Ухвала

від 27.08.2014 по справі 815/4969/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4969/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника відповідача Лопуленко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) на постанову Одеського окружного адміністративного суду 02 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут Одесагропроект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0002612230,-

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут Одесагропроект» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0002612230.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ґрунтуються на безпідставних та незаконних висновках Акту перевірки, а отже, прийнято податковим органом без достатніх правових підстав, є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут Одесагропроект» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області № 0002612230 від 31.05.2013 року.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут Одесагропроект» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника відповідача Лопуленко О.П., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

На підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 736 від 23.04.2013 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу спеціальних, особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС Тихоновським А.В., керуючись приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Проектно - вишукувальний інститут Одесагропроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ТОВ «Інтертерра» (код ЄДРПОУ 32677066), за лютий 2012 року.

Копія наказу вручено головному бухгалтеру ТОВ «Проектно - вишукувальний інститут Одесагропроект» Руденко С.С.

За результатами перевірки було складено акт № 82/22-213/03579166/13 від 14.05.2013р. яким встановлено порушення:

- пп.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України зі змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 411 600 грн. (т. 1 а/с. 7-17).

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0002612230 від 31 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем 1 411 600 грн., за штрафними санкціями - 705800 грн.( т. 1 а/с. 18).

Під час проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Інтертерра» позивачем були надані документи: договір генерального підряду № 27 від 01.02.2011 р., податкові накладні за переліком, копії договірних цін, зведених кошторисних розрахунків будівництва, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2011 р. між TOB «Проектно - вишукувальний інститут Одесагропроект» (Замовник) та ТОВ «Інтерра» (Генеральний підрядник) укладений договір генерального підряду № 27. Згідно статті 2 договору, ТОВ «Інтертерра» зобов'язувалась виконати повний комплекс будівельних та оздоблювальних робіт на об'єкті, за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, відповідно до технічної документації (додаток № 2). Вартість робіт визначається згідно з кошторисним розрахунком (т. 5 а/с. 197-206).

Податковим органом у акті перевірки зазначено, що до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС надійшов акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 665/22-207/32677066 від 12.09.2012 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Інтертерра» (код ЄДРПОУ 32677066) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період з 01.01.2011 по 21.07.2012.

Згідно акту № 665/22-207/32677066 від 12.09.2012 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Інтертерра» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період з 01.01.2011 по 21.07.2012 р.р., встановлено наступне.

TOB «Інтерра» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого у TOB «Інтертерра» перевіркою неможливо встановити об'єкт оподаткування за період з 01.01.2011 по 31.07.2012 в розумінні ст. ст. 185, 187, 188, 194, 196, 197, 198, 199, 200 ПК України.

Діяльність TOB «Інтертерра» має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги вказане податковим органом в акті перевірки, оскільки господарські відносини між TOB «Проектно - вишукувальний інститут Одесагропроект» та ТОВ «Інтертерра» мали місце у період з 01.01.2011 по 21.07.2012 р.р. і саме цей період перевірявся податковим органом, тоді як Акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 665/22-207/32677066 датований 12.09.2012 р.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що в акті Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС № 665/22-207/32677066 від 12.09.2012 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Інтертерра» (код ЄДРПОУ 32677066) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період з 01.01.2011 по 21.07.2012 (Т. 5 а.с. 217-226) зазначається про те, що TOB «Інтертерра» у березні 2012 року задекларовано податкових зобов'язань 5833332 грн., податкового кредиту 5681665 грн., сплата до бюджету 151667 грн.. Згідно інформації 1 ДФ на підприємстві працює 11 осіб.

Задовольняючи позов TOB «Проектно - вишукувальний інститут Одесагропроект» суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, які здійснювались між TOB «Проектно - вишукувальний інститут Одесагропроект» та ТОВ «Інтертерра» у період з 01.01.2011 р. по 21.07.2012 р. відповідають приписам чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду, виходить з наступного.

Так, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом першої інстанції при дослідженні господарських операцій позивача із контрагентами встановлено факт реального здійснення господарської операції і не встановлено жодного фактичного порушення норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що саме договір генерального підряду №27 від 01.02.2011 р., податкові накладні за переліком, копії договірних цін, зведених кошторисних розрахунків будівництва, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (т. 1, т. 2, т. 3, т. 4, т. 5), відповідають приписам чинного законодавства України.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Разом з тим, згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також колегія суддів враховує, що відповідачем не надано будь-яких свідчень щодо притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані з ухиленням від сплати податків керівників TOB «Інтертерра» та позивача.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31.05.2013 року №0002612230.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут Одесагропроект».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов