ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 вересня 2014 р. м. Житомир
справа № 806/3270/14
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Літвин О. Т.,
за участю секретаря Стралківської К. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Прем'єрпродукт-Житомир" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Приватне підприємство "Прем'єрпродукт-Житомир" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000512201, №0000522201 та № 0000532201, винесені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області 06 березня 2014 року, за результатами планової документальної виїзної перевірки позивача.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки відповідача за актом перевірки про порушення ним вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.176.1, п.176.2 ст.176, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства. Відповідачем не враховані наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Прем'єрпродукт-Житомир" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну планову документальну перевірку ПП "Прем'єрпродукт-Житомир", код ЄДРПОУ 36617732 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року та дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року.
Під час проведення перевірки встановлено порушення підприємством вимог:
- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 190964 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток в сумі 97 грн.
- п.176.1, п.176.2 ст.176, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого до податкового кредиту зайво віднесено податок на додану вартість, що не доведено зв'язок з веденням господарської діяльності на загальну суму 1116872 грн.
За результатами проведеної перевірки Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області 31 січня 2014 року складено акт за №504/22-01/36617732/0110 ( а.с. 99-131).
За наслідками розгляду акту перевірки контролюючим органом 06 березня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000512201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 286446 грн., у тому числі за основним платежем - 190964грн. та 95482 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 96);
- №0000522201, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97 грн. (а.с. 98);
- №0000532201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1675308 грн., у тому числі 1116872 грн. основного платежу та 558436 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 97).
Вирішуючи спір по суті, суд визнає вимоги позивача щодо скасування зазначених податкових повідомлень - рішень обґрунтованими, виходячи з наступного.
Щодо податкових повідомлень - рішень від 06 березня 2014 року №0000522201, №0000512201 та №0000532201 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272808 грн., з яких 181872 грн. - основний платіж та 90936 грн. - штрафні санкції, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту акту перевірки, причинами збільшення ПП "Прем'єрпродукт-Житомир" сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 286446 грн., з податку на додану вартість в розмірі 272808 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97 грн. слугувала неможливість встановити яким чином надані послуги ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", їх результати, а також яким чином вони використані позивачем у межах власної господарської діяльності. Тобто, підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, а до валових витрат витрати, зв'язок яких з подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства та зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробничої діяльності підприємства, продажем послуг, перевіркою не встановлено, а платником не доведено.
Крім того, в акті перевірки вказується на те, що дані порушення відбулись внаслідок того, що акти здачі - приймання послуг (робіт) не відповідають вимогами п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, оскільки в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення вказаних послуг. В них відсутнє підтвердження фактичного понесених витрат ПП "Прем'єрпродукт-Житомир" та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Також, відсутній зв'язок вказаних послуг зі зростанням економічної ефективності підприємства та результатів його господарської діяльності, тому вищезазначені акти виконаних робіт не можуть слугувати підставою для включення їх до складу валових витрат.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних тверджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, судом встановлено наступне.
01 січня 2012 року ПП "Прем"єрпродукт-Житомир" ("Замовник") та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» («Виконавець») уклали Договір про торговельне співробітництво (надання послуг) відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо перепродажної підготовки товарів Замовника та маркетингові послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю належним чином надані Послуги.
На виконання умов вищевказаного Договору ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» надавало ПП «Прем"єрпродукт-Житомир» послуги щодо перепродажної підготовки товарів та маркетингові послуги, що підтверджується виписаними податковими накладними: №1288, №1848 від 30.06.2012 року, №75 від 09.08.2012 року, №52 від 01.10.2012 року, №2371, №2369, №121, №120 від 30.09.2012 року, №3174, №3588, №3172, №1537 від 31.12.2012 року (а.с.60-74), актами виконаних робіт (надання послуг) №11201468, №11200882 від 31.03.2012 року, №11202894, №11202537 від 30.06.2012 року, №11203811 від 09.08.2012 року, №11204934, №11204407, №11204406 від 30.09.2012 року, №11205244 від 01.10.2012 року, №11206595, №11206592, №11206768, №11205972 від 31.12.2012 року, №11300495 від 14.02.2013 року (а.с.75-89), платіжними дорученнями та виписками по рахунку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, податковий орган прийшов до протиправних висновків щодо порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, оскільки первинні документи за змістом і за формою відповідають вимогам діючого законодавства України та підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Оцінивши вказані первинні документи, судом встановлено, що їх зміст містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.
Отже, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а призвели до зміни в структурі активів платника податків, відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
В розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123), передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
В судовому засіданні встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» договір про надання перепродажних послуг спрямований на забезпечення попиту на продукцію ПП «Прем"єрпродукт-Житомир» та її реалізацію, а відтак пов'язаний з його господарською діяльністю та спрямований на забезпечення отримання в майбутньому доходу, що відповідачем документально не спростовано.
Отже, висновок контролюючого органу про відсутність зв'язку між такими витратами та господарською діяльністю ПП «Прем"єрпродукт-Житомир», як і не підтвердження таких витрат відповідними документами, є безпідставним.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкові повідомленн-рішення від 06 березня 2014 року №0000522201, №0000512201 та №0000532201 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272808 грн., з яких 181872 грн. - основний платіж та 90936 грн. - штрафні санкції слід скасувати.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2014 року №0000532201 в частині збільшення ПП «Прем'єрпродукт-Житомир» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1402500 грн., у тому числі 935000 грн. основного платежу та 467500 грн. штрафних (фінансових) санкцій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіркою встановлено, що в податкових накладних, виписаних ПП «СТК Молоко» позивачу невірно вказано номенклатуру товару оскільки ПП «Прем"єрпродукт-Житомир» було надано попередню оплату за товар, отриманий за цими накладними, в результаті чого порушено п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.
Проте, такі твердження контролюючого органу, на думку суду, є безпідставними, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 07.06.2013 року між ПП "СТК Молоко" ("Постачальник") та ПП «Прем"єрпродукт-Житомир» ("Покупець") укладено договір поставки №7/06/13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені Договором строки масло солодко вершкове 72,5 %.
Відповідно до п. 1.2 Договору вид, асортимент, ціни за одиницю товару, кількість, вартість товару зазначається у специфікаціях на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.1.5 Договору покупець надає Постачальнику заявку на товар шляхом надсилання специфікації за допомогою факсимільного зв'язку або факсу повинно бути здійснене протягом 1 (однієї дати від дати замовлення, з подальшим обміном на оригінал з мокрими печатками).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата здійснюється Покупцем в грн. України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за попередню оплатою в розмірі 100 % від вартості товару.
Відповідно до п.4.2 Договору поставка відповідної партії товару здійснюється на умовах вказаних в специфікаціях до Договору.
Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ПП "СТК Молоко", виконані сторонами.
На виконання умов Договору ПП "СТК Молоко" виписано позивачу податкові накладні №3 від 26.06.2013 р., №2 від 25.06.2013 р., №1 від 20.06.2013 р. (а.с.15-17).
Оплата вартості товару позивачем на користь ПП "СТК Молоко" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням про проведення оплати за товар.
Тобто, дані документи підтверджують факт отримання ПП «Прем"єрпродукт-Житомир» товару від ПП "СТК Молоко".
Оцінивши зазначені документи, судом встановлено, що вони містять всі обов'язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписані податкові накладні відповідають вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ по операціям з ПП "СТК Молоко" до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого І використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми з податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.201.8 ст. 201 ПК право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в Порядку, передбаченою статтею 183 цього Кодексу.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Тобто, згідно з п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, треба здійснити операції з придбання товарів та мати належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку на додану вартість.
Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 ПК податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є податковим документом.
Підпунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суми ПДВ (включені в ціну товару/послуг) до складу податкового кредиту у відповідності до п.198.3 ст.198 ПКУ за податковими накладними, виписаними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Висновки контролюючого органу в тому, що податкові накладні по взаємовідносинах з контрагентом позивача не мають юридичної сили і не дають права платнику податків на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, як і не доведено порушень позивачем вимог вище перелічених норм законодавства.
Також, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 06 березня 2014 року № 0000512201, №0000522201 та № 0000532201 суду не надано, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 06 березня 2014 року № 0000512201, №0000522201 та № 0000532201.
Відшкодувати з Державного бюджету України Приватному підприємству "Прем"єрпродукт-Житомир" 852,60 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.Т. Літвин
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2014 |
Оприлюднено | 25.09.2014 |
Номер документу | 40567182 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Літвин Олексій Терентійович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Літвин Олексій Терентійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні