Постанова

від 08.08.2014 по справі 810/3826/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 08 серпня 2014 року           Справа № 810/3826/14 Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» допро                                      Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправним та скасування рішення,                                                                                           ВСТАНОВИВ:                                Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013            № 100250002/2013/500524/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким митним органом здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку позивача, прийнято з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки митного органу стосовно того, що подані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи митного органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. У судове засідання, призначене на 08.08.2014, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (ідентифікаційний код 38559175, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район,             м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) зареєстроване в якості юридичної особи 02.01.2013 та здійснює господарську діяльність, пов`язану з роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями і тютюновими виробами (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців          (а.с. 12-13). У грудні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» було заявлено до митного оформлення придбаний у компанії АIMON GROUP LIMITED (Китай) на підставі контракту від 25.03.2013 № 003/13 товар – замки висячі кодові, що не містять передавачі та приймачі (замки-сувеніри кодові), вироби з чорних металів, що закриваються відбортовкою з товщиною стінки не менш як 0,5 мм (набори з 3-х сувенірних жерстяних коробок), вироби з чорних металів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі (фляги), вироби зі скла (фоторамки), взуття з верхом з текстильних матеріалів (дитячі, жіночі та чоловічі домашні капці), білизну столову із синтетичних волокон (скатертини пасхальні, серветки-скатертини пасхальні), додаткові речі до одягу з поліетиленової плівки (дощовики на кнопках), статуетки, прикраси та інші вироби з недорогоцінних металів (брелоки в асортименті), іграшки м`яконабивні у вигляді тварин (брелоки–м`яка іграшка ведмедик), штучні квіти з пластмас (букети штучних хризантем, трава штучна з квітками). Поставка товару здійснювалась на умовах CFR Іллічівськ (за правилами          Інкотермс 2010 це означає, що продавець оплачує  витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, та за свій  рахунок  укладає   на   звичайних   умовах   договір перевезення  товару  до  погодженого порту призначення, а ризик загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару  на  борт судна, переходить з продавця на покупця в момент  переходу  товару  через поручні судна в порту відвантаження). 10.12.2013 з метою митного оформлення імпортованого товару позивач надав Київській міжрегіональній митниці Міндоходів митну декларацію (МД) за                                 № 100250002/2013/037344 із заявленою митною вартістю товарів. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами, зовнішньоекономічний контракт від 25.03.2013 № 003/13, інвойс від 25.10.2013 № FZYWC1329, пакувальний лист від 25.10.2013 № FZYWC1329, коносамент від 01.11.2013 № NBDA001371, міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 06.12.2013 № 021389, сертифікат про походження товару від 26.10.2013                  № ССPIT125415587, резервну позицію від 26.07.2001 № 915, інформацію про позитивне здійснення радіологічного і санітарно – епідеміологічного контролю, а також сертифікат відповідності від 10.12.2013 № UA1.178.0232715-13 та рішення органу з сертифікації             від 09.12.2013 № 2432, № 2433 щодо неналежності товарів до контрольованих.    Згідно з даними МД від 10.12.2013 № 100250002/2013/037344 та декларації митної вартості від 10.12.2013, контрактна вартість партії товару – взуття з верхом з              текстильних матеріалів (капці дитячі, жіночі, чоловічі, розмірний ряд, відповідно,                  24-29, 36-41, 40-45, виробництва компанії Hangbao Slippers Factory (Китай) загальною кількістю 22032 шт., упаковані в 306 ящиків) становила 25905,04 доларів США              (207058,97 грн.), виробів зі скла (фоторамок зі скла розміром 10х15 см, виробництва компанії Yiwu Tiannuo Handcraft CO., LTD (Китай), загальною кількістю 4944 шт., упакованих в 103 ящики) – 4545,02 доларів США (36328,34 грн.), що відповідає задекларованій позивачем митній вартості цих товарів. Під час перевірки відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів посадовою особою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів витребувано у позивача додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. 17.12.2013 позивачем додатково до документів за МД від 10.12.2013                                № 100250002/2013/037344 подано митному органу копії митної декларації країни відправлення, додаткової угоди № 1 від 15.06.2013 до контракту від 25.03.2013 № 003/13, прайс-лист від 01.08.2013, комерційну пропозицію від 14.10.2013, платіжне доручення            від 06.11.2013 № 405 про перерахування коштів на рахунки продавця товару в якості попередньої оплати згідно контракту від 25.03.2013 № 003/13, виписку з бухгалтерської документації, дебет-ноту продавця товару від 25.10.2013, лист продавця товару стосовно неможливості пред`явлення документів, пов`язаних з контрактом про поставку оцінюваних товарів, оскільки будь – які ділові відносини компанії з третіми особами становлять комерційну таємницю, копію листа Державної служби статистики України від 11.12.2013         № 15.1-20/1683 із відображенням статистичної інформації щодо експорту-імпорту товару (туфлі кімнатні та інше домашнє взуття) за вересень - жовтень 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі №826/822/13-а, в якій судом було надано правову оцінку висновкам митного органу про необхідність коригування заявленої митної вартості за ціною контракту. Рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 17.12.2013                            № 100250002/2013/500524/2 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару (взуття з верхом з текстильних матеріалів, виробів зі скла) у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії дитячих, жіночих та чоловічих домашніх капців становить 59486,40 доларів США (475474,79 грн.), партії фоторамок зі скла розміром 10х15 см – 5932,80 доларів США (47420,87 грн.). Як вбачається з відомостей, що викладені у вказаному рішенні, митна вартість імпортованих товарів (взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла) визначена митним органом за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації. Незастосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідач пояснює відсутністю цінової інформації про ідентичні та подібні товари, а методів визначення        митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) – відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення. Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач обґрунтовує неподанням позивачем всіх витребуваних митним органом додаткових документів. У свою чергу, в якості приводу для витребування у позивача додаткових документів відповідач вказує на спрацювання у ході митного оформлення товару автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, з даних якої вбачається, що у попередніх періодах такий же товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач. Крім того, у письмових запереченнях на позов відповідач звертає увагу на наявність суперечностей у поданих позивачем документах, які полягають у тому, що за умовами укладеного між позивачем та компанією АIMON GROUP LIMITED (Китай) зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2013 № 003/13 ціна товарів не включає у себе  вартість робіт, пов`язаних з пакуванням товару, а вартість понесених витрат з пакування позивачем не визначено в якості складової митної вартості товару. За наведених обставин митний орган відмовив у митному оформленні                       товарів (взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла) за заявленою позивачем митною вартістю, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів за № 100250002/2013/00056. 17.12.2013 позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів нову митну декларацію за № 100250002/2013/037727, в якій відкоригував митну вартість партії взуття з верхом з текстильних матеріалів та партії виробів зі скла з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, та надав фінансові гарантії забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. У зв'язку з зазначеними обставинами, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг. Водночас, позивач, не погоджуючись із рішенням Київської міжрегіональної        митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013                                               № 100250002/2013/500524/2, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу. В силу приписів частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів                 від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 Митного кодексу України). В силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу, декларування товарів  здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Частиною сьомою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару  згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, вартість робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно з приписами частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами:  а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);  ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 Митного кодексу України. Так, в силу приписів частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс)                   або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару          (частина шоста статті 53 Митного кодексу України). Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється. Дана норма кореспондується з приписами статті 318 Митного кодексу України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України                        "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Так, згідно з приписами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно  до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України). Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Такими додатковими документами в силу приписів частини третьої статті 53 Митного кодексу України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої – шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. Так, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України). В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;                  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено). Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як вже зазначалось судом вище, неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач обґрунтовує неподанням декларантом всіх витребуваних митним органом додаткових документів за переліком, що визначений частинами третью статті 53 Митного кодексу України. Водночас, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи за основним переліком містять розбіжності чи наявні ознаки їх підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Твердження митного органу про порушення декларантом вимог митного законодавства з огляду на невизначення ним витрат на пакування товару (взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла) в якості складової митної вартості у зв`язку з відсутністю цих витрат у ціні, що була фактично сплачена за товар, судом до уваги не приймається, оскільки укладеним позивачем з компанією АIMON GROUP LIMITED (Китай) зовнішньоекономічним контрактом від 25.03.2013 № 003/13  передбачено, що ціна товару включає в себе як вартість продукції так і тару разом з упаковкою, а умови поставки CFR за правилами Інкотермс-2010, що використовувались сторонами правочину, передбачають зобов`язання продавця забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення, за власний рахунок. В силу приписів Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, декларантом відповідно до             частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання                                       транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Як визначено умовами укладеного позивачем з компанією АIMON GROUP LIMITED (Китай) контракту від 25.03.2013 № 003/13, договірна вартість товару включає в себе витрати на транспортування товару до пункту призначення. Відповідно до правил Інкотермс 2010, умови поставки CFR передбачають обов`язок продавця невідкладно надавати покупцю за власний рахунок звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення. Наведений документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротна морська накладна, докази про перевезення внутрішнім водним транспортом) повинен розповсюджувати свою дію на проданий товар, бути датованим в межах строку, узгодженого для розвантаження товару, та надавати покупцю можливість отримати товар від перевізника в порту призначення.    Судом встановлено, що подані позивачем у складі основного переліку документів коносамент від 01.11.2013 № NBDA001371 та міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR) від 06.12.2013 № 021389 містять усі необхідні відомості про перевезення товарів, заявлених до декларування за МД від 10.12.2013 № 100250002/2013/037344. За наведених обставин, доводи відповідача стосовно неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) у зв`язку з відсутністю певних складових митної вартості, що є обов'язковими при її обчисленні, та непідтвердженням документально числового значення митної вартості товарів, суд вважає безпідставними. У свою чергу, неподання позивачем повного переліку витребуваних додатково документів не звільняє митний орган від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем. На момент прийняття судом  рішення у даній справі відповідачем не доведено існування передбачених статтею 58 Митного кодексу України обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору. Жодних належних та допустимих доказів того, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів і  відомості щодо їх ціни, не наведено. Суд також звертає увагу на те, що за МД від 10.12.2013 № 100250002/2013/037344 позивачем здійснювалось митне оформлення не тільки взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла, а й інших товарів, придбаних у компанії АIMON GROUP LIMITED (Китай). Митну вартість цих товарів визначено позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, та на підставі документів, що розглядались судом вище, проте сумнівів у митного органу стосовно правильності визначення декларантом митної вартості товарів, окрім взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла, не виникло. Підставою для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла стала наявність в спеціалізованих програмно – інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України відомостей про те, що у попередні періоди цей товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларована позивачем. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне. Імовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в силу приписів статті 361 Митного кодексу України вважається ризиками, управління якими здійснюють органи доходів і зборів у спосіб їх аналізу, виявлення та оцінки, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. За стандартними правилами, визначеними пунктами 6.3, 6.5 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками, для підтримки якої митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства. Суд звертає увагу на те, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі і з питань правильності визначення митної вартості товарів, має діяти у спосіб, що визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Інформаційні системи, що використовуються органами доходів і зборів, з об'єктивних причин не можуть містити всієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати вагомішого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. За наведених обставин, суд дійшов висновку про неправомірність відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом та визначенні митної вартості товару за резервним методом, у зв`язку з чим рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013  № 100250002/2013/500524/2 суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 182 грн. 70 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України. Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов задовольнити. 2. Рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013  № 100250002/2013/500524/2, - визнати протиправним та скасувати. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП»  витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.           У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                               Харченко С.В.