Рішення

від 10.09.2014 по справі 914/2320/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2014 р. Справа № 914/2320/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна», м.Львів до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про: стягнення 8 500,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Грунський В.О. - представник (довіреність від 14.03.2014 р.);

від відповідача : не з»явився.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін нек надходили.

СУТЬ СПОРУ: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна», м.Львів, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Ціна позову: 8500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 09.07.2014 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі не отримана позивачем, як і відповідачем, кореспонденція повернута до суду із зазначенням причин невручення її адресатам, а саме «за закінченням терміну зберігання»; повернута кореспонденція зареєстрована в суді, відповідно, за вх.№35605/14 від 20.08.2014 року, вх. №35082/14 від 14.08.2014 року, вх.№34760/14 від 13.08.2014 р.

В судове засідання 09.07.2014 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, документів, які витребовувались ухвалою від 02.07.2014 року до суду не подали.

У зв»язку із наведеними обставинами, ухвалою від 09.07.2014 року розгляд справи відкладався на 21.07.2014 року.

Ухвала суду від 09.07.2014 року отримана позивачем 12.08.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0902910 0 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції (вх.№36612/14 від 29.08.14р). Відповідач ухвалу суду від 09.07.2014 року, яка скеровувалась йому на адреси зазначені позивачем у позовній заяві, не отримав ; кореспонденція повернута органом зв»язку до суду без вручення адресату з причин «за закінченням терміну зберігання» та зареєстрована за вх.№35752/14 від 20.08.2014 року та за вх.№35967/14 від 21.08.2014 року.

18.07.2014 року за вх.№31228/14 в суді зареєстровано лист позивача в додаток до якого до матеріалів справи долучено копію Довідки Серія АГ №095875 з ЄДРПОУ з відомостями про позивача; копію Витягу Серія АГ №901910 з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача станом на 16.07.2014 року; копію довіреності від 14.03.2014 роуку на представника ТОВ «Екс Ім Україна» Грунського В.О.

Окрім того у поданому листі позивач підтверджує, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; повідомляє, що сума безпідставно набутих ФОП ОСОБА_1 грошових коштів, належних ТОВ «Екс Ім Україна», станом на 17.07.2014 року відповідає сумі, що була зазначена в поданому позові та становить 8 500,00 грн. , а також повідомляє про те, що сторони не виявляли бажання розірвати Договір №03/13 від 05.03.2013р. за місяць до закінчення встановленого пунктом 10.2 Договору терміну.

З копії Витягу Серія АГ №901910 з ЄДРПОУ, яка містить відомості про відповідача станом на 16.07.2014 року, вбачається, що ОСОБА_1 включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець; дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця - 26.03.2007р; відомості про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання 21.07.2014 року позивач явку повноважного представника забезпечив, з огляду на необхідність надання часу для подання додаткових доказів звернувся із клопотанням (вх.№3657/14 від 21.07.2014р.) про продовження строку розгляду справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та документів не подав.

З підстав, зазначених в ухвалі від 21.07.2014 року розгляд справи відкладено на 10.09.2014 року, продовжено строки вирішення спору з 02.09.2014 року на п»ятнадцять днів.

Ухвала від 21.07.2014 року , яка скеровувалась відповідачу на адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, повернута органом зв»язку до суду з причин «закінчення терміну зберігання» (повернута кореспонденція зареєстрована в суді за вх.№ 37348/14 02.09.2014 р. та за вх.№36623/14 від 29.08.2014 р.).

Представник позивача в судове засідання прибув, з підстав, наведениху позовній заяві, наданих суду поясненнях, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. При цьому, рахунку №6 від 02.04.2013 року, який став підставою для перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів позивачем не подано.

Відповідач в судове засідання 10.09.2014 року (як і в попередні судові засідання) явку повноважного представника не забезпечив, хоча така визнавалась судом обов»язковою, відзиву на позовну заяву та витребовуваних судом документів не подав.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив .

Заявлені вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів позивач обґрунтовує наступним.

05 березня 2013 року між ТОВ «Екс Ім Україна» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) було укладено Договір-доручення №03/13 про посередництво в транспортно-експедиційних послугах по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (надалі - Договір), відповідно до якого експедитор надає послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлються в Заявці, яка є невід»ємною частиною Договору. Згідно з п.4.2 Договору, ціни , що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед конкретним перевезенням в разовій заявці. Відповідно ж до п.4.4 Договору порядок оплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням. Позивач стверджує, що незважаючи на відсутність у нього обов»язку по проведенню попередньої оплати послуг та відсутності з боку експедитора узгоджень заявки на конкретне перевезення, 03 квітня 2013 року ТОВ «Екс Ім Україна» було здійснено передоплату транспортно-експедиційних послуг на суму 8 500,00 грн.

З метою врегулювання існуючої ситуації в досудовому порядку, ТОВ «Екс Ім Україна» зверталось до ФОП ОСОБА_1 з вимогами про повернення безпідставно набутих коштів ( це, зокрема лист від 04.04.2014 року вих.№02/04-11). Однак, станом на момент подання позову до суду, жодних відповідей від ФОП ОСОБА_1 до позивача не надходило, кошти повернуті не були. Позивач стверджує, що з боку відповідача має місце факт невиконання вимог позивача про поверненя безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 8 500,00 грн, а відтак, у ТОВ «Екс Ім Україна» виникло право звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Із врахуванням наведеного та зважаючи на те, що заявка на виконання транспортно-експедиційних послуг у відповідності до умов Договору позивачем відповідачеві не надавалась, а відтак, договірні зобов»язання щодо надання послуг на суму перерахованих коштів в розмірі 8 500,00 грн. не виникали, позивач вважає, що його вимога про повернення безпідставно набутих грошових коштів в порядку статті 1212 ЦК України є підставною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Нормативне обґрунтування заявлених вимог - ст.ст.530,903,929,1212 Цивільного кодексу України.

Договір-доручення №03/13 про посередництво в транспортно-експедиційних послугах по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, укладений 05 березня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) з одного боку, та ТзОВ «Екс Ім Україна» (замовником) , з другого боку. Згідно п.1.1 Договору експедитор, діючи з доручення Довірителя-Перевізника, у межах даного договору надає послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

Відповідно до п.2.1, на підставі даного Договору експедитор надає одну чи декілька з наступних послуг :

- здійснює організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами на підставі відповідних заявок;

- розсилає товарно-транспортну документацію;

- здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з замовником претензійні питання;

- за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

Відповідно до п.2.2 Договору, конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід»ємною частиною даного договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв»язку (Е-mail).

Оформлені подорожній лист, завірений перевізником, чисті бланки товарно-транспортних накладних (CMR), заявка експедитора та пред»явлений водієм документ, що посвідчує особу, є підставою для одержання вантажу до перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника ( п.2.3 Договору).

Експедитор, зокрема, зобов»язується ( п.3.1 Договору) : підтвердити прийом заявки до виконання; забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і цілком готового до перевезення обумовленого вантажу у погоджений сторонами термін; організувати транспортування вантажу до місця призначення та його видачу отримувачу, зазначеному у товарно-транспортній навкладній (CMR); забезпечити збереження вантажу у моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі; дотримуватись інструкцій замовника, що стосуються маршруту проходження, митної обробки, прикордонних переходів; негайно інформувати замовника про будь-які затримки і проблеми , що виникають при транспортуванні вантажу.

Замовник, зокрема, зобов»язується (п.3.2.1 Договору): вчасно передавати експедитору заявки на організацію автомобільних перевезень чи вантажів, на надання інших послуг, зазначених у даному Договорі; погоджувати з експедиторолм ставки на кожну з послуг, шо надаються, чи на сукупність послуг, що надаються в цілому; вчасно, у терміни обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з експедитором; забезпечити навантаження (вивантаження) транспортного засобу, його митну обробку і митне оформлення всіх необхідних документів у визначені в зазначеному пункту договору терміни.

Відповідно до п.4.1 Договору ціни за даним договором встановлені в гривнях.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 Договору, винагорода експедитора визначається виходячи з конкретного перевезення, що узгоджується додатково перед кожним перевезенням виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.

Відповідно до п.4.2 Договору, ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) в разовій заявці

Ціни є договірними і визначаються винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (п.4.3 Договору). Відповідно до п.4.4 Договору, порядок оплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

Термін оплати не може перевищувати 5 банківських днів з дня виставлення рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт (п.4.5 Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору оплата послуг експедитора проводиться замовником на розрахунковий рахунок експедитора на підставі рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Відповідно до п.10.1 - даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року чи до повного виконання сторонами своїх зобов»язань.

Кожна із сторін має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку з обов»язковим попередженням іншої сторони рекомендованим листом за 1 місяць ( п.10.2 Договору).

Відповідно до п.10.2, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, даний договір вважається продовженим на наступний рік і на тих самих умовах.

Позивач підтвердив, що Договір -доручення №03/13 від 05 березня 2013 року про посередництво в транспортно-експедиційних послугах по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні не розірваний , є чинним станом на даний час.

Платіжним дорученням №569 від 03 квітня 2013 року, ТзОВ «Екс Ім Україна» перерахувало ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 8 500,00 грн як оплату транспортних послуг згідно рахунку №6 від 02.04.2013 року. ПДВ немає, що вбачається із «призначення платежу» у платіжному дорученні.

Позивач посилається на те, що кошти в сумі 8 500,00 грн. 03 квітня 2013 року перераховані ним відповідачу, незважаючи на відсутність обов»язку по проведенню попередньої оплати послуг та відсутності з боку експедитора узгоджень заявки на конкретне перевезення, як це передбаченео Договором №03/13 від 05 березня 2013 року про посередництво в транспортно-експедиційних послугах по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні , а відтак, вказані кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, із встановлених судом обставин справи вбачається, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору №03/13 від 05 березня 2013 року про посередництво в транспортно-експедиційних послугах по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Підставою виникнення експедиційних зобов»язань є договір транспортного експедирування, який належить до допоміжних договорів, пов»язаних з наданням транспортних послуг. Цим визначається сфера його застосування і функції його суб»єктів (експедитора і клієнта). Він укладається там, де виникають відносини перевезення вантажу, для того щоб звільнити відправника і одержувача від виконання не властивих їм операцій щодо організації і супроводження вантажоперевізного процесу.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних із доставкою вантажу (ст.929 ЦК України).

Сторонами договору є клієнт та експедитор. Клієнтами є будь-які особи, зацікавлені в отриманні експедиційних послуг, експедитором може виступати особа, яка має ліцензію на здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Клієнт зобов»язаний надати експедитору доручення для підтвердження його повноважень, якщо це необхідно, оскільки транспортно-експедиційна угода є різновидом угод про представництво інтересів.

Для виконання договору експедитор може залучати третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед клієнтом за належне та своєчасне виконання транспортно-експедиційного договору.

Для виконання договору клієнт зобов»язаний надати експедитору інформацію про вантаж, його властивості та умови здійснення перевезення. Це необхідно для того, щоб експедитор належним чином організував перевезення - отримав передбачені законодавством дозвільні документи, виконав всі інші взяті на себе зобов»язання (ст. 933 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.933 ЦК України, у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов»язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Договір експедирування може містити елементи кількох видів договорів: перевезення, доручення, комісії , підряду, зберігання тощо, які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі).

Так, експедитор може діяти від імені клієнта або від свого імені. Якщо експедитор за умовами договору діє від імені відправника, то до відносин за договором експедиції застосовуються положення про договір доручення. Якщо він діє від свого імені, то застосовуються відповідні правила про договір комісії.

Доручення - це договір, у силу якого одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов»язків набуває безпосередньо довіритель ( ст.1000 ЦК України).

Договори доручення відносяться до посередницьких договорів.

Юридичні дії, які належить здійснити повіреному, мають бути чітко визначені у договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності (ст.1003 ЦК України). Тобто, вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися в договорі або у виданій на підставі договору довіреності. У законі зазначено, що дії повіреного мають бути правомірними, конкретними та здійсненними ( ст.1003 ЦК України). Це означає, що закон ставить певні вимоги щодо вказівок довірителя, у противному разі вони не будуть «зв»язувати повіреного». Наприклад, якщо довірителем надається вказівка придбати крадену річ, повірений має відмовитися від виконання його доручення.

За загальним правилом повірений зобов»язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч.1 ст.1004 ЦК).

Слід також зазначити, що відповідно до ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Поняття «розумна плата» має умовний характер і визначається відповідно до правил ч.4 ст.632 ЦК виходячи зі звичайних цін, що склалися на послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов»язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Таким чином, згідно ч.2 зазначеної статті ЦК України договір доручення визнається оплатним навіть у випадку відсутності в самому договорі умов про розмір оплати або порядку її визначення чи виплати. Тобто для договорів доручення має місце виключення із загального правила щодо істотних умов оплатних договорів (яким є ціна) - в даному вимпадку визначення ціни не є необхідним , вона може визначатись і після виконання договору виходячи з рівня звичайних цін на надання юридичних послуг.

Зі змісту Договору №03/13 від 05.03.2013 року вбачається, що замовник (позивач) несе обов»язок вчасно передати експедитору заявку на організацію автомобільних перевезень чи вантажів та надання інших послуг, зазначених у даному Договорі яка повиннна містити умови конкретного замовлення замовника, інформацію про вантаж, його властивості та умови здійснення перевезення, що є необхідним для того щоб експедитоор належним чином організував перевезення, а відповідач несе обов»язок підтвердити прийом заявки до виконання та, відповідно, вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Доказів того, що позивач виконав умови Договору і надав відповідачу заявку, до матеріалів справи позивачем не подано і на такі докази останній не покликається. Натомість, має місце посилання на відсутність з боку експедитора узгоджень заявки на конкретне перевезення, однак таким діям відповідача, передує обов»язок позивача вчасно передати відповідачу заявку на організацію автомобільного перевезення чи вантажів, на надання інших послуг, зазначених у Договорі. Крім того, слід зазначити, що замовник зобов»язаний надати експедитору доручення для підтвердження його повноважень, якщо це необхідно, оскільки транспортно-експедиційна угода є різновидом угод про представництво інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.933 ЦК України, у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов»язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Згідно з приписами Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов»язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов»язку. Якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов»язок, виконання зобов»язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Господарським кодексом передбачено, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже встановлено, Договір -доручення №03/13 від 05 березня 2013 року набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року чи до повного виконання сторонами своїх зобов»язань. Договір не визнаний недійсним, не розірваний, є чинним станом на даний час, що підтвердив позивач. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв»язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі ( за визначенням ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час , протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору).

Крім того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин неналежне виконання сторонами (чи однією із сторін) умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз зазначеного положення дає підстави для висновку, що зобов»язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов : по-перше, має місце набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов»язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов»язків ( стаття 11 Цивільного кодексу України).

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, правовою підставою перерахування коштів позивачем відповідачу у даному випадку був Договір,про що стверджує сам позивач, а відтак, ці кошти не можуть вважатися майном набутим відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає застосування до спірних правовідносин норм ст..1212 ЦК України.

У Постанові від 02.10.2013 року №6-88цс13 Верховний Суд України зазначив, що «у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов»язання повернути майно позивачу».

Вказана правова позиція викладена також у Постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. №5006/18/13/2012 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 липня 2012 року у справі №5006/18/13/2012.

Відповідно до вимог ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов»язковими для всіх судів України.

Слід також зазначити, що порушення однією із сторін умов договору не можна кваліфікувати як відсутність правової підстави для перерахування коштів, оскільки правовою підставою договірного зобов»язання слугує тільки договір (правочин) як такий, а не його окремі умови.

Передумови для кондиційного позову (зобов»язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов»язаннями з безпідставного збагачення, або кондиційними зобов»язаннями, а позови, якими вони захищаються - кондиційними) можуть виникнути тоді, коли між сторонами немає договірних зобов»язань або правопорушення виходить за межі договору, який їх пов»язує. Якщо вимоги позивача грунтутються на тому, що обов»язки відповідача випливають з існуючого договору, такий позов не може кваліфікуватись як кондиційний.

Норми гл.83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» та ст..1212 ЦК, зокрема, можуть бути застосовані тоді, коли дії набувача майна не можуть кваліфікуватися як правопорушення (порушення умов договору).

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст..ст.1,2,12,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85 господарського процесуального кодексу України , суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 13.09.14р. та 14.09.14р., виготовлено 16.09 14р.

Суддя Кітаєва С.Б.