Ухвала

від 04.12.2014 по справі 810/3826/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3826/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013 № 100250002/2013/500524/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» було заявлено до митного оформлення придбаний у компанії АIMON GROUP LIMITED (Китай) на підставі контракту від 25.03.2013 № 003/13 товар - замки висячі кодові, що не містять передавачі та приймачі (замки-сувеніри кодові), вироби з чорних металів, що закриваються відбортовкою з товщиною стінки не менш як 0,5 мм (набори з 3-х сувенірних жерстяних коробок), вироби з чорних металів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі (фляги), вироби зі скла (фоторамки), взуття з верхом з текстильних матеріалів (дитячі, жіночі та чоловічі домашні капці), білизну столову із синтетичних волокон (скатертини пасхальні, серветки-скатертини пасхальні), додаткові речі до одягу з поліетиленової плівки (дощовики на кнопках), статуетки, прикраси та інші вироби з недорогоцінних металів (брелоки в асортименті), іграшки м`яконабивні у вигляді тварин (брелоки-м`яка іграшка ведмедик), штучні квіти з пластмас (букети штучних хризантем, трава штучна з квітками).

Згідно з умовами контракту поставка товару здійснювалась на умовах CFR Іллічівськ (за правилами Інкотермс 2010 це означає, що продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, та за свій рахунок укладає на звичайних умовах договір перевезення товару до погодженого порту призначення, а ризик загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару на борт судна, переходить від продавця до покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження).

10.12.2013 з метою митного оформлення імпортованого товару позивач надав Київській міжрегіональній митниці Міндоходів митну декларацію (МД) за № 100250002/2013/037344 із заявленою митною вартістю товарів.

Разом з декларацією на підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами, зовнішньоекономічний контракт від 25.03.2013 № 003/13, інвойс від 25.10.2013 № FZYWC1329, пакувальний лист від 25.10.2013 № FZYWC1329, коносамент від 01.11.2013 № NBDA001371, міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 06.12.2013 № 021389, сертифікат про походження товару від 26.10.2013 № ССPIT125415587, резервну позицію від 26.07.2001 № 915, інформацію про позитивне здійснення радіологічного і санітарно - епідеміологічного контролю, а також сертифікат відповідності від 10.12.2013 № UA1.178.0232715-13 та рішення органу з сертифікації від 09.12.2013 № 2432, № 2433 щодо неналежності товарів до контрольованих.

Згідно з даними МД від 10.12.2013 № 100250002/2013/037344 та декларації митної вартості від 10.12.2013, контрактна вартість партії товару - взуття з верхом з текстильних матеріалів (капці дитячі, жіночі, чоловічі, розмірний ряд, відповідно, 24-29, 36-41, 40-45, виробництва компанії Hangbao Slippers Factory (Китай) загальною кількістю 22032 шт., упаковані в 306 ящиків) становила 25905,04 доларів США (207058,97 грн.), виробів зі скла (фоторамок зі скла розміром 10х15 см, виробництва компанії Yiwu Tiannuo Handcraft CO., LTD (Китай), загальною кількістю 4944 шт., упакованих в 103 ящики) - 4545,02 доларів США (36328,34 грн.), що відповідає задекларованій позивачем митній вартості цих товарів.

Вважаючи, що подані декларантом документи не дають змоги визначити митну вартість імпортованих товарів, контролюючим органом зобов'язано декларанта надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи (коносамент від 01.11.2013 № NBDA001371 та міжнародна товарно - транспортна накладна (CMR) від 06.12.2013 № 021389), а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

17.12.2013 позивачем додатково до документів за МД від 10.12.2013 № 100250002/2013/037344 подано митному органу копії митної декларації країни відправлення, додаткової угоди № 1 від 15.06.2013 до контракту від 25.03.2013 № 003/13, прайс-лист від 01.08.2013, комерційну пропозицію від 14.10.2013, платіжне доручення від 06.11.2013 № 405 про перерахування коштів на рахунки продавця товару в якості попередньої оплати згідно контракту від 25.03.2013 № 003/13, виписку з бухгалтерської документації, дебет-ноту продавця товару від 25.10.2013, лист продавця товару стосовно неможливості пред`явлення документів, пов`язаних з контрактом про поставку оцінюваних товарів, оскільки будь - які ділові відносини компанії з третіми особами становлять комерційну таємницю, копію листа Державної служби статистики України від 11.12.2013 № 15.1-20/1683 із відображенням статистичної інформації щодо експорту-імпорту товару (туфлі кімнатні та інше домашнє взуття) за вересень - жовтень 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі №826/822/13-а.

Рішенням Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 17.12.2013 № 100250002/2013/500524/2 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару (взуття з верхом з текстильних матеріалів, виробів зі скла) у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії дитячих, жіночих та чоловічих домашніх капців становить 59486,40 доларів США (475474,79 грн.), партії фоторамок зі скла розміром 10х15 см - 5932,80 доларів США (47420,87 грн.).

Вказане рішення мотивоване тим, що подані позивачем документи містять суперечності, які полягають у тому, що за умовами укладеного між позивачем та компанією АIMON GROUP LIMITED (Китай) зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2013 № 003/13 ціна товарів не включає у себе вартість робіт, пов`язаних з пакуванням товару, а вартість понесених витрат з пакування позивачем не визначено в якості складової митної вартості товару.

Відповідно до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України позивачем було здійснено випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за ВМД № 1002500002/2013/037727 від 17.12.2013 року.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів того, що подані позивачем документи за основним переліком містять розбіжності чи наявні ознаки їх підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2013 № 100250002/2013/500524/2 вбачається, що підставою для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару стала та обставина, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару основні документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК.

Подані документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - та вартість транспортних витрат, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Посилання митного органу на порушення декларантом вимог митного законодавства з огляду на невизначення ним витрат на пакування товару (взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла) в якості складової митної вартості у зв`язку з відсутністю цих витрат у ціні, що була фактично сплачена за товар, є помилковим, оскільки умовами укладеного позивачем з компанією АIMON GROUP LIMITED (Китай) зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2013 № 003/13 передбачено, що ціна товару включає в себе як вартість продукції так і тару разом з упаковкою, а умови поставки CFR за правилами Інкотермс-2010, що використовувались сторонами правочину, передбачають зобов`язання продавця забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення, за власний рахунок.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши належним чином необхідності застосування саме цього методу.

Як вбачається з відомостей, що викладені у вказаному рішенні, митна вартість імпортованих товарів (взуття з верхом з текстильних матеріалів та виробів зі скла) визначена митним органом за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації. Незастосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідач пояснює відсутністю цінової інформації про ідентичні та подібні товари, а методів визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення.

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару, не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Зазначене свідчить, що митниця не дотримала передбаченого статтею 57 МК порядку визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598.

З документів, які підтверджують визначення митної вартості товару за ціною договору, наданих митниці не встановлено існування розбіжностей.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не вбачається.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.