Ухвала

від 09.09.2014 по справі 2а-3057/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Справа № 9104/142401/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника відповідача Критовича І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спільного українсько-канадського підприємства ,,Студія Лева" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова до спільного українсько-канадського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ,,Студія Лева" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

06 квітня 2012 року державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути зі спільного українсько-канадського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ,,Студія Лева" (далі - СП ТзОВ ,,Студія Лева" ) в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 108080,00 грн..

Постановою від 16 липня 2012 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, СП ТзОВ ,,Студія Лева" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що зазначений позивачем борг є не узгодженим, податковий орган мав право на звернення до суду з позовом лише після виконання процедури, передбаченої ст. 183-3 КАС України. Право на звернення до суду у позивача виникло 12.01.2010 року, а тому застосування до даних правовідносин приписів Податкового кодексу України є протиправним.

Крім того, відповідач вважає,що позивач звернувся до суду з порушенням строків звернення до суду.

За таких обставин відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 року по 31.03.2005 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 18.08.2005 року за № 0000422630/0 /04-23-2/04957350/14156, яким визначила СП ТзОВ ,,Студія Лева" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108081 грн., з яких 71979 грн. основного платежу та 36102 грн. штрафних санкцій.

Відповідач оскаржив означене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку. Ухвалою від 10 грудня 2009 року у справі №5/2036-2/237А к/с № К-9812/07 Вищий адміністративний суд України скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року та залишив в силі постанову Господарського суду Львівської області від 08.06.2006 року, якою суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 18.08.2005 року № 0000422630/0/04-23-2/04957350/14156.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( чинного на час виникнення податкового боргу) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III було передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 18.08.2005 року № 0000422630/0/04-23-2/04957350/14156 є узгодженим з 10 грудня 2009 року, тобто, з часу набрання постанови Господарського суду Львівської області від 08.06.2006 року законної сили.

Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст. 15 Закону № 2181-III у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 102.4 статті 102 якого передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Статтею 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для звернення до суду з даним позовом податковий орган мав право протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, тобто з 10 грудня 2009 року. Звернувшись до суду 09 квітня 2012 року, податковий орган не пропустив строку звернення до суду.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Статтею 183-3 КАС України передбачений спрощений порядок стягнення податкового боргу. Однак, такий порядок є правом податкового органу скористатись ним, а не його обов'язком.

Таким чином, звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу без попереднього звернення з поданням в порядку ст. 183-3 КАС України не суперечить приписам Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке право надане позивачу Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу (ПК) України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи, щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Податковим кодексом України також визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57).

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.95.1).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому відповідно до пункту 59.1 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 108080,00 грн. підтверджується податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 18.08.2005 року № 0000422630/0/04-23-2/04957350/14156 та є узгодженим з 10 грудня 2009 року.

Відповідно до ст. 59 Податкового Кодексу України податковим органом винесено першу податкову вимогу від 28.12.2011 № 1772 на суму 108080 грн., яка скерована на адресу відповідача та вручена органами поштового зв'язку 05.01.2012 року.

За таких обставин, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки на час розгляду справи у відповідача був наявний податковий борг, з часу надіслання податкової вимоги та звернення податкового органу до суду пройшло більше 60 днів, відповідач боргу не погасив.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними та надуманими, оскільки вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу спільного українсько-канадського підприємства ,,Студія Лева" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2а-3057/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 15 вересня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Р.Й. Коваль