Рішення

від 08.09.2014 по справі 922/2522/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р.Справа № 922/2522/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків про визнання недійсним пункту договорів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Настусенко Д.Д., довіреність №08-1/5964/2-13 від 30.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду із позовною заявою до Харківської міської ради (відповідача) про визнання недійсним пункту 7 договору оренди землі від 25.04.2014 р., реєстраційний номер 5870012 та пункту 7 договору оренди землі від 25.04.2014 р. реєстраційний номер 5925858, укладених між позивачем та відповідачем. Позивач також просить суд судові витрати покласти на позивача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є власником об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, а саме - нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 26,3 кв.м.; літ. "Б-1", загальною площею 31,4 кв.м.; літ. "В-1", загальною площею 30,7 кв.м.; літ. "Г-1", загальною площею 30,8 кв.м. Право власності на об'єкти нерухомості набуто позивачем у встановленому законом порядку згідно договору дарування від 15.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1363.

Позивач просить суд визнати пункт 7 договорів оренди землі від 25.04.2014 р. недійсним, наполягаючи на тому, що у разі початку реконструкції проспекту Гагаріна по першій вимозі орендодавця, позивач позбавиться права власності на зазначені об'єкти нерухомості, що суперечить вимогам ст. 41 Конституції України та ст. ст. 203, 317, 319, 321, 346, 351 ЦК України.

В обґрунтування позову позивач посилається на норми ст. ст. 3, 8, 17, 24, 13, 17, 41, 42, 64 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 216, 217, 317, 319, 321, 346, 351 ЦК України, ст. ст. 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України.

У судовому засіданні 05.08.2014 р. було оголошено перерву до 21.08.2014 р.

Ухвалою суду від 21.08.2014 р. було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору поза межами 2-х місячного строку, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України та про відкладення розгляду справи у зв'язку з знаходженням представника позивача у відрядженні у м. Києві. Розгляд справи було відкладено на 08.09.2014 р. на 11:00 год.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 08.09.2014 р., не з'явився, витребуваних судом документів до суду не надав. У судовому засіданні 05.08.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 46-49) позовні вимоги не визнає, просить суд у позові відмовити, наполягаючи на тому, що спірні пункти договорів оренди землі від 25.04.2014 р., котрі позивач просить суд визнати недійсними, відповідають приписам чинного законодавства України та були погоджені позивачем під час укладання цих договорів.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 373 ЦК України, ст. 1 ЗК України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 ЗК України та ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та проходить на їх пленарних засіданнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 р. рішенням 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1379/13 від 25.12.2013 р. "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" було надано в оренду та постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у Додатках 1, 2 до цього рішення.

Відповідно до пункту 19 Додатку №2 до рішення позивачеві надано в оренду строком до 01.12.2018 року земельні ділянки, що належать територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.07), а саме:

- ділянка №2 площею 0,0059 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0157) для експлуатації та обслуговування літ. "Б-1", літ. "В1", літ. "Г-1" (торговельне призначення) по АДРЕСА_2;

- ділянка №3 площею 0,0054 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0158) експлуатації та обслуговування літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1" (торговельне призначення) по АДРЕСА_2.

Відповідно до пунктів 19.2., 19.4. Додатку №2 до рішення позивача попереджено про те, що земельна ділянка розташована в межах "червоних ліній" просп. Гагаріна та може бути надана до початку реконструкції просп. Гагаріна без права нового будівництва та в разі початку реконструкції повинна бути звільнена при першій вимозі міської ради без компенсації витрат.

При цьому в пунктах 19.3., 19.5. Додатку №2 до рішення зазначено, що Департаменту земельних відносин необхідно врахувати умови, викладені у п.19.2., 19.4., при оформленні договору оренди землі.

У абз. 3 п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що право користування оформлене на правах оренди та зареєстроване встановленому законом порядку, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного правочину (договору оренди або його пунктів) недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано державний акт, договір оренди, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Судом встановлено, що зміни до п. 19 Додатку №2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1379/13 від 25.12.2013 р. "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" не вносились, рішення є діючим, позивачем не оскаржено, що свідчить про фактичну згоду позивача на отримання земельних ділянок у користування на відповідних у п. 19 Додатку №2 до зазначеного рішення умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 року на підставі рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.12.2013 року № 1379/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендарем) було укладено договори оренди землі, за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_2.

Згідно з п. 2 цих договорів в оренду позивачеві передано земельну ділянка № 2 (кадастровий номер 6310138800:03:011:0157), загальною площею 0,0059 га у тому числі під забудовою 0,0047 га, інших угідь 0,0012 га та земельна ділянка № 3 (кадастровий номер 6310138800:03:011:0158) загальною площею 0,0054 га у тому числі під забудовою 0,0044 га, інших угідь 0,0010 га.

За умовами п. 8 цих договорів відповідачеві надано в оренду земельні ділянки строком до 01.12.2018 р.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дані договори оренди землі зареєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 20, 28).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені в договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Факт передачі земельних ділянок позивачеві підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:03:011:0158) від 04.06.2014 р., реєстровий № 129/14 та Актом приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:03:011:0157) від 06.06.2014 р., реєстровий № 131/14 (а.с. 19, 27).

Позивач просить суд визнати пункт 7 договорів оренди землі від 25.04.2014 р. недійсним, наполягаючи на тому, що у разі початку реконструкції проспекту Гагаріна по першій вимозі орендодавця, позивач позбавиться права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме - нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 26,3 кв.м., літ. "Б 1" загальною площею 31,4 кв.м., літ. "В-1" загальною площею 30,7 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 30,8 кв.м., власником яких є позивач на підставі договору дарування від 15.03.2013 р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що пункти 7 договорів оренди землі від 25.04.2014 р., котрі позивач просить суд визнати недійсними, відповідають приписам чинного законодавства України та були погоджені позивачем під час укладання цих договорів.

Дослідивши надані сторонами матеріали справи та проаналізувавши вищенаведені доводи позивача, суд вважає їх хибними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з наступних підстав.

В статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 792 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частина 3 статті 184 ГК України передбачає, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Разом з тим, п. 2 статті 179 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Рішенням Харківської міської ради від 19.12.2012 р. № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, який визначає єдині умови оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, розроблений з метою удосконалення порядку оформлення договорів оренди землі з урахуванням змін діючого законодавства та збільшення надходжень до бюджетів від орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Даний Порядок також передбачає обов'язкове погодження проекту договору з орендарем щодо його істотних умов.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 6 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором, підставою виникнення цивільних прав може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Судом встановлено, що відкладальні обставини були обумовлені у пунктах 7 договорів оренди землі від 25.04.2014 р.

Так, в пунктах 7 договорів оренди землі від 25.04.2014 р. передбачено, що будь - яке будівництво, реконструкція існуючих будівель на наданій у користування земельній ділянці та зміна цільового використання цієї земельної ділянки без відповідного дозволу, передбаченого законодавством, не допускається; земельна ділянка розташована в межах "червоних ліній" просп. Гагаріна та може бути надана до початку реконструкції просп. Гагаріна без права нового будівництва та в разі початку реконструкції повинна бути звільнена при першій вимозі міської ради без компенсації витрат.

Таким чином, виникнення у позивача обов'язку по достроковому поверненню земельної ділянки, у зв'язку із настанням відкладальної обставини є такою, що відповідає вищенаведеним приписам чинного законодавства.

Отже, твердження позивача, про те, що спірні пункти договорів оренди землі від 25.04.2014 р. суперечать чинному законодавству, не відповідають дійсності. За таких обставин суд не вбачає правових підстав для визнання оспорюваних пунктів договорів оренди землі від 25.04.2014 р. недійсними.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України та покладає недоплачений судовий збір за другу вимогу немайнового характеру в розмірі 1 218,00 грн. на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 129 Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 116, 124, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 16, 17, 124, 125 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 179, 181, 184 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 203, 212, 373, 628, 629, 638, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ((АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (61166, м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі, код ЄДРПОУ 37999654, п/р 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко