Ухвала

від 24.07.2014 по справі 808/7504/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 липня 2014 рокусправа № 808/7504/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача - Сілецького Юрія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року

у справі за позовом Приватного підприємства «Д.В.С.» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся 19 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001032212, №0001042212 від 23.04.2013. Просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Форми "Р" №0001032212 від 23 квітня 2013 року про донарахування податку на прибуток розмірі 10242грн. та штрафні санкції в розмірі 5151,00 грн., №0001042212 від 23 квітня 2013 року про донарахування податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 9122,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 4 561,00 грн. а також податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001052212 від 23 квітня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 632,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких приймались оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству, а самі податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню. Підставою для не включення податковим органом до складу валових витрат ПП "Д.В.С." придбання товару у ПП "ТЦ "Продсервіс" є відсутність товарно-транспортних накладних. Крім того податковий орган в Акті перевірки визначив фіктивність здійснення господарських операцій підприємства-контрагента. Позивач не погоджується з таким твердження відповідача та зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому, ПП "Д.В.С." правомірно віднесло до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товарів у суб'єктів господарювання. Також, зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язковість надання податковому органу документів щодо транспортування товару. Однак, звертає увагу на те, що транспортування товару в господарських операціях з контрагентом здійснювалось за рахунок ПП "ТЦ "Продсервіс" та не включалося до витрат ПП "Д.В.С." і не обліковувалося у податковій звітності останнього.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року даний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими. Позивачем надані до перевірки податкові накладні та документи підтвердження оплати товару. Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Податковим кодексом встановлений вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо) на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що актом перевірки встановлено, що операції ПП «ТЦ «Продсервіс», з постачання товару на адресу ПП «Д.В.С.» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Проведеною ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя перевіркою ПП «Д.В.С» не встановлено факту передачі товарів від продавця (ПП «ТЦ Продсервіс») до покупця (ПП «Д.В.С.») у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, документів що засвідчують транспортування товару,зберігання продукції. Позивачем не надано документів щодо природи походження відвантаженого товару, транспортування товарно-матеріальних цінностей. Транспортні накладні, які не були надані до перевірки та до матеріалів справи, первинними документами у розумінні ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 24.05.95р., зареєстрованого в Мін`юсті України 05.06.1995 р. за №168/704.

В судове засідання представник відповідача (податкового органу) не прибув, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суду пояснив, що для перевезення кнопок та мілких деталей для ремонту комп'ютерної техніки не потрібно окремо замовляти вантажний автомобіль, такі деталі можливо перевезти самостійно без будь-якого посередника. Такі деталі були перевезені самостійно, тому і не могло бути товарно-транспортної накладної.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Д.В.С" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "ТЦ "Продсервіс" за період з 01.01.2012 по 31.07.2012. За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №62/22-12/30651390 від 10.04.2013, яким встановлено порушення:

- п. 138.1 п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) підприємством ПП "Д.В.С." занижено податок на прибуток у сумі 10242,00 грн. в тому числі по періодам: І квартал 2012 року - 3854,00 грн.; ІІ півріччя 2012 року - 9285,00 грн.; ІІІ квартали 2012 року - 10242,00 грн.;

- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) підприємством ПП "Д.В.С." занижено суму ПДВ яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 9122,00 грн. в т. ч.: за січень 2012 року - 871,00 грн.; за лютий 2012 року - 1237,00 грн.; за березень 2012 року - 119,00 грн.; за квітень 2012 року - 1915,00 грн.;за травень 2012 року - 1429,00 грн.; за червень 2012 року - 2469,00 грн.; за липень 2012 року - 1082,00 грн.; та завищено залишок від'ємного значення ПДВ ряд.24 по декларації з ПДВ за липень 2012 року у розмірі 632,00 грн.

Згідно висновків Акту не вбачається неможливість здійснення ПП "ТЦ "Продсервіс" поставок товару (послуг) на користь ПП "Д.В.С.".

На підставі Акту перевірки №62/22-12/30651390 від 10.04.2013 стосовно ПП "Д.В.С." винесено податкові повідомлення-рішення: Форми "Р" №0001042212 від 23.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9122 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 4561 грн.; Форми "Р" №0001032212 від 23 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 10242 грн. та застосовано штрафні санкцій у розмірі 5151 грн.; форми "В4" №0001052212 від 23 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 632,00 грн.

Підставою для донарахування позивачу сум податків, податковий орган визначив відсутність товарно-транспортних накладних та нереальність здійснення господарських операцій з підприємством-контрагентом ПП "ТЦ "Продсервіс".

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

В порядку ст. 198 (п.198.3) Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджено, що отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст. 201 ПКУ, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції. Позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки підставою для цього є наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Між позивачем та ПП "ТЦ "Продсервіс" існували правовідносини щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, які оформлені договором поставки товару № 10111 від 10.11.2011 року. На підтвердження виконання договору надані видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Судом першої інстанції досліджені реєстри видаткових та отриманих податкових накладних за грудень-липень 2012 року, в яких зазначені податкові накладні надані позивачем (а.с. 89, 93, 98, 102, 108, 113, 118).

На час вчинення господарських операцій, контрагент позивача ПП "ТЦ "Продсервіс" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податків від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських або виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу витрат чи податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб) отже ці первинні документи є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції аналізуючи обставини справи та норми п. 138.1, 138.2, ст. 138 ПКУ пп. 139.1.9 ст.139 ПКУ ст. 198 ПКУ (п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6), прийшов до правильного висновку, що позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності / або подальшій реалізації.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне зазначити, що висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на думку податкового органу вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитися в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, також вважає за необхідне зазначити, що дрібні деталі, розміром з кнопки (які використовуються в роботі позивача для ремонту комп'ютерної техніки), можливо перевезти без застосування посередника. Тому, в даному випадку, посилання податкового органу на необхідність надання товарно-транспортної накладної для підтвердження реальності здійснення господарської операції, є безпідставним.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Д.В.С.» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна