Постанова

від 09.04.2015 по справі 910/333/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 910/333/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівПолянського А.Г., Сибіги О.М., розглянувши касаційну скаргуМіністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову від 08.09.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№910/333/14 господарського суду Харківської області за позовом 3-тяособа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаМіністерства економічного розвитку і торгівлі України ДПІ Московського району м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промфінінвест" простягнення 183 513, 60 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Медвецький Т.А. (дов. від 22.01.2015)

Від відповідача - не з'явились

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 09.04.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Полянський А.Г., Сибіга О.М.

ВСТАНОВИЛА:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест" про стягнення збитків у розмірі 183 513,60 грн., сплачених Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в якості податку на додану вартість за послуги за сплату оренди закритої експозиційної площі в павільйоні під час проведення Міжнародної виставки, присвяченої 20-річчю СНД, на виконання договору №55 від 03.06.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 матеріали справи №910/333/14 направлені за територіальною підсудністю на розгляд до господарського суду Харківської області в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.14 (судді: Сальнікова Г.І., Лаврова Л.С., Яризько В.О.) в позові відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у складі: Слободіна М.М., Білецької А.М., Гребенюка Н.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 185, 186 Податкового кодексу України та ст. 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав від 25.11.1998.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.06.2011 між Міністерством економіки України в особі Голови комісії з проведення реорганізації міністерства Максюти А. А. (замовник) та ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест" в особі директора Погребного О. М. (виконавець) укладено договір № 55, предметом якого є виконання послуг головного розпорядника Національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД в м. Москві (Російська Федерація).

За умовами договору ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест" зобов'язалось у 2011 році надати Міністерству послуги комерційні, інші згідно з кодом ДК 016-97:74.84.1 (послуги головного розпорядника національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД в м. Москва), зазначені у плановому кошторисі витрат, а замовник - прийняти та сплатити такі послуги.

Пунктом 1.1. договору визначено, що міністерство призначає виконавця головним розпорядником національної експозиції на Міждержавній виставці.

Вартість послуг цього договору відповідно до акцептованої тендерної пропозиції та планового кошторису витрат, становить 1,9 млн. гривень разом з ПДВ.

Вартість послуг за договором погоджена сторонами у п. 3.1 договору відповідно до акцептованої тендерної пропозиції та Планового кошторису витрат (Додаток 1 до Договору).

Відповідно до п. 1 планового кошторису витрат (Додаток 1 до Договору) вартість витрат на оренду закритої експозиційної площі в павільйоні складає суму 1 101 081,60грн., в т.ч. ПДВ 183 513,60грн.

У Додатку № 1 до звіту про фактичні витрати (фактичного кошторису витрат) з організації та проведення національної експозиції України на Міждержавній виставці, присвяченій 20-річчю СНД, до договору №55 від 03.06.2011 зазначено вартість оренди закритої експозиційної площі в павільйоні на загальну суму 1 101 081,60грн., в т.ч. ПДВ 183 513,60грн.

Пункт 4.5 договору визначено обов'язок відповідача повернути замовнику в триденний термін з дня затвердження акту виконаних робіт залишки невикористаних бюджетних коштів.

Позивач, зазначивши, що ним на виконання договору було сплачено кошти, в тому числі ПДВ, який сплаті не підлягав, що потягло порушення відповідачем п. 4.5 договору, відповідно до якого залишки невикористаних бюджетних коштів, а також кошти, використані виконавцем не за цільовим призначенням, повертаються замовнику в триденний термін з дня затвердження акту виконаних робіт, звернувся до суду з даним позовом.

Господарськими судами встановлено, що позивачем на користь відповідача було сплачено саме ту суму, що була погоджена сторонами в акті виконаних робіт. Акт був підписаний без будь - яких зауважень та заперечень з боку позивача. Сума, що зазначена в акті виконаних робіт повністю співпадає із сумою договору, що була погоджена сторонами при його укладенні. Тобто, наявність залишків, які, відповідно до п. 4.5. відповідач повинен був повернути, позивач суду не довів.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки настають внаслідок неналежного виконання стороною своїх зобов'язань за договором.

Господарськими судами встановлено, що позивач доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором не надав та підтвердив у позові, що на момент оплати коштів за договором відповідач повністю надав всі документи, які підтверджують всі витрати за договором.

В силу статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Господарські суди правомірно дійшли висновку, що безпідставне перерахування коштів не є такими втратами позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків.

Що стосується посилання касатора на незадоволення його клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Торговий дім "Промфінінвест", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Господарський суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому правомірно не задовольнив заяву позивача

про забезпечення позову.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

Постанову від 08.09.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі №910/333/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді А.Полянський

О.Сибіга