Постанова

від 04.09.2014 по справі 804/11865/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 804/11865/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представники позивача - Бруснік Т.Г., Кравченко Л.О.,

Земляний А.М.

представник відповідача - Горобець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.07.2014 №0001762201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 492 525,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Криворізької

центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.07.2014 №0001732201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 044 545,00 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «СПАРТА» судові

витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту (від 27.06.2014 за №816/22-01/25533393) планової виїзної перевірки ТОВ «СПАРТА» (код за ЄДРПОУ 25533393) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 27.06.2014 №816/22-01/25533393 та зазначив, що приймаючи до уваги відсутність у контрагентів позивача (ТОВ «Март», ТОВ «Парк-Рек Ком», ТОВ «Форган ГМБХ», ТОВ НВФ «Обрій») необхідної кількості працівників, основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів для виконання наведених у актах поставок товару (сировини), ТОВ «СПАРТА» не підтвердив факту реального постачання товару (сировини) саме від цих контрагентів.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2014 №816/22-01/25533393 - Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральна ОДПІ, або відповідач), на підставі наказу №325 від 29.04.2014 року, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. абз. 1.2.4 п.п.75.1.2 п.75.1. ст .75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України була проведена планова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» (код за ЄДРПОУ 25533393), (далі за текстом - ТОВ «СПАРТА», або позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п.135.5.12 п.135.5 ст.135, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.138.2,

п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1..2.2.,2.4,п.2.15,п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, ТОВ «Спарта» занижено податок на прибуток у у сумі 987 680 грн. у т.ч. по періодам: 2 кв. 2011р. в сумі 246569 грн.; 3 кв. 2011р. в сумі 287886 грн.; 4 кв. 2011р. в сумі 339496 грн.; 1кв. 2012р. в сумі 81389 грн.;

2 кв. 2012р. в сумі 32340 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України; п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1..2.2.,2.4,2.16, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 435554 грн., в тому числі: квітень 2011р. у сумі 26864 грн.; травень 2011р. у сумі 29440грн.; червень 2011р. у сумі 50900 грн.; липень 2011р. у сумі 23408 грн.; серпень 2011р. у сумі 39053 грн.; вересень 2011р. у сумі 62707 грн.; жовтень 2011р. у сумі 58080 грн.; листопад 2011р. у сумі 37973 грн.; грудень 2011р. у сумі 51553 грн.; січень 2012р. у сумі 27023 грн.; березень 2012р. у сумі 11733 грн.; квітень 2012р. у сумі 4400 грн.; травень 2012р. у сумі 11000 грн.; жовтень 2013р. у сумі 1420 грн.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт від 27.06.2014 №816/22-01/25533393 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «СПАРТА» (код за ЄДРПОУ 25533393) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.».

На підставі Акту перевірки Криворізькою центарьною ОДПІ було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0001762201, відповідно до

якого ТОВ «СПАРТА»» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 492 525,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 328 350,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 164 175,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0001732201, відповідно до

якого ТОВ «СПАРТА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 044 545,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 987 680,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56 865,00 грн.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки від 27.06.2014 №816/22-01/25533393, а отже і податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0001762201 та №0001732201 є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «СПАРТА» та товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТ» (код ЄДРПОУ 32653300) (далі по тексту - ТОВ «МАРТ») було укладено договір куплі-продажу від 01.04.2011р. №31/03-11, відповідно до якого ТОВ «МАРТ» передає ТОВ «СПАРТА» товар відповідно до відвантажувальних документів (пісок-пульпа), а ТОВ «СПАРТА» приймає та оплачує товар. Базис поставки - склад покупця - ТОВ «СПАРТА».

На виконання зазначеної угоди ТОВ «МАРТ» було надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. Розрахунки по договору від 01.04.2011 №31/03-11 здійснювались в безготівковій формі та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

01.06.2011р. між ТОВ «СПАРТА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРК-РЕК КОМ» (код ЄДРПОУ 30815974) (далі по тексту - ТОВ «ПАРК-РЕК КОМ») було укладено договір куплі-продажу №01/07, відповідно до якого ТОВ «ПАРК-РЕК КОМ» передає ТОВ «СПАРТА» товар відповідно відвантажувальних документів (пульпа-пісок), а ТОВ «СПАРТА» приймає та оплачує товар. Базис поставки - склад покупця - ТОВ «СПАРТА».

На виконання зазначеної угоди ТОВ «ПАРК-РЕК КОМ» було надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. Розрахунки по договору вздійснювались в безготівковій формі та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

15.08.2011р. між ТОВ «СПАРТА» та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробнича фірма «Обрій» (код ЄДРПОУ 19433552) (далі по тексту - ТОВ «НВФ «Обрій») було укладено договір куплі-продажу №75, відповідно до якого ТОВ «НВФ «Обрій» передає ТОВ «СПАРТА» товар відповідно відвантажувальних документів (пульпа-пісок), а ТОВ «СПАРТА» приймає та оплачує товар. Базис поставки - склад покупця - ТОВ «СПАРТА».

На виконання зазначеної угоди ТОВ «НВФ «Обрій» було надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. Розрахунки по договору вздійснювались в безготівковій формі та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також, між ТОВ «СПАРТА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРГАНГ ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37359385) (далі по тексту - ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ») було укладено усний договір куплі-продажу, відповідно до якого ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» передає ТОВ «СПАРТА» товар відповідно відвантажувальних документів (добавка в бетон), а ТОВ «СПАРТА» приймає та оплачує товар. Базис поставки - склад покупця - ТОВ «СПАРТА».

На виконання зазначеної угоди ТОВ «ФОРГАНГ ГМБХ» було надано позивачу: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. Розрахунки по договору вздійснювались в безготівковій формі.

З матеріалів справи в бачається, що позивачем до перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення взаємовідносин щодо поставки сировини від контрагентів.

Стосовно висновку Криворізької центральної ОДПІ про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «СПАРТА» не надано сертифікати якості та товарно-транспортних накладних, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару - суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару (пульпа-пісок), який постачалося позивачу згідно з вищенаведеними договорами. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ «СПАРТА», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Крім того, позивач до адміністративного позову надавав документи, які підтвержують якість придбаних товарів: копії сертифікатів якості, протоколів дослідження проб будівельних матеріалів, паспортів радіаційної якості будівельної сировини та будівельних матеріалів.

Також, враховуючи те, що перевезення товарів за вищенаведеними договорами здійснювалося контрагентами - базис поставки - склад ТОВ «СПАРТА», - при якому продавець доставляє товари безпосередньо на склад покупця, де відбувається перехід права власності; доставка здійснюється транспортом продавця або через транспортну організацію, проте всі ризики в процесі транспортування несе продавець, він же оплачує всі тарифи, включаючи розвантаження на складі покупця, - ТОВ «СПАРТА» не було порушено вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагентів до ТОВ «СПАРТА» дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних за операціями з окремими контрагентами не свідчить про відсутність фактичної поставки товарів за цими операціями, оскільки перевезення товарів не завжди передбачає обов'язкове оформлення товарно-транспортніа накладних.

На підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами позивач надав:

- докази оприбуткування отриманного товару, використання у господарській

діяльності руху по складам, списання та інше;

-докази наявності у нього вищезазначених складських приміщень, на яких можливо одночасно зберігати велику кількість піску-пульпи, щебеня та інших необхідних матеріалів-сировини.

Також позивачем надано до матеріалів спраи Довідку від 29.08.2014 №04-115. відповідно до якої ТОВ «СПАРТА» виготовила: у 2011 році - 73 138 куб.м. бетонних виробів та товарного бетону; у 2012 році - 54 863 куб.м. бетонних виробів та товарного бетону; у 2013 році - 30 575 куб.м. бетонних виробів та товарного бетону.

У Довідці від 29.08.2014 №04-115 наведені дані по витраті у господарській діяльності річного піску за 2011, 2012. 2013 роки та кількість отриманого річного піску віл постачальників.

Наведені дані підтверджуються також Звітами про виробництво промислової продукції за 2011 рік, за 2012 рік та за 2013 рік. які в обов'язковому порядку надаться до органів статистики.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «СПАРТА» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В своєму акті від 27.06.2014 №816/22-01/25533393 відповідач посилається на акти: Дніпропетровської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торрес Плюс»» (ТОВ НВФ «Обрій»); ДПІ в Комунарівському районі м. Запоріжжя «Про результати документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «Форган ГМБХ»; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «МАРТ» (код ЄДРОПУ 32653300) за квітень, травень 2011 року» та на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2012 по справі №403/21/12, провадження №1/403/125/2012 відносно керівника ТОВ «МАРТ».

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, вищезазначений вирок суду до відносин між ТОВ «СПАРТА» та ТОВ «МАРТ» не має жодного відношення, оскільки відповідно до зазначеного вироку (сторінка 10) (мовою оригіналу): - «Кроме того, при раскрытии преступлений не установлено, что деятельность ООО «Март» в целом имела характер фиктивной, а доказанные мнимые сделкн и выполнения работ были совершены с целью уйти о налогообложения, чем нарушали публичный порядок».

Як вбачається з вироку, предметом дослідження в кримінальній справі були взаємовідносини між ТОВ «МАРТ» та ТОВ «Компанія «Елітпаркет» за період з лютого 2010 року по червень 2010 року, тоді як взаємовідносини позивача з ТОВ «МАРТ» були в 2011 році.

Крім того, щодо використання податковим органом вищевказаних актів перевірки суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

У зв'язку з цим, зазначені вище акти перевірки, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючого законодавства не можна застосовувати до ТОВ «СПАРТА», оскільки вони (Акти перевірки) не мають обов'язкового характеру для данного суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рухтоварів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства -контрагенти позивача були зареєстрованими як юридичні особи, що підтверджується наданими до матеріалів справи Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно: ТОВ «Март», ТОВ «Парк-Рек Ком», ТОВ «Форган ГМБХ», ТОВ «Торрес Плюс» (ТОВ НВФ «Обрій»).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п.135.5.12 п.135.5 ст.135, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.138.2,

п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1..2.2.,2.4,п.2.15,п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у у сумі 987 680 грн. у т.ч. по періодам: 2 кв. 2011р. в сумі 246569 грн.; 3 кв. 2011р. в сумі 287886 грн.; 4 кв. 2011р. в сумі 339496 грн.; 1кв. 2012р. в сумі 81389 грн.; 2 кв. 2012р. в сумі 32340 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1..2.2.,2.4,2.16, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 435554 грн., в тому числі: квітень 2011р. у сумі 26864 грн.; травень 2011р. у сумі 29440грн.; червень 2011р. у сумі 50900 грн.; липень 2011р. у сумі 23408 грн.; серпень 2011р. у сумі 39053 грн.; вересень 2011р. у сумі 62707 грн.; жовтень 2011р. у сумі 58080 грн.; листопад 2011р. у сумі 37973 грн.; грудень 2011р. у сумі 51553 грн.; січень 2012р. у сумі 27023 грн.; березень 2012р. у сумі 11733 грн.; квітень 2012р. у сумі 4400 грн.; травень 2012р. у сумі 11000 грн.; жовтень 2013р. у сумі 1420 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0001762201, яким ТОВ «СПАРТА»» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 492 525,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 328 350,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 164 175,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014р. №0001732201, яким ТОВ «СПАРТА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 044 545,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 987 680,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56 865,00 грн. - прийняті Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 569 від 04.08.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001732201 від 25.07.2014р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 987 680 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 56 865 грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001762201 від 25.07.2014р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 328 350 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 164 175 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТА», (код ЄДРПОУ - 25533393) суму судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. сплачену ТОВ «СПАРТА» згідно платіжного доручення № 569 від 04.08.2014р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде викладений протягом п'яти днів.

Суддя Е.О. Юрков