Ухвала

від 30.03.2017 по справі 810/5566/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м. Київ К/800/51251/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Шведа Е.Ю.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення надміру сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про:

- визнання протиправними та скасування рішення відповідача-1 від 12.09.2013 року №805170000/2013/000163/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.09.2013 року №805170000/2013/00054;

- стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита у загальному розмірі 35510,69 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України Митного посту Ромни № 805170000/2013/000163/2 від 12.09.2013 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00054 від 12.09.2013 року. Стягнуто з Держаного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 (ідентифікаційний код 36998136) суму надміру сплаченого податку на додану вартість та мита на загальну суму 35510,69 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року апеляційну скаргу Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві було задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в загальному розмірі 35510,69 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення надміру сплачених коштів в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в м. Києві на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в загальному розмірі 35510,69 грн. відмовлено. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Сумська митниця Міндоходів, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 подало заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Сумської митниці Мін доходів у зв'язку з необґрунтованістю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Сумської митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції, та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що між позивачем та SMART CORPORATION LIMITED було укладено контракт від 20.06.2013 року № S-D/2013-0620 про поставку шин марки Double Coin.

26.06.2013 року Постачальник надав Позивачу інвойс №2013013 UA-1 від 26.06.2013 року, на поставку 98 шт. шин за ціною 264,60 дол. США за одну одиницю товару, 94 шт. шин за ціною 264,60 дол. США за одиницю товару, всього на загальну суму 50803,20 дол. США.

12.07.2013 pоку позивач сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу № 2013013 UA-1 до контракту № S-D/2013-0620 від 20.06.2013 року у розмірі 50803,20 дол. США, а також суму інвойсу № 2013013 UA-2 до контракту № S-D/2013-0620 від 20.06.2013 року у розмірі 51439,50 дол. США, як попередню оплату за наступну партію товару, про що банком було зроблено відповідну відмітку на інвойсі № 2013013 UA-1 від 26.06.2013 року та інвойсі № 2013013 UA-2 від 26.06.2013 року.

У відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті № 242 від 12.07.2013 року по контракту № S-D/2013-0620 від 20.06.2013 року була здійснена попередня оплата по інвойсах № 2013013 UA-1 та № 2013013 UA-2 на загальну суму 102242,70 дол. США (50803,20+51439,50).

12.09.2013 року позивач подав митному органу вантажну митну декларацію, де визначено митну вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем контролюючому митному органу було надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.11.2012 pоку; міжнародну CMR № 34145 від 09.09.2013 pоку; коносамент MRFB13070953 від 21.07.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 242 від 12.07.2013 року; виписку з банку від 13.07.2013 року; рахунок на оплату № 37616 від 06.09.2013 pоку; платіжне доручення № 2841 від 06.09.2013 року; довідка про транспортні витрати № 060913 (РМ2) від 06.09.2013 року; прайс-лист виробника від 12.08.2013 pоку, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); висновок про вартісні характеристики товару ДП Укрпромзовнішекспертиза № 3976 від 06.09.2013 року; інвойс (фактура) № 2013013UA-1 від 26.06.2013 року; інвойс (фактура) № 2013013UA-2 від 26.06.2013 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) № S-D/2013-0620 від 20.06.2013 року, додаток № 1 до договору ТЕ250613-1; гарантійний лист від 25.06.2013 року; заявка на ТЕП від 01.07.2013 року; договір транспортного експедирування № 250613-1 від 25.06.2013 року; довідка про валютні цінності № 33 від 08.07.2013 року; сертифікат відповідності UA 1.009.0205681-13 від 11.09.2013 року; відмітка про радіологічний контроль № 2761 від 21.07.2013 року; сертифікат походження ССРІТ 125724249 від 22.08.2013 року; сертифікат якості від 29.07.2013 року; лист виробника вх. № 02/09 від 02.09.2013 року митна декларація по експорту товару 223120130811273348 від 18.07.2013 року, завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП).Сума поставленого товару за інвойсом від 26.06.2013 року № 2013013 UA-2 складає 51 439, 50 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 411 155,92 грн. Вартість витрат на транспортування до П/п "Одеський морський торговельний порт", згідно рахунку від 17.09.2013 року № 37350 складає 21 780,93 грн. Вартість витрат на страхування вантажу, згідно рахунку від 17.09.2013 року № 37351 складає 1233,47 грн.

Під час проведення головним інспектором консультації декларанто було повторно надано митному органу всі перераховані вище документи, а також пакувальний аркуш до рахунку фактури №2013013UA-1 від 26.06.2013 року

Сума поставленого позивачем товару за інвойсом №2013013UA-1 від 26.06.2013р. складає 50803,20 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 406069,98 грн. Вартість витрат на транспортування до Ua П/п Одеський морський торговельний порт , згідно рахунку № 37616 від 06.09.2013 року, складає 19143,24 грн., отже для визначення митної вартості, позивач додав до ціни інвойсу транспортні витрати, що в сумі склало 425213,22 грн. (в еквіваленті становить 53 198,20 дол. США). Від вказаної суми, позивач розрахував митний платіж (7% - 29 764,93 грн.) та податок на додану вартість (20% - 90 995,63 грн.), та платіжним дорученням № 2847 від 09.09.2013 року, сплатив на рахунок Сумської митниці Міндоходів відкритий у ГУ Державної казначейської служби України в м. Києві гарантійний платіж 200000,00 грн. з яких 120760,56 грн. (90995,63 грн.+ 29764,93 грн.) повинні бути списані за розмитнення партії товару.

12.09.2013 року позивач отримав картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів № 805170000/2013/00054 та рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000163/2, відповідно збільшився і митний платіж і податок на додану вартість, а саме: митний платіж (7%) збільшився на 8752,63 грн., а ПДВ (20%) збільшився на 26758,06 грн., що разом становить 35 510,69 грн. Відповідачем було використано другорядний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документ и, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України , рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на ми тну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодекс), виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про мишу вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За частиною першою статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціпи відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціпу товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, у випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, які б їх спростовували. Доводи митниці повинні бути мотивовані тим, що наявні розбіжності в наданих для митного оформлення документах; заявлені данні не піддаються обчисленню та не підтверджують ціну товару, тощо. Якщо подані документи не усунуть такі неточності, митниця має право відмовити в митному оформленні товару за першим методом та самостійно визначити митну вартість товару, використовуючи послідовно шість методів, передбачених МК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, які б впливали на можливість визначення ціни товару, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціпу товару.

Щодо посилання митниці на відмінності між рівнем заявленої позивачем митної вартості та вартістю товару на схожий (аналогічний) товар, яка міститься у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України слід зазначити наступне

Зазначена система відповідно до приписів Митного кодексу України носить інформаційний характер і не є сама по собі підставою для відмови у визнанні задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена статтею 55 Митного кодексу України і не викладена в статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) та в Угоді про застосування статті VII ГАТТ ( 1994 року).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості, допускається посилання на використання інформаційної системи ДМСУ тільки при визначенні митної вартості відповідно до статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України із зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань обсягу партії ідентичних, подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що в порушення зазначеного наказу не зроблено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.

Наведене свідчить, що нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, в порівнянні з задекларованим раніше, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку про те, що рішення Сумської митниці Міндоходів № 805170000/2013/000163/2 від 12.09.2013 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2013/00054 від 12.09.2013 року винесені протиправно.

Щодо позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії, на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому у разі якщо, після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Дана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12.11.2014 року (справи № 21-391а14, № 21-491а14, № 21-375а14, № 21-201а14).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення і стягнення надміру сплачених коштів - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Е.Ю. Швед