Постанова

від 16.09.2014 по справі 810/5566/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5566/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення надміру сплачених коштів,

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» (далі - позивач, ТОВ «Дельта-2010») звернулося до суду з позовом до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-1, Сумська митниця Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України в м. Києві) про:

- визнання протиправними та скасування рішення відповідача-1 від 12.09.2013 року №805170000/2013/000163/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.09.2013 року №805170000/2013/00054;

- стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита у загальному розмірі 35510,69 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідач-2 подав заяву про приєднання до зазначеної апеляційної скарги, яка була задоволена колегією суддів.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Дельта-2010» та компанією SMART CORPORATION LIMITED (Китай) було укладено контракт від 20.06.2013 року №S-D/2013-0620, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку шин.

12.09.2013 року позивачем було надано відповідачу-1 вантажну митну декларацію (ВМД) щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки Double Coin, що ввозились на територію України на підставі вказаного контракту. Митна вартість товару у зазначеній ВМД була визначена ТОВ «Дельта-2010» за основним методом (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем контролюючому митному органу було надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.11.2012 p.; міжнародну CMR №34145 від 09.09.2013 p.; коносамент MRFB13070953 від 21.07.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №242 від 12.07.2013р.; виписку з банку від 13.07.2013 р.; рахунок на оплату №37616 від 06.09.2013 p.; платіжне доручення №2841 від 06.09.2013 р.; довідка про транспортні витрати №060913 (РМ2) від 06.09.2013 р.; прайс-лист виробника від 12.08.2013 p., завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); висновок про вартісні характеристики товару ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №3976 від 06.09.2013р.; інвойс (фактура) №2013013UA-1 від 26.06.2013 р.; інвойс (фактура) №2013013UA-2 від 26.06.2013р.; контракт (зовнішньоекономічний договір) №S-D/2013-0620 від 20.06.2013 р; додаток №1 до договору ТЕ250613-1; гарантійний лист від 25.06.2013р.; заявка на ТЕП від 01.07.2013р.; договір транспортного експедирування №250613-1 від 25.06.2013р.; довідка про валютні цінності №33 від 08.07.2013р.; сертифікат відповідності UA 1.009.0205681-13 від 11.09.2013 р.; відмітка про радіологічний контроль №2761 від 21.07.2013 р.; сертифікат походження ССРІТ 125724249 від 22.08.2013р.; сертифікат якості від 29.07.2013 р; лист виробника вх.№02/09 від 02.09.2013р. митна декларація по експорту товару 223120130811273348 від 18.07.2013р., завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП).

Під час проведення відповідачем-1 консультації з позивачем стосовно визначеної ним митної вартості товару товариством до митних органів повторно було надано всі перераховані вище документи, а також пакувальний аркуш до рахунку-фактури від 26.06.2013 року №2013013UA-1.

12.09.2013 року за результатами розгляду вказаних документів, поданих до митного оформлення товару, відповідачем-1 було складено картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів №805170000/2013/00054 у зв'язку з недоведеністю заявленою митної вартості за першим методом та прийнято рішення про корегування митної вартості товарів №805170000/2013/000163/2, відповідно до якого митну вартість товару було змінено за другим методом шляхом збільшення на 35510,69 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплат, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (далі - Порядок № 618), Порядком розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженим спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 року №25/44 (далі - Порядок № 25/44).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідження вимог митного законодавства, а саме положень статей 49, 51, 53, 57, 58 МК України, надає підстави стверджувати про те, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у ч.2 ст.53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, з наведених законодавчих норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митними органами рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару та винесення картки відмови у митному оформленні товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог ст.53 МК України для здійснення митного оформлення вантажу до контролюючого митного органу було подано повний пакет документів, підтверджуючих митну вартість товару, заявлену ним у декларації. При цьому, відповідачем-1 не було зроблено жодних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару (контракту, інвойсу платіжного доручення).

Доводи апелянта стосовно того, що в прайс-листі, наданому позивачем контролюючому митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару, наведено не весь перелік продукції, що виробляється корпорацією Double-Coin-Holding LTD, а лише вказано позиції товарів, які ввозилися ТОВ «Дельта-2010» на підставі спірного зовнішньоекономічного контракту, судова колегія вважає такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та викладену аргументацію.

Посилання відповідача-1 на відсутність документу «OLU3083975130», вказаного в експортній митній декларації, є безпідставними, оскільки зазначений набір символів з латинських літер та цифр, який митні органи вважають назвою документа, насправді є номером, що присвоюється морською лінією (перевізником) OOCL та проставляється в лівому нижньому кутку коносаменту на відвантаження, який надавався декларантом відповідачу-1.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем відповідачу-1 на його вимогу угод з третіми особами та відповідної документації, складеної за результатами їх виконання, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки з умов спірного зовнішньоекономічного контракту чітко вбачається, що Smart Corporation LTD входить до складу корпорації Double-Coin-Holding LTD, яка є ліцензійним виробником та постачальником нових шин торгової марки Double Coin, та являється торговим домом Double-Coin-Holding LTD. Smart Corporation LTD уповноважена займатись продажем шин торгової марки Double Coin в межах України. У відповідності до п.4 розділу 4 контракту від 20.06.2013 року №S-D/2013-0620, вантажовідправником являється саме компанія Double Coin Holding LTD через Smart Corporation LTD. При цьому, кількість, ціна та перелік товарів по кожній частковій поставці відображена в інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту та був наданий відповідачу-1 при розмитненні товару, але без жодних обґрунтувань не був прийнятий ним до уваги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача-1 від 12.09.2013 року №805170000/2013/000163/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.09.2013 року №805170000/2013/00054.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита у загальному розмірі 35510,69 грн., з огляду на наступне.

Так, зі змісту ст. 264 МК України та п. 6 розділу ІІІ Порядку № 618 вбачається, що у випадку коли після сплати декларантом податків і зборів, згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято судове рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається йому, згідно з приписами Порядку №618, на підставі заяви платника податків та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 15.04.2014 року у справі № 21-29а14, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З огляду на це, судова колегія виходить з того, що єдиною та необхідно правовою підставою для повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України є відповідний висновок митних органів, у якому вказується сума коштів, що підлягає поверненню.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 такий висновок не складався та, відповідно, не надсилався до органів Державної казначейської служби, а отже у Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві не виникало обов'язку повернути ТОВ «Дельта-2010» надмірно сплачені кошти з Державного бюджету України.

Крім того, вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів, належить до його дискреційних повноважень, вільна реалізація яких має на меті надати можливість суб'єкту влади на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених приписами нормативно-правового акта.

З огляду на це та з урахуванням приписів ст.17 КАС України, колегія суддів вважає, що суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта влади доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція, а тому у даному випадку стягнення судом з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів є втручанням у виключну компетенцію відповідача-2 та порушенням вимог адміністративного процесуального законодавства, а такі позовні вимоги - передчасними.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в загальному розмірі 35510,69 грн. було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення в цій частині .

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в загальному розмірі 35510,69 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення надміру сплачених коштів в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в загальному розмірі 35510,69 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.