Постанова

від 11.09.2014 по справі 813/7318/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 876/790/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Улицького В.З., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю представників: позивача Кожана А.В., відповідача Павлюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ойл-сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у адміністративній справі №813/7318/13-а за позовом Приватного підприємства «Ойл-сервіс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ойл-Сервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013р. №0000202240/1182, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 226110грн., в т.ч. 214246грн. за основним платежем та 13664грн. штрафних санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013р. №0000202240/1181, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 57962грн., а т.ч. 46379грн. за основним платежем та 11592грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, неповним дослідженням обставин та доказів у справі. Зазначає, що судом неправильно застосовано норми ст.ст. 138, 139, 181, 185, 186, 188, 198, 201 Податкового кодексу України та не взято до уваги доводів позивача про те, що всі здійснені господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинним документами. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Предстаник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.На підставі направлень від 25.07.2013р. №692-697, виданих ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Компанія «Ойл-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 19.07.2012р. по 31.12.2012р.

Перевіркою встановлені порушення:

1) п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 212446грн., в т.ч. за 4 квартал 2010р. на суму 37280грн., за 1 квартал 2011р. на суму 31740грн., за 2 квартал 2011р. на суму 29200грн., за 3 квартал 2011р. на суму 29201грн., за 4 квартал 2011р. на суму 67652грн., за 4 квартал 2012р. на суму 17373грн.;

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.185.1, ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 46370грн., в т.ч. в листопаді 2010р. на суму 29874грн., в березні 2010р. на суму 16546 грн.;

3) п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, внаслідок чого несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2170,87 грн.;

4) п.167.1 ст.167, п.1681 ст.168, п.177.8 ст.177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 3448,60 грн., в т.ч. за червень 2011р. на суму 1851,80 грн., за липень 2011р. на суму 1596,80грн.

На підставі Акту перевірки №22/22-40/37205469 від 12.08.2013р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013р. №0000202240/1182, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 226110грн., в т.ч. 214246грн. за основним платежем та 13664грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013р. №0000202240/1181, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 57962грн., в т.ч. 46379грн. за основним платежем та 11592грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реальність здійснених госполраськимх операцій тому податкові повідомлення - рішення відпоідачем винесено правомірно.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального права.

Щодо висновків податкового органу про заниження ТОВ «Компанія Ойл-Сервіс» доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, внаслідок невідображення доходу від безоплатного отримання позивачем послуг по оренді ємностей для зберігання мастила, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Компанія Ойл-Сервіс», на підставі актів виконаних робіт за 2012 рік по оренді ємностей для зберігання мастила у ОСОБА_4, яка є пов'язаною особою по відношенню до ТзОВ «Компанія Ойл-Сервіс» з сумою орендної плати в місяць у 2012р. - 42320,00 грн. зроблено висновок про оренду тих же ж ємностей по такій же ж вартості послуг оренди у 2011 році та як наслідок встановлено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями чинними на період встановлених порушень), п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження інших доходів за 2011 рік на суму 507840,00 грн., в т.ч. І кв. 2011р. на суму 126960,00 грн., ІІ кв. 2011р. - на суму 126960 грн., ІІІ кВ. 2011р. в сумі 126960,00 грн., ІV кВ. 2011р. в сумі 126960,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, з чим погодився суд першої інстанції, відповідач дійшов висновку про безоплатність отримання позивачем послуг оренди ємностей для зберігання мастила та заниження доходу від безоплатно отриманих послуг на суму 126960,00грн. за квартал з тих підстав, що у позивача згідно з даними бухгалтерського обліку, даних рахунку №28 головної книги протягом 2011 року були наявні значні залишки мастила, яке придбано наливом та відсутні значні ємності для зберігання мастила.

У судове засідання позивач надав довідку №2 від 20.09.2013р., згідно з якою станом на 01.01.2011р. у позивача на рахунку 22 «малоцінні та швидкозношувальні предмети» обліковувались бочки 200 літрові - 250 штук, які використовувались для зберігання мастила, та 4 ємності по 1000 літрів для зберігання промислових мастил.

Суд встановив, що під час перевірки, яка проводилась податковим органом, позивач не надавав аналіз бухгалтерського рахунку 22 «малоцінні та швидкозношувальні предмети». Вказаний аналіз не представлений ТзОВ «Компанія «Ойл-Сервіс» і під час судового розгляду справи, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність аналізу рахунку 22 у позивача.

Таким чином за твердженням суду, позивач не надав доказів наявності на балансі підприємства у 2011р. ємностей для зберігання мастила у значній кількості чи доказів оренди таких ємностей. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про заниження позивачем доходу від безоплатно отриманих послуг по оренді ємностей на суму 126960грн. за кожен з кварталів 2011 року.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

Посилання суду на відсутність аналізу рахунку 22 «малоцінні та швидкозношувальні предмети» з наступним твердженням про відсутність значних ємностей для зберігання мастила, зокрема, можуть бути оцінені як доказ у справі за наявності підтвердження оренди ємностей, дослідження господарської діяльності на необхідність зберігання товару, розрахунку сум орендної плати, що була отримана за твердженням податкового органу безоплатно.

Відповідно до п.5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, - У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Аналогічну норму містить Податковий кодекс України, згідно п.135.5.4 п.135.5 ст.135 якого, інші доходи включають, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи відсутність будь-яких первинних документів, які фіксують факти здійснення операцій по оренді ємностей у 2011році, та з врахуванням вказаного вище п.135.5.4 Податкового кодексу України, згідно якого вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначаються за цінами не нижче звичайної, - первинним в даному випадку є визначення звичайної ціни з застосуванням відповідного методу, а згодом встановлення вартості безоплатно наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Статтею 39 Податкового кодексу встановлено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, які набирають чинності з 01.01.2013 р. До цього часу, тобто до набрання чинності ст. 39 цього Кодексу, порядок визначення звичайних цін регулюється п.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Таким чином, без визначення звичайної ціни з застосуванням відповідного методу, висновки суду ґрунтуються на припущеннях, висловлених посадовими особами податкових органів в акті перевірки, чим порушено норми матеріального та процесуального права про доказування та обґрунтованість судового рішення.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Синтез Лубрикантс», то колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Синтез Лубрикантс» укладено договір поставки від 16.11.2010р. №111610-1, згідно з яким продавець (ТзОВ «Синтез Лубрикантс») зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар: мастила і технічні масла.

Як вбачається з матеріалів справи заявки на замовлення товару від 19.11.2010р., від 08.11.2010р. надіслані позивачем ТзОВ «Синтез Лубрикантс» електронною поштою.

Право власності на Товар переходить в момент передачі Товару в розпорядження покупця, що підтверджується видатковою накладною продавця. Дата поставки вважається дата виписки видаткової накладної. Розрахунки за отриманий Товар проведено в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно даного Договору позивачем отримано Товар згідно накладних: видаткова накладна № KJ1-1118-2 від 18.11.2010р. на суму 122 520,0 гри, ПДВ 24 504,0 грн., видаткова накладна № KJI-1126-2 від 26.11.2010р. на суму 26 602,0 грн. ПДВ 5320,0 грн., податкова накладна №11182 від 18.11.2010 р., податкова накладна №11262 від 26.11.2010 р., податкова накладна №11172 від 17.11.2010 р.

30.03.2012 року між ТзОВ «Компанія «Ойл-Сервіс» (Покупець) та ТзОВ «Білд компані» (Постачальник) був укладений Договір поставки № 12. Згідно даного договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця Товар, а покупець прийняти і оплатити технічні рідини, оливи та мастила (надалі-Товар) на умовах даного договору. Перехід права власності на Товар та всіх ризиків, що з ним пов'язані, відбувається в момент передачі Товару. Передача Товару здійсшосться в місці поставки і оформляється накладними, які підписуються представниками сторін. Товар проведено в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно даного Договору позивачем отримано Товар згідно накладних: видаткова накладна №293 від 30.03.2012р. на суму 41 628,0 грн, ПДВ 8 325,0 грн., видаткова накладна №294 від 30.03.2012р. на суму 41 100,0 грн, ПДВ 8 220,0 грн., податкова накладна №294 від 30.03.2012р., податкова накладна №293 від 30.03.2012р.

Даний придбаний Товар був реалізований протягом 2012 року та вартість придбаного Товару відображено в декларації про прибуток підприємств за 2012р.

При проведенні перевірки, ТОВ «Компанія «Ойл-Сервіс» мало належним чином, відповідно до вимог податкового законодавства, оформлені податкові накладні та інші первинні документи.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вищезазначені документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Ойл-Сервіс» та його контрагентам, та є, достатніми доказами на підтвердження здійснення таких господарських операцій.

З дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. На підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ та правомірності формування податкових зобов'язань свідчать зазначені вище податкові накладні, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає чинному законодавству. Зазначені обставини дають право позивачу сформувати податкові зобов'язання та віднести суми до податкового кредиту.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ «Синтез Лубрикантс»: основним видом діяльності - оптова торгівля хімічними продуктами, в процесі припинення не перебуває.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ «Білд Компані»: одним із видів діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, припинена в 2013р.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів щодо відсутності ТзОВ «Синтез Лубрикантс» за місцем знаходження немає, записів щодо відсутності ТзОВ «Білд Компані» в 2012 році немає, що свідчить про те, що відповідачем не було дотримано вимог Наказу Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року щодо встановлення місцезнаходження ТзОВ «Синтез Лубрикантс» та ТзОВ «Білд Компані» в 2012 році.

Висновок відповідача щодо співвідношення анулювання свідоцтва платника ПДВ 02.03.2012 року ТзОВ «Синтез Лубрикантс» та свідоцтва платника ПДВ 30.08.2012 року ТзОВ «Білд Компані» з відсутністю за місцем знаходження згідно інформаційних баз даних ГУ Міндоходів України є необґрунтованим.

Господарська операція з поставки товару від ТзОВ «Синтез Лубрикантс» відбувалася ще в листопаді 2010 року, тобто в період дії свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Синтез Лубрикантс», а з поставки Товару від ТзОВ «Білд Компані» - ще в березні 2012 року, тобто в період дії свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Білд Компані».

Крім цього, в IV кв. 2011 року ТОВ «Компанія «Ойл-Сервіс» було отримано транспортні послуги від ПП «Галтранссервіс» по доставці Товару покупцям на загальну суму 167180грн.

На підтвердження здійснення транспортних послуг відповідачу були надані всі необхідні Акти виконаних робіт по транспортному перевезенню ( надання послуг ), товарно - транспортні накладні та видаткові накладні.

Що стосується зазнаваення в ТТН в графі «назва продукції» лише загальної назви Товару «мастила, технічні рідини», то весь обсяг номенклатури Товару що поставлявся зазначений у видаткових накладних на Товар, підписаних та належним чином скріплених печаткою одержувача Товару.

Таким чином, факт отримання Товару від покупця підтверджується підписом та відтиском печатки покупця на видатковій накладній на Товар, яка надавалась покупцям разом з ТТН, що свідчить, що дані послуги з транспортного перевезення пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Компанія «Ойл-Сервіс».

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає, що Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, згідно з її преамбулою містить іншу, ніж ведення податкового обліку, галузь використання.

Так, Розділом 1 вказаної інструкції, галузь використання визначено як встановлення єдиного порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України. Натомість, здійснення податкового обліку вказаною Інструкцією не врегульовано.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, до складу витрат відносяться суми будь-яких витрат, нарахованих протягом звітного періоду, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку на прибуток.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. При цьому суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

За наведених обставин, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції допустив неповне та хибне з'ясування фактичних обставин по справі, не дав об'єктивну оцінку усім доводам наведеним у позовній заяві, відтак допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті спору та дає правові підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, як це передбачено ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ойл-сервіс» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у адміністративній справі №813/7318/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 27.08.2013р. №0000202240/1182 та №0000202240/1181.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.З. Улицький

В.С. Затолочний

Повний тест постанови складено 16.09.2014 р.