Рішення

від 16.09.2014 по справі 906/996/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/996/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецьку-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Новосад Н.В. - довіреність від 06.06.14р. №32;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" (с. Йосипівка Ружинський район Житомирська область)

про стягнення 23198,81 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 23192,81 грн., з яких: 15000,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 7467,88грн. - інфляційні, 724,93грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву від 10.09.2014р. про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.30).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.34-36).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бадваси" на підставі усної домовленості поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" товар - засоби захисту рослин на загальну суму 256320,90 грн.

За даними позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бадваси" свої зобов'язання щодо своєчасної поставки товару виконало в повному обсязі, в свою чергу відповідач прострочив виконання зобов'язання, що спричинило порушення прав та інтересів ТОВ "Бадваси" та подання відповідного позову до господарського суду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 у справі №906/198/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" до товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" про стягнення 109890,40 грн. - задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" 105000,00 грн. основного боргу, 5434,09 грн. - 3% річних, 2845,50 грн. - інфляційних, а також 2265,50 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 у справі №906/198/14 задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 у справі №906/198/14 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" - 90000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5386 (п'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 01 коп. - 3% річних, 2845 (дві тисячі вісімсот сорок п'ять) грн. 50 коп. - інфляційних, а також 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 56 коп. сплаченого судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. У стягненні 48,08 грн. 3% річних - відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зазначене рішення суду від 08.07.2014 у справі №906/198/14 має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконує вказане рішення суду, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно ст.625 ЦК України.

Господарський суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надані докази виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі №906/198/14 на день звернення позивача з даним позовом до суду.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.13-14), 3% річних нараховані за період з 11.04.2014 по 17.07.2014 на суму боргу у розмірі 90000,00грн., що складає 724,93грн., а також інфляційних нарахувань - за період з квітня 2014 року по червень 2014 року на суму боргу у розмірі 90000,00грн., що складає 7467,88грн.

Враховуючи заперечення відповідача стосовно нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, слід зазначити, що за ч.ч. 1,2 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.4-6), суд дійшов висновку, що останні нараховані позивачем обґрунтовано та відповідно до приписів чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача суд відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та поданим сторонами доказам, оскільки, в обґрунтування своїх заперечень відповідачем не подано суду доказів про належне виконання ним своїх грошових зобов'язань щодо сплати заборгованості за рішенням суду. Враховуючи, що заборгованість відповідачем сплачено 18.07.2014 та 21.07.2014, суд вважає правомірним нарахування інфляційних та 3% річних за період з 11.04.2014 по 17.07.2014.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7467,93грн. - інфляційних та 724,93грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на оплату юридичних послуг в сумі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Проте, позивачем не долучено належних доказів в підтвердження витрат, понесених ним на правову допомогу. Надана копія платіжного доручення №650 від 19.06.2014 (а.с.19) господарським судом не приймає як належний доказ, оскільки воно не оформлене у встановленому законом порядку. Зокрема, відсутня відмітка банку про проведення банком даного платежу та вказана копія належним чином не посвідчена.

Відтак, суд прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості юридичних послуг у розмірі 15000,00грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" (13642, Житомирська область, Ружинський район, с. Йосипівка, вул.Грушевського, буд.1, код 36731591)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.150А, оф.103, код 34779207) - 8192,81грн., з яких: 7467,88грн. - інфляційні, 724,93грн. - 3% річних, а також 645,30грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22 вересня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек. з повід.)