Постанова

від 19.09.2014 по справі 826/9837/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 19 вересня 2014 року                  14:35                             № 826/9837/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Кримський титан»    до 3-тя особаКрасноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим   Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014 року №0000312207, №0000322207, №0000302207, №0000292207, - ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Кримський титан» (надалі – позивач або ПрАТ «Кримський титан») з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (надалі – відповідач або Красноперекопська ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2014 року №0000312207, №0000322207, №0000302207, №0000292207. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014 року. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ПрАТ «Кримський титан» правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами фінансово-господарської операції з контрагентом ТОВ «Еко тест», яка стала об'єктом перевірки, що підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – третя особа або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), витребувано матеріали, необхідні для розгляду справи по суті, та відкладено судовий розгляд справи на 11.09.2014 року. У судове засідання 11.09.2014 року з'явилися представник позивача та представник третьої особи. Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник третьої особи проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом у межах та на підставі наданих йому повноважень у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства ПрАТ «Кримський титан». Відповідач у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35  Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Про причини неявки у судове засідання суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання не заявляв. Суд у судовому засіданні 11.09.2014 року на підставі положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.    Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Красноперекопською ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Кримський титан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Еко тест» за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року, у зв'язку з чим складено акт від 27.01.2014 року №68/22.7/32785994 (надалі – акт перевірки). За результатами вищезазначеної перевірки встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ПрАТ «Кримський титан»: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) – завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток на суму 82   324,00 грн., що призвело: 1.          до завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в декларації з податку на прибуток на 76   505,00 грн., у тому числі: І квартал 2012 року – 5   120,00 грн., І півріччя 2012 року – 23   931,00 грн., І квартал 2013 року – 13   161,00 грн., І півріччя 2013 року – 20   194,00 грн., ІІІ квартали 2013 року – 14   099,00 грн.; 2.          до заниження суми податку на прибуток на 7   323,00 грн., у тому числі за ІІІ квартали 2012 року – 7   323,00 грн. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями – ПрАТ «Кримський титан» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Еко тест» завищено податковий кредит з ПДВ на суму – 16   465,00 грн., у тому числі: лютому 2012 року – 1   024,00 грн., квітні 2012 року – 2   435,00 грн., травні 2012 року – 1   164,00 грн., червні 2012 року – 1   188,00 грн., липні 2012 року – 1   164,00 грн., лютому 2013 року – 1   314,00 грн., березні 2013 року – 1   318,00 грн., квітні 2013 року – 1   355,00 грн., травні 2013 року – 1   341,00 грн., червні 2013 року – 1342,00 грн., серпні 2013 року – 1   404,00 грн., вересні 2013 року – 1   416,00 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 16   465,00 грн., у тому числі: березні 2012 року – 1   024,00 грн., травні 2012 року – 2   435,00 грн., червні 2012 року – 1   164,00 грн., липні 2012 року – 1   188,00 грн., серпні 2012 року – 1   164,00 грн., березні 2013 року – 1   314,00 грн., квітні 2013 року – 1   318,00 грн., травні 2013 року – 1   355,00 грн., червні 2013 року – 1   341,00 грн., липні 2013 року – 1   342,00 грн., вересні 2013 року – 1   404,00 грн., жовтні 2013 року – 1   416,00 грн. ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах. На підставі викладеного вище, Красноперекопською ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014 року: №0000302207, яким ПрАТ «Кримський титан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем – 7   323,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 3   661,50 грн.; №0000292207, яким ПрАТ «Кримський титан» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47   454,00 грн.; №0000322207, яким ПрАТ «Кримський титан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем – 11   842,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 5   921,00 грн.; №0000312207, яким ПрАТ «Кримський титан» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування всього – 4   623,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) – 2   311,50 грн. Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ПрАТ «Кримський титан» в звітних (податкових) періодах з І квартал 2012 року по ІІІ квартал 2013 року. Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.   Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України). Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України). Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України). В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій –  не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України). Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи –  продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України). Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України). При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України). Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної ,зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі – Порядок №1379). Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на  додану  вартість  у податковій   накладній   повинна   відповідати   сумі   податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Податкова  накладна  є  підставою  для   віднесення до податкового  кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379). Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником  податку – продавцем товарів/послуг  податкових  накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником,  звільненим від сплати податку  за рішенням суду,  після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379). Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996). Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської операції, одиницю  виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996). Нормативно-правовим актом, який встановлює  порядок  створення,  прийняття  і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів,    облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та  госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі –  підприємства),  установ та організацій,  основна  діяльність  яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88). Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції,   включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.  Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна,  капіталу,  зобов'язань  і фінансових результатів. Первинні  документи  повинні  бути  складені у момент проведення кожної  господарської операції або,  якщо це неможливо, безпосередньо після  її  завершення.  При  реалізації  товарів  за готівку допускається   складання  первинного  документа  не  рідше одного разу на день на  підставі  даних  касових  апаратів,  чеків тощо.  Для  контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть  складатися  зведені  документи  (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88). Первинні  документи,  створені  в електронному вигляді, застосовуються  у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства    про    електронні    документи   та   електронний документообіг. На вимогу   контролюючих   або   судових   органів  та  своїх контрагентів підприємство,  установа зобов'язані за  свій  рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88). Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування  підприємства,  установи,  від імені яких складений   документ, назва документа  (форми),  дата і місце складання,  зміст  та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської  операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції  і  правильність  її оформлення, особистий чи електронний підпис  або  інші  дані,  що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала  участь  у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть  бути  включені  додаткові  реквізити: ідентифікаційний код підприємства,  установи з Державного реєстру, номер документа,  підстава  для  здійснення  операцій,  дані   про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88). Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11. Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Еко тест». За твердженнями представника позивача, викладеними у позовній заяві та підтверджені під час судового розгляду справи, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Еко тест» ґрунтувалися на підставі договору №86/В про надання послуг від 02.02.2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи. Предмет договору сторони визначили наступним чином: Замовник (Філія «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський титан») доручає, а Виконавець (ТОВ «Еко тест») приймає на себе зобов'язання по виконанню протягом встановленого в договорі період послуг по технічному обслуговуванню відомчої автоматичної телефонної станції Меридіан 1 Опція 81С. Роботи по технічному обслуговуванню включають: профілактичні перевірки, передбачені заводом-виготівником; зміна установок, необхідність в яких виникає в процесі експлуатації; перепрограмування устаткування при змінах в системі зв'язку; виявлення непрацездатного устаткування; заміна устаткування, що відмовило в процесі експлуатації; ремонт непрацездатного устаткування. Також, сторони погодили, що даний договір набуває чинності з 01 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2012 року. Згідно наявних у матеріалах справи копій додаткових угод №1 від 29.12.2012 року та №2 від 31.12.2013 року до договору №86/В від 02.02.2012 року, сторони погодили, що сума цього Договору складається з суми вартості всіх послуг, наданих Виконавцем, відповідно до цього Договору на протязі всього строку його дії, але не більше 154 тис. грн. та визначили, що даний Договір набуває чинності з 01 січня 2012 року по діє до 31 грудня 2014 року. На підтвердження фактичності (реальності) фінансово-господарських операцій ПрАТ «Кримський титан» з ТОВ «Еко тест» позивачем надано до суду копії наступних первинно-облікових документів: -          актів здачі-прийомки виконаних робіт (від 17.02.2012 року до рахунку-фактури №СФ-0203-01 від 03.02.2012 року на суму 6   144,00 грн.; від 02.04.2012 року до рахунку-фактури №0302-01 від 02.03.2012 року на суму 7   183,20 грн.; від 18.02.2013 року до рахунку-фактури №0214-01 від 14.02.2013 року на суму 7   884,00 грн.; від 25.04.2012 року до рахунку-фактури №04182-01 від 18.04.2012 року на суму 7   424,40 грн.; від 11.05.2012 року до рахунку-фактури №0507-02 від 07.05.2012 року на суму 6   984,00 грн.; від 12.06.2012 року до рахунку №0601-01 від 01.06.2012 року на суму 7   125,60 грн.; від 26.07.2012 року до рахунку №0712-01 від 12.07.2012 року на суму 6   982,80 грн.; від 12.03.2013 року до рахунку №0307-01 від 07.03.2013 року на суму 7   909,20 грн.; від 17.04.2013 року до рахунку №0405-02 від 05.04.2013 року на суму 8   130,00 грн.; від 22.05.2013 року до рахунку №0514-01 від 14.05.2013 року на суму 8   049,60 грн.; від 11.06.2013 року до рахунку №0607-01 від 07.06.2013 року на суму 8   053,20 грн.; від 16.08.2013 року до рахунку-фактури №0814-01 від 14.08.2013 року на суму 8   421,60 грн. від 16.09.2013 року до рахунку-фактури №0909-01 від 09.09.2013 року на суму 8   497,20 грн.); -          податкових накладних (від 10.02.2012 року №14 на суму 6   144,00 грн.; від 11.05.2012 року №28 на суму 6   984,00 грн.; від 25.04.2012 року №83 на суму 7   424,40 грн.; від 02.04.2012 року №6 на суму 7   183,20 грн.; від 12.06.2012 року №24 на суму 7   125,60 грн.; від 26.07.2012 року №74 на суму 6   982,80 грн.; від 18.02.2013 року №45 на суму 7   884,00 грн.; від 12.03.2013 року №33 на суму 7   909,20 грн.; від 17.04.2013 року №67 на суму 8   130,00 грн.; від 22.05.2013 року №51 на суму 8   049,60 грн.; 11.06.2013 року №38 на суму 8   053,20 грн.; від 16.09.2013 року №10 на суму 8   497,20 грн.; від 16.08.2013 року №14 на суму 8   421,60 грн.). Також в обґрунтування власної позиції позивачем надано суду копії платіжних доручень №1995 від 10.02.2012 року на суму 6   144,00 грн.; №4914 від 02.04.2012 року на суму 7   183,20 грн.; №6490 від 25.04.2012 року на суму 7   424,40 грн.; №7374 від 11.05.2012 року на суму 6   984,00 грн.; №9580 від 12.06.2012 року на суму 7   125,60 грн.; № №12322 від 26.07.2012 року на суму 6   982,80 грн.; №26439 від 18.02.2013 року на суму 7   884,00 грн.; №28988 від 12.03.2013 року на суму 7   909,20 грн.; №35431 від 22.05.2013 року на суму 8   049,60 грн.; №42584 від 16.08.2013 року на суму 8   421,60 грн.; №45386 від 16.09.2013 року на суму 8   497,20 грн.; №32276 від 17.04.2013 року на суму 8   130,00 грн.; №37262 від 11.06.2013 року на суму 8   053,20 грн. Водночас, суд дійшов висновку про не підтвердження реальності (товарності) вищезазначеної фінансово-господарської операції, з огляду на наступне. По-перше, як вбачається зі змісту вказаних вище актів здачі-прийомки виконаних робіт, останні складені сторонами на підставі рахунків (рахунків-фактур), проте, копій останніх на вимогу суду, викладену в ухвалі від 14.07.2014 року, не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання. По-друге, наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень, наданих в якості доказів оплати наданих позивачу за умовами договору №86/В від 02.02.2012 року послуг, не містять відбитків печатки та підпису уповноваженої особи банку, на підтвердження переведення вказаних грошових коштів на рахунок контрагента – ТОВ «Еко тест». Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2014 року позивачем не надано суду копії виписки з банківського рахунку ПрАТ «Кримський титан», на підтвердження оплати товарів (робіт/послуг) за оспорюваними господарськими операціями з ТОВ «Еко тест» (з відмітками банку) або докази наявності у позивача кредиторської заборгованості з вказаних господарських операцій, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання. По-третє, на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2014 року позивачем не надано суду, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання доказів наявності у осіб, які від імені позивача підписували первинні документи за результатами господарських операцій з ТОВ «Еко тест» (належним чином завірені копії довіреностей, витягу з журналу довіреностей тощо) та копії положення, на підставі якого діє філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Кримський титан». Слід також зазначити, що згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) –  причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. При цьому, позивачем не надано суду, а також не зазначено про причини неможливості подання на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2014 року доказів подальшої реалізації товарів (робіт/послуг), придбаних у ТОВ «Еко тест» за перевіряємий період (належним чином завірені копії договорів, рахунків-фактур, видаткових накладених (актів прийому-передачі), податкових накладених, виписок з банківського рахунку позивача тощо). Отже, позивачем не доведено існування розумної економічної причини (ділової мети) при здійсненні досліджуваної фінансово-господарської операції з ТОВ «Еко тест». З урахуванням всього викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків Красноперекопської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК, на підставі яких ПрАТ «Кримський титан» збільшено суму грошового зобов'язання з податків на додану вартість та прибуток, а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Таким чином, враховуючи висновки суду щодо оспорюваних фінансово-господарських операцій, за результатами яких не встановлено реальності (товарності) здійснення останніх, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ПрАТ «Кримський титан» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                           Т.О. Скочок