Рішення

від 11.09.2014 по справі 914/2471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2014 р. Справа № 914/2471/14

За позовом : Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт», м.Перемишляни, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 149 029,12 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Мелешко М.І. - представник за довіреністю від 01.07.2014р., Пукальський Б.М. - керівник;

Від відповідача: Гедз О.Т. - витяг з договору про надання правової допомоги № 08/14 від 11.08.2014р.; Ларіонов Р.О. - представник за довіреністю № 51 від 28.07.2014р.; Орихівський П.Й.- директор.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Термо-Топ-Львів» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт» про стягнення заборгованості у розмірі 149 029,12 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 28.07.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 28.07.2014р. розгляд справи відкладено на 11.08.2014р.

08.08.2014р. позивач через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову (вх. №3930/14) у якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на Р/р 260003011276 в Філії Львівського управління ВАТ «Ощадбанк України» МФО 325796 ЗКПО 20811539 на суму 149 029,12 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2014р. відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 09.09.2014р.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарських судів заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. Заявником (позивачем) на підтвердження сплати судового збору до подання заяви про забезпечення позову долучено платіжне доручення № 185 від 29.07.2014р. про сплату судового збору в розмірі 125,00 грн.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи про забезпечення позову до подання позовної заяви покладається на заявника. Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду заяви, суд у залежності від конкретних обставин може: у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.(п.п.2.5., 2.23.).

Суд приходить до висновку, достягнути з ПП «Термо-Топ-Львів» суму недоплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1702,00 грн. (1 827,00- 125,00).

В судовому засіданні 09.09.2014р. оголошено перерву до 11.09.2014р.

В судовому засіданні 11.09.2014р. представники відповідача подали клопотання про зупинення провадження у справі № 914/2471/14 в порядку ст.79. ГПК України. В даному клопотанні просять зупини провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі за позовом ТзОВ «Пласт» до ПП «Термо-Топ-Львів» про пропорційне зменшення вартості цих робіт і стягнення штрафу.

Представники позивача заперечують проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Зазначають, що дані дії вчиняються відповідачем з метою затягування розгляду справи, а також не подано доказів про порушення провадження у даній справі.

Суд заслухавши пояснення сторін, прийшов до висновку, відмовити з задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Господарський суд зупиняє провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями чи постановами судів.

Відповідачем на момент подачі клопотання, не подано доказів розгляду, порушення провадження у справі за позовом ТзОВ «Пласт» до ПП «Термо-Топ-Львів» про пропорційне зменшення вартості цих робіт і стягнення штрафу.

Крім цього, в судовому засіданні 11.09.2014р. представник відповідача заявив усне клопотання про призначення судової експертизи. Представник позивача категорично заперечив, з врахуванням того, що позивач намагається зловживати своїми процесуальними правами, оскільки заявив таке усне клопотання в останній день передбаченого вимогами ГПК строку розгляду справи і тим самим веде до затягування розгляду справи.

Заслухавши думку представника позивача, суд відхилив дане усне клопотання про призначення експертизи. При цьому зазначає наступне.

На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому письмовому клопотанні сторони (з урахуванням правової позиції, висловленої у п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 3 від 23.03.12 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»). Відповідне письмове клопотання відповідача з переліком питань подано не було.

Відповідно до п.3.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та з підстав зазначених в заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог і пояснень на відзив відповідача. Просять позов задоволити повністю, стягнути з відповідача 69 854,84 грн. - основного боргу, 72 676,35 грн. - інфляційних втрат та 1 258,53 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечують, зазначають, що роботи позивачем виконані неякісно, про що складено дефектний акт, замовник з відповідачем не роз рахувався, просять в позові відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 11.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

12.09.2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 17 на проведення робіт з будівництва паливної та системи опалення міського центру зайнятості в м. Новий Розділ Львівської області (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. генпідрядник (відповідач у справі) доручає, субпідрядник (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання своїми силами в межах договірної ціни виконати роботи з будівництва паливної та системи опалення міського центру зайнятості в м. Новий Розділ. Генпідрядник зобов'язується прийняти вищеперераховані п.1.1. робити та оплатити їх (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання двома сторо нами і діє до повного виконання робіт по даному договору і завершенню розрахунків між сторонами.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що термі виконання робіт здійснюється протягом 90 днів з часу проведення передоплати.

Вартість та витрати на виконання робіт по договору становлять 252 000.00 грн., є договірними і узгоджуються актами приймання - здавання (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору оплата за виконані роботи проводиться протягом 10 днів з дати підписання актів виконаних робіт.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника (позивача).

У зв'язку з виконанням Договору субпідрядник зобов'язаний виконати всі роботи, обумовлені даним Договором згідно з проектом і здати виконану роботу, шляхом підписання акту здачі - приймання виконаних робіт (п.4.3. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору виконано робити на загальну суму 220 790,70 грн., що не заперечується сторонами у справі.

На момент звернення до суду, відповідачем оплачено частково виконанні роботи на суму 150 935,86 грн. (що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем).

Не оплачуваними залишаються виконі роботи в сумі 69 854,84 грн., згідно акту виконаних робіт за травень 2013р. від 08.05.2013р. на суму 14 047,48 грн. та акту виконаних робіт за вересень від 30.09.2013р. на суму 55 807,36 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками на момент підписання акту без жодних застережень.

Відповідач належних та допустимих доказів звернення до позивача (до моменту розгляду справи в суді) з претензіями неналежного чи неякісного виконання робіт не надав. Про те заперечує факт оплати з огляду на дефектні акти огляду виконаних робіт та виявлених недоліків, підписані одноособово відповідачем.

Судом встановлено, що позивач не знав про існування дефектних актів, оскільки належних та допустимих доказів його повідомлення та замовника відсутні, відповідачем не надані, акти складені одноособово відповідачем без участі замовника - Львівського обласного центру зайнятості.

26.03.2014 р. відповідачу було вручено претензію № 4/3-14 від 24.03.2014р. позивача про сплату заборгованості в сумі 69 584,84 грн., що підтверджується рекомендова ним повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Дана претензія відповідачем залишилася без відповіді.

12.08.2014 р. позивач звернувся до замовника - Львівського обласного центру зайнятості з лис том № 7-08/14 з проханням надати інформацію чи насправді існує акт про виявлені дефекти при проведенні позивачем робіт на об'єкті та чи оплачені замовником відповідачу роботи, виконані позивачем згідно з актами виконання-приймання робіт за травень і вересень 2013 року, укладеними між позивачем і відповідачем.

19.08.2014 р. замовник листом № 14-3003/0-14 повідомив позивача, що зауважень до якості ви конання робіт з влаштування опалення на об'єкті будівництва Новороздільського МЦЗ по зивачем у замовника не було. Роботи з опалення включені в акт приймання виконаних робіт № 1 за жовтень 2013 року (п.п. 91, 92) а пусконалагоджувальні роботи - в акт приймання виконаних робіт № 2 за жовтень 2013 року. Замовником зазначені акти підписані 01.11.2013 р. та оплачені відповідачу 26.12.2013 р. відповідно до платіжного доручення № 3164 від 22.11.2013 р. До листа додано належно посвідчені такі належні докази: копія довідки про вартість виконаних робіт № 1 за жовтень 2013 року; копія акту приймання виконаних робіт № 1 за жовтень 2013 року; копія акту приймання виконаних робіт № 2 за жовтень 2013 року; копія платіжного доручення № 3164 від 22.11.2013 р.

19.08.2014 р. відповідач звернувся до замовника - Львівського обласного центру зайнятості з ли стом № 08 про те, що позивачем при виконанні робіт допускались відхилення від проектної до кументацій встановлення не передбаченого проектом устаткування, завищення об'ємів ві дображених в актах виконаних робіт, порушення строків виконання робіт, з проханням створити спеціальну комісію для усунення виявлених недоліків.

Крім цього, листом №14-3269/0-14 від 10.09.2014р. щодо зауважень до виконаних робіт, замовник - Львівський обласний центр зайнятості повідомив позивача, що виконанні роботи на об'єкті будівництва Новороздільського МЦЗ повідомляємо наступне: при проведенні авторського та технічного наглядів за будівництвом всі зауваження щодо дотримання проекту субпідрядною організацією ПП «Термо-Топ-Львів» враховані. Жодних зауважень зі сторони замовника станом на 10.09.1014р. немає. Зауважень стосовно цін та обсягів виконаних позивачем робіт при перевірці фінансовою інспекцією не було.

Однак, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати за Договором Згідно акту виконаних робіт за травень 2013р. та вересень 2013р. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 69 854,84 грн. за неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 72 676,35 грн. - інфляційних втрат та 1 258,53 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що сума заявлених позовних вимог позивачем становить 143 789,72 грн. (69 854,84 грн. - основного боргу, 72 676,35 грн. - інфляційних втрат та 1 258,53 грн. 3% річних).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Відповідно до п.2.1. Договору договірна ціна робіт складає 252 000,00 грн. в тому числі ПДВ 42 000,00 грн., є договірною і узгоджується актами приймання - здавання.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, подані відповідачем (генпідрядником) чи замовником на виконання приписів цієї статті. Крім цього, з матеріалів справи вбачається (листи Львівського обласного центру зайнятості від 10.09.2014р. № 14-3269/0-14 та від 19.08.2014р. № 14-3003/0-14) що в замовника відсутні зауваження щодо виконаних робіт субпідрядником - позивачем. З врахуванням наведеного, та положень чинного законодавства, зокрема ст.882 Цивільного кодексу України суд критично оцінює дефектні акти як такі, що не відповідають принципу належності та допустимості доказів.

Відповідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформля ється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підпи сання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання умов Договору 08.05.2013 р. сторонами було підписано і посвідчено їхніми печатками акт приймання викона них робіт форма № КБ-2в за травень 2013 р., згідно з яким вартість робіт становила 14 047,48 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ форма № КБ-3 на цю ж суму.; 30.09.2013 р. сторонами було підписано і посвідчено їхніми печатками акт приймання викона них робіт форма № КБ-2е за вересень 2013 р. згідно з яким вартість робіт становила 55 807,36 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ форма № КБ-3 на цю ж суму.

В момент підписання актів виконання робіт будь-яких претензій з боку замовника та відповідача щодо термінів чи строків виконання і здачі робіт не було. Протилежного належними та допустими доказами не підтверджено.

Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за виконанні роботи згідно Актів приймання викона них робіт форма № КБ-2в за травень 2013 р., згідно з яким вартість робіт становила 14 047,48 грн., а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт */та витрати**/ форма № КБ-3 на цю ж суму.; 30.09.2013 р. акт приймання викона них робіт форма № КБ-2е за вересень 2013 р. згідно з яким вартість робіт становила 55 807,36 грн., що підписані сторонами і посвідчено їхніми печатками без жодних застережень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 69 854,84 грн., підлягає задоволенню, оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п. 3.3. Договору) прийшов до висновку, що стягненню підлягає 3% річних в сумі 1 256,24 грн. з відповідача на користь позивача:

14 047,48 грн.*3%*365 (кількість днів прострочення - 1рік (21.05.2013р. по 20.05.2014р.)) /365 = 421,42 грн.;

55 807,36 грн.*3%*182(кількість днів прострочення - півроку (11.10.2013р. по 10.04.2014р.))/365 = 834,82 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 2,29 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає, що стягненню підлягає інфляційне збільшення суми боргу, а не сума боргу з врахуванням індекс інфляції. З врахуванням того, що сума основного боргу стягується окремо без врахування індексу інфляції.

При перерахуванні розміру інфляційних втрат суд виходив з такого.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30 ).

Суд здійснивши перерахунок, встановив, що стягненню підлягає інфляційне збільшення в сумі 8 813,69 грн.

На заборгованість в сумі 14 047,48 грн. індекс інфляції за період з червня 2013р. по червень 2014р. становив 100,0%* 99,9%* 99,3%* 100,0%* 100,4%* 100,2%* 100,5%* 100,2%* 100,6%* 102,2%* 103,3%* 103,8%* 101,0% = 111,8968544% (14 047,48 грн.*111, 8968544% - 14 047,48 грн. = 1 671,21 грн. ) На заборгованість на суму 55 807,36 грн. індекс інфляції за період з жовтня 2013р. по червень 2014р. становив 100,4%* 100,2%* 100,5%* 100,2%* 100,6%* 102,2%* 103,3%* 103,8%* 101,0% = 112,7984525 % (55807,36грн.* 112,7984525 % - 55807,36грн.= 7 142,48 грн.)

В частині 63 862,66 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що сума заявлених позовних вимог становить 143 789,72 грн. (69 854,84 грн. - основного боргу, 72 676,35 грн. - інфляційних втрат та 1 258,53 грн. 3% річних). За подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 980,58 грн. (платіжне доручення № 180 від 02.07.2014р.), замість належних до сплати 2 875,79 грн. (143 789,72 *2%).

Крім того, в силу положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ПП «Термо-Топ-Львів», зайво сплаченого судового збору в розмірі 104,79 грн. згідно платіжного доручення № 180 від 02.07.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ст.ст. 15, 254, 526, 626, 610, 625, 611, 837, 838, 843, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 41, 49, 79, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт» (81200, Львівська область, Перемишлянський район, місто Перемишляни, вулиця Липова Алея, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи 20811539) на користь Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (79068, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 12, квартира 21; ідентифікаційний код юридичної особи 32409499) 69 854,84 грн. - основного боргу, 1 256,24 грн. - 3% річних, 8 813,69 грн. - інфляційних втрат та 1 598,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству «Термо-Топ-Львів» (79068, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 12, квартира 21; ідентифікаційний код юридичної особи 32409499) 104,79 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 180 від 02.07.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Термо-Топ-Львів» (79068, Львівська область, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 12, квартира 21; ідентифікаційний код юридичної особи 32409499) в дохід Державного бюджету України України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 702,00 грн. судового збору, за подання заяви про забезпечення позову.

6. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.09.2014 року.

Суддя Коссак С.М.