Постанова

від 24.12.2014 по справі 914/1492/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа № 914/1492/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич Г.В. Орищин

при секретарі судового засідання Мазепі Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ "Ощадбанк" № 560 від 30.09.2014

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2014

у справі № 914/1492/14

за позовом: ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/039 філії - Львівського облуправління АТ "Ощадбанк", м. Городок Львівської області

до відповідача: Державного підприємства "Великолюбінський державний спиртзавод", смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 53 582,04 грн

За участю представників:

позивача: Романова Н.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: судді - доповідача Кордюк Г.Т., суддів Гриців В.М., Якімець Г.Г.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого - судді Кордюк Г.Т., розпорядженням керівника апарату суду №129 від 05.11.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/1492/14

05.11.2014 автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1492/14 розподілено до розгляду судді-доповідачу Хабіб М.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.14 у склад колегії для розгляду справи введено суддів Гриців В.М., Якімець Г.Г.

У зв'язку з перебуванням судді Г.Г. Якімець у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.14 у склад колегії для розгляду справи замість судді Г.Г.Якімець введено суддю О.В. Зварич.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.14 у зв'язку із зайнятістю судді В.М. Гриців в іншому судовому засіданні у склад колегії для розгляду справи замість судді В.М. Гриців введено суддю Г.В. Орищин.

При зміні складу колегії суддів розгляд справи розпочинався заново.

В судових засіданнях оголошувалась перерва: 09.12.2014 - до 23.12.2014; 23.12.2014 - до 24.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Великолюбінський державний спиртзавод" про стягнення 53 582,04 грн заборгованості, з яких: 50 335,83 грн залишок прострочених платежів по відсотках, 3 246,21 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2010 сторонами був укладений договір кредитної лінії № 2062-7, умовами якого встановлено суму максимального ліміту - 300 000грн під 25% річних та остаточний термін повернення - не пізніше 27.05.2011.

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі №5015/475/12 присуджено до стягнення з відповідача на користь банку 323 274,17 грн. заборгованості за договором, шляхом звернення на заставлене майно - 14 429,69 дал. спирту етилового. Однак, на момент звернення з даним позовом до суду судове рішення у справі №5015/475/12 не виконане та не сплачені проценти за користування кредитом за березень-жовтень 2013року в сумі 50 335,83грн. За прострочення сплати процентів позивач заявив до стягнення пеню в сумі 3 246,21 грн , яка нарахована за період з 11.04.2013 по 04.04.2014р

04.06.2014 позивач подав заяву (вх.№24542/14 від 04.06.14), в якій вказав, що відповідно до уточненого розрахунку заборгованості по ДП "Великолюбінському державному спиртзаводу" станом на 30.05.2014 заборгованість становить 353 618,56 грн, яка складається: із заборгованості по простроченому кредиту - 299 960,00 грн; із заборгованості по прострочених відсотках - 50 335,83 грн; з пені за простроченими відсотками - 3 322,39 грн. Суд першої інстанції розцінив зазначену заяву як пояснення позивача по справі, а не як заяву про зміну розміру позовних вимог, зокрема, в частині вимоги про стягнення пені, оскільки вона не містить волевиявлення позивача щодо зміни розміру позовних вимог в частині стягнення пені, тому справа розглядалася в межах позовних вимог, заявлених позивачем у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2014 у справі № 914/1492/14 (головуючий суддя - Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б., Петрашко М.М.) позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ДП "Великолюбінський державний спиртозавод" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ "Ощадбанк" 50 335,83 грн заборгованості по відсотках та 1716,31 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст.11, 525, 526, 549, 598, 599, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, постановами Верховного Суду України, зокрема: від 20 грудня 2010 р. у справі №10/25; від 12 вересня 2011р. у справі №6/433-42/183; від 23 січня 2012 р. у справі №37/64; від 01.11.2012 у справі №5011-32/5219-2012, від 27.04.2012 № 3-27гс12.

При прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 50 335,83 грн місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом до дня повернення позики передбачений як умовами договору кредитної лінії №2062-7 від 27 травня 2010 року (п.п.2.7.2: проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно до повного погашення заборгованості за цим договором) так і нормами чинного законодавства ( ст. 1048 ЦК України). Водночас, судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про стягнення 3 246,21 грн пені, нарахованої за період з 11.04.2013 по 04.04.2014 за порушення терміну сплати відсотків, з тих підстав, що договором встановлений строк виконання зобов'язань - до 27.05.2011. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Отже, відсутні підстави для нарахування пені за період з 11.04.2013 по 04.04.2014

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 246,21 грн пені, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Скаржник зазначає, що предметом позову було стягнення процентів за користування кредитом за період з березня по жовтень 2013, а також стягнення пені за несвоєчасну сплату названих процентів за цей період. При цьому вказує, що нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів за березень - жовтень 2013 не перевищує шести місяців від дня, коли відповідне щомісячне зобов'язання мало бути виконане. Відтак вважає, що пеня нарахована відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України, а висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені помилковим, таким, що зроблений без врахування умов кредитного договору (п.п.2.7.2,2.7.3,7.1.1), положень ст.ст.610-612 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України та фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 23.12.2014 представник скаржника( позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти цих доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 23.12.2014 оголошено перерву до 24.12.2014.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2014 з'явився, підтримав свої доводи та вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.05.2010 Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"(перейменованим на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") в особі керуючого філією - Городоцьке відділення №6324 ВАТ "Ощадбанк" (перетворене у територіальне відокремлене безбалансове відділення №10013/039 філії-Львівського облуправління АТ "Ощадбанк") та Державним підприємством "Великолюбінський державний спиртзавод" укладено договір кредитної лінії №2062-7, за умовами якого банк зобов'язується надати кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами, а позичальник зобов'язується отримати кредит та повернути його у встановлені договором строки, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.

Договором встановлена сума максимального ліміту кредитування в розмірі 300 000,00 грн. та остаточний термін повернення - не пізніше 27.05.2011( пункти 2.2 та 2.3 договору

Відповідно до п.2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 25 процентів річних.

Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором( п. 2.7.2 договору).

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4 цього Договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10-го календарного дня місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту ( п.2.7.3 договору).

За умовами пункту 2.7.4 договору банк вправі встановити процентну ставку в розмірі 30% річних у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених пунктами 5.3.5 та 5.3.6 договору.

Згідно з п.7.1.1 договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі №5015/475/12, яке набрало законної сили, вирішено звернути стягнення на заставлене майно, яке належить Великолюбінському державному спиртзаводу, а саме: спирт етиловий ректифікований "Люкс" кількістю 14 429,62 дал. на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", м.Київ, в особі ТВБВ №10013/039 1 типу філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк", на загальну суму 323 274,17 грн. Зі змісту рішення випливає, що в суму 323 274,17 грн. ввійшла прострочена заборгованість по кредиту- 299 994,25 грн. та пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.06.2011 по 30.11.2011.

Провадження у справі в частині стягнення несплачених відсотків припинене на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України. В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду у справі №5015/475/12 не виконане.

Відповідач пояснив його невиконання тим, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» шляхом приєднання державних підприємств та об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до ДП « Укрспирт» та шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, 14.10.2010 до ЄДР внесено запис, що Великолюбінський державний спиртзавод перебуває у стані припинення за рішенням засновників.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2013 сторони уклали Додатковий договір до Договору кредитної лінії №2062-7 від 27.05.2010, згідно з яким сторони домовились про припинення з 01.11.2013 нарахування процентів за користування кредитом на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом, та нарахування комісійної винагороди, яка зазначена у п.2.7.2 кредитного договору.

Водночас, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач не сплатив процентів за користування кредитом за період з березня по жовтень 2013року в сумі 50 335,83грн.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч1 ст.1054 параграфа 2 глави 71 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору кредитної лінії №2062-7 від 27.05.2010 банк надав відповідачу кредит під 25% річних за користування кредитом, який відповідач мав повернути до 27.05.2011.

Відповідач своїх зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2012 у справі №5015/475/12, яке набрало законної сили, вирішено звернути стягнення на заставлене майно відповідача на загальну суму 323 274,17 грн. Однак, назване рішення суду не виконане, крім того відповідачем не сплачені проценти за користування кредитом за період з березня по жовтень 2013року в сумі 50 335,83грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника за договором.

З огляду на невиконання рішення суду у справі №5015/475/12, на умови договору (п.2.7.2), яким передбачено сплату процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості по кредиту, а також враховуючи положення ст. 1048 ЦК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з березня по жовтень 2013 року в сумі 50 335,83 грн. обґрунтованим та правомірним.

Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 246,21 грн пені, нарахованої за період з 11.04.2013 по 04.04.2014 за порушення терміну сплати відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває упродовж шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та підтверджено представником позивача (скаржника) в судовому засіданні, всі зобов'язання за договором, в т.ч. щодо сплати процентів за користування кредитом, мали бути виконані відповідачем до 27.05.2011 наступним чином: до 01.04.2011 підлягав погашенню кредит в сумі 100 000.00грн; до 01.05.2011 - ще 100 000,00 грн, до 27.05.2011 - останніх 100 000,00грн, при цьому проценти за користування кредитом підлягали сплаті щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним. Умовами договору (п.7.1.1) передбачено сплату пені за порушення позичальником (відповідачем) названих строків повернення сум кредиту, сплати комісійних винагород та процентів за користування кредитом. Нарахування пені на проценти, які підлягають сплаті за користування кредитом поза межами строків, визначених договором, умовами договору не передбачено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування пені за період з 11.04.2013 по 04.04.2014 за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та вважає доводи скаржника необґрунтованими, а відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені правомірною.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що скаржником не доведено наявності підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення місцевого суду.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2014 у справі №914/1492/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 29.12.2014

Головуючий-суддя М.І.Хабіб

суддя О.В.Зварич

суддя Г.В. Орищин