Постанова

від 17.09.2014 по справі 922/1194/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 922/1194/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргиДепартаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. у справі №922/1194/13 господарського судуХарківської області за позовомприватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" доКомітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Орджонікідзевському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -стягнення 387 219,91грн. не з'явився пр. Калугін О.Ю. - дов. №829 від 15.09.14р. пр. Санін О.В. - дов. №828 від 15.09.14р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Орджонікідзевському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення, з урахуванням зменшення позовних вимог, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 304254,84грн., пені в розмірі 60192,13грн., 3% річних в розмірі 11783,84грн. та інфляційних втрат в розмірі 10989,10грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2013р. (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. (судді Бондаренко В.П., Івакіна В.О., Тихий П.В.) (з урахуванням ухвали господарського суду Харківської області від 22.04.2014р. про заміну боржника по справі, а саме Комітет у справах сім'ї, молоді та спорту по Орджонікідзевському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради, на Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради в особі Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Орджонікідзевському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Орджонікідзевському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" заборгованість в сумі 304254,84грн., 60107,83грн. пені, 11767,23грн. 3% річних, 10400,83грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Департамент у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову і рішення по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір №245/07 про постачання теплової енергії в гарячій воді із змінами, внесеними додатковими угодами від 17.12.2010р., 04.10.2011р., які є невід'ємними частинами договору. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 10.4 договору його дію пролонговано на 2013 рік.

Розрахунковим періодом в розумінні п.6.3 договору є календарний місяць. Розрахунок за теплову енергію виконується з урахуванням фактичних втрат тепла і теплоносія на ділянці мережі, що є на балансі та експлуатаційної відповідальності відповідача. Обсяг отриманої теплової енергії зазначається в актах здачі-прийняття робіт.

Згідно із п.6.4 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на підставі рахунків, які надаються позивачем відповідачу щомісячно до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п.6.5 договору відповідач сплачує на розрахунковий рахунок позивача 100% вартості отриманої теплової енергії в гарячій воді в розмірі, зазначеному в рахунку-фактурі, не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа наступного за звітним місяцем.

Також, судами встановлено, що 19.03.2012р. між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №245/12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати в точках поставки теплову енергію в гарячій воді відповідачу (згідно ДК 016-97 код 40.30.1. "послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами)", а відповідач зобов'язався прийняти її в точках поставки та сплачувати теплову енергію згідно умов цього договору.

Пунктом 10.1 договору про закупівлю послуг за державні кошти №245/12 передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2012р. і діє до 31.12.2012р. включно (згідно ч.3 ст.631 ЦК України), а у частині розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно із п.4.1 вказаного договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка, акта виконаних робіт та акту звіряння розрахунків. Акт, що надається відповідачу, підписується уповноваженою особою позивача та завіряється його печаткою (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 цього ж договору замовник оплачує вартість переданої послуги по безготівковому розрахунку протягом 30 банківських днів з дати постачання. Оплата здійснюється тільки за фактично надані послуги.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за зазначеними договорами виконав у повному обсязі, надавши відповідачу в період з 01.02.2011р. по 30.04.2012р. послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Також, в цей період позивачем було направлено на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином свої договірні зобов'язання за договорами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.02.2011р. по 30.04.2012р. в сумі 304254,84грн.

Посилання відповідача на те, що заборгованість його перед позивачем відповідно до підписаних сторонами актів склала 78153,88грн., в т.ч. за 2011 рік - 35049,08грн., за 2012 рік - 43104,80грн., а не 304254,84грн., визнані безпідставними, оскільки судами встановлено, що згідно підписаних щомісячних актів виконаних робіт та актів звіряння взаєморозрахунків, відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем, а саме, станом на 31.12.2011 рік - у розмірі 261150,04грн., за період з січня 2012 року по листопад 2012 року - у розмірі 328024,32грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підписані щомісячні акти виконаних робіт містять обсяг переданої/отриманої теплової енергії у фізичному (Гкал) та грошовому виразі. Жодних зауважень щодо обсягів наданих позивачем послуг або нарахованих до сплати сум впродовж дії договорів про постачання теплової енергії матеріали справи не містять.

Первинні документи, які були видані на виконання та в межах договорів позивача з відповідачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які встановлені чинним законодавством для первинних документів, зокрема, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, суди правомірно дійшли до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 304254,84грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, то судами перевірено розрахунок позивача та задоволено зазначені вимоги частково, а саме, пеню в сумі 60107,83грн., 3% річних в сумі 11767,23грн. та інфляційні втрати в сумі 10400,83грн.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги, суди виходили з того, що згідно із ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору №245/07 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007р. передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію в строк, зазначений в п.6.5 цього договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.7.2 договору про закупівлю послуг за державні кошти №245/12 від 19.03.2012р. у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, суди дійшли до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 60107,83грн. пені, 11767,23грн. 3% річних та 10400,83грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції правомірно відмовили у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Щодо доводів касатора про те, що під час судового розгляду справи не було забезпечено участі в судовому засіданні представників відповідача, то вони були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і визнані ним безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду першої інстанції про призначення судового засідання. Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2013р. розгляд справи було відкладено саме у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Щодо участі в суді першої інстанції представників Департаменту, то це б суперечило ГПК України, оскільки Департамент на момент розгляду судом справи по суті не був учасником судового процесу, а набув цього статусу лише 22.04.2014р.

Харківським апеляційним господарським судом справа переглядалась за апеляційною скаргою Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради, який надавав додаткові пояснення до апеляційної скарги та представник Департаменту був присутній в судовому засіданні апеляційного суду.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради, оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову і рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. у справі №922/1194/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова