Постанова

від 25.11.2014 по справі 906/996/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 листопада 2014 року Справа № 906/996/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Свириденка О.Й. (пост.дов. б/н від 02.01.2014р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.14 р. у справі № 906/996/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське"

про стягнення 23198,81 грн.

в с т а н о в и в:

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" до товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" про стягнення 23198,81 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8192,81 грн., з яких 7467,88 грн. інфляційних втрат і 724,93 грн. - 3% річних, обрахованих за період прострочення боргу 11.04.2014 р. по 17.07.2014 р. Відмовлено у стягненні 15000 грн. судових витрат як вартості адвокатських послуг.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Бадваси" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 16.09.2014 р. змінити в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 15000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та прийняти нове рішення, яким стягнути з товариства "Йосипівське" на користь товариства "Бадваси" 15000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката і покласти на відповідача витрати на судовий збір.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що при прийнятті рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права України, якими врегульовані питання організації безготівкових розрахунків з використанням платіжних доручень. Просить врахувати , що місцевий суд у своїй ухвалі про порушення провадження у справі від 23.07.2014 р. не зобов'язував позивача надати платіжне доручення № 650 від 19.06.2014 р., оформлене з відміткою банку про проведення платежу, хоча міг це зробити відповідно до п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 21.12.2011 р., коли на думку суду, наданий доказ був недостатнім. Просить долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 650 від 19.06.2014 р. з відміткою банку про проведення платежу та врахувати його при прийнятті рішення.

Також скаржник просить суд врахувати невідповідність рішення місцевого господарського суду в частині висновку про відсутність доказів оплати адвокатських послуг роз'ясненням Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зокрема - п.6.3 постанови Пленуму. Зазначає, що надав суду належним чином засвідченні копії документів, а саме: договору про надання адвокатських послуг, актів виконаних робіт, свідоцтва на право здійснення адвокатської діяльності, оригінал платіжного доручення про оплату адвокатських послуг.

Вважає також, що суд безпідставно визнав встановленою обставину відсутності доказів оплати послуг адвоката за відсутності відмітки банку про проведення платежу. Доводить, що відсутність відмітки банку в тексті платіжного доручення не є обов'язковим в силу положень ст.16 Закону України "Про платіжні системи" та Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в національній валюті», і така обставина справи відповідно до процесуального закону має бути підтверджена певними засобами доказування, і не може підтверджуватись іншими засобами доказування.

В письмових поясненнях, поданих суду додатково до апеляційної скарги, позивач зазначає, що стягнення витрат на оплату послуг адвоката не було предметом спору у справі № 906/198/14, оскільки на час прийняття рішення у цій справі 10.04.2014 р. позивач цих витрат ще не поніс. Однак, факт надання правових послуг за цей період , їх перелік, кількість затраченого адвокатом часу та розмір належного до виплати адвокату гонорару підтверджується актом № 1 від 11.04.2014 р. на суму 12789,00 грн. Самі ж витрати на оплату правових послуг, були зроблені позивачем лише 19 червня 2014 року і включали в себе як послуги, надані у справі № 906/198/14 згідно з актом № 1, так і послуги, надані у даній справі, факт надання яких підтверджується актом № 2, підписаним сторонами 18.06.2014 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на п. 1.4, 3.1, 2.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22, п.24.3. ст.24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч.ч.1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вважає вищевказане рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечує проти залучення позивачем до матеріалів справи платіжного доручення № 650 від 19.06.2014 р. з відміткою банку про проведення платежу на підставі ч.1 ст.101 ГПК України.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що спір про стягнення боргу та штрафних санкцій має один з найнижчих ступенів складності, не містить жодної новизни правових питань. Вказує, що розмір заявленої компенсації позивачем судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката не відповідає принципам розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, у письмовому відзиві просив провести розгляд справи без його участі /а.с.71-73/.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.84-85/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, матеріали справи є достатніми для розгляду заяви в даному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське".

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарги підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено слідуюче.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Бадваси" на підставі видаткових накладних поставило відповідачеві товариству з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" засоби захисту рослин на загальну суму 256320,90 грн. Останній грошові зобов'язання своєчасно не виконав.

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 р. у справі № 906/198/14 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" до товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" про стягнення 109890,40 грн., з яких 105000,00 грн. основного боргу, 5434,09 грн. - 3% річних, 2845,50 грн. - інфляційних, а також - 2265,50 грн. витрат на судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. рішення господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 р. у справі № 906/198/14 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" 90000 грн. основного боргу, 5386,01 грн. 3% річних, 2845,5 грн. інфляційних втрат, а також 2264,56 грн. витрат на оплату судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. У стягненні 48,08 грн. 3% річних відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішення господарського суду від 08.07.2014 у справі № 906/198/14 має преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.193 ГК України об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки рішення суду у справі № 906/198/14 не виконано і борг не сплачений, докази виконання грошового зобов'язання суду не надані, є правомірними і підставно задоволені судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення 7467,88 грн. інфляційних втрат та 724,93 грн. відсотків річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України за період прострочення сплати боргу 90000,00 грн. з 11.04.2014 по 17.07.2014 р. Колегією суддів перевірені розрахунки позивача /а.с.13-14/ і встановлено, що вони є математично правильними, відповідають конкретним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 7467,93 грн. інфляційних втрат та 724,93 грн. процентів річних відповідає матеріалам справи та нормам права, і відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення згідно зі ст.104 ГПК України.

Разом з тим, позивач до ціни позову у даній справі включив 15000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, які були надані у справі № 906/198/14 та у даній справі.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката у заявленій сумі 15000 грн. позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 01.12.2013 р., укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Бадваси" та адвокатом Свириденком О.Й. /а.с.15/ , завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1625/10 /а.с.26/, акт № 1 від 11.04.2014 р. про надання правової допомоги до договору від 01.12.2013 р./а.с.16/, акт № 2 від 18.06.2014 р. про надання правової допомоги по договору від 01.12.2013 р. /а.с.17/ та додаток до акту № 2 від 16.07.2014 р. про надання правової допомоги по договору від 01.12.2013 р. /а.с.18/, завірену копію платіжного доручення № 650 від 19.06.2014 р. про оплату адвокатських послуг згідно договору від 01.12.2013 р. /а.с.19, / та оригінал цього платіжного доручення, наданий суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою /а.с.58/.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно з ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості юридичних послуг у розмірі 15000,00грн. в зв'язку з тим, що позивачем не долучено належних доказів в підтвердження витрат, оскільки надана копія платіжного доручення № 650 від 19.06.2014 /а.с.19/ не є належним доказом через відсутність відмітки банку про проведення банком даного платежу та вказана копія належним чином не посвідчена.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки копія платіжного доручення містить необхідні дані про одержання платіжного дорученя банком та про проводку 20.06.2014 р. Норми ст.36 ГПК України дозволяють подання письмових доказів в належним чином засвідченій копії. Огляд оригіналу платіжного доручення № 650 від 19.06.2014 р., наданого суду апеляційної інстанції /а.с.58/, дозволяє колегії суддів дійти висновку про належність та допустимість такого доказу.

Разом з тим, як зазначено вище, відповідно до норм ст.ст.44, 49, 84 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката входять до складу судових витрат і їх стягнення має відбуватись у справі, під час якої такі витрати виникли. Отже, відшкодування витрат на оплату послуг адвоката має відбуватись у межах конкретної справи та не може бути предметом самостійних позовних вимог.

За змістом договору про надання правової допомоги від 01.12.2013 р., укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Бадваси" та адвокатом Свириденком О.Й., вбачається, що позивачеві/клієнту на умовах цього договору надається правова допомога у справі про стягнення з ТОВ «Йосипівське» залишку заборгованості за поставлені за видатковими накладними протягом 2013 року засоби захисту рослин в сумі 146320,00 грн. станом на 01.12.2013 р., а також - інфляційних, відсотків річних та судових витрат.

Зміст акту № 1 від 11.04.2014 р. про надання правової допомоги до договору від 01.12.2013 р./а.с.16/ свідчить про те, що адвокат в період з 01.12.2013 р. по 10.04.2014 р. виконав послуги, що полягали у складанні позову (позовна заява із додатками до неї і копіями документів), і вартість наданих послуг визначена сторонами в сумі 12789,00 грн.

За змістом акту № 2 від 18.06.2014 р. про надання правової допомоги по договору від 01.12.2013 р. /а.с.17/ та додатку до акту № 2 від 16.07.2014 р. /а.с.18/ вбачається, що адвокат в період з 11.04.2013 р. по 26.04.2014 р. виконав послуги, що полягали у складанні позову (позовна заява з розрахунками інфляційних втрат і відсотків річних та копіями документів), і вартість наданих послуг визначена сторонами в сумі 4567,5 грн. Також сторони договору про надання правової допомоги погодили, що в межах зазначеної суми оплати адвокат підготував відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Йосипівське» і доопрацював позовну заяву до цього товариства (формування позову, його копфй та копій документів, доданих до позовної заяви) із урахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р.

Разом з тим, з рішення господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 р. та постанови РАГСу від 08.07.2014 р. у справі № 906/198/14 вбачається, що вимога про стягнення судових витрат як витрат на оплату послуг адвоката позивачем не заявлялась і такі судові витрати судом не розподілялись.

Враховуючи наведену обставину та визначену сторонами за змістом акту № 1 від 11.04.2014 р. вартість послуг адвоката у справі № 906/198/14 - 12789,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення вартості послуг адвоката в сумі 12789,00 грн., оскільки відшкодування таких витрат мало бути предметом вирішення у справі № 906/198/14.

Оплата послуг адвоката у даній справі підтверджена належними і допустимими доказами, про які зазначено вище /а.с.15-19, 26, 58/ і з урахуванням доказів про фактично виконаний платіж є підтвердженою у сумі 2211,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Колегія суддів визначає розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи конкретні обставини справи у розумній співрозмірності до заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу - справа не є складною, оформлення позовних вимог є частково неправильним, таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства, тому береться до уваги і розмір задоволених позовних вимог. Тому колегія суддів дійшла до висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката у цій справі в розмірі 819,28 грн.

Суд першої інстанції не надав повної оцінки конкретним обставинам справи, що обумовлює зміну рішення відповідно до п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014р. у справі №906/996/14 змінити, доповнивши п.2 резолютивної частини рішення реченням такого змісту: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" (13642, Житомирська область, Ружинський район, с. Йосипівка, вул.Грушевського, буд.1; код 36731591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.150А, оф.103; код 34779207) 819,28 грн. (вісімсот дев'ятнадцять грн. 28коп.) судових витрат на оплату послуг адвоката".

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Йосипівське" (13642, Житомирська область, Ружинський район, с. Йосипівка, вул.Грушевського, буд.1, код 36731591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бадваси" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.150А, оф.103, код 34779207) 49,90 грн. (сорок дев'ять грн. 90 коп.) витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 906/996/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.