Постанова

від 06.08.2014 по справі п/811/1807/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року справа № П/811/1807/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Агропромбудресурс» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0000902206, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агропромбудресурс» (далі - позивач, ПП «Агропромбудресурс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0000902206.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період всього у сумі 159876, 00 грн. У тому числі у січні 2014 року в сумі 52219,00 грн. та у лютому 2014 року в сумі 107657,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарські операції між позивачем та ПП «ВІП-Партнер» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та контрагентом недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Позивач зазначає, що за умови дотримання посадовими особами Кіровоградської ОДПІ норм податкового законодавства під час проведення перевірки, всі документи були б надані ним.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом - ПП «ВІП-Партнер» Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийнято згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 06 серпня 2014 року представники сторін не з'явились, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т.1, а.с.183, 185).

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство «Агропромбудресурс» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 28.05.2010 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (т.1, а.с.11). Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №769 від 30.04.2014 року (т.1, а.с.154) посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агропромбудресурс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «ВІП-Партнер» за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт № 106/11-23-22-06/37096823 від 16.05.2014 року (т.1, а.с.12-35).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податковий кредит з ПДВ за перевіряємий період всього у сумі 159876, 00 грн. У тому числі у січні 2014 року в сумі 52219,00 грн. та у лютому 2014 року в сумі 107657,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000902206 від 29.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 239814,00 грн., в тому числі за основним платежем - 159876,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 79938,00 грн. (т.1, а.с.36).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 , з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом - ПП «ВІП-Партнер» на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «ВІП-Партнер» (Постачальник) укладено ряд договорів поставки:

- №1/2-2013 від 01.02.2013 року (т.1, а.с.51-52);

- №1/03-2013 від 01.03.2013 року (т.1, а.с.54-55);

- №2/03-2013 від 04.03.2013 року (т.1, а.с.57-58);

- №3/03-2013 від 06.03.2013 року (т.1, а.с.60-61).

Відповідно до умов договорів Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське ведення) Покупцю певний товар (лінія автоматичної різки-ломки скла, лінія мийки скла, автоматична установка змішування та дозування та похилий вихідний конвеєр), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснювати оплату на умовах договору.

Фактичне отримання позивачем від ПП «ВІП-Партнер» лінії автоматичної різки-ломки скла підтверджується видатковою накладною (т.1, а.с.142).

Вищевказаний товар введено в експлуатацію та передано в тимчасове оплатне користування, що підтверджується договором найму (оренди) обладнання №4/06-2014 від 04.06.2014 року та актом прийому-передачі обладнання (т.1, а.с.139-141, 187-190).

Відповідно до додаткових угод до договорів інший товар (лінія мийки скла, автоматична установка змішування та дозування та похилий вихідний конвеєр) Постачальник повинен поставити у термін до 30.11.2014 року (а.с.132-135).

Оплата товару здійснювалась відповідно до договорів поруки №1/02П від 01.02.2013 року, №1/03П-1 від 01.03.2013 року, №1/03П-3 від 06.03.2013 року, №1/03П-2 від 04.03.2013 року укладених між фізичною особою ОСОБА_1 (Поручителем) та ПП «ВІП-Партнер» (т.1, а.с.202, 207, 2013, 220).

На виконання вищезазначених договорів поруки позивачем до матеріалів справи долучено квитанції до прибуткового касового ордера, акти виконаних робіт, договори позики №1-02 від 01.02.2013 року №1-03/3 від 06.03.2013 року, №1-03/1 від 01.03.2013 року, №1-03/2 від 04.032013 року укладені між фізичною особою ОСОБА_1 та ПП «ВІП-Партнер», угоди про зменшення заборгованості до договорів позики та акти звірки розрахунків (т.1, а.с.197-201, 203-206, 208-212, 214-219, 221-247).

Дослідивши подані докази суд дійшов висновку, що товар відповідно до договорів поставки оплачений у повному обсязі.

Судом також встановлено, що ПП «ВІП-Патнер» виписав на адресу ПП «Агропромбудресурс» податкові накладні на загальну суму ПДВ 159876,00 грн. (т.1, а.с.63-68, 82-86, 92-95, 99-100).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за січень і лютий 2014 року, що встановлено податковим органом під час перевірки ПП «Агропромбудресурс» та про що свідчать податкові декларації з ПДВ за 2014 рік з додатком 5 та реєстром отриманих та виданих податкових накладних. (т1, а.с.103-131).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що кошти, які було сплачено поручителем ПП «ВІП-Патнер» є компенсацією за отриманий товар, а також про наявність документального підтвердження виконання операцій між даними сторонами договору, наданими суду первинними документами, позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання товарів, до складу валових витрат за січень - лютий 2014р. суми нарахованих (сплачених) витрат за товари.

На дату складання податкових накладних ПП «ВІП-Партнер» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.1,а.с.50, 158).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що матеріали справи підтверджують необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 159876,00 грн. до податкового кредиту за січень - лютий 2014 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акт про результати документальної перевірки ТОВ «ВІП-Партнер» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «АС Партнер» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Адвалор-Аккаунт» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, ТОВ «Фірма Пром Інвес» за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включений до ЄДРПОУ.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі № К/800/12455/13.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі № К/9991/65870/12, від 05.09.2013 у справі № К/800/13176/13, від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «ВІП-Партнер» за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПП «Агропромбудресурс» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Агропромбудресурс» - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0000902206 прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області.

3.Присудити Приватному підприємству «Агропромбудресурс» (код ЄДРПОУ - 37096823) судові витрати в розмірі 487,20 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 487,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Код ЄДРПОУ - 38758683).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук