Ухвала

від 29.10.2014 по справі 816/3252/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р.Справа № 816/3252/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014р. по справі № 816/3252/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (далі по тексту позивач- ТОВ "Феррострой") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту відповідач- Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд:

- визнати нечинним (недійсним) податкове повідомлення - рішення від 01 серпня 2014 року №0000581500/29.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01 серпня 2014 року №0000581500/29.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство із обмеженою відповідальністю "Феррострой" (код ЄДРПОУ 35107305) зареєстровано як юридична особа 21 серпня 2007 року, номер запису 1 584 102 0000 000747 (т.1 а.с. 111). Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78, пункту 20.1 статті 20, статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, у період з 10 липня 2014 року по 16 липня 2014 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Промагроресурс" за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року та з 01 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 липня 2014 року №1837/16-02-15-24/35107305 (т.1 а.с. 11-31), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 206 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 4107,1 грн. в тому числі за червень 2012 року - 542 грн., серпень 2012 року - 2005 грн., вересень 2012 року - 1186,50 грн. та жовтень 2012 року - 273,60 грн.

На підставі акту перевірки від 17 липня 2014 року №1837/16-02-15-24/35107305 Кременчуцькою ОДПІ 01 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581500/29 (т. а.с. 10), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 6160,65 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 4107,10 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2053,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на твердженнях податкового органу про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту за червень, серпень, вересень, жовтень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промагроресурс», що не мають документального підтвердження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році ТОВ "Феррострой" здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Промагроресурс" на загальну суму 24642,60 грн. в тому числі ПДВ 4107,10 грн., а саме: електрощітки ЕГ-14 25*50*64 в кількості 100 шт. на загальну суму 4415 грн., електрощітки ЕГ-14 16*32*40 в кількості 50 шт. на загальну суму 1120 грн., Електрощітки ЕГ-14 25*32*40 в кількості 100 шт. на загальну суму 3600 грн., Щіткотримач 25*50 (ДРПр1) в кількості 25 шт. на загальну суму 2300 грн., Щіткотримач 16*32 (ДРПр1) в кількості 25 шт. на загальну суму 1800 грн., Щіткотримач 8*12,5 (MTF 02/03) в кількості 90 шт. на загальну суму 4072 грн., Електрощітки ЕГ-14 12.5*32*40 кількістю 30 шт. на загальну суму 672 грн, Електрощітки ЕГ-14 10*25*32 кількістю 60 шт. на загальну суму 1188 грн., електрощітки М-1.8*12.5*32 кількістю 90 шт. на загальну суму 1368 грн.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із ТОВ "Промагроресурс" позивачем надано: рахунки на оплату - №201 від 20 червня 2012 року, №239 від 30 липня 2012 року, №293 від 17 вересня 2012 року, №320 від 05 жовтня 2012 року (т. а.с. 54-57), видаткові накладні - №186 від 25 червня 2012 року, №223 від 02 серпня 2012 року, №283 від 27 вересня 2012 року, №300 від 08 жовтня 2012 року (т.1 а.с. 58-61), податкові накладні - №31 від 27 червня 2012 року, №3 від 02 серпня 2012 року, №37 від 25 вересня 2012 року, №15 від 08 жовтня 2012 року (т.1 а.с. 62-66).

З витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (т.1 а.с. 238-251) вбачається, що придбаний позивачем товар отримував ОСОБА_1, підписи якого маються на видаткових накладних.

Доставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася ТОВ "Нова пошта" на підтвердження чого позивачем надано накладні (т.1 а.с. 66-68).

Придбаний товар був оприбуткований на складі ТОВ "Феррострой", що підтверджується прибутковими накладними: №000001464 від 25 червня 2012 року, №000001886 від 02 серпня 2012 року, №000002345 від 27 вересня 2012 року, №000002453 від 08 жовтня 2012 року (т.1 а.с.94-97).

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промагроресурс", що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 69-70).

Поставлений товар, ТОВ "Феррострой" в подальшому використовував для виконання договірних зобов'язань перед ВАТ "Полтавський ГЗК", ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр", ТОВ "Діорит", НВП "Фероліт" на підтвердження чого позивачем надано: договір підряду №334 від 06 лютого 2012 року (т.1 а.с. 113-127), договір підряду №206 від 04 січня 2011 року (т.1 а.с. 167-170), договір підряду №157 від 06 вересня 2011 року (т.1 а.с. 176-178), договір підряду №143 від 15 серпня 2011 року (т.1 а.с. 187-190), акти списання (т.1 а.с. 98-110), акти приймання виконаних робіт та приймально-здавальні акти (т.2 а.с. 25-59, 61, 66-71, 73-75, 77-79, 81-87, 89-91, 93-97, 99-101, 103-105, 107-109, 111-113, 115-117, 119-121, 123-125, 127-129, 131-139, 141-143, 145-147, 149-153, 155-157, 158-161), рахунок фактуру (т.2 а.с. 60, 72, 76, 80, 88, 92, 98, 102, 106, 110, 114, 118, 122, 126, 130, 140, 144, 148, 154).

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ «Промагроресурс» товарно-транспортними накладними є необґрунтованими, оскільки підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Промагроресурс» саме товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, право на податковий кредит виникає за умови реальності господарських операцій, що в даному випадку підтверджується іншими документами первинного обліку, складеними належним чином, зокрема, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, ТТН «Нова пошта», доказами подальшого використання спірного товару у власній господарській діяльності.

Отже, позивачем документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промагроресурс».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, висновки відповідача про нереальність господарських операцій за спірним договором ґрунтуються на висновках акту перевірки ТОВ «Промагроресурс».

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Промагроресурс» податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за спірний період.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2014р. по справі № 816/3252/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2014 р.