Постанова

від 16.09.2014 по справі 914/3714/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 914/3714/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий-суддя Дубник О.П.

Суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Стрийська торгівельна компанія" вих. №07/04-01 від 07.04.2014 року (вх. №01-05/1950/14 від 22.04.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року

у справі №914/3714/13 (головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді: Пазичев В.М., Шпакович О.Ф.)

за позовом Малого приватного підприємства "Левант", м. Стрий, Львівська область

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Моршин, Львівська область

до відповідача-2 Приватного підприємства "Стрийська торгівельна компанія", м. Болехів, Івано-Франківська область

до відповідача-3 Приватного підприємства "ДТК-Сервіс", м. Дрогобич, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивача : Рубель Б.Я., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1: не з'явились (належним чином повідомлені);

від відповідача 2: не з'явились (належним чином повідомлені);

від відповідача 3: не з'явились (належним чином повідомлені);

від третьої особи: Мочульський Л.Б., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях суддів Костів Т.С. та Марка Р.І. у склад колегії по розгляді даної справи введено суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року у цій справі (головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді Пазичев В.М., Шпакович О.Ф.) позов задоволено. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 Приватне підприємство "Стрийська торгівельна компанія" та Приватне підприємство "ДТК-Сервіс" звільнити нежитлову будівлю: магазин, площею 246,2 кв.м., склад "Б", площею 46 кв.м., вбиральня "В", що належить Малому приватному підприємству "Левант" і перебуває у іпотеці Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Стрийський район, Львівська область у десятиденний строк після набрання рішення законної сили.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що укладений між ПАТ "Ві Ей Бі Банк" та ОСОБА_9 кредитний договір № 86/07/05 від 13.07.2007р., зумовив укладення між тим же банком та МПП "Левант" договору іпотеки від 13.07.2007р. № VI7103, згідно якого, заставне майно (про усунення перешкод в користуванні якого заявлено позов) не може бути відчужене чи передане комусь у користування, тощо. В порядку ст. ст. 321, 386, 391 ЦК України позовні вимоги Малого приватного підприємства "Левант" задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, вважаючи, що таке прийняте з порушенням норм закону, Приватне підприємство "Стрийська торгівельна компанія" оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт, зокрема, зазначає, що він не користується майном про усунення перешкод в користуванні якого заявлено позов, а тому перешкоджати позивачу у користуванні ним не може. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що договір оренди нежитлових приміщень від 14.07.2009р. укладено та підписано зі сторони позивача уповноваженою особою та скріплено печаткою підприємства, про перебування орендованого майна в іпотеці, орендодавець орендаря не повідомив, відтак, на думку апелянта, зміна керівника позивача не є підставою для виселення відповідача з орендованого майна. Також в апеляційні скарзі скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази ненадання банком згоди на оренду майна. Крім того, апелянт вважає, що пропонуючи відповідачам сплатити орендну плату за майно як умову розгляду питання про його придбання, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" тим самим погодив оренду приміщень, а відтак вимоги ст. 12 Закону України "Про іпотеку" не порушені і підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач, відповідачі 1, 3 та третя особа своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України не скористалися та письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача 2 не подали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи те, що сторони по справі про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши у судовому засіданні думку представника позивача та третьої особи, оцінивши зібрані по справі докази, дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитний договір це договір за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

13 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк "Ві Ей Бі Банк" та ОСОБА_9 укладено кредитний договір №86/07/05. Відповідно до п.1.1 цього договору кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти, на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і, що складають невід'ємну частину договору.

У відповідності до п.1.3 вищевказаного договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, а також інших втрат кредитодавця, виступає забезпечення, а саме нерухомість, яка належить Малому приватному підприємству "Левант", код ЄДРПОУ 22414860, зокрема нежитлова будівля магазину "А" загальною площею 244,5кв.м. зі складом "Б" загальною площею 46,0кв.м. та вбиральнею "В", які знаходяться за адресою Львівська область, Стрийський район, АДРЕСА_1.

На виконання умов кредитного договору, між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та МПП "Левант" 13.07.2007р. укладено договір іпотеки №VI 7103, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. за №1-3634.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору іпотеки, іпотекодавець (МПП "Левант") з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, зокрема і спірне майно.

Цим же договором (п. 2.3.) визначено, що іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов'язаннями, не переданий третім особам у користування , в тому числі в найм, оренду, лізинг чи на підставі будь-якого іншого правочину не проданий, не подарований, у спорі та під арештом не перебуває, не знаходиться у спільній власності , податковій заставі, та не є часткою, паєм.

Пункт 3.1 цього ж договору визначає, що іпотекодавець (МПП "Левант") згоден із тим, що протягом дії договору він не має права без письмової згоди іпотекодержателя (банку) вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню дій (у тому числі укладати відповідні правочини): передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування тощо.

Відповідно до пп. 5. 3. 7. договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною власності на предмет іпотеки, а також дій по передачі предмету іпотеки у наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність чи оперативне управління третім особам.

У позовній заяві Мале приватне підприємство "Левант", зазначає, що відповідачі у даній справі (Фізичної особа-підприємець ОСОБА_2, Приватне підприємство "Стрийська торгівельна компанія", Приватне підприємство "ДТК-Сервіс") використовують належну позивачу будівлю без наявності на це жодних законних підстав, порушуючи при цьому його права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що, оскільки, договір оренди нежитлових приміщень від 14.07.2007р. (на підставі якого оформлені договори суборенди), укладено та підписано зі сторони МПП "Левант" уповноваженою особою та скріплено печаткою позивача, то зміна керівника підприємства (на думку апелянта тепер ним став Надлонок А.І.) не надає йому права змушувати звільнити приміщення орендаря та суборендарів.

Також скаржник наголошує на тому, що листом № 28/44/1 від 09.02.2012р. ліквідатор МПП "Левант" звернувся до ПП "Стрийська торгівельна компанія" з пропозицією переукласти договір оренди спірного майна, а оскільки, нового примірника такого договору ним відповідачу 2 не надавалось, то на думку апелянта, чинним слід вважати договір оренди від 14.07.2009р.

З такими твердженнями суд апеляційної інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частина 2 стаття 586 цього ж кодексу визначає, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є нікчемним в силу закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, про те, що укладений 14.07.2009р. між ПП ОСОБА_2 та ПП "Левант" договір оренди нежитлових приміщень в силу закону, є нікчемним, і його недійсність, як помилково вважає апелянт, не повинна визнаватись судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Щодо тверджень апелянта, що Надлонко А.І. не має права вимагати від відповідачів звільнити спірне приміщення, оскільки, зміна власника майна, не змінює умов договору оренди від 14.07.2009., на підставі якого відповідачі користуються таким.

Постановою господарського суду Львівської області від 14.04.2011 р. у справі №28/44 МПП "Левант" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Надлонка А.І.

Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на час укладення договорів суборенди нерухомого майна від 10.11.2010р.) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином. Згідно статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

З визначених вище норм ліквідатор МПП "Левант" не є власником спірного майна, а лише виконує вимоги суду щодо процедури ліквідації підприємства та погашення вимог кредиторів відповідно, тому твердження апелянта про перехід прав та обов'язків від попереднього власника до теперішнього є помилковими.

Щодо тверджень апелянта, що такий не користується орендованим майном, то, як вірно встановив суд першої інстанції, такі його твердження не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Ліквідатор МПП "Левант" та працівники ПАТ "Ві Ей Бі Банк" з 2012р. неодноразово здійснювали виїзди за адресою: Львівська область, Стрийський район, АДРЕСА_1, під час яких проводились огляди будівлі, в результаті яких встановлено, що у ній здійснюється господарська діяльність сторонніми особами, зокрема, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством "Стрийська торгівельна компанія" та Приватним підприємством "ДТК-Сервіс".

Крім того, факт здійснення господарської діяльності у будівлі відповідачем 2 підтверджується також наявними у матеріалах справи: угодою від 02.04.2010р. до договору оренди від 14.07.2009р.; договором суборенди нерухомого майна; вимогою державного виконавця №8900 від 08.10.2012р.; торговим патентом №002762 від 25.03.2011р., що надає ПП "Стрийська торгівельна компанія" право здійснювати підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі (строком дії до 31.08.2016р.); ліцензією на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №419444 від 12.09.2011р. (строком дії з 15.09.2011р. по 14.09.2012р.), тощо.

Також, 09.02.2012р. арбітражний керуючий МПП "Левант" Надлонок А.І. звернувся до ПП "Стрийська торгівельна компанія" з повідомленням про можливість переукладення договору оренди.

13 лютого 2012р. відповідач 2 надіслав лист-відповідь №02/02 на вказане вище звернення, де міститься інформація, що він використовує належні МПП "Левант" приміщення на підставі договору оренди.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає також увагу на те, що в тексті апеляційної скарги ПП "Стрийська Торгівельна компанія" вказує, що на час вирішення спору апелянт спірним майном не користується, при цьому, в подальшому зазначає, що орендодавець не має права виселяти його з орендованого майна, що не відповідає твердженню про невикористання ним орендованого майна.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі незаконно чинять йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження будівлею, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, АДРЕСА_1, зокрема перешкоджає реалізації процедури банкрутства МПП "Левант".

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор МПП "Левант" неодноразово звертався до Відповідачів з вимогами про звільнення будівлі за адресою: Львівська область, Стрийський район, АДРЕСА_1, однак відповідачі на такі вимоги не реагували.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст. 49 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2014р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на Приватне підприємстве "Стрийська торгівельна компанія".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2014 р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.