Постанова

від 16.09.2014 по справі 914/2407/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 914/2407/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Карнидал Л.Ю.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 20.06.2014р. (вх. № ЛАГС 01-05/3117/14 від 08.07.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2014 року

у справі №914/2407/13 (суддя - Р.В. Крупник)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць", м. Самбір Львівської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Самбір Львівської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Представники сторін :

від позивача: не з'явились (належним чином повідомлені);

від відповідача: не з'явились (належним чином повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладені у відповідній ухвалі суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2014 року у цій справі (суддя Р.В. Крупник) позов задоволено. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Самбір, АДРЕСА_1, площею 0,1018 га. і належить на праві постійного користування Товариству з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць», шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 демонтувати та винести за межі цієї земельної ділянки належні йому малі архітектурні форми - залізні конструкції лотки типу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в кількості три штуки, які розміщені на газоні з північно-східної сторони металевого павільйону - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2», який на плані території показано цифрами 2, 3, 4, 5 з промірами по периметру 5,80:8,91:6,15:9,04. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача 1 147,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем по справі не дотримано порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності. Дозвіл на розміщення лотків, що перебувають на земельній ділянці позивача у відповідача відсутні, відтак, на думку суду, згідно ст. ст. 152, 158, 212 Земельного кодексу України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» є обгрунтованими і підлягають захисту.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 зазначає, що вимогою позивача у позовній заяві є зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтування належних йому малих архітектурних форм і винесення їх за межі земельної ділянки, однак у матеріалах справи відсутні докази встановлення цих меж в натурі, а відповідно стверджувати те, що лотки відповідача знаходяться саме на земельній ділянці позивача не можна. Крім того, апелянт зазначає, що Самбірська міська рада не заперечувала проти розміщення належних йому лотків на зазначеній земельній ділянці, відтак, їх розміщення на ній не може бути порушенням прав територіальної громади, зокрема і прав власника ТзОВ « 1000 дрібниць».

Апелянт вважає, що позивачем не долучено акту компетентного органу (Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель) про самовільне зайняття землі саме відповідачем чи адмінпостанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, у зв'язку із чим, на думку ТзОВ « 1000 дрібниць», апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, однак не скористалися, наданим їм ст. 22 ГПК України правом брати участь в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи у канцелярію суду не надходило, судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Згідно свідоцтва на власність №130 від 17.01.1997 року, виданого Самбірським представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2», розташований за адресою: м. Самбір, АДРЕСА_1 належить на праві власності ТзОВ "1000 дрібниць" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Самбірською державною нотаріальною конторою 29.08.1996 року за №1215 та акту прийому-передачі від 17.01.1997 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.07.1998р. МПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» продало підприємцю ОСОБА_3 лотки торговельні (чотири штуки), які розміщені по АДРЕСА_1 біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2».

15 серпня 2009 року ОСОБА_2 три з зазначених вище торговельних лотків придбав у ОСОБА_3

Належність несанкціоновано розміщених на земельній ділянці позивача лотків відповідачу підтверджується також рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2009р. у справі № 2- 1256/2009, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на три переносні торгові лотки у районі АДРЕСА_1 біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2» у м. Самборі Львівської області.

Крім того, як вірно зазначає суд першої інстанції, у відзиві на позовну заяву, ФОП ОСОБА_2 не заперечує того, що торгівельні кіоски знаходяться на земельній ділянці позивача, наголошуючи при цьому, що вони там розміщені ще до того, як ТзОВ « 1000 дрібниць» отримало право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ - ЛВ № 002828 від 24.12.1998р., згідно якого, Товариству з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» надано у постійне користування для комерційної діяльності земельну ділянку площею 0, 1018 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м. Самбір, Львівська обл., 81400.

Листом від 02.02.2011 року б/н ТОВ "1000 дрібниць" звернулося до Самбірського міського голови, у якому просило звільнити належну позивачу земельну ділянку від несанкціонованого розміщення на ній кіосків типу "ІНФОРМАЦІЯ_1". Однак з того часу, жодних дій, які би зумовили звільнення даної земельної ділянки вчинено не було.

З листа Самбірського міського відділу Львівської регіональної філії центру Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 18.05.2012 року вих. № 3/05 (оцінка цьому доказу дана господарськими судами у справі Господарського суду Львівської області № 914/1538/13) вбачається, що при обмірах належної на праві постійного користування ТОВ "1000 дрібниць" земельної ділянки на газоні з північно-східної сторони металевого павільйону знаходяться лотки - МАФ типу "ІНФОРМАЦІЯ_1" в кількості п'ять штук. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Положенням ч.1 ст. 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Оскільки судом першої інстанції встановлено наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою, то у разі порушення його права, таке підлягає захисту відповідно до вимог ст. 152 ЗК України.

Зокрема, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування передбачених законом способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Обставини щодо порушення відповідачем прав позивача щодо спірної земельної ділянки внаслідок використання її за відсутності правових підстав також встановлені при вирішенні спору по суті. Так, скаржник на спірній земельній ділянці здійснює підприємницьку діяльність, торгові лотки типу "ІНФОРМАЦІЯ_1", які знаходяться в м. Самборі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належить ТОВ "1000 дрібниць", які придбані ОСОБА_2, використовуються ним для надання послуг вартісного характеру та досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку.

При цьому слід зазначити, що, як роз'яснено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (зі змінами) розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачем. Щодо посилань апелянта на те, що у позивача відсутня технічна документація на земельну ділянку, то судова колегія зазначає, що Управлінням держземагенства у Самбірському районі Львівської області надіслано на адресу Господарського суду Львівської області копію технічного звіту до видачі державного акту на право постійного користування землею ТзОВ « 1000 дрібниць» по АДРЕСА_1 в м. Самборі. В даному звіті містяться, зокрема: протокол № 1 погодження та закріплення меж землекористування між Товариством з обмеженою відповідальністю « 1000 дрібниць» та суміжними землекористувачами, план встановлення меж земельної ділянки, опис меж землекористування, ситуаційний план земельної ділянки, тощо, що спростовують наведені доводи скаржника.

Слід також відзначити, що предметом даного спору не є спір про власність.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2014р. у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2014р. у справі №914/2407/13 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.09.2014 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.