Постанова

від 16.09.2014 по справі 816/3252/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/3252/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Прищепи Л.М.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (далі по тексту - ТОВ "Феррострой") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення - рішення від 01 серпня 2014 року №0000581500/29.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення №0000581500/29 від 01 серпня 2014 року є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вказував на те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань - визнання недійсними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався товар чи послуги, нібито придбані останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. А тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків проведеної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Промагроресурс" за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року та з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року в ході якої встановлено заниження податку на додану вартість. Вказував на те, що до перевірки не було надано всіх передбачених законодавством документів, зокрема, товарно-транспортних накладних. Крім того, зазначав, що під час перевірки використано акт Криворізької МДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 13 березня 2013 року №634/220/30734246, за висновками якого встановлено відсутність у перевіряємий період у контрагента позивача фактичної господарської діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. А томі прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство із обмеженою відповідальністю "Ферроліт" (код ЄДРПОУ 35107305) зареєстровано як юридична особа 21 серпня 2007 року, номер запису 1 584 102 0000 000747 (т. а.с. 111).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (т. а.с. 111 зворотній бік, 112) що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010, є: будівництво житлових і нежитлових будівель, виготовлення виробів із бетону для будівництва, вантажний автомобільний транспорт, виробництво будівельних виробів із пластмас, діяльність у сфері інжирінгу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, ремонт і технічне обслуговування електичного устаткування (т. а.с. 235).

Кременчуцькою ОДПІ, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78, пункту 20.1 статті 20, статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, у період з 10 липня 2014 року по 16 липня 2014 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Промагроресурс" за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року та з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 17 липня 2014 року №1837/16-02-15-24/35107305 (т.1 а.с. 11-31), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 206 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 4107,1 грн. в тому числі за червень 2012 року - 542 грн., серпень 2012 року - 2005 грн., вересень 2012 року - 1186,50 грн. та жовтень 2012 року - 273,60 грн.

На підставі акту перевірки від 17 липня 2014 року №1837/16-02-15-24/35107305 Кременчуцькою ОДПІ 01 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581500/29 (т. а.с. 10), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6160,65 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 4107,10 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2053,55 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку із чим оскаржив його їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Щодо взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" із Товариством із обмеженою відповідальністю "Промагроресурс" (код ЄДРПОУ 30734246) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у 2012 році ТОВ "Феррострой" здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Промагроресурс" на загальну суму 24642,60 грн. в тому числі ПДВ 4107,10 грн., а саме: електрощітки ЕГ-14 25*50*64 в кількості 100 шт. на загальну суму 4415 грн., електрощітки ЕГ-14 16*32*40 в кількості 50 шт. на загальну суму 1120 грн., Електрощітки ЕГ-14 25*32*40 в кількості 100 шт. на загальну суму 3600 грн., Щіткотримач 25*50 (ДРПр1) в кількості 25 шт. на загальну суму 2300 грн., Щіткотримач 16*32 (ДРПр1) в кількості 25 шт. на загальну суму 1800 грн., Щіткотримач 8*12,5 (MTF 02/03) в кількості 90 шт. на загальну суму 4072 грн., Електрощітки ЕГ-14 12.5*32*40 кількістю 30 шт. на загальну суму 672 грн, Електрощітки ЕГ_14 10*25*32 кількістю 60 шт. на загальну суму 1188 грн., електрощітки М-1.8*12.5*32 кількістю 90 шт. на загальну суму 1368 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Промагроресурс" останнім виписано позивачу: рахунки на оплату - №201 від 20 червня 2012 року, №239 від 30 липня 2012 року, №293 від 17 вересня 2012 року, №320 від 05 жовтня 2012 року (т. а.с. 54-57), видаткові накладні - №186 від 25 червня 2012 року, №223 від 02 серпня 2012 року, №283 від 27 вересня 2012 року, №300 від 08 жовтня 2012 року (т.1 а.с. 58-61), податкові накладні - №31 від 27 червня 2012 року, №3 від 02 серпня 2012 року, №37 від 25 вересня 2012 року, №15 від 08 жовтня 2012 року (т.1 а.с. 62-66).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Промагроресурс" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Феррострой" товарів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, останні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (т.1 а.с. 238-251) встановлено, що придбаний позивачем товар отримував Чумак О.І., підписи якого маються на видаткових накладних. Доставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалося ТОВ "Нова почта" на підтвердження чого позивачем надано накладні (т.1 а.с. 66-68).

Придбаний товар був оприбуткований на складі ТОВ "Феррострой", що підтверджується прибутковими накладними: №000001464 від 25 червня 2012 року, №000001886 від 02 серпня 2012 року, №000002345 від 27 вересня 2012 року, №000002453 від 08 жовтня 2012 року (т.1 а.с.94-97).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промагроресурс", що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 69-70).

Економічну доцільність придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Промагрореср" позивач пояснив найкращою ціновою пропозицією серед інших продавців відповідно до порівняльної таблиці на закупку товарів (т.1 а.с. 237) та зазначив, що даний товар необхідний позивачу для здійснення господарської діяльності пов'язаної із ремонтом і технічним обслуговуванням електичного устаткування.

Поставлений товар, ТОВ "Феррострой" використовував для виконання договірних зобов'язань перед ВАТ "Полтавський ГЗК", ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр", ТОВ "Діорит", НВП "Фероліт" на підтвердження чого позивачем надано:

- Договір підряду №334 від 06 лютого 2012 року (т.1 а.с. 113-127),

- Договір підряду №206 від 04 січня 2011 року (т.1 а.с. 167-170),

- Договір підряду №157 від 06 вересня 2011 року (т.1 а.с. 176-178),

- Договір підряду №143 від 15 серпня 2011 року (т.1 а.с. 187-190),

- акти списання (т.1 а.с. 98-110),

- акти приймання виконаних робіт та приймально-здавальні акти (т.2 а.с. 25-59, 61, 66-71, 73-75, 77-79, 81-87, 89-91, 93-97, 99-101, 103-105, 107-109, 111-113, 115-117, 119-121, 123-125, 127-129, 131-139, 141-143, 145-147, 149-153, 155-157, 158-161),

- рахунок фактуру (т.2 а.с. 60, 72, 76, 80, 88, 92, 98, 102, 106, 110, 114, 118, 122, 126, 130, 140, 144, 148, 154).

Стосовно тверджень відповідача, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Промагроресурс" товару, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Так з аналізу наведених норм випливає, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, яким може підтверджуватися факт здійснення господарської операції.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ "Промагроресурс" - товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Отже, суд вважає, що відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, адже зазначене включення здійснено на підставі відповідних видаткових та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Таким чином, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Промагроресурс" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; останній знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Крім того суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Феррострой" чи його контрагента ТОВ "Промагроресурс". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ТОВ "Феррострой" фактично ґрунтуються на підставі Акту перевірки його контрагента. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбаний товар відповідає меті діяльності позивача.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Феррострой" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №1837/16-02-15-24/35107305 від 17 липня 2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000581500/29 від 01 серпня 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2014 року №0000581500/29, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Феррострой" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6160,65 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 4107,1 грн та за штрафними санкціями в розмірі 2053,55 грн. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Феррострой" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2014 року №0000581500/29.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2014 року №0000581500/29, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Феррострой" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6160,65 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 4107,1 грн та за штрафними санкціями в розмірі 2053,55 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №3917 від 12 серпня 2014 року, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Феррострой" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Феррострой" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01 серпня 2014 року №0000581500/29.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2014 року.

Суддя С.О. Удовіченко