Постанова

від 18.09.2014 по справі 912/1707/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 912/1707/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників: прокуратури: Гудименко Ю.В. - прокурор ГПУ, посв. №014715 від 21.01.13 позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємства "Єлисаветбудтехніка" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.14 у справі№912/1707/13 Господарського суду Кіровоградської області за позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради до Приватного підприємства "Єлисаветбудтехніка" провизнання недійсним договору оренди землі, Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Прокурор м. Кіровограда звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради з позовом до Приватного підприємства "Єлисаветбудтехніка" про визнання недійсним договору оренди землі від 26.08.09 №192, укладеного між Кіровоградською міською радою та Приватним підприємством "Єлисаветбудтехніка". Прокурор вказував на те, що пункт 22 рішення ради від 10.12.04, котрим було надано відповідачу у користування спірну земельну ділянку та на підставі якого був укладений оспорюваний договір оренди, постановою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.06 у справі №3/61 (що набрала законної сили 17.09.08) скасовано. Враховуючи незаконність зазначеного рішення ради у вказаній частині на час укладання спірного договору оренди, прокурор вважав недійсним і такий договір.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.12.13 (суддя Шевчук О.Б.) позовні вимоги задоволено. Господарський суд виходив з того, що оспорюваний договір оренди землі був укладений на підставі скасованого рішення міської ради, що суперечить вимогам статей 116, 124 Земельного Кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.14 (судді: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередко А.Є.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Приватне підприємство "Єлисаветбудтехніка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 20, 124 Земельного кодексу України, статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, статей 2, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Він вказує на те, що ним були дотримані усі вимоги земельного законодавства при укладанні оспорюваного договору оренди землі. Водночас скаржник вважає, що прокурором у позовній заяві не зазначено які інтереси держави порушені та в чому полягає їх порушення.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. , пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що пунктом 22 рішення Кіровоградської міської ради від 10.12.04 №1363 "Про регулювання земельних відносин" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано Приватному підприємству "Єлисаветбудтехніка" в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,65 га (в тому числі угіддя: 0,65 га земельних насаджень загального користування), розташовану на вул. Жовтневої Революції (біля МВ УМВС) у м. Кіровограді, під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови. Господарські суди також установили, що постановою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.06 у справі №3/61 було скасовано цей пункт рішення Кіровоградської міської ради від 10.12.04 №1363. Вказане судове рішення було залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.08. Отже, постанова Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.06 у справі №3/61 набрала законної сили 17.09.08. Проте, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, незважаючи на скасування пункту 22 рішення Кіровоградської міської ради №1363 від 10.12.04 в судовому порядку (постанова Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.06 у справі №3/61), Кіровоградська міська рада 26.08.09 уклала з Приватним підприємством "Єлисаветбудтехніка" договір оренди землі №192 та надала в строкове платне користування на 25 років земельну ділянку для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, загальною площею 0,65га, яка знаходиться на вул. Жовтневої Революції (біля МВ УМВС) в місті Кіровограді. Підставою для укладання спірного договору було рішення Кіровоградської міської ради від 10.12.04 №1363 "Про регулювання земельних відносин". За актом приймання-передачі від 27.08.09 ПП "Єлисаветбудтехніка" прийняла спірну земельну ділянку. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора м. Кіровограда заявлена в інтересах держави в особі Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 26.08.09 №192, укладеного Кіровоградською міською радою з Приватним підприємством "Єлисаветбудтехніка". Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. За приписами статті 123 цього ж Кодексу (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Статтею 124 Земельного кодексу України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду. Так, за приписами цієї норми передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). У розумінні приписів наведених норм обов'язковою умовою укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній і комунальній власності, є наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки. При цьому, відсутність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки або затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок, скасування таких рішень, є підставою для визнання недійсним договору оренди землі. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами в процесі розгляду спору та підтверджено матеріалами справи, пунктом 22 рішення Кіровоградської міської ради від 10.12.04 №1363 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано Приватному підприємству "Єлисаветбудтехніка" в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,65 га, розташовану у м. Кіровограді на вул. Жовтневої Революції (біля МВ УМВС). Установлено судами і те, що постановою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.06 у справі №3/61, (котра 17.09.08 набрала законної сили), був скасований цей пункт рішення міської ради від 10.12.04. Між тим, 26.08.09, тобто вже після скасування в судовому порядку рішення міської ради у вказаній частині, сторони у справі уклали оспорюваний договір оренди землі. Отже, такий договір був укладений на підставі нечинного (скасованого) рішення ради. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно зі статтею 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Враховуючи те, що рішення міської ради від 10.12.04 №1363 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду Приватному підприємству "Єлисаветбудтехніка" було скасовано в судовому порядку, а оспорюваний договір оренди землі був укладений на підставі цього рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання такого договору недійсним. Довід скаржника про те, що прокурором в позовній заяві не зазначено які інтереси держави порушені та в чому полягає таке порушення, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. Суди установили, що прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються непереконливими, позаяк їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і вони не спростовують наведеного і установленого судами. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.14 у справі №912/1707/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Єлисаветбудтехніка" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець