Ухвала

від 16.09.2014 по справі 810/2614/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2614/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Меліоратор» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Меліоратор» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Меліоратор» (далі - позивач, ПрАТ «Меліоратор») звернулося до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0001392204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Меліоратор» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Меліоратор» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати ПДВ по розрахункам з ТОВ «Адея Капітал» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2012 року №1796/22-4/01037229.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги чинного законодавства України, що призвело до заниження ПДВ за липень 2011 року на загальну суму 27457,00 грн.

На підставі акту від 30.11.2012 року №1796/22-4/01037229 Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0001392204, яким ПрАТ «Меліоратор» визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 34321,25 грн., у томі числі 27457,00 грн. - за основним платежем та 6864,25 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентом ТОВ «Адея Капітал» у період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що первинна документація, яка міститься в матеріалах справи та, на думку апелянта, підтверджує реальність фінансово-господарських операцій між ним і ТОВ «Адея Капітал» у період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, складена з порушенням вимог ст.9 Закону № 996-XIV та п.2.4 Положення №88. Так, зокрема, у платіжному дорученні від 27.07.2011 року №319 та в банківській виписці від 27.07.2011 року відсутні печатки банка, що здійснював платіжні операції, про які йдеться в цих документах, у рахунках-фактури відсутні жодні відомості про особу, яка їх виписала, та її підпис, у видаткових накладних і в довідці про вартість виконаних будівельних робіт не вказано прізвище, ініціали та посада відповідальної особи. Крім того, у вказаній довідці відсутня дата її складання та підписання сторонами, а в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року не зазначено дату здачі робіт підрядником та їх прийняття замовником.

Враховуючи ці обставини, колегія суддів вважає, що первинні документи, на які посилається апелянт як підставу своїх вимог та заперечень на рішення суду першої інстанції, не можуть вважатися належними і допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України та, відповідно, не підтверджують товарність спірних господарських операцій.

Окрім викладеного, судова колегія також звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції неодноразово пропонувалось позивачу надати документи, підтверджуючі обставини, на які він посилається у своєму позові, однак ПрАТ «Меліоратор» таким своїм правом не скористалось.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0001392204 та переконав суд у своїй правоті.

При цьому, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Меліоратор» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.09.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.