Ухвала

від 18.03.2015 по справі 809/2598/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р. Справа № 876/9166/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Стецика А.С.,

представника відповідача Писарева О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року в адміністративній справі № 809/2598/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант Авто» до Івано-Франківської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант Авто» (надалі - ТОВ «Елегант Авто») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати рішення Івано-Франківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів за № 206000003/2014/000509/2 від 09.07.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч положенням статей 57, 38, 62, 64 Митного кодексу України (надалі - МК України) митну вартість товарів, які імпортувалися позивачем, митним органом було визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а не за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, що призвело до додаткового нарахування позивачу обо-в'язкових платежів на загальну суму 265 722,73 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Івано-Франківська митниця Міндоходів, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що під час аналізу електронної вантажної митної декларації і документів, які були подані до митного оформлення, посадовими особами відповідача були витребувані у декларанта додаткові документи. Оскільки таких документів останнім надано не було, митним органом було прийняте оскаржуване рішення, яким було здійснено коригування митної вартості товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, згідно із контрактом № 08-04/14 від 8 квітня 2014 року, укладеним з Китайською фірмою-виробником «YBM (ZHEJIANG) TRADE Co., LTD», позивач імпортував на територію України запасні частини до автомобілів, зокрема, гальмівні диски та гальмівні барабани в кількості 7588 шт.

При здійсненні митного оформлення товару декларантом було подано до Івано-Франківської митниці Міндоходів зовнішньоекономічний контракт № 08-04/14 від 8 квітня 2014 року, специфікацію № 1 від того ж числа, рахунки-фактури (інвойси) за номерами INI140023/1 та INI140023/2 від 20 травня 2014 року, пакувальні листи, документи про оплату вартості товару (платіжне доручення № 3 від 17 квітня 2014 року), договори про транспортно-експедиційне обслуговування за № 10514 від 5 травня 2014 року та за № 13018/01 від 8 січня 2014 року, рахунки-фактури № СФ-686 від 4 липня 2014 року та № СФ-697 від 7 липня 2014 року, банківські платіжні документи № 127 від 4 липня 2014 року та № 128 від 7 липня 2014 року (про оплату вартості транспортно-експедиційних послуг), міжнародні автотранспортні накладні № 10741 та № 10742 від 4 липня 2014 року, коносамент MSCUQQ108493 від 24 травня 2014 року, копію митної декларації країни відправлення № 420320140030022458 від 20 травня 2014 року; довідку про те, що страхування товару не здійснювалося № 5266 від 7 липня 2014 року; сертифікат відповідності товару від 19 вересня 2013 року та інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 24 травня 2014 року (а.с.12 - 38).

Декларацією про визначення митної вартості товару товариство визначило митну вартість товарів за основним методом - за ціною контракту у розмірі 37 492,56 дол. США.

7 липня 2014 року Івано-Франківська митниця запропонувала позивачу надати додаткові документи (в разі їх наявності), зокрема: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника; виписку з бухгалтерської документації (калькуляцію товару) та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.39).

На цю вимогу декларант подав до митного органу висновок ДП «Держзовнішінформ» про вартісні характеристики товарів від 16 липня 2014 року, прайс-лист (прейскурант) виробника про вартість товару від 21 березня 2014 року, калькуляцію від виробника про ціну товару від 7 липня 2014 року (а.с.40 - 42).

За результатами розгляду митної декларації № 206050000/2014/004457 від 7 липня 2014 відповідачем винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 206000003/2014/00506, а також рішення про коригування митної вартості товарів за № 206000003/2014/000509/2 від 9 липня 2014 року (а.с.43 - 44, 45).

При визначенні митної вартості товару відповідачем, з покликанням на положення статті 60 МК України, використано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно із цим рішенням митна вартість імпортованих товарі не була визначена за ціною договору через відсутність у документах відомостей, що підтверджують числові складові митної вартості товарів; відсутність у документах відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар; ненадання декларантом додаткових документів: виписки з бухгалтерських документів та каталогів виробника.

Таке збільшення митної вартості призвело до додаткового нарахування позивачу обов'язкових платежів на суму 265 722,73 грн.

Вважаючи це рішення неправомірним, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що одночасно з митною декларацією та за запитом митного органу на підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів позивач надав вичерпний перелік документів, надання яких вимагається МК України.

Тому, визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як основним методом, а із застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, було здійснено без належного обгрунтування та достатніх для цього підстав, з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 59 - 64 МК України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'яза-ні з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємо-зв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цьо-го Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як видно із матеріалів справи, митна вартість товарів була визначена декларантом на підставі документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України, і які є необхідними для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпоруються, зокрема: контракту, специфікацій, інвойсів, платіжного доручення, пакувальних листів. Вказані документи, на переконання колегії суддів апеляційного суду, містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів, ці відомості не містять суперечностей і узгоджуються між собою.

Фактичною підставою для витребування додаткових документів було спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, що передбачає обов'язкову перевірку достовірності складових митної вартості товарів, а саме: додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не були включені витрати на транспортування, страхування і не були зазначені в декларації митної вартості (не були включені до митної вартості).

З огляду на зазначене, у митного органу не було підстав для додаткового витребування згідно частини третьої статті 53 МК України у позивача документів, оскільки вказана підстава не передбачена змістом зазначеної норми МК України. А наявність тих підстав, які передбачені вказаною нормою (наявність розбіжностей, ознаки підробки, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо), відповідачем не зафіксована належним чином.

Крім того, встановлено, що на запит митного органу товариство надало усі наявні у нього документи - висновок ДП «Держзовнішінформ» від 16.07.2014 року, прайс-лист (прейскурант) виробника про вартість товару від 21.03.2014 року; калькуляцію від виробника про ціну товару від 07.07.2014 року; при цьому, митним органом не вказано - які саме документи не були надані декларантом.

З огляду на зазначене, при здійсненні митного оформлення товару відповідачем необґрунтовано відмовлено товариству в митному оформленні товару за першим методом.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року в адміністративній справі № 809/2598/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 23 березня 2015 року.