Постанова

від 08.09.2014 по справі 809/2598/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 809/2598/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Візінському М.В.

за участю:

представника позивача - Стецик А.С.,

представника відповідача - Йосипенка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ АВТО"

до відповідача: Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України,

про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000509/2 від 09.07.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ АВТО" (надалі також - позивач), звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Міндоходів (надалі також - відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000509/2 від 09.07.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення норм Митного кодексу України визначено митну вартість товарів, які імпортувалися позивачем по методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а не за основним методом визначення митної вартості - ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, що призвело до додаткового нарахування позивачу обов'язкових платежів на загальну суму 265722,73 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними та вчиненими всупереч положень статей 57, 58, 62, 64 Митного кодексу України (надалі також - МК України), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, додатково зазначив, що позивачем представлений вичерпний перелік документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною контракту, що підтверджується поданими документами, відтак проведене коригування митної вартості товарів здійснено з формальних підстав та є необґрунтованим. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні, вказавши, що під час здійснення митного контролю спрацювала автоматизована система аналізу та управлінням ризиками, яка передбачає перевірку достовірності складових митної вартості товару, а саме додаткові нарахування до ціни угоди, в результаті чого встановлено, що до ціни угоди не включені витрати на транспортування та страхування. Митні органи наділені правом відмовляти у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю при наявності неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, зокрема, у разі відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого відповідачем визначена митна вартість імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно з контрактом № 08-04/14 від 08.04.2014 року, укладеним з Китайською фірмою-виробником "YBM (ZHEJIANG) TRADE Co., LTD", позивач імпортував на територію України товар, а саме запасні частини до автомобілів різних найменувань (гальмівні диски та гальмівні барабани) в кількості 7588 шт.

Для здійснення митного оформлення товару декларантом позивача відповідачу було подано: зовнішньоекономічний контракт № 08-04/14 від 08.04.2014 р.; специфікацію № 1 від 08.04.2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) INI140023/1 від 20.05.2014 (з пакувальним листом) та INI140023/2 від 20.05.2014 (з пакувальний листом); банківський платіжний документ (про сплату повної вартості товару), що стосується оцінюваного товару № 3 від 17.04.2014; документ, що стосується перевезення товару - договір № 10514 від 05.05.2014 р., договір № 13018/01 від 08.01.2014 р., рахунок-фактуру № СФ-686 від 04.07.2014 р. та № СФ-697 від 07.07.2014 р., банківський платіжний документ (про сплату вартості транспортно-експедиційних послуг) №127 від 04.07.2014 р. та № 128 від 07.07.2014 р. міжнародну автотранспортну накладну № 10741 від 04.07.2014 р. та № 10742 від 04.07.2014 р., коносамент MSCUQQ108493 від 24.05.2014 р.; копію митної декларації країни відправлення №420320140030022458 від 20.05.2014 р.; довідку про те, що страхування товару не здійснювалося № 5266 від 07.07.2014 року; інші документи, які стосуються товару, але не містять числових значень митної вартості товару - сертифікат відповідності товару від 19.09.2013 року та інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 24.05.2014 р. (а.с.12-38).

Декларацією про визначення митної вартості товару позивачем визначено митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 37492,56 доларів США.

07.07.2014 року Івано-Франківською митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи (в разі їх наявності), а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника; виписку з бухгалтерської документації (калькуляцію товару) та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зауважень до вже поданих документів у відповідача не було (а.с.39).

На дану вимогу позивач надав Івано-Франківській митниці наявні витребувані документи, а саме: висновок ДП «Держзовнішінформ» про вартісні характеристики товарів від 16.07.2014 року; прайс-лист (прейскурант) виробника про вартість товару від 21.03.2014 року; калькуляцію від виробника про ціну товару від 07.07.2014 року; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, у зв'язку із їх відсутністю в природі, позивачем не надано (а.с.40-42).

За результатами розгляду митної декларації №206050000/2014/004457 від 07.07.2014 відповідачем того ж дня винесено картку відмови у прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №206000003/2014/00506 (а.с.43-44).

09.07.2014 року відповідачем винесено рішення №206000003/2014/000509/2 про коригування митної вартості товарів в сторону збільшення (а.с.45). Для визначення митної вартості відповідачем використано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст.60 МК України).

Відповідно до вказаного рішення митна вартість імпортованих товарі не визначена за ціною договору з наступних підстав: відсутність у документах відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості товарів; відсутність у документах відомостей, щодо ціни, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар; ненадання Декларантом додаткових документів: виписки з бухгалтерських документів та каталогів виробника.

Таке збільшення митної вартості призвело до додаткового нарахування позивачу обов'язкових платежів на суму 265722,73 грн.

Вважаючи дане рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Питання державної митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 року (далі - Митний кодекс України) та іншими законами України.

Розділ ІІІ Митного кодексу України врегульовані митні процедури, пов'язані з митною вартістю товарів та методами її визначення.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Враховуючи, що товар ввозився позивачем на митну територію України за митним режимом імпорту, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України, то митна вартість таких товарів визначається згідно глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

Частина 1 статті 57 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, якими є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України встановлює, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частина 3 передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Стаття 58 Митного кодексу України встановлює порядок застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідач в письмовому запереченні та представник відповідача в судовому засіданні зазначили, що при винесенні оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, що імпортувалися позивачем метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) не застосовувався у відповідності до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчислені.

Свої висновки відповідач обґрунтовував тим, що декларантом не надано відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості товарів, відсутність у документах відомостей, щодо ціни, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар, та ненадання декларантом виписки з бухгалтерських документів та каталогів виробника.

Суд вважає такі висновки помилковими, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 53 Митного кодексу України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Враховуючи, що позивачем здійснювався імпорт товарів, які не підлягають ліцензуванню, а також те, що позивачем та його контрагентами не здійснювалося страхування імпортованого товару (а.с.38), то позивач на підтвердження заявленої митної вартості імпортованих 07.07.2014 року товарів надав вичерпний перелік документів, надання яких вимагається Законом.

Частина 4 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина 10 статті 58 Митного кодексу України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами (підпункт "б" пункту 1); вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням (підпункт "в" пункту 1), витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).

Позивачем підтверджено належними доказами, витрати на перевезення імпортованих товарів та пов'язані з цим витрати (а.с.23-35).

Частина 3 статті 53 Митного кодексу України встановлює, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як зазначалося судом вище, відповідачем витребувано у позивача додаткові документи, однак, при цьому відповідач не вказав, які саме відомості та щодо яких складових митної вартості імпортованих товарів підлягають підтвердженню витребуваними документами, що позбавило позивача можливості підтвердити заявлену митну вартість імпортованого товару та її складових.

Виписки з бухгалтерських документів та каталоги виробника, що були витребувані у позивача мали б слугувати підтвердженням вартості продукції, проте позивачем, на підтвердження вартості продукції надано прайс-лист (прейскурант) виробника про вартість товару від 21.03.23014 року (а.с.41), висновок ДП «Держзовнішінформ» про вартісні характеристики товарів від 16.07.2014 року (а.с.40), та калькуляцію від виробника про ціну товару від 07.07.2014 року (а.с.42), що в повній мірі підтверджує необхідну інформацію.

Реалізація відповідачем свого повноваження на витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів без зазначення обставин, які ці документи мали б підтвердити, не є такою, що сприяла перевірці підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів та не спрямована на визначення митної вартості за основним методом.

Також, ненадання декларантом митному органу невизначених документів (інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару), не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Як наслідок, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів наведення відсутності в документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та ненадання додаткових документів та відомостей як підстави, що перешкоджає визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту) є необґрунтованим та безпідставним.

Суд зазначає, що застосування другорядних методів визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів здійснено відповідачем необґрунтовано, без належних для цього підстав, з порушенням порядку черговості, послідовного використання методів, зазначених у статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без належного обгрунтування та достатніх для цього підстав, з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 59-64 Митного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Івано-Франківської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів №206000003/2014/000509/2 від 09.07.2014.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕГАНТ АВТО" (ідентифікаційний код 39078521) сплачений, згідно із платіжним дорученням №173 від 04.08.2014 року судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 15.09.2014 року.