Ухвала

від 15.09.2014 по справі 826/1378/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 вересня 2014 року м. Київ № 826/1378/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» (надалі - позивач або ТОВ «Будконстракшн») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просив (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог):

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві по проведенню невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «БУДКОНСТРАКШН» по взаємовідносинам з ТОВ «БКФ ЄВРОПА-БУД» (код за ЄДРПОУ 37000996) в березні 2012 року та червні 2012 року за результатами якої було складено акт від 27.01.2014 р. №71/26-55-22-01/36925324;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 року №18526552201, на підставі якого збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ «БУДКОНСТРАКШН» за платежем податок на додану вартість у сумі 690 006 гривень та визначено штрафні санкції у сумі 172 502 гривні.

- судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року залишена без змін, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

26.06.2014 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» (надалі - заявник) надійшла заява про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року по справі 826/1378/14.

В обґрунтування даної заяви вказано, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року, у справі №826/745/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ Європа Буд» (контрагента позивача (заявника) до Державної податкової інспекції у Печерському про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БКФ Європа-Буд», внаслідок якої складено Акт від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки господарських відносин ТОВ «БКФ Європа-Буд» з ТОВ «Молінджі» (код за ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код за ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 01 листопада 2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «БФК Європа-Буд» (код ЄДРПОУ 37000996) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Молінджі» (код ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012; в іншій частині адміністративного позову відмовлено. З огляду на викладене вище, представник позивача посилається на вказані судові рішення як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено заяву до судового розгляду у судовому засіданні.

11.09.2014 року у судове засідання з'явилися представник позивача (заявника) та представник відповідача.

Представник позивача (заявника) заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити її з підстав, викладених у ній.

Відповідач проти задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14 заперечував та просив суд відмовити у перегляді вказаного рішення.

Також, у вказаному судовому засіданні допитано свідків - ОСОБА_1, керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ Європа Буд» у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, та ОСОБА_2, керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, якими повідомлені обставини по факту документального оформлення спірної фінансово-господарської операції між ТОВ «Будконстракшн» та ТОВ «БКФ Європа Буд».

Суд у судовому засіданні 11.09.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, отримавши пояснення свідків по суті даної справи, перевіривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано (ч. 2 ст. 245 КАС України).

Слід зазначити, що говорячи про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами важливим є не порушення балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. Принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне ставитися під сумнів. Жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі.

На підставі вказаних заявником у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14 обґрунтувань та наданих представником позивача (заявника) у судовому засіданні пояснень вбачається, що підставою для звернення з вказаною заявою став факт визнання у судовому порядку протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БКФ Європа-Буд», внаслідок якої складено Акт від 01.11.2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки господарських відносин ТОВ «БКФ Європа-Буд» з ТОВ «Молінджі» (код за ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код за ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012» та зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта від 01 листопада 2013 №591/26-55-22-03-10/37000996 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «БФК Європа-Буд» (код ЄДРПОУ 37000996) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Молінджі» (код ЄДРПОУ 37633740) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та ТОВ «Біармсенс» (код ЄДРПОУ 37633729) за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.

Також, за клопотанням представника позивача (заявника) у судовому засіданні 11.09.2014 року були допитані свідки, якими повідомлено, що за результатами фінансово-господарської операції між ТОВ «Будконстракшн» та ТОВ «БКФ Європа Буд» були складені акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №1 за березень 2012 року від 30.03.2012 року, №1 за червень 2012 року від 30.06.2012 року, №2 за червень 2012 року від 30.06.2012 року, №1 за липень 2011 року від 30.07.2011 року, а також копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за березень 2012 року від 30.03.2012 року, за червень 2012 року від 30.06.2012 року, за липень 2011 року від 30.07.2011 року, які отримані позивачем (заявником) лише після первісного розгляду справи №826/1378/14, та копії яких надані останнім у судовому засіданні 28.07.2014 року.

Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14, судом зроблено висновок про те, що надані копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та в матеріалах справи відсутні докази повноважень осіб, які їх склали, а також не надано суду належних доказів на підтвердження факту використання отриманих, за його твердженням, від ТОВ «БКФ Європа-Буд» товарів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Крім того, у вказаному рішенні зроблено висновок про те, що позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору №22 від 01.07.2011 року, укладеного з ТОВ «БКФ Європа-Буд», а саме: актів прийняття-передачі матеріалів, конструкцій та виробів, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3.

Розглядаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14, суд зазначає про наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок №1379), який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, в якості підстави для висновку суду про безтоварність (нереальність) фінансово-господарської операції між ТОВ «Будконстракшн» та ТОВ «БКФ Європа Буд», які покладені в основу переглядуваної постанови, зазначено, що надані копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік» та в матеріалах справи відсутні докази повноважень осіб, які їх склали, а також не надано суду належних доказів на підтвердження факту використання отриманих, за його твердженням, від ТОВ «БКФ Європа-Буд» товарів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Крім того, у вказаному рішенні зроблено висновок про те, що позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору №22 від 01.07.2011 року, укладеного з ТОВ «БКФ Європа-Буд», а саме: актів прийняття-передачі матеріалів, конструкцій та виробів, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3.

В свою чергу, у силу положень п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи та встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що посилання представника позивача (заявника) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року, у справі №826/745/14 як на підставу для перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованими, оскільки, у відповідності до мотивувальної частини постанови від 22.04.2014 року, судом зроблено висновок про безтоварність (нереальність) фінансово-господарської операції між ТОВ «Будконстракшн» та ТОВ «БКФ Європа Буд» з посиланням на неналежне оформлення первинно облікових документів, що у повній мірі відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Щодо наданих представником позивача (заявника) у судовому засіданні 28.07.2014 року копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №1 за березень 2012 року від 30.03.2012 року, №1 за червень 2012 року від 30.06.2012 року, №2 за червень 2012 року від 30.06.2012 року, №1 за липень 2011 року від 30.07.2011 року, а також копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за березень 2012 року від 30.03.2012 року, за червень 2012 року від 30.06.2012 року, за липень 2011 року від 30.07.2011 року в якості доказів товарності (реальності) фінансово-господарської операції між ТОВ «Будконстракшн» та ТОВ «БКФ Європа Буд», суд зазначає про наступне.

Так, згідно наявних у матеріалах справи копій вищезазначених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), які надані суду лише під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, останні датовані у період з 30.07.2011 року по 30.06.2012 року, а, відтак, дані обставини були і могли бути відомі заявнику на час первинного розгляду справи, що, у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Беручи до уваги вищезазначене, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку, що викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14 обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні ч. 2 ст. 245 КАС України, а, отже, вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 245-253, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №826/1378/14 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок