005/192 від 20.05.2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (ч. 8 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства).

У відповідності до п. 1, 2, 3 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі - порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва. Державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Повноваження посадових осіб Держархбудінспекції поширюються на всю територію України. Державний архітектурно-будівельний контроль на території інших областей здійснюється посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбудінспекції (п.5 Порядку №553).

Приписами п. 7 Порядку №553 визначено, що плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції.

Інспекції проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.

Відповідно до наказу Інспекції від 19.03.2014 року № 58 «ОД» затверджено план проведення перевірок на ІІ квартал 2014 року, зокрема, пунктом 18 додатку до вказаного наказу передбачено проведення перевірки об'єкта будівництва «Розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24» за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав Київської області в період з 08.04.2014 року по 18.04.2014 року.

Відповідно до п. 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Відповідно до п. 11 Порядку №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Стосовно зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, направлення на здійснення планової перевірки від 08.04.2014 року №18 було виписано для здійснення планової перевірки ТОВ «Буклія» (замовник будівництва) на об'єкті будівництва «Розміщення газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24» за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав, Київська область.

Однак, як встановлено в суді апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача фактично здійснено перевірку третьої особи - ТОВ «Оптіма-Транс», оскільки ТОВ «Буклія» майновий комплекс АЗС № 24 за адресою: вул. Окружна, 2, м. Богуслав, Київська область передано в оренду ТОВ «Оптіма-Транс».

Разом з цим, посилання представника відповідача на той факт, що під час проведення перевірки було залучено представника ТОВ «Буклія», колегія суддів розцінює критично та до уваги не приймає, оскільки з Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 06.05.2014 року вбачається, що залучено оператора АЗС №24 - ОСОБА_4. Однак відповідно до штатного розпису працівників ТОВ «Буклія» не вбачається, що ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з позивачем. Більше того, штатним розписом товариства взагалі не передбачено таку посаду, як «Оператор АЗС».

Водночас, судом також встановлено, що на момент проведення перевірки, газовий модуль «АГЗП» на території АЗС № 24 в оренду здано не було, оскільки, останній не було введено в експлуатацію, а тому, експлуатація такого модуля, нормами чинного законодавства, забороняється.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що на момент проведення перевірки ТОВ «Буклія», АЗС №24 перебувала в оренді у ТОВ «Оптіма-Транс», але газовий модуль «АГЗП» на території АЗС № 24 як окрема одиниця на заправному комплексі в оренді не перебувала та не експлуатувалася ТОВ «Буклія».

Крім того, представник відповідача не заперечувала проти того факту, що газовий модуль міг експлуатуватися ТОВ «Оптіма-Транс» без відома та поза волею ТОВ «Буклія».

Також, представником інспекції було подано копії розрахункових чеків, як доказ факту відпуску газу, а отже, і експлуатації газового модуля.

Однак, вказані чеки від 06.06.2014 року та 07.06.2014 року, а перевірку відповідачем проведено в квітні-травні 2014 року та складено акт від 06.05.2014 року за результатами перевірки. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що надані чеки жодного відношення до перевірки не мають, не підтверджують факт експлуатації газового модуля на момент проведення перевірки, а отже, не є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт експлуатації газового модуля «АГЗП» на території АЗС № 24, лише посилання на наявність ціни на таблі та фотокартку з оператором біля колонки, при чому, з фото не вбачається, що вказана колонка експлуатується.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання протиправними та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 3-3005/2-7/10-41 /3005/08/01 від 30.05.20 і 4 про накладення на ТОВ «Буклія» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 1096200,00 (Один мільйон дев'яносто шість тисяч двісті) гривень та припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № С-2005/2 від 20.05.2014 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування протоколу № 1-Л-З-2005/192 від 20.05.2014 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, судова колегія зауважує, що протокол є службовим документом, який, при цьому, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, а тому скасуванню не підлягає.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буклія» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буклія» до Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 3-3005/2-7/10-41 /3005/08/01 від 30.05.20 і 4 про накладення на ТОВ «Буклія» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 1096200,00 (Один мільйон дев'яносто шість тисяч двісті) гривень.

Визнати протиправним та скасувати Припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № С-2005/2 від 20.05.2014 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 17 лютого 2015 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.