Ухвала

від 18.09.2014 по справі 805/8312/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/59014/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, треті особи ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2013 року ОСОБА_5 пред'явила позов до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, треті особи ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Ром В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40453 від 15 січня 2013 року 15:31:51, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності про належність ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що розташовані по АДРЕСА_1, у розмірі 18/100 часток; скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області Ром В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42020 від 15 січня 2013 року 17:08:17, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності про належність ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що розташовані по АДРЕСА_1, у розмірі 19/100 часток.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано рішення Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області № 42020 від 15 січня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форма власності: приватна, спільна, часткова, розмір частини 19/100 на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.

Визнано протиправним та скасовано рішення Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області № 40453 від 15 січня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форма власності: приватна, спільна, часткова, розмір частини 18/100 на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, і рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 26 грудня 2006 року між Святогорською міською радою та ОСОБА_5, ОСОБА_7 укладений договір оренди землі за № 18, яким Святогорська міська рада надала в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення із земель рекреаційного призначення Святогорської міської ради, які знаходяться по АДРЕСА_1, строком на 49 років.

На підставі договору оренди землі від 26 грудня 2006 року за № 18 згідно ідеальних часток в оренду ОСОБА_5 було передано земельні ділянки загальною площею 0,93502 га, а саме: ділянку НОМЕР_2 площею - 0,4022 га (кадастровий номер 1414170500:01:001:0172), в тому числі: капітальна одноповерхова забудова - 0,0485 га, під спорудами - 0,0024 га, під проїздами, переходами та площадками - 0,0281 га, під зеленими насадженнями - 0,2782 га, інші - 0,0450 га; ділянку НОМЕР_3 площею 0,5164 га (кадастровий номер 1414170500:01:001:0173), в тому числі: капітальна одноповерхова забудова - 0,0778 га, тимчасова забудова - 0,0006 га, під проїздами, переходами та площадками - 0,1546 га, під зеленими насадженнями - 0,2833 га; ділянку НОМЕР_4 - площею 0,00275 га (кадастровий номер 1414170500:01:001:0176), в тому числі: капітальна одноповерхова забудова - 0,00135 га, під проїздами, переходами та площадками - 0,0014 га; ділянка НОМЕР_5 площею 0,01368 га (кадастровий номер 1414170500:01:001:0177), в тому числі: під проїздами, переходами та площадками - 0,01368 га.

ОСОБА_5 належали на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Святогірською міською радою 30 липня 2007 року на підставі рішення Виконавчого комітету Святогірської міської ради від 25 липня 2007 року № 9824/100 нерухоме майно, а саме: 25/100 ідеальних часток нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що знаходяться по АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці Святогорської міської ради, а ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності належали 18/100 ідеальних часток вказаних нежитлових будівель.

Між позивачем (дарувальник) та ОСОБА_4(обдарований) і ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований) укладено договори дарування від 17 серпня 2007 року, а саме ВЕТ № 504534, яким дарувальник подарувала, а обдарований прийняв у дар 19/100 ідеальних часток нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що знаходяться по АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці Святогорської міської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 2530 та ВЕТ №504535, яким дарувальник подарувала, а обдарований прийняв у дар 18/100 ідеальних часток нежитлових будівель бази відпочинку батьків з дітьми, що знаходяться по АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці Святогорської міської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 2531, посвідчених приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8

Предметом дарування були ідеальні частки в одних і тих же будівлях загальною площею 1760,1 кв.м.

Площа будівлі їдальні, що є одним із об'єктів на які набув право власності ОСОБА_4, складала 688,9 кв.м..

17 жовтня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстрована декларація про початок будівельних робіт, а саме реконструкції ОСОБА_4 будівлі їдальні за адресою АДРЕСА_1, під базу відпочинку сімейного типу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

20 листопада 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкції будівлі їдальні за адресою АДРЕСА_1, під базу відпочинку сімейного типу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідно до зазначених декларацій площа реконструйованої їдальні склала 1884,55 кв.м.

Станом на 20 листопада 2012 року ОСОБА_4 побудував новий об'єкт площа якого складає 1884,55 кв.м..

15 січня 2013 року уповноважений ОСОБА_4 - ОСОБА_10 звернувся до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області з заявою про державну реєстрацію нежитлових будівель, що розташовані по АДРЕСА_1, на підставі договорів дарування від 17 серпня 2007 року ВЕТ № 504534 та ВЕТ № 504535.

Для реєстрації прав ОСОБА_4 надав наступні документи: договори дарування від 17 серпня 2007 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_4; технічний паспорт в„–2227 ; паспортні дані; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; витяги з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності; довіреність на уповноважену особу.

Відповідно до карток прийому заяв декларація про готовність об'єкта до експлуатації представником ОСОБА_4 відповідачу не надавалась.

15 січня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ром В.І. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 42020 приватної, спільної частки розміром 19/100 на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1 та № 40453 приватної, спільної частки розміром 18/100 на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1.

На підставі зазначених рішень реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право спільної часткової власності ОСОБА_4 на нежитлові будівлі перелічені в договорах дарування, в тому числі і на їдальню загальна площа якої складає 688,9 кв.м.

Також внесено запис про загальну площу цих об'єктів в розмірі 1991,9 кв.м..

В якості підстав для набуття права власності на 19/100 та 18/100 часток в будівлях загальною площею 1991,9 кв. м. зазначені лише договори дарування, хоча відповідачем листом на вимогу суду надані матеріали реєстраційної справи на 53 аркушах, серед яких є декларації, підтверджуючі реконструкцію їдальні під базу відпочинку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 були надані всі необхідні документи до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції для проведення державної реєстрації та з його боку не вбачається порушень чинного законодавства.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що при реєстрації за ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на майно, прав ОСОБА_5 як співвласника цього майна порушено не було.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем та внесені записи про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі документів, які такого права не доводять.

Тобто державним реєстратором зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, право власності на який ОСОБА_4 за договорами дарування не набув.

Відповідачем декларація про готовність об'єкта до експлуатації в якості підстави для реєстрації права власності не визначена, а тому приймаючи до уваги викладені обставини суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_4 до реєстраційної служби подав документи, що не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а тому у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції не виникло правових підстав для проведення державної реєстрації права власності і внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право спільної часткової власності ОСОБА_4 на нежитлові будівлі що розташовані по АДРЕСА_1 у розмірі 19/100 та 18/100 часток загальною площею 1991,9 кв.м..

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Державну реєстрацію згідно пункту 2 Порядку № 703 від 22 червня 2011 року (зі змінами та доповненнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 22 червня 2011 року) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 7 Порядку № 703 передбачено, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 10 Порядку № 703 передбачено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно пункту 26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з матеріалів справи Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на підставі звернення ОСОБА_5 (вхід. № Р/1717 від 13 грудня 2012 року) було проведено позапланову перевірку на об'єкті по АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_4).

За результатами даної перевірки було встановлено порушення частини 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наведення недостовірної інформації в декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція будівлі їдальні під базу відпочинку сімейного типу «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1», а саме у пункті 11-1 «інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» зазначено договір оренди від 26 грудня 2006 року № 18, проте орендарями згідно з зазначеним договором є ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Тобто відповідачем для отримання документів, що надають право на експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, була зазначена недостовірна інформація, а тому вищезазначена декларація по своїй суті не має ніякої юридичної сили та не породжує ніякі правові наслідки.

Згідно із частиною 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до вірного висновку, що оскільки ОСОБА_4 до реєстраційної служби подав документи, що не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, Реєстраційна служба Слов'янського міськрайонного управління юстиції, провівши державну реєстрацію права власності і внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право спільної часткової власності ОСОБА_4 на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1 у розмірі 19/100 та 18/100 часток загальною площею 1991,9 кв.м., діяла не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та Законам України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: