Постанова

від 10.09.2014 по справі 910/333/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 910/333/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача - Медвецького Т.А., дов. № 2432-03/542

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вх. № 2228 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.07.14 р. у справі № 910/333/14

за позовом Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДПІ Московського району м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест"

про стягнення 183 513,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, звернувся з позовною заявою до господарського суду міста Києва, в якій просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест", на свою користь збитки у розмірі 183513,60 грн., сплачені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в якості податку на додану вартість за оплати оренди закритої експозиційної площі в павільйоні під час проведення Міжнародної виставки, присвяченій 20-річчю СНД, на виконання договору №55 від 03.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. матеріали справи №910/333/14 були направлені за територіальною підсудністю на розгляд до господарського суду Харківської області в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.14 р. (головуючий суддя Сальнікова Г.І., суддя Лаврова Л.С., суддя Яризько В.О.) по справі № 910/333/14 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.14 р. по справі № 910/333/14 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Мінекономрозвитку в повному обсязі; вжити заходи по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест", що знаходяться на розрахунковому рахунку 26009119800070 в ПАТ "Кредитпромбанк" м. Києва, МФО 300863, ІПН 315655126558; вжити заходів по забезпеченню позову та заборонити Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції Головному управлінню Регіональної статистики вносити записи (зміни) до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест", що стосується державної реєстрації припинення цієї юридичної особи.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що послуги на оплату оренди закритої експозиційної площі в павільйоні під час проведення Міжнародної виставки, присвяченої 20-річчю СНД були надані Мінекономрозвитку з боку ТОВ Торговий дім "Промфінінвест" фактично на території Російської Федерації, тому вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи необґрунтовано не застосував положення ст.ст. 185, 186 Податкового кодексу України та ст. 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав від 25.11.1998 р. Крім того, заявник не погоджується з відмовою суду у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вважає, що позивачем достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись на момент винесення рішення, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Торговий дім "Промфінінвест" з 27.12.2013 р. перебуває в стані припинення, в зв'язку з чим у позивача є підстави вважати, що відповідач буде вживати всіх необхідних дій для виведення своїх активів та грошових сум з банківських рахунків, що, на думку позивача, зробить неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін та учасників процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та третьої особи, за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03 червня 2011 року між Міністерством економіки України в особі Голови комісії з проведення реорганізації міністерства Максюти А. А. (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест" в особі директора Погребного О. М. (виконавець) укладено договір № 55, предметом якого є виконання послуг головного розпорядника Національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД в м. Москві (Російська Федерація).

За умовами договору виконавець - ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест" зобов'язався у 2011 році надати Міністерству послуги комерційні, інші згідно з кодом ДК 016-97:74.84.1 (послуги головного розпорядника національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД в м. Москва), зазначені у плановому кошторисі витрат, а замовник - прийняти та сплатити такі послуги.

Пунктом 1.1. договору визначено, що Міністерство призначає виконавця головним розпорядником національної експозиції на Міждержавній виставці.

Вартість послуг цього договору відповідно до акцептованої тендерної пропозиції та планового кошторису витрат, становить 1,9 млн. гривень разом з ПДВ.

Позивач, в обґрунтування позову посилається на те, що ним було сплачено на виконання договору кошти, в тому числі ПДВ, який сплаті не підлягав, що потягло порушення відповідачем п. 4.5 договору, відповідно до якого залишки невикористаних бюджетних коштів, а також кошти, використані виконавцем не за цільовим призначенням, повертаються замовнику в триденний термін з дня затвердження акту виконаних робіт (а.с.29, т.І). Зазначене, на думку позивача, призвело до спричинення йому збитків у розмірі суми сплаченого позивачем ПДВ в розмірі 183513,60 грн. без підтвердження цільового використання коштів, що є, на думку позивача, порушенням ст.ст. 185, 186 Податкового кодексу України.

В обґрунтування цієї обставини позивач посилається на Акт перевірки Рахункової палати України № 08-01/10-6 (ос) від 13.05.2013 р., який складено за наслідками проведення аудиту витрачання коштів Держбюджету та виявлено порушення вимог чинного законодавства в частині сплати суми податку на додану вартість за договором № 55 від 03.06.2011 р., укладеного між Міністерством економіки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест".

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України, а також з обставин справи, за якими встановив, що умови спірного договору сторони виконали в повному обсязі та належним чином, акт був підписаний без будь - яких зауважень та заперечень з боку позивача. Сума, що зазначена в акті виконаних робіт повністю співпадає із сумою договору, що була погоджена сторонами при його укладенні.

Зважаючи на те, що збитки настають внаслідок неналежного виконання стороною своїх зобов'язань за договором, а позивач у позові підтвердив, що на момент оплати коштів за договором відповідач повністю надав всі документи, підтверджуючи всі витрати за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, пославшись окрім викладеного також на те, що безпідставне перерахування коштів не є такими втратами позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків.

Крім того, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест", що знаходяться на розрахунковому рахунку 26009119800070 в ПАТ "Кредитпромбанк" міста Києва, МФО 300863, ІПН 315655126558; вжити заходів по забезпеченню позову та заборонити Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції Головному управлінню Регіональної статистики вносити записи (зміни) до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест", що стосуються державної реєстрації припинення цієї юридичної особи, пославшись на те, що позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи, ґрунтуються на доказах, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та правомірно застосував норми матеріального права.

Судова колегія, повторно розглянувши справу встановила, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 183513,60 грн., сплачені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в якості податку на додану вартість за оплати оренди закритої експозиційної площі в павільйоні під час проведення Міжнародної виставки, присвяченій 20-річчю СНД, на виконання договору № 55 від 03.06.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються результатами проведеної перевірки, відображеній в акт перевірки Рахункової палати України № 08-01/10-6 (ос) від 13.05.2013 р., який складено за наслідками проведення аудиту витрачання коштів Держбюджету та виявлено порушення вимог чинного законодавства в частині сплати суми податку на додану вартість за договором № 55 від 03.06.2011 р., укладеного між Міністерством економіки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест". Крім того, позивач зазначає, що сума коштів за сплату ПДВ в розмірі 183513,60 грн. була сплачена без підтвердження цільового використання коштів в порушення ст. 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав від 25.11.1998 р. та ст.ст. 185, 186 Податкового кодексу України. Позов обґрунтований також посиланням на норми ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 229 ГК України.

Згідно частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір № 55 від 03.06.2011 р., відповідно до умов якого виконавець - ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест" зобов'язався у 2011 році надати Міністерству послуги комерційні, інші згідно з кодом ДК 016-97:74.84.1 (послуги головного розпорядника національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД в м. Москва), зазначені у плановому кошторисі витрат, а замовник - прийняти та сплатити такі послуги.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р.

Згідно п. 3.1 договору вартість послуг цього договору відповідно до акцептованої тендерної пропозиції та Планового кошторису витрат (додаток № 1 до договору) становить 1 583 333,33 грн., ПДВ - 316 666, 67 грн., разом з ПДВ - 1 900 000,00 грн.

Крім того, розділом IV договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а розділом V - надання послуг, термін дії яких визначено по 31.12.2011 р.

Отже, даний договір укладено у відповідності до ст.ст. 627-629, 632 Цивільного кодексу України, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили вартість послуг та порядок розрахунків, в зв'язку з чим відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Також, у додатку № 1 до звіту про фактичні витрати (фактичного кошторису витрат) з організації та проведення національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД, до договору №55 від 03.06.2011 р. (а.с. 38, т.І) сторони погодили вартість оренди закритої експозиційної площі в павільйоні на загальну суму 1 101 081,60грн., в т.ч. ПДВ 183 513,60грн. Зазначений документ також був підписаний з боку позивача без будь - яких зауважень та заперечень.

Будь-яких заперечень або розбіжностей щодо вартості послуг та порядку її визначення при укладанні договору і в ході його виконання сторони не мали.

Таким чином, кошти, що були сплачені позивачем за договором, повністю відповідають сумі, що була погоджена сторонами при його укладенні.

Пункт 4.5 договору, на порушення якого відповідачем посилається позивач, містить обов'язок відповідача повернути замовнику в триденний термін з дня затвердження акту виконаних робіт залишки невикористаних бюджетних коштів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем на користь відповідача було сплачено саме ту суму, що була погоджена сторонами в акті виконаних робіт (а.с. 36, т. 1). Акт здавання-приймання наданих послуг до договору від 15.08.2011 р. ( в якому також як і в договорі вартість послуг визначена з урахуванням ПДВ) був підписаний без будь - яких зауважень та заперечень з боку позивача. Сума, що зазначена в акті виконаних робіт повністю співпадає із сумою договору, що була погоджена сторонами при його укладенні. При цьому, в акті зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.

Таким чином, наявність залишків, які, відповідно до п. 4.5. відповідач повинен був повернути, позивач суду не довів.

Сам позивач не спростовує належного виконання відповідачем умов договору, натомість позивач у позовній заяві підтверджує, що документи, які були подані Міністерству при здійсненні оплати, зокрема проміжний акт-звіт про використання коштів (послуг) від 15.07.2011 р., акт від 15.08.2011 р., звіт про фактичне використання бюджетних коштів (фактичного кошторису витрат), а також платіжні доручення були належним чином оформлені та відповідали умовам договору (п. 4.4). Також, як визнає позивач, на виконання вимог умов договору відповідачем надано Мінекономіки підтведжуючи документи в обґрунтування понесених витрат на оренду експозиційних площ.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Статтею 22 цього ж кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд апеляційної інстанції констатує належне виконання сторонами укладеного між ними договору відповідно до їх умов та згаданих норм права. В даному випадку позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами, що мала місце протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Згідно із ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено відповідність вартості наданих послуг, відображених в актах здавання-приймання робіт, підписаних позивачем та відповідачем, вартості, визначеній в договірній документації, підстави для відшкодування відповідачем збитків відсутні, оскільки стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку ст. 623 ЦК України, при застосуванні норми якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 632 цього ж кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, або невідповідності нормам чинного законодавства, чи до них були внесені відповідні зміни.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що посилання позивача на Акт перевірки Рахункової палати України № 08-01/10-6 (ос) від 13.05.2013 р., який складено за наслідками проведення аудиту витрачання коштів Держбюджету та виявлено порушення в частині сплати суми податку на додану вартість за договором № 55 від 03.06.2011 р., укладеного між Міністерством економіки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест", як на доказ безпідставного отримання відповідачем спірної суми є абсолютно не аргументованими, оскільки вказаний акт не може обмежувати прав та обов'язків сторін щодо виконання ними зобов'язань за договором, змінювати умови договору, в тому числі щодо ціни договору, а також не може свідчити про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відтак, оскільки між сторонами у справі було укладено договір № 55 від 03.06.2011 р., який виконаний сторонами належним чином відповідно до узгоджених умов, а кошти, які позивач просить стягнути отримано останнім як оплату наданих відповідачем послуг за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору і вони не можуть вважатися збитками за умовами належного виконання сторонами своїх договірних відносин.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012, а також Вищим господарським судом України в постановах від 04.02.2014 р. у справі № 918/1563/13, від 05.03.2014 р. у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 р. у справі № 924/560/13.

Отже, сам по акт перевірки, який складено за наслідками проведення аудиту, не є належним і допустимим доказом на підтвердження порушення відповідачем зобов'язань за договором і завдання позивачеві збитків. Такий акт може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки аудиту, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, а отже не може підтверджувати порушення умов укладеного між сторонами договору.

Посилання позивача на те, що сума коштів в розмірі 183513,60 грн. була сплачена без підтвердження цільового використання коштів в порушення ст.ст. 185, 186 Податкового кодексу України та ст. 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав від 25.11.1998 р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сторони в договорі погодили всі істотні умови, в тому числі вартість послуг разом з ПДВ, договір був виконаний сторонами у повному обсязі відповідно до погоджених умов. Позивач під час його укладання та виконання жодним чином не ставив під сумнів умови договору, у тому числі щодо визначення вартості послуг.

Крім того, колегія суддів не вбачає порушень відповідачем ст. 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав від 25.11.1998 р., оскільки сторонами не погоджено обов'язковість її застосування, в той час, як договір, укладений між сторонами, в тому числі у визначенні вартості послуг, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест", що знаходяться на розрахунковому рахунку 26009119800070 в ПАТ "Кредитпромбанк" м. Києва, МФО 300863, ІПН 315655126558, а також заборони Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції Головному управлінню Регіональної статистики вносити записи (зміни) до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест", що стосується державної реєстрації припинення цієї юридичної особи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно, у відповідності до вимог ст.ст. 66,67 ГПК України відмовив у задоволенні даної заяви.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись на момент винесення рішення, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Торговий дім "Промфінінвест" з 27.12.2013 р. перебуває в стані припинення, в зв'язку з чим у позивача є підстави вважати, що відповідач буде вживати всіх необхідних дій для виведення своїх активів та грошових сум з банківських рахунків, що, на думку позивача, зробить неможливим виконання рішення суду.

Проте, на думку колегії суддів, наведені позивачем в заяві про забезпечення позову припущення не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на їх підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення.

Судова колегія зазначає, що і матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, позивачем жодними доказами не підтверджено факту наявності коштів на рахунках відповідача, а також будь-яким чином не підтверджено, що такі грошові кошти можуть зникнути або зменшитись настільки, що це призведе до неможливості виконання рішення.

Разом з тим, доводи позивача стосовно того, що заборона внесення запису (зміни) до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест", про припинення державної реєстрації цієї юридичної особи, дозволить відповідачу в майбутньому уникнути виконання судового рішення, що спричинить суттєві матеріальні збитки позивачу та поставить під загрозу гарантоване законом право на захист його майнових інтересів, є лише припущеннями, які документально не підтверджені.

Отже, наведені позивачем доводи не спростовують висновки судів першої, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин, позивач під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги заявника, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 08.07.14 р. у справі № 910/333/14

На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.07.14 р. у справі № 910/333/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.