Ухвала

від 08.06.2016 по справі 804/11865/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/33927/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря: Коби Т.В.,

за участю: представників позивача - Кравченко Л.О. та Бруснік Т.Г.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року

у справі № 804/11865/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТА»

до Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «СПАРТА» звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2014 року № 0001762201, № 0001732201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 27 червня 2014 року № 816/22-01/25533393, Криворізькою центральною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2014 року:

- № 0001732201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 044 545 грн., з яких за основним платежем - 987 680 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 865 грн.;

- № 0001762201, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 492 525 грн., з яких за основним платежем - 328 350 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 164 175 грн.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «СПАРТА» є виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що

- між позивачем (покупець) та ТОВ «Март» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару (пісок-пульпа) від 01 квітня 2011 року № 31/03-11;

- між позивачем (покупець) та ТОВ «Парк-Рек Ком» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товару (пісок-пульпа) від 01 червня 2011 року № 01/07;

- між позивачем (покупець) та ТОВ НВФ «Обрій» (продавець) укладено договори купівлі-продажу товару (пісок-пульпа) від 15 серпня 2011 року № 75 та від 11 листопада 2011 року № 75/1;

- між позивачем (покупець) та ТОВ «Форган ГМБХ» (продавець) укладено усний договір на поставку бетону.

Суди попередніх інстанцій на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: виконання умов вказаних правочинів підтверджується податковими накладними, рахунками-фактур, видатковими накладними. Також наявні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20 травня 2011 року, укладена між ТОВ «СПАРТА» - ТОВ «Март» та ТОВ «Парк-Рек Ком», та між ТОВ «СПАРТА» - ТОВ «Март» та ТОВ НВФ «Обрій», предметом яких є перенаправлення сплати боргу.

На підтвердження якості придбаних товарів надано копії сертифікатів якості, протоколів дослідження проб будівельних матеріалів, паспортів радіаційної якості будівельної сировини та будівельних матеріалів.

Розрахунки з контрагентами за поставлений товар відбувалися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Використання придбаного позивачем піску-пульпу та бетону у власній господарській діяльності підтверджується довідкою в якій наведені дані по витраті позивачем у господарській діяльності річного піску за 2011, 2012. 2013 роки та кількість отриманого річного піску від постачальників, а також довідкою щодо виготовлення ТОВ «СПАРТА» бетонних виробів та товарного бетону та звітами про виробництво промислової продукції за 2011 рік, за 2012 рік та за 2013 рік.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Крім того, судами досліджено, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток, зроблені на підставі отриманих актів, а саме: від Дніпропетровської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торрес Плюс»» (ТОВ НВФ «Обрій»); ДПІ в Комунарівському районі м. Запоріжжя «Про результати документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «Форган ГМБХ»; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ ТОВ «МАРТ».

Разом з тим, слід відзначити, що обставини встановлені у вказаних актах перевірки, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків - контрагента позивача, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених цим контрагентом угод або безтоварності проведених господарських операцій.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що поданими позивачем доказами підтверджено факт виконання умов укладених договорів з ТОВ «Март», а посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини є необґрунтованими, оскільки стосуються лише злочинних дій посадової особи контрагента позивача, однак, не спростовують факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Март» і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за період, який підлягав перевірці.

Доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, відповідачем також надано не було.

Враховуючи що позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

І відповідно, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо протиправності дій Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 25 липня 2014 року № 0001762201, № 0001732201.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев