Постанова

від 18.09.2014 по справі 914/1927/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 914/1927/14

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" від 01.08.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року

у справі № 914/1927/14

за позовом: Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (територіальний підрозділ ПАТ "Брокбізнесбанк"), м. Львів

про: стягнення 105 863,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача : Дзиндра М.М. - представник

від відповідачів: Презлята С.З. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 року змінено склад колегії, замість судді Данко Л.С., в склад колегії введено суддю Гриців В.М..

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року у справі № 914/1927/14 (суддя - Ділай У.І.) у задоволенні позовних вимог Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (територіальний підрозділ ПАТ "Брокбізнесбанк про стягнення 105 863,00 грн. - відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що захист прав та інтересів позивача в даних правовідносинах повинен відбуватися в межах процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" шляхом пред'явлення позивачем відповідних грошових вимог до уповноваженої особи Фонду, що позивачем було зроблено у Заяві про задоволення вимог кредитора № 314/А-100 від 18.06.2014 р., адресованій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "Брокбізнесбанк", а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми депозиту та відсотків за депозитом в умовах запровадження ліквідаційної процедури безпідставні.

ГО "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1 даного Закону, ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відтак, апелянт вважає, що спеціальні норми даного Закону застосовуються тільки щодо вкладників - фізичних осіб.

Крім того, апелянт вважає, що норми ст.ст. 44-49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ці норми не виключають можливості кредитора банку звернутися до суду за захистом свого порушеного права (в даному випадку щодо повернення депозиту) і вимагати в судовому порядку такого захисту. Натомість, за наявності рішення суду (яке підтверджує безспірність вимог кредитора), позивач може звернутися до ліквідаційної комісії банку з вимогою про включення його до реєстру кредиторів.

Оскільки, на даний час між сторонами існує спір щодо права позивача вимагати повернення внесених як депозит коштів, і цей спір не вирішено судом, оскільки відповідач не визнає права позивача, суд повинен встановити наявність правовідносин між сторонами (чи було укладено договір банківського вкладу), наявність порушеного права позивача (настання умов вимагати повернення депозиту) і невиконання свою обов'язку відповідачем у цих договірних правовідносинах.

Відтак позивач вважає, що законодавчі положення, на які посилається суд першої інстанції у рішенні, а саме статті 44-49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», стосуються можливості задоволення вимог кредиторів власне на етапі виконання рішення суду, і в жодному разі ці норми не підлягають застосуванню на етапі розгляду спору між позивачем та відповідачем, а, отже можуть бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, апелянт зазначає, що слід розмежовувати право на задоволення позову і право на задоволення вимог кредитора під час ліквідаційної процедури, оскільки це різні права, і якщо право вимоги позивача оспорюється відповідачем в судовому процесі, це право підлягає захисту судом. На основі рішення суду у позивача виникне право па пред'явлення своєї вимоги до відповідача в особі ліквідаційної комісії, яка повинна розглянути цю вимогу та включити її в реєстр вимог кредиторів відповідно до встановленої законом черги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що виходячи з положень Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виконавчої дирекції Фонду, вимоги до банку, який знаходиться у процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку.

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури, оскільки це фактично є погашенням вимог окремого кредитора та порушенням прав та інтересів інших кредиторів банку.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що захист прав та інтересів позивача в даних правовідносинах повинен відбуватися в межах процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» шляхом пред'явлення позивачем відповідних грошових вимог до уповноваженої особи Фонду, що позивачем було зроблено у Заяві про задоволення вимог кредитора № 314/А-100 від 18.06.2014 р., адресованій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "Брокбізнесбанк".

Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом і частини пятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного Депозитного сертифіката».

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» містяться у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задоволити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2001 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк" та Громадською організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" було укладено Депозитний договір № 02, відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає і розміщує на своїх рахунках грошові кошти в сумі до 100 000,00 грн. на строк з 16.01.2001 р. до 17.01.2002 р. та сплачує на користь позивача встановлені даним Договором відсотки. Умови даного депозитного договору сторонами неодноразово доповнювалися та змінювалися шляхом підписання додаткових угод.

Додатковою угодою № 5 від 14.05.2013 року, п. 1.1. Депозитного договору викладено в новій редакції, яка передбачала, що позивач передає, а відповідач приймає як вклад, на умовах цього Договору, грошові кошти на суму 100 000,00 грн., строком з 14.05.2013 р. по 19.05.2014 р. Днем повернення вкладу є 19.05.2014 р. Відсоткова ставка по вкладу встановлюється в розмірі 20 % річних (п. 1.2. Депозитного договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 14.05.2013 р.)

У п. 1.5. Договору сторони погодили, що після закінчення терміну депозитного договору сума депозиту та несплачених відсотків за його користування перераховуються на поточний рахунок позивача.

Як вказує позивач, за період з 14.05.2013 р. по 19.05.2014 р. відповідач повинен був виплатити позивачу грошову суму в розмірі 120 273,97 грн., в тому числі 20 273,97 грн. відсотків. Проте, станом на 19.05.2014 р. ПАТ "Брокбізнесбанк" виплатив позивачу лише відсотки за депозитом в сумі 14 410,97 грн. Таким чином станом на день подання позову сума боргу ПАТ "Брокбізнесбанк" перед позивачем становить 105 863,00 грн., з яких 100 000,00 грн. - це заборгованість за депозитом та 5 863,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, враховуючи пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", керуючись вимогами чинного законодавства Правління Національного банку України прийняло рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" (постанова Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339).

Таким чином, з 11.06.2014 р. було відкликано банківську ліцензію, генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та розпочато процедура ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

11.06.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію".

18.06.2014 р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. із Заявою № 314/А-100 про задоволення вимог кредитора, відповідно до якої просив прийняти та розглянути грошові вимоги до Банку, які складаються з зобов'язань за залишками коштів на рахунках ГО "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", в тому числі за Договором № 02 від 16.01.2001 р. на суму 105 863,02 грн.

Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що захист прав та інтересів позивача в даних правовідносинах повинен відбуватися в межах процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" шляхом пред'явлення позивачем відповідних грошових вимог до уповноваженої особи Фонду, що позивачем було зроблено у Заяві про задоволення вимог кредитора № 314/А-100 від 18.06.2014 р., адресованій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "Брокбізнесбанк", а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми депозиту та відсотків за депозитом в умовах запровадження ліквідаційної процедури безпідставні.

Однак, колегія суддів з таким висновком погодитись не може, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», даним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, колегія суддів вважає, що норми ст.ст. 44-49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які місцевий господарський суд покликався у рішенні суду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ці норми не виключають можливості кредитора банку звернутися до суду за захистом свого порушеного права (в даному випадку щодо повернення депозиту) і вимагати в судовому порядку такого захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, за своєю правовою природою договір № 02 від 16.01.2001 року є договором банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч.2 ст. 340 ГК України, депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

За положеннями ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою № 5 від 14.05.2013 року, п. 1.1. Депозитного договору викладено в новій редакції, яка передбачала, що позивач передає, а відповідач приймає як вклад, на умовах цього Договору, грошові кошти на суму 100 000,00 грн., строком з 14.05.2013 р. по 19.05.2014 р. Днем повернення вкладу є 19.05.2014 р. Відсоткова ставка по вкладу встановлюється в розмірі 20 % річних (п. 1.2. Депозитного договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 14.05.2013 р.)

Позивач на виконання умов договору виконав прийняті на себе зобов'язання за договором та перерахував 14.05.2013 року відповідачу 100 000,00 грн. .

У п. 1.5. Договору сторони погодили, що після закінчення терміну депозитного договору сума депозиту та несплачених відсотків за його користування перераховуються на поточний рахунок позивача.

Як зазначає позивач, станом на 19.05.2014 року банк виплатив позивачеві 14 410,97 грн. відсотків за депозитом, що підтверджується банківськими виписками. Отже, обрг відповідача перед позивачем на момент подання позову за Договором № 02 від 16.01.2001 р. становить 105 863,02 грн. (100 000,00 грн. - заборгованість за депозитом та 5 863,00 грн. - заборгованість за відсотками).

Згідно ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За приписами п.1.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1172/8493 17 грудня 2003 року, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору (п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з повернення залишку депозиту у розмірі 105 863,02 грн., банком не виконано.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем порушено зобов'язання з повернення депозитних коштів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 105 863,02 грн. є належним чином обґрунтовані та підлягають до задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 105 863,02 грн. боргу.

Окрім цього, колегія суддів керуючись ст.ст. 49, 105 ГПК України, вважає за необхідне судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягнути з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року у даній справі - скасувати.

3. Прийняти нове рішення. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (вул. Д.Вітовського, 35-а, м. Львів, 79011, код ЄДРПОУ 19357489) на користь громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (вул. Генерала Чупринки, 85, м. Львів, 79044, код ЄДРПОУ 02756009) - 105 863,02 грн. боргу, в т.ч. 100 000,00 грн. - заборгованість за депозитом, 5 863,00 грн. - заборгованість за відсотками.

4. Стягнути з ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (вул. Д.Вітовського, 35-а, м. Львів, 79011, код ЄДРПОУ 19357489) до Державного бюджету України - 2 117,26 грн. судового збору за позовом та 1058,63 грн. судового збору розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.