Рішення

від 15.09.2014 по справі 914/1492/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2014 р. Справа № 914/1492/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ «Ощадбанк», м.Городок Львівської області

до відповідача: Державного підприємства «Великолюбінський державний спиртзавод» , смт.Великий Любінь Городоцького району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 53 582,04 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Мазовіта А.Б.

суддя Петрашко М.М .

За участю представників :

від позивача: Вергун В.М. - представник ( довіреність від 17.06.2013 р.);

від відповідача: Бундзило І.М. - представник (довіреність від 27.03.2013 №14/03-21).

Судом роз»яснено представникам сторін права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України. Заяви в порядку ст.20 ГПК України до суду від сторін не надходили.

Судом встановлено : Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ «Ощадбанк», м.Городок Львівської області, до Державного підприємства «Великолюбінський державний спиртзавод»,смт.Великий Любінь Городоцького району Львівської області, про стягнення 53 582,04 грн. заборгованості, з яких: 50 335,83 грн. залишок прострочених платежів по відсотках, 3 246,21 грн. пеня.

Ухвалою суду від 25.04.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 16.05.2014 р.

13.05.2014 року за вх.№20403/14 в суді зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву з підстав, наведених у якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. До відзиву долучено копію Витягу з ЄДРПОУ з відомостями, які містяться в ЄДР по відповідачу.

16.05.2014 р. за вх.№21283/14 в суді зареєстровано подану позивачем письмову заяву вих.№270 від 14.05.2014 року у якій підтверджується сума заборгованості 53 582,04 грн., яка заявлена до стягнення у позові; підтверджується , що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів, крім рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі №5015/475/12, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» частково і вирішено звернути стягнення на заставлене майно, яке належить Великолюбінському державному спиртзаводу, а саме спирт етиловий ректифікований «Люкс» кількістю 14 429,62 дал. на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10013/039 філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на загальну суму 323 274,17 грн; та вирішено стягнути з Великолюбінського державного спиртзаводу 6 305,27 грн. судового збору. Як повідомляється у поданій заяві, рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 р. у справі №5015/475/12 не виконано. До заяви позивачем долучено Витяг Серії АД №007231 з відомостями, які містить ЄДР про відповідача.

В судовому засіданні 16.05.2014 року оголошувалась перерва до 11.06.2014 року, про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі (під розписку).

26.05.2014 року за вх.№22586/14 в суді зареєстровано відзив №2 за вих.№14/05-42 від 23.05.2014 року відповідача. Просить у позові відмовити повністю.

04.06.2014 р. за вх.№24542/14 в суді зареєстровано заяву позивача вих.№317 від 02 червня 2014 року по справі.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 11.06.2014 року, розгляд справи відкладався на 23.06.2014р.

20.06.2014 р. за вх.№26975/14 в суді зареєстровано поданий відповідачем документ, іменований як «аналіз розрахунку позивача».

23.06.2014 р. за вх.№3213/14 в суді зареєстровано подану позивачем заяву про продовження строку розгляду справи на п»ятнадцять днів та відкладення розгляду справи, у зв»язку із необхідністю звірки розрахунків між сторонами, що вимагає додаткового часу. Заява судом задоволена, ухвалою від 23.06.2014 року розгляд справи відкладено на 07.07.2014 року.

Ухвалою від 07.07.2014 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою від 07.07.2014 року розгляд справи відкладено на 23.07.2014 р. Згідно автоматичного розподілу членів колегії суддів у справі, визначено членами колегії суддів Сухович Ю.О. та Петрашко М.М.

07.07.2014 р. за вх.№29136/14 в суді зареєстровано подану позивачем заяву вих.№375 від 03.07.2014 року, у якій надаються пояснення по справі.

07.07.2014 року за вх.№29134/14 в суді зареєстровано заяву відповідача про скерування кореспонденції у справі на адресу вул.Львівська,176, смт.В.Любінь, Городоцький район, Львівська область.

В судове засідання 23.07.2014 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, відтак колегія суддів дійшла висновку про доцільність відкладення розгляду справи. Ухвалою від 23.07.2014 року розгляд справи відкладено на 31.07.2014 року.

24.07.2014 року за вх.№32134/14 в суді зареєстровано подані відповідачем «Заперечення вимог позивача, викладених у його заяві від 03 липня 2014 р. (вих.№375)», з підстав наведених у яких відповідач вважає неправомірним нарахування пені.

У зв»язку з відпусткою судді Сухович Ю.О., яка бере участь у колегіальному розгляді справи колегією у складі трьох суддів, призначено повторний автоматичний розподіл справи за результатами якого визначено суддю Щигельську О.І. членом колегії суддів з розгляду справи №914/1492/14; ухвалою від 31.07.2014 року розгляд справи відкладено на 15.09.2014 року.

У зв»язку з перебуванням судді Щигельської О.І. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи за результатами якого замість судді Щигельської О.І. визначено членом колегії суддів суддю Мазовіта А.Б.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності , заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Великолюбінський державний спиртзавод» в статусі юридичної особи включено до ЄДР; відомостей про внесення до ЄДР запису запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ЄДР не містить, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ, копія якого долучена відповідачем до справи, підтверджується відповідачем.

27.05.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією -Городоцьке відділення №6324 ВАТ «Ощадбанк» (позивач, за договором - банк) та Державним підприємством «Великолюбінський державний спиртзавод» (відповідач, за договором - позичальник) укладено договір кредитної лінії №2062-7, згідно якого сторони погодили суму максимального ліміту кредитування в розмірі 300 000,00 грн. (надалі -Договір).

Відповідно до п.2.7 Договору, за користування кредитом позичальник зобов»язаний оплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим Договором. При користуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватися наступним :

п.п.2.7.1: проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 25 (двадцять п»ять ) процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором;

п.п.2.7.2: проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається;

п.п.2.7.3: нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4 цього Договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10-го календарного дня місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10 червня 2010 року.

Відповідно до п.1.1 Договору, зобов»язання - це зобов»язання позичальника перед банком щодо повернення суми отриманого кредиту відповідно та на виконання умов цього Договору, сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, а також комісій, відшкодування завданих банку збитків та інших платежів, що підлягають сплаті згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.9 Договору погашення зобов»язань позичальником здійснюється в такій послідовності : прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);сплата прострочений комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим Договором (якщо прострочення буде мати місце);строкові нараховані проценти за користування кредитом;комісійні винагороди за кредитом, визначені цим Договором; пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце);пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення буде мати місце);інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього Договору;строкова основна сума боргу за кредитом.

У п.п.3.1.3 п.3.1 Договору (умови кредитування) сторони погодили, що будь-яке невиконання позичальником зобов»язання або його частини в строки, визначені цим Договором, породжує у банку право відмінити наступні видачі кредиту (його частини), а у позичальника створює обов»язок достроково погасити заборгованість у повному обсязі.

Сторони підтверджують, що відміна банком наступних видач кредиту не є односторонньою зміною умов цього Договору.

Відповідно до п.п.3.2.1, 3.2.2 п.3.2 «дострокове погашення кредиту», позичальник має право в будь-який час після письмового повідомлення Банку не менш ніж за три банківські дні провести дострокове погашення всієї суми наданого кредиту за умови, що в будь-якому випадку нараховані банком проценти за користування кредитом, належні до сплати комісійні винагороди та всі інші суми, які повинні бути сплачені згідно з умовами цього Договору, будуть сплачені позичальником у той же час.

Після письмового повідомлення позичальник проводить дострокове погашення кредиту у формі, що задовольняє Банк, та згідно з вказаними в п.3.2.1 умовами.

Відповідно до п.п.3.3.1 п.3.3 (відкликання банком кредиту) , банк має право у випадках, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов»язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором), у тому числі, але не виключно, якщо, зокрема: позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором; прийнято рішення про припинення (реорганізацію або ліквідацію) та/або розпочата процедура реорганізації або ліквідації позичальника, якщо такі дії здійснюються без попередньої письмової згоди Банку.

Відповідно до п.п.3.3.2 п.3.3 Договору, після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов»язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього Договору.

Позичальник зобов»язувався (п.п.5.3.2 п.5.3 Договору) точно в строки, обумовлені цим Договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим Договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов»язань за цим Договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в Договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов»язань за цим Договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому Договорі, а саме :

п.п.7.1.1: за порушення взятих на себе зобов»язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов»язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Сторони домовились (п.9.1 Договору) про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов»язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення сум кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього Договору.

Цей Договір може бути змінений та доповнений за взаємною згодою Сторін ( п.10.1 Договору).

Відповідно до п.10.2, всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Додаткові договори та будь-які інші правочини, укладені на зміну та доповнення умов цього Договору, є його невід»ємною частиною (п.10.3 Договору).

Відповідно до п.10.5, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов»язань за цим Договором .

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК), факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (в чинній редакції) обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК .

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі №5015/475/12 встановлено факт укладення 27.05.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією -Городоцьке відділення №6324 ВАТ «Ощадбанк» (позивач, за договором-банк) та Державним підприємством «Великолюбінський державний спиртзавод» (відповідач, за договором - позичальник) Договору кредитної лінії №2062-7 на виконання умов якого, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 300 000,00 грн., що підтверджується клопотанням позичальника №179а від 27.05.2010р. на суму 300 000,00 грн. та розпорядженням банку №227 від 27.05.2010 року на перерахунок коштів згідно платіжних доручень позичальника на суму 300 000,00 грн.

В забезпечення своєчасного і повного виконання зобов»язань, 27.05.2010 року між банком та позичальником було укладено договір застави товарів в обороті, відповідно до якого позичальник надав банку у заставу товари в обороті, а саме, спирт етиловий ректифікований «Люкс» в кількості 14 329,62 дал., вартістю 919888,00 грн., що знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь.

Судом було встановлено також, що відповідач свої зобов»язання по договору належним чином не виконав, у зв»язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 337 686,24 грн., а саме : 299 994,25 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 6 352,34 грн. сума несплачених відсотків, 31 339,65 грн.- сума нарахованої пені по кредиту.

Дана обставина, як зазначено у рішення від 13.03.2012 року у справі №5015/475/12, відповідачем не заперечена.

Як вбачається з судового рішення від 13.03.2012 року , позивачем було нараховано відповідачу , відповідно до п.7.1 Договору №2062-7 від 27.05.2010 р., за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. пеню за несвоєчасну сплату платежів по кредиту, що відповідно до поданого розрахунку становить 31 339,65 грн. Покликаючись на норми ст.232 ГК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення пені, стягнувши з останнього пеню в розмірі 23 313,72 грн. за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року.

Відтак, рішенням суду від 13.03.2012 року у справі №5015/475/12 позов задоволено частково. Звернуто стягнення на заставлене майно, яке належить Великолюбінському державному спиртзаводу, а саме: спирт етиловий ректифікований «Люкс» кількістю 14 429,62 дал. на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ, в особі ТВБВ №10013/039 1 типу філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на загальну суму 323 274,17 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення несплачених відсотків на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України. В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі №5015/475/12 не оскаржувалось сторонами, набрало законної сили.

Як стверджує позивач, і це підтверджує відповідач, станом на день подання до господарського суду Львівської області позовної заяви вих.№223 від 17.04.2014 року, рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2012 року у справі №5015/475/12 не виконано .

01 листопада 2013 року Банк і позичальник уклали Додатковий договір до Договору кредитної лінії №2062-7 від 27.05.2010 року, у п.1 якого досягли згоди та домовились припинити нарахування процентів за користування кредитом, які нараховані на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом, та нарахування комісійної винагороди, яка зазначена у п.2.7.2 кредитного договору, починаючи з 01 листопада 2013 року.

Відповідно до п.2 Додаткового договору від 01 листопада 2013 року , цей Додатковий договір є невід»ємною частиною кредитного договору.

Як вбачається із документів у справі, нарахування відсотків у справі №5015/475/12 проведено включно по 31.01.2012 року. У даному позові позивач просить стягнути заборгованість по прострочених відсотках в сумі 50 335,83 грн., нарахованих за період з 01.03.2013 р - 31.10.2013 року (детальні розрахунки долучені до заяви (вх.№24542/14). Пеня в сумі 3 246,21 грн. нарахована за період з 11.04.2013 р -04.04.2014 р. ( розрахунок додається до позовної заяви).

Суд вбачає за доцільне зазначити про наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, ч.4 ст.22 ГПК визначає, зокрема збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, однак не обов»язок позивача. Господарський суд не наділений правом з власної ініціативи збільшувати чи зменшувати розмір заявлених позивачем позовних вимог.

Волевиявлення позивача про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог повинно викладатись у відповідній письмовій заяві, яка подається на розгляд до суду і, за умови прийняття якої до розгляду, суд розглядає вимоги позивача за такою заявою у збільшеному чи зменшеному розмірі. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

У заяві (вх.№24542/14 від 04.06.14 р.) позивач повідомляє, що відповідно до уточненого розрахунку заборгованості по ДП «Великолюбінському державному спиртзаводу» станом на 30.05.2014 р. заборгованість становить 353 618,56 грн., яка складається: із заборгованості по простроченому кредиту - 299 960,00 грн.; із заборгованості по прострочених відсотках - 50 335,83 грн.; з пені за простроченими відсотками - 3 322,39 грн. (згідно розрахунку, долученого до позовної заяви розрахунок суми заборгованості проведено станом на 17.04.2014 року і пеня складає 3 246,21 грн., вимога про стягнення якої заявлена позивачем у позовній заяві).

Однак, волевиявлення про зменшення розміру пені по заявленій у позовній заяві вимозі, заява ( вх.№24542/14) не містить. Таким чином, суд розцінює зазначену заяву як пояснення позивача по справі, однак не як заяву про зменшення розміру позовних вимог, зокрема в частині вимоги про стягнення пені. Відтак, справа розглядається в межах заявлених позивачем у позовній заяві вимог, за межі яких суд не наділений правом виходити.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.120 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України , зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором.

Згідно ст.599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1,3 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов»язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов»язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між банком і позичальником виникли правові відносини на підставі укладеного Договору кредитної лінії №2062-7 від 27.05.2010р.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на момент звернення Банку з позовом до суду заборгованість відповідача за кредитним договором (згідно розрахунку, проведеного станом на 17.04.2014 ) становила : 299 960,44 грн. - заборгованість по простроченому кредиту, 50 335,83 грн. заборгованість по прострочених відсотках.

Вказана сума заборгованості не спростована відповідачем.

Порушенням зобов»язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне зобов»язання).

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов»язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом до дня повернення позики передбачений як умовами Договору кредитної лінії №2062-7 від 27 травня 2010 року (п.п.2.7.2 : проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно до повного погашення заборгованості за цим договором) так і нормами чинного законодавства. Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача про безпідставність нарахування відсотків після договірної дати кредитної лінії, оскільки відповідно до умов Договору відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним до повного погашення заборгованості за цим договором, тобто до дня повернення кредиту.

Враховуючи зазначене та положення ст.599 ЦК України і ст.202 ГК України, не є підставним вважати виникнення у відповідача зобов»язання внаслідок набрання рішенням у справі №5015/475/12 законної сили, оскільки це зобов»язання у відповідача виникло на підставі Кредитного договору №2062-7 від 27.05.2010 року щодо дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків, а також стягнення нарахованої пені і внаслідок його неоплати до моменту перерахування відповідачем коштів, присуджених до стягнення за рішенням суду №5015/475/12 не є таким, що припинилося.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

У ст.599 ЦК зазначено, що зобов»язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу ухвалення рішення суду (Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Судової палати у цивільних справах управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України із змінами та доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін вказаного договору.

Чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. (Постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 в справі №10/25; постанова від 12 вересня 2011 р у справі №6/433-42/183; постанова від 23 січня 2012 р. у справі №37/64; постанова від 01.11.2012р у справі №5011-32/5219-2012 і т.д.).

Крім того, як зазначено у вищезазначених Узагальненнях ВСУ, приймаючи рішення про стягнення сум за кредитним договором, суду слід керуватися положеннями ч.1 ст.1059 ЦК та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК є платою (винагородою) за користування грошовими коштами.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості по процентах в сумі 50 335,83 грн. підлягає до завдоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 246,21 грн. пені, нарахованої за період з 11.04.2013 р. по 04.04.2014 р. за порушення терміну сплати відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Згідно з ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Відповідно до п.п.7.1.1 Договору, за порушення взятих на себе зобов»язань з повернення сум кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов»язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Як було зазначено вище, позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит в строк до 27.05.2011р. Відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту, сплати процентів розпочався з 28.05.2011р. і закінчився 28.11.2011р. Відтак, підстави для нарахування пені за інший період, ніж зазначені 6 місяців -відсутні.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 27.04.2012р. № 3-27гс12, яка в силу вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1,2,4-3,32,33,34,36,43,44,49,82,84,85 ГПК України, Господарський суд Львівської області,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Великолюбінський державний спиртозавод» (вул.Львівська, 176, смт.Великий Любінь , Городоцький район, Львівська область,81555; ідентифікаційний код 00374700) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул.Госпітальна,12-Г,м.Київ, 01001, ідентифікаційний код -00032129) в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ «Ощадбанк» (майдан Гайдамаків,27, м.Городок, Львівська область, 81500; ідентифікаційний код 09325703) 50 335,83 грн. боргу по відсотках та 1716,31 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст..116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

В судовому засіданні 15.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі. Повний текст рішення складено 22.09.2014 р.

Головуючий-суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.