Постанова

від 26.08.2014 по справі 820/11347/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 р. Справа № 820/11347/14

Головуючий 1 інстанції: Заічко О.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представників позивача - Войта Т.С., Моісєєва О.В.

представника відповідача - Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2014р. по справі № 820/11347/14

за позовом Дочірнього підприємства «ЦМПТ-АВІА»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП «ЦМПТ-АВІА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 04.06.14 р. № 0001722201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1368158,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342039,5 грн.; № 0001732201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 21028,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5257,0 грн.; № 0001742201 про застосування штрафних санкцій в розмірі 7980,73 грн. за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки; покласти на відповідача судові витрати, у тому числі і у частині відшкодування витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.14 р. по справі № 820/11347/14 позовні вимоги було задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.14 р. по справі № 820/11347/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є акт № 1932/20-30-22-01/37999827 від 21.05.14 р. виїзної планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.12.11 р. по 31.12.13 р., в якому були зафіксовані порушення підприємством вимог: 1) п. 138.1-138.4 ст. 138, п. 44.1-44.2 ст. 44 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1368158,0 грн.; 2) п. 160.1 ст. 160, п. 103.2 ст. 103, абз. г п. 14.1.260 ст. 14 ПК України, що призвело до заниження суми фрахту на 21028,26 грн.; п. 2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 р. у зв'язку з перевищенням встановлених строків використання виданої під звіт готівки, що обумовило застосування штрафних санкцій у розмірі 25% виданих під звіт сум відповідно п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції була досліджена угода № 0512 від 17.01.12 р., укладена між ДП «ЦМПТ-АВІА» та «ІРК SERVIS CORP» по наданню послуг в обслуговуванні польотів повітряних суден та пасажирів, відповідно до якої «ІРК SERVIS CORP» (виконавець) прийняв на себе зобов'язання перед замовником - ДП «ЦМПТ-АВІА», по наданню субвиконавця для виконання аеропортового, наземного і інших видів обслуговування в аеропортах за межами України. Відповідно угоди № 0512 від 17.01.12 р. по наданню послуг в обслуговуванні польотів повітряних суден та пасажирів «ІРК SERVIS CORP» (виконавець) прийняв на себе зобов'язання перед замовником (позивач) по наданню субвиконавця для виконання аеропортового, наземного і інших видів обслуговування в аеропортах за межами України. Згідно п. 4.3 Угоди після виконання рейсу виконавець складає акт виконаних робіт, в якому вказується загальна вартість наданих послуг в доларах або євро. Акт виконаних робіт визначає фактичну вартість наданого обслуговування рейсу замовника, після чого сторони проводять звірку і остаточний взаєморозрахунок. Складання та надання виконавцем («ІРК SERVIS CORP») інших додаткових документів щодо надання послуг з аеропортового, наземного та інших видів обслуговування в аеропортах за межами України умовами контракту не передбачено.

На підтвердження виконання угоди № 0512 від 17.01.12 р. між «ІРК SERVIS CORP» та ДП «ЦМПТ-АВІА» були складені акти виконаних робіт: від 01.02.12 р. на суму 4500,0 дол.США (або 35953,65 грн.); від 07.02.12 р. на суму 9000,0 дол.США (або 71907,3 грн.); від 07.02.12 р. на суму 32000,0 дол.США (або 255670,4 грн.); від 13.02.12 р. на суму 1918,9 дол.США (або 15331,82 грн.); від 17.02.12 р. на суму 16000,0 дол.США (або 127800,0 грн.); від 21.02.12 р. на суму 18500,0 дол.США (або 147768,75 грн.); від 17.03.12 р. на суму 17232,14 дол.США (або 179640,04 грн.); від 31.03.12 р. на суму 40000,0 дол.США (або 319468,0 грн.); від 29.06.12 р. на суму 33000,0 дол.США (або 263752,50 грн.); від 01.08.12 р. на суму 3700,0 дол.США (або 29574,1 грн.); від 19.08.12 р. на суму 3700,0 дол.США (або 29574,1 грн.); від 23.08.12 р. на суму 20040,96 дол.США (або 160187,39 грн.); від 09.09.12 р. на суму 9500,0 дол.США (або 75933,5 грн.); від 12.09.12 р. на суму 17500,0 дол.США (або 139877,5 грн.); від 21.09.12 р. на суму 32000,0 дол.США (або 255766,0 грн.); від 30.09.12 р. на суму 13000,0 дол.США (або 103909,0 грн.); від 26.10.12 р. на суму 27000,0 дол.США (або 215811,0 грн.); від 08.11.12 р. на суму 28000,0 дол.США (або 233804,0 грн.); від 21.11.12 р. на суму 27000,0 дол.США (або 215811,0 грн.); від 07.12.12 р. на суму 21000,0 дол.США (або 167853,0 грн.); від 22.01.13 р. на суму 22000,0 дол.США (або 175846,0 грн.); від 30.01.13 р. на суму 28000,0 дол.США (або 223804,0 грн.); від 04.02.13 р. на суму 28000,0 дол.США (або 223804,0 грн.); від 05.02.13 р. на суму 33236,49 дол.США (або 265659,26 грн.); від 08.02.13 р. на суму 14000,0 дол.США (або 111902,0 грн.); від 15.02.13 р. на суму 58689,88 дол.США (або 469108,21 грн.); від 16.02.13 р. на суму 9000,0 дол.США (або 71937,0 грн.); від 25.02.13 р. на суму 3000,0 дол.США (або 23979,0 грн.); від 27.02.13 р. на суму 6322,63 дол.США (або 50536,78 грн.); від 07.03.13 р. на суму 10000,0 дол.США (або 79930,0 грн.); від 28.04.13 р. на суму 4000,0 дол.США (або 31972,0 грн.); від 27.06.13 р. на суму 15000,0 дол.США (або 119895,00 грн.); від 02.07.13 р. на суму 13000,0 дол.США (або 103909,0 грн.); від 04.07.13 р. на суму 23000,0 дол.США (або 183839,00 грн.); від 12.07.13 р. на суму 18000,0 дол.США (або 143874,0 грн.); від 18.07.13 р. на суму 9000,0 дол.США (або 71937,0 грн.); від 01.08.13 р. на суму 15000,0 дол.США (або 119895,0 грн.); від 01.08.13 р. на суму 12000,0 дол.США (або 95916,00 грн.); від 19.09.13 р. на суму 33000,0 дол.США (або 263769,0 грн.); від 20.09.13 р. на суму 5114,91 дол.США (або 40883,48 грн.); від 23.09.13 р. на суму 15000,0 дол.США (або 119895,0 грн.); від 30.09.13 р. на суму 11000,0 дол.США (або 87923,00 грн.); від 04.10.13 р. на суму 2685,67 дол.США (або 21466,56 грн.); від 14.10.13 р. на суму 20110,31 дол.США (або 160741,71 грн.); від 14.10.13 р. на суму 12000,0 дол.США (або 95916,00 грн.); від 25.10.13 р. на суму 15000,0 дол.США (або 119985 грн.); від 08.11.13 р. на суму 6000,0 дол.США (або 47958,0 грн.); від 18.11.13 р. на суму 9000,0 дол.США (або 71937 грн.); від 12.12.13 р. на суму 23000,0 дол.США (або 183839,0 грн.); від 13.12.13 р. на суму 8000,0 дол.США (або 63944,0 грн.). Оплата за надані «ІРК SERVIS CORP» послуги за контрактом № 0512 від 17.01.12 р. була здійснена: 10.04.12 р. у сумі 17232,14 дол. США (підтверджується випискою банка від 10.04.12 р.); 29.05.12 р. у сумі 29000,0 дол. США (підтверджується випискою банка від 29.05.12 р.); 18.07.12 р. у сумі 50418,9 дол. США (підтверджується випискою банка від 18.07.12 р.); 19.10.12 р. у сумі 99440,96 дол. США (підтверджується випискою банка від 19.10.12 р.); 24.12.12 р. у сумі 103000,0 дол. США (підтверджується випискою банка від 24.12.12 р.); 17.04.13 р. у сумі 212249,0 дол. США (підтверджується випискою банка від 17.04.13 р.); 22.08.13 р. у сумі 105000,0 дол. США (підтверджується випискою банка від 22.08.13 р.); 26.12.13 р. у сумі 132910,89 дол. США (підтверджується випискою банка від 24.12.13 р.).

Порушення вимог податкового законодавства у даному випадку перевіряючі пов'язують з тим, що на момент проведення перевірки у позивача відсутні первинні документи, що підтверджують виконання між ДП «ЦМПТ-АВІА» и «ІРК SERVIS CORP» по договору доручення № 0512 від 17.01.12 р. послуг з наземного аеропортового обслуговування авіарейсу, що в свою чергу призвело до завищення задекларованих ДП «ЦМПТ-АВІА» показників у 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у сумі 6881314,0 грн., у тому числі: за 1-й квартал 2012 р. в сумі 1153540,0 грн.; за 1 півріччя 2012 р. - в сумі 1417292,0 грн.; за 3 квартали 2012 р. - в сумі 2212124,0 грн.; за 2012 р. - в сумі 3035403,0 грн.; за 1-й квартал 2013 р. - в сумі 1696506,0 грн.; за 2013 р. - в сумі 3845911,0 грн.

В апеляційні скарзі відповідач по справі вказує на те, що в ході проведення перевірки ним встановлено, що позивачем для огляду були надані акти виконаних робіт за договором № 0512 від 17.01.12 р., укладеним з «ІРК SERVICE CORP», в особі представника Ткаченко Е.В. (адреса: Global Bank Tower, 18 th Floor, 50th Avenue, Panama City, Republik of Panama), в яких зазначено: що «настоящий акт составлен о том что ПОРУЧИТЕЛЬ заказал, а уполномоченный организовал и обеспечил выполнение наземного, аэропортового обслуживания авиарейса ПОРУЧИТЕЛЯ в аеропорту». Інших документів щодо виконання послуг з поручителем аеропортового обслуговування авіарейсу, а саме: актів виконаних робіт, квитанцій, накладних, тощо надано не було. У ході перевірки керівництву ДП «ЦМПТ-АВІА» наданий запит від 05.05.14 р. № 6641/10/20-30-22-01 з проханням надати для перевірки первинні документи, що підтверджують виконання конкретних витрат виконання наземного аеропортового обслуговування авіарейсу замовника в аеропорту, але ДП «ЦМПТ-АВІА» була надана відповідь вх. № 15496/10 від 12.05.14 р., в якій зазначено, що ДП «ЦМПТ-АВІА» по суті виконання своєї господарської діяльності є агентом з організації надання комерційних послуг по організації авіаперевезень та обслуговування повітряного судна і пасажирів у аеропортах, для чого звертається до хендлінгових компаній, які спеціалізуються в пошуках компаній-постачальників послуг для вищевказаного обслуговування у всіх аеропортах світу. Хендлінговоя компанія - це агент підприємств аеропортового комплексу. Вона працює з авіаперевізниками, укладаючи договір на організацію аеропортового наземного обслуговування, представляючи інтереси авіакомпаній при взаєминах з підприємствами аеропорту.

В ході проведення перевірки відповідачем був зроблений висновок, що взаємовідносини між ДП «ЦМПТ-АВІА» та «ІРК SERVICE CORP» відбувалися за договором доручення, порядок укладання та виконання яких регулюється ст. 1000-1010 ЦК України. У зв'язку з тим, що «РК SERVICE CORP» залучав для виконання послуг наземного, аеропортового обслуговування авіарейсів підприємства аеропорту, то мають бути документи (акти виконаних робіт, накладні, квитанції, тощо) саме підприємств аеропорту, які надавали послуги з аеропортового обслуговування авіарейсів. В свою чергу, ДП «ЦМПТ-АВІА» для огляду не були надані ані звіти «ІРК SERVICE CORP», ані первинні документи, що підтверджують виконання послуг наземного, аеропортового обслуговування. Також апелянт зазначив, що жодного акту виконаних послуг із покупцями ДП «ЦМПТ-АВІА» зі змістом послуг «аеропортового обслуговування авіарейсів» не було. Згідно актів зміст послуг, наданих покупцям ДП «ЦМПТ-АВІА»: «Організація чартерного рейсу», «Аеропортові збори на рейсі», «додаткове обслуговування рейсів», «Таксми, бортхарчування на рейсі», тобто найменування послуг перевиставлялося покупцям зі змістом, який зазначав в актах виконаних робіт авіакомпаніями (надавачами послуг з авіаперевезення пасажирів).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції процитував зміст п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, зазначивши при цьому, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Оскільки позивачем надані до суду першої інстанції належні та допустимі докази, які підтверджується реальність виконання угоди № 0512 від 17.01.12 р., висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.06.14 р. № 0001722201 про сплату 1368158,0 грн. податку на прибуток підприємства та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 342039,50 грн. прийнято відповідачем за відсутності правових підстав для його винесення є правомірним.

Крім того, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірність прийнятого ним рішення, оскільки посилання на те, що первинні документи не підтверджують виконання послуг наземного, аеропортового обслуговування не розкривають змісту наданих послуг є безпідставним, у зв'язку з тим, що хедліногова компанія контролює і координує практично всі етапи обслуговування літака і пасажирів, супроводжує рейс ще на етапі отримання дозволів України і іноземних держав на проліт і посадку повітряного судна за маршрутом прямування. В обов'язки хендлінгової компанії входить швидке вирішення будь-яких питань і організація необхідних процедур з питань зміни маршруту та отриманням необхідних для цього дозволів. Крім того, хендлінгові агенти в разі необхідності бронюють готелі для членів екіпажів та надають транспорт для екіпажу або пасажирів бізнес - рейсів. Також надаються послуги з координації дій кейтерингу або пропонується доставка харчування на борт, що свідчить про те, що виконання кожного рейсу вимагає різних видів послуг з обслуговування авіа перельоту, та різний рівень виконання цих послуг, які можуть змінюватися вже під час виконання послуги.

Оскільки угодою № 0512 від 17.01.12 р. було передбачено складання актів виконаних робіт після виконання рейсу, в яких вказується загальна вартість наданих послуг та копії таких актів наявні в матеріалах справи, у податкового органу були відсутні підстави для висновку про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1368158,0 грн.

В своєму рішенні суд першої інстанції також зазначив, що в акті перевірки вказано, що перевіркою, проведеною за період з 28.12.11 р. по 31.12.13 р., встановлено здійснення виплати доходу нерезиденту із джерелом походження з України. Відповідно договору № 03/07.12 від 04.06.12 р. з ООО «Северный ветер» (Росія, м. Москва) перевізник надав замовнику за плату послуги по міжнародну авіаперевезенню на повітряних суднах перевізника типа А 321-231 у відповідності з умовами цього договору і додатку № 1 по маршруту Москва-Донецк-Москва. ДП «ЦМПТ-АВІА» платіжним дорученням № 1 від 05.07.12 р. здійснив виплату нерезиденту ООО «Северный ветер» коштів за перевезення пасажирів у сумі 43850,0 дол. США або 350471,13 грн.

На підставі цього відповідачем зроблений висновок, що для здійснення перевезення резидент залучив нерезидента, який надав послуги з фрахту, і тому виплата такому нерезиденту підлягала оподаткуванню як сума фрахту, що сплачується відповідно норм ПК України. При цьому в акті перевірки та запереченнях відповідача зазначено, що в ході перевірки на його запит ДП «ЦМПТ-АВІА» не надана довідка, яка підтверджує, що нерезидент ООО «Северный ветер» є резидентом Російської Федерації - країни, з якою укладено міжнародний договір України. Враховуючи наведене, перевіряючими зроблений висновок, що позивачем порушені вимоги п. 103.2 ст. 103, абз. г п. 160.1 ст. 160, п. 14.1.260 ст. 14 ПК України внаслідок відсутності довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент ООО «Северный ветер» є резидентом Російської Федерації - країни, з якою укладено міжнародний договір України і ДП «ЦМПТ-АВІА» було занижено суму фрахту за 3 квартали 2012 р. у розмірі 6 відсотків, що складає 21028,26 грн. (350471,13*6%).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції процитував зміст п. 160.1 ст. 160, п. 14.1.206 ст. 206 ПК України, на підставі чого ним був зроблений висновок, що продаж квоти місць за агентським договором № 03/07.12 від 04.07.12 р. не відповідає поняттю фрахт, оскільки відповідно до цього договору нерезиденту - ООО «Северный ветер» була виплачена не винагорода за договором перевезення (або найму) пасажирів повітряним судном, а сума, яка була отримана ДП «ЦМПТ-АВІА» за продаж авіаквитків у межах наданої ООО «Северный ветер» квоти місць.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «ЦМПТ-АВІА» (замовник) та ООО «Северный ветер» (перевізник) укладений агентський договір на продаж квоти місць на рейсах ООО «Северный ветер», згідно умов якого перевізник доручає, а замовник приймає на себе зобов'язання по продажу авіаквитків на міжнародні рейси, які виконуються по маршруту, розкладу, тарифам і на умовах вказаних в Угоді.Згідно п.п 2.1.1 п. 2.1 розд. 2 Договору, перевізник зобов'язується надати замовнику коти місць в розмірі 84 крісел на рейсах: 06.07.12 р. Москва (SVO)-Донецьк(DOK)- Москва (SVO). Вартість надання квоти місць складає 43850,0 дол. США.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що винагорода нерезидента за організацію або здійснення перевезень вважається фрахтом. Проте в п. 14.1.206 ст. 206 ПК України визначено, що фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Колегія суддів зазначає, що фрахтування ? угода про наймання судна для виконання рейсу чи ряду рейсів, або на обумовлений період часу. За договором фрахтівник (одна зі сторін договору фрахтування, яка бере на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів морським чи авіаційним транспортом за відповідну, зазначену угодою винагороду у порт призначення на умовах надання для цього всього судна, його частини або окремих приміщень) зобов'язується надати фрахтувальникові (друга сторона договору фрахтування, яка пропонує для перевезення морським чи авіаційним транспортом вантаж або пасажирів і бере на себе зобов'язання про сплату відповідних витрат) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Відповідно ст. 61 Повітряного кодексу України фрахтове повітряне перевезення виконується на підставі договору фрахтування (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається того, що між позивачем та ООО «Северный ветер» був укладений договір фрахтування, висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку предметом Агентського договору № 03/07.12 від 04.07.12 р. про продаж квоти місць на рейсах ООО «Северный ветер» є не перевезення вантажів або пасажирів повітряним судном, а продаж авіаквитків на міжнародний рейс Москва (SVO) - Донецк (DOК) - Москва (SVO) є правомірним. В свою чергу посилання відповідача на порушення підприємством позивача вимог п. 103.2 ст. 103, абз. г п. 160.1 ст. 160, п. 14.1.260 ст. 14 ПК України є помилковим.

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що перевіряючими в ході проведення перевірки був зроблений висновок, що працівниками підприємства позивача несвоєчасно надані звіти про використані кошти на відрядження.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що на підставі наданих до перевірки документів (касових книг підприємства, журналів-ордерів по рахунках 311, 361, 372, 301, прибуткових та видаткових касових ордерів, звітів використання коштів, виданих під звіт) в періоді, який перевіряється, встановлено, ДП «ЦМПТ-АВІА» здійснював видачу готівкових коштів із каси підприємства на заробітну плату окремим працівникам підприємства за відомостями, на господарські потреби та на відрядження за видатковими ордерами. В ході перевірки встановлено, що працівниками підприємства несвоєчасно надані звіти про використані кошти на відрядження.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що ДП «ЦМПТ-АВІА» у перевіряємому періоді направляло своїх працівників у відрядження на підставі наказів: ОСОБА_5: наказ на відрядження № 05-п від 27.02.12 р. у м. Київ, термін відрядження 6 днів - з 27.02.12 р. по 03.03.12 р.; ОСОБА_6: наказ на відрядження № 08-п від 02.07.12 р. у м. Москва та м. Донецьк, термін відрядження 3 дні - з 05.07.12 р. по 07.07.12 р.; ОСОБА_7: наказ на відрядження № 06-п від 25.06.12 р. у м. Зальцбург та м. Мюнхен, термін відрядження 5 днів - з 27.06.12 р. по 01.07.12 р.; наказ на відрядження № 07-п від 02.07.12 р. у м. Москва та м. Женева, термін відрядження 1 день - 05.07.12 р.; наказ на відрядження № 10-п від 16.07.12 р. у м. Ужгород та м. Львів, термін відрядження 4 дні - з 19.07.12 р. по 21.07.12 р.; наказ на відрядження № 11-п від 26.07.12 р. у м. Тампере, термін відрядження 2 дні - з 28.07.12 р. по 29.07.12 р.; наказ на відрядження №13-п від 13.08.12 р. у м. Братислава та м. Сляч, термін відрядження 2 дні - з 18.08.12 р. по 19.08.12 р.; наказ на відрядження № 14-п від 03.09.12 р. у м. Братислава та м. Москва, термін відрядження 5 днів - з 05.09.12 р. по 09.09.12 р.; у м. Бухарест, термін відрядження 1 день - 10.09.12 р., у м. Прага, термін відрядження 1 день - 11.09.12 р.; наказ на відрядження № 15-п від 15.09.12 р. у м. Кельн, термін відрядження 2 дні - з 20.09.12 р. по 21.09.12 р.; наказ на відрядження № 16-п від 25.09.12 р. у м. Одеса, термін відрядження 2 дні - з 28.09.12 р. по 29.09.12 р.; наказ на відрядження № 21-п від 01.11.12 р. у м. Лондон, термін відрядження 4 дні - з 05.11.12 р. по 08.11.12 р.

По закінченні відряджень підзвітні особи надали підприємству авансові звіти: ОСОБА_6: авансовий звіт № 3 від 30.08.12 р. на суму 3105,45 грн. (прибув з відрядження 07.07.12 р.); ОСОБА_5: авансовий звіт № 2 від 27.02.12 р. на суму 1785,77 грн. (прибув з відрядження 27.02.12 р.); ОСОБА_7: авансовий звіт № 3 від 29.08.12 р. на суму 4551,48 грн. (прибув з відрядження 01.07.12 р.); авансовий звіт № 4 від 29.08.12 р. на суму 874,75 грн. (прибув з відрядження 05.07.12 р.); авансовий звіт № 5 від 30.08.12 р. на суму 1131,55 грн. (прибув з відрядження 21.07.12 р.); авансовий звіт № 7 від 08.10.12 р. на суму 3104,16 грн. (прибув з відрядження 29.07.12 р.); авансовий звіт № 8 від 08.10.12 р. на суму 1530,62 грн. (прибув з відрядження 19.08.12 р.); авансовий звіт № 9 від 08.10.12 р. на суму 7331,9 грн. (прибув з відрядження 11.09.12 р.); авансовий звіт № 10 від 08.10.12 р. на суму 2568,94 грн. (прибув з відрядження 21.09.12 р.).; авансовий звіт № 11 від 08.10.12 р. на суму 1000,2 грн. (прибув з відрядження 29.09.12 р.); авансовий звіт № 16 від 22.11.12 р. на суму 5008,1 грн. (прибув з відрядження 08.11.12 р.).

Компенсація витрат на відрядження працівникам була здійснена ДП «ЦМПТ-АВІА» після закінчення відряджень, що підтверджується видатковими касовими ордерами: ОСОБА_5: компенсація витрат на відрядження була здійснена шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства за видатковим касовим ордером № 2 від 05.10.12 р.; ОСОБА_6: компенсація витрат на відрядження була здійснена шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства за видатковим касовим ордером № 4 від 05.10.13 р.; ОСОБА_7: компенсація витрат на відрядження була здійснена шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства за видатковим касовим ордером № 1 від 14.01.13 р.

Дослідивши надані позивачем до суду першої інстанції звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, накази на відрядження, картки рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», касові документи, суд встановив, що при направленні у відрядження підзвітним особам аванс не видавався. Також судом першої інстанції було встановлено, що витрати, понесені працівниками у відрядженні, були компенсовані підприємством на підставі авансових звітів працівників, що були надані ними після закінчення відрядження. Тобто, аванс на відрядження працівникам не видавався, а після надання підзвітними особами звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відбувалося погашення кредиторської заборгованості робітникам. При цьому суд першої інстанції зазначив, що звітування працівників ДП «ЦМПТ-АВІА» ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витрати, які були здійснені у відрядженні, пізніше, ніж встановлено п. 170.9.2 та 170.9.3 ПК України, у даному випадку не є порушенням порядку обігу готівкових коштів.

Колегія суддів зазначає, що питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637.

Так, в п. 2.11 Постанови № 637 встановлений обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт (п. 170.9.2 ст. 170 ПК України). Тобто, такий звіт є первинним документом, який складається робітниками, які отримали грошові кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та порядок його заповнення на момент подання працівниками ДП «ЦМПТ-АВІА» звітів, врегульована положеннями наказу Міністерства фінансів України від 05.12.12 р. № 1276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.12 р. за № 2185/22497, в п. 2 якого передбачено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту. Дія абзаців 1 та 2 цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів. При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами)

З наведених вище норм права вбачається, що штрафна санкція, встановлена п. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки у розмірі 25 відсотків виданих під звіт, застосовується лише у разі видачі працівникам авансу на відрядження підзвіт. Оскільки підприємством аванс на відрядження працівникам (під звіт) не видавався, а гроші працівникам виплачувалися, як погашення заборгованості по розрахунках з підзвітними особами після повного звітування, висновок перевіряючи про порушення позивачем п. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є безпідставним.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині його не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «ЦМПТ-АВІА» витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20000,0 грн.

Так, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що за умовами пунктів 1.1 та 3.1 договору про надання юридичної допомоги від 04.06.14 р., за надання юридичних послуг, а саме за вивчення оскаржуваних повідомлень-рішень, аналіз та підбір нормативної бази та судової практики щодо проблематики спору, підготовку позову та формування пакету позовної документації, подання адміністративного позову до Харківського окружного адміністративного суду, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 20000,0 грн. Надання послуг правової допомоги та виплата винагороди виконавцю підтверджується розрахунком витрат позивача на сплату вартості правової допомоги адвоката, актом приймання-передачі виконаних адвокатом послуг з надання правової допомоги по справі від 10.06.14 р., квитанцією від 10.06.14 р. про сплату адвокату вартості наданої правової допомоги у розмірі 20000,0 грн. При цьому, суд першої інстанції послався на положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності з 01.01.12 р., згідно якого, цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ. Відповідно ст. 1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підставі наведеного, судом першої інстанції зроблений висновок про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «ЦМПТ-АВІА» витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20000,0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «ЦМПТ-АВІА» (замовник) та адвокатом ОСОБА_8 (виконавець) укладений договір № 04-06/14/55 від 04.06.14 р. про надання правової допомоги, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати наступні види правової допомоги: 1) вивчення податкових повідомлень-рішень № 0001722201 від 04.06.14 р. про сплату 1368158,0 грн. податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 342039,5 грн.; № 0001732201 від 04.06.14 р. про сплату 21028,0 грн. суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних (санкцій) у розмірі 5257,0 грн.; № 0001742201 від 04.06.14 р. про сплату 7980,73 грн. штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки; 2) консультування замовника та його представників відносно оптимальних напрямків захисту інтересів замовника в судовому порядку та механізмів його реалізації; 3) аналіз та підбір нормативної бази і судової практики по проблематиці спору; 4) підготовка позову і формування позовної документації; 5) подача позову до Харківського окружного адміністративного суду (п.п. 1.1 Договору).

Згідно акту приймання-передачі послуг по наданню правової допомоги адвокатом до договору № 04-06/14/55 від 04.06.14 р. виконавцем були надані всі послуги, передбачені п. 1.1 вказаного договору та згідно розрахунку витрат на правову допомогу по справі загальна сума вартості правових послуг, що надана позивачу, становила 20218,8 грн., але сторони договору обмежили вартість послуг у розмірі 20000,0 грн.

Разом з тим, положеннями ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої Законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи положення вказаної вище норми права, колегія суддів зазначає, що не можуть бути визнані процесуальними діями дії адвоката щодо вивчення податкових повідомлень-рішень, консультування замовника та його представників відносно оптимальних напрямків захисту інтересів замовника в судовому порядку та механізмів його реалізації, аналізу та підбору нормативної бази і судової практики по проблематиці спору та підготовки позову і формування позовної документації. Разом з тим, процесуальною дією поза судовим засіданням може вважатися подання позову до адміністративного суду, але в даному випадку колегія суддів зазначає, що адміністративний позов був поданий до Харківського окружного адміністративного суду 13.06.14 р., а в розрахунку витрат позивача на правову допомогу, датованому 10.06.14 р. вказано, що адвокатом було витрачено півтори години на подання позову до суду першої інстанції, в той час, як позов на цей момент ще не був поданий до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 20000,0 грн. відсутні, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.14 р. по справі № 820/11347/14 в цій частині прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «ЦМПТ-АВІА» витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20000,0 грн. В іншій частині постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.14 р. по справі № 820/11347/14 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.14 р. по справі № 820/11347/14 - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «ЦМПТ-АВІА» (код ЄДРПОУ 37999827, юридична адреса: 61058, м. Харків, Майдан Свободи, б. 8 кв. 204) витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 20000,0 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.14 р. по справі № 820/11347/14 ? залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.08.2014 року.