Рішення

від 19.09.2014 по справі 8/5005/814/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.14р. Справа № 8/5005/814/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10.04.08р. у загальному розмірі 298 627,74 грн.

та за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання", (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", (м. Київ)

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10.04.08р. у розмірі 422 634,03 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Криворог І.О. - представник (дов. № 4065 від 24.10.12р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10.04.08р. у загальному розмірі 765 277,11грн.

Сума позову складається з наступних сум: 236 514,91 грн. - основний борг, 24 704,07 грн. - неустойка, 441 945,30 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення, 44 234,72 грн. - інфляційні втрати, 17 878,11 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10.04.08р., в частині повного та своєчасного розрахунку по сплаті Лізингових Платежів.

Відповідач 01.03.12р. до господарського суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому він заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Також, просить суд, застосувати позовну давність по справі до позовних вимог про стягнення неустойки за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10.04.08р. у сумі 24 704, 07 грн. та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 441 945, 30 грн.

14.03.2012р. від відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява, якою відповідач просить стягнути заборгованості за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10.04.08р. у розмірі 422 634,03 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.03.12р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" з первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 15 березня 2012 року надіслало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зменшує позовні вимоги на розмір вимог про стягнення неустойки у розмірі 24 704,07 грн. та неустойки за несвоєчасне повернення предмету Лізингу у розмірі 441 945,30 грн. і просить суд стягнути з відповідача:

- основний борг у сумі - 236 514,91 грн.;

- 3% річних у сумі - 17 878,11 грн.;

- інфляційні втрати у сумі - 44 234,72 грн.

Всього 298 627,74 грн.

Судові витрати, пов'язані з поданням цієї позовної заяви, покласти на відповідача та повернути суму зайво сплаченого судового збору.

Також позивачем 15.03.12р. надані пояснення по справі, в яких просить розглянути і врахувати дані пояснення, задовольнити позовні вимоги повністю та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимогах ТОВ "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" до ТОВ "УніКредит Лізинг".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" 29.03.12р. надіслало до господарського суду клопотання, в якому зазначає, що у зв'язку зі складністю справи та необхідністю подання відповідачем додаткових доказів для обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом просить суд продовжити строк розгляду спору по справі № 8/5005/814/2012 на п'ятнадцять днів, а також, подало заяву в якій він просить призначити по справі судову бухгалтерську експертизу для роз'яснення питань, які виникли при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань.

Ухвалою господарського суду від 29.03.12р. продовжено строк вирішення спору по справі № 8/5005/814/2012 з 31.03.12р. по 13.04.12р., призначено судову бухгалтерську експертизу проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі. Оплату за проведення судової бухгалтерської експертизи покладено на позивача.

Від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз 04.05.12р. до господарського суду надійшов лист № 09/1541/1041 від 19.04.12р., в якому експерт просить суд забезпечити виконання попередньої оплати судової експертизи № 1541/1542-12, відповідно до рахунку та актів попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта, які направлені на адресу платника.

Ухвалами господарського суду від 16.05.12р., 07.06.12р. та 05.07.12р. зобов'язано позивача провести попередню оплату судової експертизи № 1541/1542-12, згідно направлених на його адресу оригінал рахунку № Рах-0404 від 13.04.12р. на оплату експертизи та оригінал акту № 1541/1542-12 від 13.04.12р. попереднього розрахунку вартості експертизи, надати докази оплати суду для відома, але позивачем не було проведено оплату судової експертизи, у зв'язку з чим, Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз 28.08.12р. повернув справу до господарського суду без виконання судової експертизи, у зв'язку з її не оплатою, згідно листа № 1541/1542-12 від 28.08.12р.

Господарський суд Дніпропетровської області враховуючи складність справи та наявність як первісного, так і зустрічного позову у справі № 8/5005/814/2012 вважає за необхідне обов'язкове проведення судової експертизи, оскільки суд не має необхідних знань у спірних правовідносинах.

Листами від 17.03.14р., 29.04.14р., 20.05.14р., 05.06.14р. та 12.08.14р. суд зобов'язав сторін вирішити питання щодо оплати судової бухгалтерської експертизи в строк до 12.05.2014 року.

Станом на 29.08.14р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Лізинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" вимоги суду щодо попередньої оплати судової експертизи не виконали, питання про поновлення провадження у справі на призначену дату не розглянуто.

Ухвалою суду від 29.08.14р. поновлено провадження у справі № 8/5005/814/2012 з 17.09.14р., справу призначено до розгляду в засіданні на 17.09.14р. о 11 год. 00 хв.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", як лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання", як лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 521-LD.

Згідно п. 1.1. договору, лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах, передбачених у додатку № 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах визначених цим договором. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 232 174,60 дол. США у т.ч. ПДВ (надалі - ціна предмета лізигнгу).

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу зазначену у додатку № 2 до цього договору якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу (п. 1.4. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що з дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем), лізингоодержувач має право користуватися предметом лізингу, згідно з його звичайним призначенням. Будь-яке користування предметом лізингу за межами його звичайного призначення можливе лише за попередньою письмовою згодою лізингодавця.

Відповідно до п. 7.1. договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору. Порядок розрахунку лізингових платежів та їх склад визначається відповідно до наступного.

Згідно п. 7.5. договору, сплата лізингових платежів лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

У відповідності до п. 8.2. договору, неустойка у вигляді несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє лізингоодержувача від виконання зобов'язань лізингоодержувача відповідно до умов цього договору.

Пунктом 14.8. договору передбачено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором. Одностороння відмова від цього договору повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Лізингодавець має право відмовитися від цього договору шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу за наступних обставин:

- у випадку невиконання лізингоодержувачем положень розділу 2 цього договору протягом періоду, визначеного в пункті 2.1. цього договору;

- у випадку, передбаченому п. 5.4-5.5 цього договору.

Лізингоодержувач має право відмовитись від цього договору, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 4 місяців, про що лізингоодержувач зобов'язаний письмово повідомити лізингодавця.

Позивач зазначає, що ТОВ "УніКредит Лізинг" виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.04.2008р.

Однак, Лізингоодержувач не своєчасно сплачував лізингові платежі, що є порушенням умов договору, а тому позивач керуючись п. 12.4 договору та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмовився від договору в односторонньому порядку шляхом направлення повідомлення про відмову від договору (вих. № 1193 від 26.10.2009р.).

Повідомлення про відмову від договору було направлено за адресою вказаною в розділі 15 договору, тобто за належною адресою, а відповідно відповідач міг довідатись про таку відмову, однак не вчинив дій для отримання цінного листа у поштовому відділенні (лист повернуто за закінченням терміну зберігання).

В силу ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір є припиненим в зв'язку з односторонньою відмовою та згідно повідомлення є припиненим з 30.10.2009 року.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" за договором фінансового лізингу № 521-LD від 10 квітня 2008 року складає у сумі 236 514,91 грн., яку відповідачем до моменту подачі позову позивачу так і не сплачена.

На підставі викладеного, а також згідно ст. 625 ЦК України, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 236 514,91 грн., 3% річних у сумі 17 878,11 грн. та інфляційні втрати у умі 44 234,72 грн., згідно розрахунку, який додається до матеріалів справи.

Заперечуючи проти задоволення вимог за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання", звертаючись із зустрічним позовом просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" грошові кошти у сумі 422 634,03 грн. за договором фінансового лізингу від № 521- LD від 10.04.2008 року.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" посилається на те, що на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2012 року по даній справі ТОВ "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" проведено роботи з визначення стану взаєморозрахунків між сторонами договору фінансового лізингу, за результатом яких встановлено факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 422 634,03 грн.

Дійсно, 10.04.2008 між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" був укладений договір фінансового лізингу № 521- LD від 10.04.2008 року.

Відповідно до умов договору, на підставі акту приймання-передачі від 11.04.2008р., підписаного та скріпленого печатками сторін договору, відповідач прийняв предмет лізингу: Молот Fractum 200, серійний номер 08012, у кількості 1 шт.

На виконання розділу 7 укладеного договору Лізингоодержувач у повному обсязі та належним чином здійснював оплати згідно встановленого графіку лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу) в період з 10.04.2008р. по 19.11.2008р.

Зазначене не заперечується відповідачем за зустрічним позовом та повністю підтверджується змістом його позовної заяви від 16.01.2012р. (первісного позову).

Так, відповідно до змісту позовної заяви від 16.01.2012р. ТОВ "УніКредит Лізинг" в своїх розрахунках стосовно визначення суми основного боргу за договором фінансового лізингу, що нібито підлягає стягненню з ТОВ "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання", безпосередньо підтверджує факт належного виконання Лізингоодержувачем умов договору фінансового лізингу щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів в період з 10.04.2008р. по 19.11.2008р. (таблиця - графік лізингових платежів (графік № 2) позовної заяви).

Відповідач зазначає, що 26.10.2009 року ТОВ "УніКредит Лізинг" на адресу ТОВ "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" було направлено повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № 521- LD від 10 квітня 2008 року та повернення предмету лізингу. Даним повідомленням інформувалось про відмову Лізингодавця в односторонньому порядку від договору фінансового лізингу на підставі п. 12.4 договору і ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та припинення його дії з 30.10.2009 року.

Таким чином, з 30.10.2010 року укладений між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання" договір фінансового лізингу № 521-LD від 10 квітня 2008 року був розірваним в односторонньому порядку.

30.10.2010 року укладений між сторонами вищевказаний договір фінансового лізингу був розірваним в односторонньому порядку Лізингодавцем.

Відповідач звертає увагу суду, що ані законом "Про фінансовий лізинг", ані нормами Цивільного та Господарського кодексів України не визначено інших спеціальних правових наслідків розірвання договору лізингу в односторонньому порядку, окрім тих, що передбачені загальними нормами ст. 653 ЦК України.

Відтак, для визначення спеціальних правових наслідків розірвання укладеного договору фінансового лізингу в односторонньому порядку потрібно звертатися безпосередньо до умов укладеного Договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони, укладаючи договір фінансового лізингу, в його пунктах 14.9 - 14.10 самостійно визначили правові наслідки відмови будь-якої сторони від нього.

Так, за п. 14.9 договору фінансового лізингу встановлено, що відмова будь-якої сторони не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за Організацію..., яка за будь-яких умов не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 договору, витрати, пов'язані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки.

Далі, відповідач вказує на те, що згідно із п. 14.10. договору фінансового лізингу, у випадку відмови лізингодавець за рахунок отриманих від лізингоодержувача сум (зокрема, лізингових платежів), окрім комісії за організацію, має утримати, зарахувати та залишити суми у розмірі документально підтверджених збитків (повністю або частково), як визначено лізингодавцем згідно з умовами цього договору, повернути різницю лізингоодержувачу.

Отже, договором фінансового лізингу чітко визначено, що при відмові від договору здійснюється зустрічне зарахування однорідних грошових вимог, обов'язок здійснення чого покладений на лізингодавця. При цьому після утримання лізингодавецем з сум сплачених лізингових платежів документально підтверджених витрат та збитків, він повертає різницю лізингоодержувачу.

Однак всупереч вимогам п. 14.9 та 14.10 договору фінансового лізингу, лізингодавцем так не було проведення відповідних розрахунків за договором після його розірвання та не здійснено повернення лізингоодержувачу суми лізингових платежів після утримання з них документально підтверджених витрат та збитків.

Зазначене вказує на допущення порушень ТОВ "УніКредит Лізинг" умов п.14.9 та 14.10 договору та свідчить про неналежне виконання ним господарських зобов'язань, що виникли на його підставі.

Як вже зазначалося відповідачем, у відповідності до ч. 4 ст. 653 ЦК України правові наслідки відмови від договору фінансового лізингу були визначені сторонами у п.п. 14.9 -14.10 договору.

Пунктом 14.10 договору встановлено зобов'язання лізингодавця у випадку відмови від договору здійснити за рахунок отриманих від лізингоодержувача сум лізингових платежів зарахування зустрічних вимог, а саме: утримати комісію за організацію виконання договору, розмір документально підтверджених збитків і витрат, а різницю повернути лізингоодержувачу.

Відповідач стверджує, що всупереч вказаним умовам договору лізингодавцем навіть на сьогоднішній день так і не зроблено відповідних взаєморозрахунків між ним та лізингоодержувачем. Натомість, ним було подано безпідставний позов про стягнення основної заборгованості та пов'язаною з нею нарахуваннями (неустойка, інфляційні витрати, річні проценти) за господарськими зобов'язаннями, що припинили свою дію.

Вартість відшкодування предмета лізингу не є винагородою Лізингодавця, а отже, відповідно до умов п.п. 14.9 - 14.10 договору внаслідок відмови від договору сума відшкодування вартості предмету лізингу підлягає поверненню Лізингоодержувачу після утримання комісії за організацію, а також документально підтверджених збитків та витрат, понесених лізингодавцем.

Додатком № 2 до договору фінансового лізингу затверджено графік лізингових платежів, яким у доларовому еквіваленті визначено конкретні суми коштів, що сплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю, а також строки їх оплати.

Згідно змісту первісної позовної заяви від 16.01.2012р. відповідач зазначає, що лізингодавцем не заперечувався факт тривалого здійснення відповідачем оплат лізингових платежів на виконання вимог вищевказаного договору.

Більш того, в якості обґрунтування розміру основного боргу, що нібито підлягає стягненню з лізингоодержувача позивачем в таблиці під назвою "Графік Лізингових платежів (Графік № 2)" власної позовної заяви безпосередньо визначено суми лізингових платежів, які були належним чином сплачені лізингоодержувачем на виконання умов укладеного договору.

Відповідно до наведеного у вказаній таблиці позовної заяви розрахунку розміру основного боргу за договором лізингоодержувач у повному обсязі здійснив оплату лізингових платежів згідно затвердженого графіку лізингових платежів за період з 16.04.2008 року по 31.12.2008 року. Крім того, Лізингоодержувачем частково сплачено лізинговий платіж за 31.01.2009 року у сумі 10 000 грн.

За весь час дії договору фінансового лізингу і до моменту його розірвання в односторонньому порядку лізингоодержувачем перераховано на користь лізингодавця в якості відшкодування вартості предмету лізингу суму 499 267,27 грн., яка в доларовому еквіваленті дорівнює 97206,66 доларам США.

Відповідач посилається на те, що з системного аналізу норм п.п. 7.1, 7.2, 14.9 та 14.10 договору фінансового лізингу зрозуміло, що вказана сума повинна бути повернута Лізингодавцем (ТОВ «УніКредит Лізинг») Лізингодержувачу (ТОВ «Петромакс» гірниче та будівельне обладнання») після утримання з неї сум документально підтверджених витрат та збитків.

Враховуючи, що від Лізингодавця жодних вимог про відшкодування збитків не надходило, доказів про наявність документально підтверджених збитків надано не було, єдиними документально підтвердженими витратами понесеними ним в зв'язку з виконанням умов Договору фінансового лізингу є:

1) Комісія за Організацію, яка була у повному обсязі Лізингоодержувачем під час оплати першого лізингового платежу.

2) Комісійні за користування предметом лізингу, що були сплачені у повному обсязі Лізингоодержувачем під час оплати другого лізингового платежу.

3) Суми лізингових відсотків за користування предметом лізингу, які нараховувалися згідно із умовами Договору фінансового лізингу протягом його дії, тобто до 30.10.2009 року. Всі інші суми не є документально підтвердженими, адже не підтверджуються договірною документацією.

Згідно встановленого графіку лізингових платежів Лізингоодержувачем належним чином та у повному обсязі сплачено лізингові платежі за станом до 15.11.2008 року, що включало у тому числі оплату Комісії за Організацію, комісійних за користування предметом лізингу і лізингових відсотків у вказаний період. Крім того, Відповідачем частково сплачено лізинговий платіж за 31.01.2009 року у сумі 10 000 грн.

Таким чином, сума лізингових відсотків за користування предметом лізингу, яка не була сплачена лізингоодержувачем на користь лізингодавця згідно умовами договору фінансового лізингу за період з 31.01.2009р. по 29.10.2009р. становить лише 86 633,24 грн.

З огляду на викладене відповідач стверджує, що згідно встановленого графіку лізингових платежів: комісія за організацію була сплачена у повному обсязі лізингоодержувачем під час сплати першого лізингового платежу; комісійні за користування предметом лізингу були сплачені у повному обсязі лізингодержувачем піч час оплати другого лізингового платежу; лізингові відсотки за період з 31.05.2008р. по 31.12.2008р. були сплачені лізингоодержувачем у повному обсязі під час оплати 8 періодичних лізингових платежів.

Таким чином, лізингодавцем не було повернуто лізингоодержувачу 442 634,03 грн. за договором фінансового лізингу від 10.04.2008 року.

Підводячи вищевикладене, відповідач стверджує, що викладені обставини вказують на допущення порушення ТОВ "УніКредит Лізинг" вимог п. 14.9 та 14.10 договору фінансового лізингу та ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, в частині невиконання зобов'язань щодо проведення взаєморозрахунків між сторонами договору після його розірвання в односторонньому порядку та неповернення лізингоодержувачу суми коштів в розмірі 422 634,03 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг в Україні", за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В процесі розгляду справи виявлено суперечки між сплаченими відповідачем та зарахованими позивачем в якості лізингових платежів та комісійних витрат коштів, в зв'язку з чим, судом було призначено судово-бухгалтерську експертизу, вартість проведення якої в порушення п. 23 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року за № 4 не оплачена ані позивачем, ані відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Однак для винесення обґрунтованого рішення в даній справі наявна необхідність з'ясування питання про стан взаєморозрахунків між сторонами спірного договору, а також визначення суми коштів, які лізингодавець був зобов'язаний повернути у відповідності до п. 14.10. договору лізингоодержувачу для встановлення та визначення конкретного розміру наявності або відсутності заборгованості між сторонами.

На підставі викладеного, суд вважає, що сторонами не доведено належними доказами обґрунтованість своїх позовних вимог, як за первісним позовом так і зустрічним позовом.

За наведених обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення первісного та зустрічного позову, відхиляє доводи сторін у справі, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі за первісним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", за зустрічним позовом на Товариства з обмеженою відповідальністю "Петромакс" гірниче та будівельне обладнання".

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підтвердження факту сплати судового збору позивачем при поданні позову надано оригінал платіжного доручення № 189 від 16.01.2012 року на суму 15 306,00 грн.

В зв'язку зі зменшенням позовних вимог позивачем зайво сплачений останнім судовий збір в сумі 9 333,45 грн. підлягає поверненню з бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом відмовити у повному обсязі.

Позовні вимоги за зустрічним позовом відмовити у повному обсязі.

Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 22/1; р/р 26502010003043 ТОВ "УніКредит Банк", МФО 300744, ІПН 339422326566) судового збору в сумі 9 333 (дев'ять тисяч триста тридцять три) грн. 45 коп., сплачених згідно платіжного доручення № 189 від 16.01.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.09.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін