Ухвала

від 01.09.2014 по справі 2а-4116/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 вересня 2014 року м. Київ В/800/2713/14

Вищий адміністративний суд України у складі

колегії суддів: Мороз Л.Л. - суддя-доповідач,

Васильченко Н.В.,

Гончар Л.Я.,

Логвиненка А.О.,

Єрьоміна А.В.,

перевіривши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітес» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року (К/9991/62423/12) у справі за позовом ТОВ "Вітес" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у. м. Києві про визнання протиправним та скасування припису від 06.07.2011 року, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Вітес" звернулось до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису від 06.07.2011 року, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року залишено без змін.

У заяві про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, заявник посилається на наявність підстав, встановлених ст.ст. 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Вивчивши заяву про перегляд судового рішення та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що підстави для надання допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року у цій справі Головою ліквідаційної комісії - заступником начальника інспекції Пухной О.А. директору ТОВ "Вітес" 06.07.2011 року було видано припис, яким з 07.07.2011 року заборонено експлуатацію ресторану "Каравела", та зобов'язано у термін до 25.07.201 року надати до Інспекції довідку вартості об'єкта, а також довідки вартості виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) в частині порушення, розробити план-графік щодо усунення порушень, усунути встановлене правопорушення у місячний термін відповідно до чинного законодавства.

Позивач оскаржив зазначений припис до суду, посилаючись, зокрема, на те, що заборона експлуатації об'єкта у даному випадку повинен була здійснюватись шляхом винесення рішення, а не припису.

Проте, суд касаційної інстанції не погодився з доводами позивача та вказав, що винесений 06.07.2011 року відповідачем припис, яким заборонено експлуатацію об'єкта, є по своїй суті правовим актом індивідуальної дії, обов'язковим для виконання, та містить всі реквізити, необхідні для його ідентифікації як рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім того, законодавством України на момент винесення припису не було встановлено форми актів, які мали право складати Інспекції за результатами здійснення державної архітектурно-будівельного контролю.

Натомість, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Головного державного інспектора інспекційного відділу №3 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Кондратьєва К.В., заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у. м. Києві Алєксєєнка І.О. про скасування припису, Вищим адміністративним судом України постановою від 16.05.2013 року № К/9991/59324/12 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконати будівельних робіт).

Суд касаційної інстанції у зазначеній справі виходив з того, що оскарженим приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Головний державний інспектор та заступник начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заборонили позивачу експлуатацію закладу громадського харчування.

При цьому, суд дійшов висновку, що відповідачі мали прийняти або припис за підписом посадової особи, яка проводила перевірку про усунення порушень вимог законодавства чи про зупинення підготовчих та будівельних робіт, або рішення за підписом керівника інспекції про заборону експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Однак, відповідачі не вчинили жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняли, ані рішення про заборону експлуатації будівлі, ані припису про усунення порушень вимог законодавства.

Висновок суду касаційної інстанції відносно того, що акт Інспекції про заборону експлуатації об'єкта повинен був прийматись у формі рішення, а не припису ґрунтувався на положеннях Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 року № 240 "Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", яким затверджено форми документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Проте, колегія суддів звертає увагу на той факт, що вказаний вище наказ був прийнятий 15.05.2012 року, тобто після винесення оскарженого у цій справі припису від 06.07.2011 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

У зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про можливе неоднакове застосування судом норм матеріального права у цій справі та справі К/9991/59324/12.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для допуску до провадження про перегляд рішення у відповідності до ст. 237 КАС України Верховним Судом України оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітес» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.03.2014 року (К/9991/62423/12).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: