Постанова

від 17.06.2009 по справі 2/383

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 17.06.2009

р.                                                                                

№ 2/383

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого

судді  Келеберду В.І. , суддів  Пилипенко О.Є.  Цвіркуна Ю.І. 

при секретарі судового засідання 

Бузінський А.В.  вирішив

адміністративну справу

 ОСОБА_1 

до

 Головного управління державної служби

України   Державної податкової

адміністрації в м Києві 

про

зобов'язання вчинити певні дії

Обставини справи:

Позов заявлено про зобов'язання

Головне управління державної служби України розглянути подання Державної

податкової адміністрації у м. Києві щодо погодження продовження терміну

перебування на державній службі ОСОБА_1; підтвердження ОСОБА_1 перебування на

державній службі з 11.04.2006р. та погодження подання Державної податкової

адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України щодо

продовження терміну перебування на державній службі ОСОБА_1; про зобов'язання

Державну податкову адміністрацію у м. Києві скасувати Наказ від 17.07.2008р.

НОМЕР_4 "Про звільнення ОСОБА_1" та видати новий Наказ, яким поновити

позивачку з 17.07.2008р. на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділі, що за штатним

розписом існує в управлінні інформатизації процесів оподаткування на момент

видачі Наказу. 

В обгрунтування позовних вимог

позивачка посилається на ст. 5 Кодексу законів про працю України, Закон України

“Про державну службу", Постанову Кабінету Міністрів № 2020 "Про

погодження продовження терміну перебування на державній службі" та

зазначає, що Головне управління державної служби України відмовило їй у

продовженні терміну перебування на державній службі, при цьому  не враховуючи Постанову Окружного

адміністративного суду міста Києва від 07.04.2008р, що призвело до незаконного

звільнення позивачки з посади ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділі, що за штатним розписом

існує в управлінні інформатизації процесів оподаткування ДПА у м. Києві.

02.03.2009р.позивачка надала

доповнення до позовної заяви та просить суд скасувати п. 2 Наказу ДПА у м.

Києві від 17.07.2008р. НОМЕР_4 "Про звільнення ОСОБА_1 та внесення змін до

наказу"; видати новий Наказ, яким поновити позивачку з 17.07.2008р. на

посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділі, що за штатним розписом існує в управлінні

інформатизації процесів оподаткування на момент видачі Наказу; в Наказі

відобразити зміни, що стосуються даної посади, які відбулися у структурі та

штатному розписі управління інформатизації процесів оподаткування за період з

11.04.2006р. до моменту видачі Наказу та обчислити стаж державної служби

ОСОБА_1 на підставі трудової книжки згідно з "Порядком обчислення стажу

державної служби" та подати відомості до відповідних органів.  

Відповідно до ст. 51 КАС України

позивач має право змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити

розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який

час до закінчення судового розгляду, а тому судом прийнято до розгляду

зазначені уточнення та доповнення позивачки.

Головне управління Державної служби

України проти задоволення позову заперечило з тих підстав, що згідно вимог

чинного законодавства України до повноважень Головдержслужби не належать

повноваження щодо розгляду та надання погодження продовження терміну

перебування на державній службі державним службовцям, які досягли граничного

віку перебування на державній службі. Крім того, Головне управління Державної

служби України вважає себе неналежним відповідачем в даній справі.  

Державна податкова

адміністрація  у м. Києві проти

задоволення позову заперечила з підстав, викладених письмово та залучених до

матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і

матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується

позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, з 1997 року працювала у Державній податковій адміністрації у м.

Києві на посадах ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Загальний стаж

роботи ОСОБА_1 складає 36 років, стаж державної служби -8 років 8 місяців 27

днів (станом на день звернення із поданням про продовження терміну перебування

на державній службі -15.12.05р.).

Наказом Державної податкової

адміністрації у м. Києві НОМЕР_5 від 11.04.06р. її було звільнено з посади відповідно

до ст. 23 Закону України “Про державну службу”, у зв'язку із закінченням

терміну перебування на державній службі.

13.02.06р. позивачка досягла

пенсійного віку -55 років.

Згідно зі статтею 23 Закону України

“Про державну службу”, граничний вік перебування на державній службі становить

60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник

державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної

служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на

державній службі, але не більш як на п'ять років.

Державною податковою адміністрацією

в м. Києві 15.12.05 року Голові Державної податкової адміністрації України було

направлено подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній

службі ОСОБА_2

Листом за НОМЕР_2 від 19.01.06р.

Головою Державної податкової адміністрації України, враховуючи постанови

Кабінету Міністрів України від 28.02.01року № 199 “Про затвердження Положення

про формування кадрового резерву для державної служби”та від 10.09.03 року №

1444 “Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної

служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного

зростання”, ОСОБА_1 було відмовлено у продовженні терміну перебування на

державній службі без направлення подання до Головдержслужби.

Постановою Окружного

адміністративного суду міста Києва віжд 07.04.2008р. у справі НОМЕР_1 визнано

протиправним та скасовано наказ 162-о Державної податкової адміністрації у м.

Києві у м. Києві від 11.04.2006р. про звільнення ОСОБА_1, поновлено на посаді

ІНФОРМАЦІЯ_2 відділу інформаційно-аналітичних систем управління інформатизації

процесів оподаткування ДПА у м. Києві з 11.04.2006р. та зобов'язано ДПА у м.

Києві та ДПА  України внести подання до

Головного управління державної служби України про погодження державної служби

ОСОБА_1 в порядку ст. 23 Закону України "Про державну службу".

На виконання Постанови Окружного

адміністративного суду міста Києва Наказом Державної податкової адміністрації у

м. Києві від 24.04.2008р. № 326-0 позивачку було поновлено на посаді

ІНФОРМАЦІЯ_2 відділу інформаційно-аналітичних систем управління інформатизації

процесів оподаткування.

ДПА у м. Києві листом від

07.05.2008р. НОМЕР_3 звернулась до ДПА України з проханням порушити питання

перед Головним Управлінням державної служби України щодо продовження терміну

перебування на державній службі.

Також 07.05.2008р. ДПА у м. Києві

направило подання до Начальника управління державної служби Головного

управління державної служби Україн у м. Києві.

19.05.2008р. ДПА України було

направлено подання до Головного управління Головдержслужби щодо продовження

терміну перебування ОСОБА_1 на державній службі. 

Листом від 20.06.2008р. №

5133/10-08  Головдержслужби відмовлено у

розгляді подання ДПА України з підстав порушення строку внесення такого

подання, оскільки, згідно п. 2 Постанови № 2020 подання щодо погодження

продовження терміну перебування на державній службі надсилається не пізніше ніж

за місяць до досягнення державним службовцем граничного віку перебування на

державній службі або закінчення терміну попереднього продовження.

На підставі листа Головдержслужби

ДПА у м. Києві видала Наказ від 17.07.2008р. НОМЕР_4 про звільнення позивачки з

посади ІНФОРМАЦІЯ_2 відділу інформаційно-аналітичних систем управління

інформатизації процесів оподаткування. 

Проте, як вбачається з матеріалів

справи та встановлено в судовому засіданні ДПА у м. Києві порушено порядок

подання звернення про погодження продовження терміну перебування на державній

службі ОСОБА_1, що призвело до звільнення позивачки. Окільки пунктом 1

Постанови № 2020 та ст. 23 Закону України "Про державну службу"

передбачений порядок погодження продовження терміну перебування на державній

службі державного службовця. Так, зокрема питання погодження продовження

терміну перебування на державній службі розглядається Начальником  Головдержслужби за поданням керівника

державного органу, в якому працює державний службовець, яке в свою чергу

погоджене з керівником органу вищого рівня в порядку підпорядкування.

Тобто, з метою продовження терміну

перебування на державній службі ОСОБА_1 керівник ДПА у м. Києві повинно

підготувати подання про погодження продовження терміну перебування позивачки на

державній служби, погодити його з керівником Державної податкової адміністрації

України, і після чого звернутись з даним поданням до Начальника

Головдержслужби.

ДПА у м. Києві в порушеня Постанови

№ 2020 та ст. 23 Закону України "Про державну службу" звернулось з

поданням про погодження продовження терміну перебування на державній службі

ОСОБА_1 та проханням про порушення питання перед Головним управлінням державної

служби України до Голови ДПА України. ДПА України, яке не перебуває у трудових

відносинах з позивачкою та не має повноважень щодо подання звернення,

звернулось із поданням про погодження продовження терміну перебування на

державній службі ОСОБА_1 до начальника Головного управління державної служби.

При цьому ДПА у м. Києві було подано звернення про продовження терміну

перебування на державній службі до неналежної особи - Начальника управління

державної служби Головного управління державної служби України у м. Києві.

Внаслідок недотримання

відповідачами порядку подання погодження продовження терміну перебування на

державній службі ОСОБА_1 та відповідно порушення місячного терміну Головним

управлінням державної служби було відмовлено у розгляді подання щодо погодження

продовження терміну перебування ОСОБА_1 на державній службі. У зв'язку з

відмовою Головодержслужбою розглядати подання, наказом ДПА у м. Києві НОМЕР_4

від 17.07.2008р. звільнено ОСОБА_1

Оскільки подання щодо погодження

терміну перебування на державній службі на виконання постанови суду від

07.04.2008р. було внесено, але в порушення порядку ст. 23 Закону України

"Про державну службу" та Постанови № 2020, тому суд зобов'язує ДПА У

м. Києві внести подання щодо погодження терміну перебування на державній службі

ОСОБА_1  з дотриманням ст. 23 Закону

України "Про державну службу"., а Головдержслужбу - розглянути це

подання.

Зобов'язуючи ДПА у м. Києві внести

подання з урахуванням Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва

від 07.04.2008р., суд виходить  того, що

рішення  про доцільність внесення подання

про погодження продовження терміну перебування ОСОБА_1 на державній службі, ДПА

у м. Києві прийняло самостійно. А тому, суд лише регламентує спосіб його

реалізації, а не рішення щодо доцільності його внесення.

Враховуючи, що ДПА у м. Києві було

порушено порядок погодження продовження терміну перебування на державній службі

ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку щодо визнання протиправним звільнення

ОСОБА_1 та відповідно скасування наказу ДПА у м. Києві від 17.07.2008р. НОМЕР_4

про звільнення позивачки.

Стосовно залишення без розгляду

Головдержслужбою подання щодо погодження терміну перебування на державній

службі ОСОБА_1, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. 

Як вбачається з матеріалів справи

Головдержслужба, залишаючи без розгляду подання ДПА України мотивувала свою

відмову пропущенням місячного строку передбаченого Постановою № 2020 та

досягненням позивачкою граничного віку перебування на державній службі.

Проте, Постановою Окружного

адміністративного суду міста Києва від 07.04.2008р. було встановлено, що ДПА

України необгрунтовано відмовила позивачці у погодженні продовження терміну її

перебування на державній службі. Крім того, суд прийшов до висновку, щодо

безпідставності застосування до ОСОБА_1 вікового цензу стосовно продовження

терміну її перебування на державній службі. Також Постановою суду визнано

протиправним та скасовано наказ НОМЕР_5 ДПА у м. Києві від 11.04.2006р. про

звільнення ОСОБА_1

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу

адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в

адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили,

не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або

особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Враховуючи, що факти

необгрунтованої відмови ДПА у м. Києві та ДПА 

України в наданні погодження продовження терміну перебування ОСОБА_1 на

державній службі, а також незаконного звільнення позивачки було досліджено та

встановлено у справі НОМЕР_1, суд приходить до висоновку що дані обставини

згідно ст. 72 не повинні докузуватись та не можуть бути предметом розгляду

даної справи.

У зв'язку з тим, що позивачка є

поновленою на посаді рішенням суду від 07.04.2008р., а тому підстави порушення

місячного терміну подання щодо погодження продовження терміну перебування на

державній службі відсутні. Тому, за таких обставин Головдержслужба мала скласти

висновок без урахування місячного терміну.

З огляду на наведене вище, суд

приходить до висновку про протиправність залишення Головдержслужбою без

розгляду подання погодження терміну перебування на державній службі ОСОБА_1,

Положенням частини другої статті 19

Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із способів захисту порушених

прав осіб, яких звільнено з публічної служби, є скасування або визнання

нечинним відповідного акта суб'єкта владних повноважень (за статтею 104 Кодексу

адміністративного судочинства України). Згідно визначенню понять, наведених у

ст. 3 КАС України, публічна служба -це діяльність на державних політичних

посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба,

альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба,

служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого

самоврядування.

Підставами для визнання будь-якого

акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою

визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного

акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на

регулювання яких видано спірний акт.

Держава гарантує працездатним

громадянам правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і

незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП

України).

Зміст права на працю полягає у

можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає

або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Це право

забезпечується обов'язком держави створювати громадянам умови для повного його

здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової

діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і

перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно ст. 5 КЗпП України держава

гарантує працездатним громадянам правовий захист від необгрунтованої відмови у

прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні

роботи.

Правовим наслідком встановлення

факту неправомірного припинення трудових відносин з працівником з боку

адміністрації є його поновлення на роботі.

Враховуючи, що наказом ДПА у м.

Києві НОМЕР_4 від 17.07.2008р. позивачку незаконно звільнено, у зв'язку з тим,

що відповідачем застосовано обмеження щодо вікового цензу перебування на

державній служби, яке було визнано судом незаконним, суд приходить до висновку

щодо скасування  даного наказу та

поновлення ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 відділу інформаційно-аналітичних

систем управління інформатизації процесів оподаткування Державної податкової

адміністрації України у м. Києві з 17.07.2007 року.

На підставі викладеного, суд визнає

позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Захист прав в адміністративному

судочинстві має бути ефективним. Це означає, що задовольняючи адміністративний

позов суд повинен вжити всі заходи для поновлення порушеного права

Згідно пунктів 1,2 частини другої

статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може

прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних

повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або

визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього

рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; про

зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Перераховані повноваження необхідно

розглядати в контексті положень статті 3 Конституції України, що права і

свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності

держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним

обов'язком держави в особі її органів, до яких належать і органи судової влади,

а також в контексті частини першої статті 2 КАС України, що завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень

з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових

і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських

функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих

повноважень.

          Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП

України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на

іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом,

який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі

орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату

працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в

заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один

рік.

Оскільки ОСОБА_1 була звільнена без

законної підстави, тому на підставі ст. 235 КЗпП України відповідач -2 повинен поновити

ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 в управлінні інформатизації процесів

оподаткування ДПА  м. Києва.

          Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС

України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у

відносинах публічної служби.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.

161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково

адміністративний позов.

2. Скасувати п. 2 Наказу ДПА у м.

Києві від 17.07.2008р. НОМЕР_4 щодо підстав звільнення ОСОБА_1

3. Поновити ОСОБА_1 з 17.07.2008р.

на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 в управлінні інформатизації процесів оподаткування

ДПА  м. Києва.

4. Зобов'язати ДПА у м. Києві

внести подання з урахуванням Постанови Окружного адміністративного суду міста

Києва від 07.04.2008р. у справі НОМЕР_1 за погодженням з ДПА України до

Головного управління державної служби України про продовження терміну

перебування ОСОБА_1 на державній службі, а 

Головне управління державної служби України - розглянути це подання.

          5. Допустити до негайного виконання

рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1

6. В задоволенні іншої частини

вимог відмовити.

На постанову може бути подана

апеляційна скарга в порядку ст.186 КАС України шляхом подання заяви про

апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення та

наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у

порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя                                                             В.І. Келеберда

Судді                                                                               

Ю. І. Цвіркун                                                                                                                      

                                                                                                                                             О.

Є. Пилипенко

Дата складення повного тексту рішення суду -

25.06.2009р.