Ухвала

від 08.12.2015 по справі п/811/1807/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 рокусправа № П/811/1807/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року по справі №П/811/1807/14 за позовом Приватного підприємства "Агропромбудресурс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Приватне підприємство "Агропромбудресурс" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0000902206, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності правочинів, укладених з ПП "ВІП-Партнер" та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 05.05.2014 року по 12.05.2014 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Агропромбудресурс" з питань

правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "ВІП-Партнер" за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт № 106/11-23-22-06/37096823 від 16.05.2014 року.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством вимог п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період всього у сумі 159876, 00 грн., в тому числі: у січні 2014 року в сумі 52219,00 грн., у лютому 2014 року в сумі 107657,00 грн.

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Так, перевіркою встановлено, що ПП "Агропромбудресурс" відображено у податковому обліку господарські операції з ПП "ВІП-Партнер" з поставки товарів.

Вказані господарські взаємовідносини ОДПІ вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ПП "Агропромбудресурс" права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки про нереальність господарських операцій ОДПІ зроблено з огляду на акт Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 30.10.2013 №97/11-23-22-06/38268514 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВІП-Партнер» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «АС Партнер» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Адвалор-Аккаунт» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, ТОВ «Фірма Пром Інвес» за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, яким встановлено здійснення ТОВ «ВІП-Партнер» діяльності, що спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Враховуючи вищезазначений акт, ОДПІ зроблено висновок про не реальність господарських операцій між ПП "Агропромбудресурс" та ТОВ «ВІП-Партнер», що свідчить про неправомірність формування ПП "Агропромбудресурс" податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

На підставі акту перевірки № 106/11-23-22-06/37096823 від 16.05.2014 року ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 року №0000902206, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 239814,00 грн., в тому числі за основним платежем - 159876,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 79938,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «ВІП-Партнер», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду акт перевірки ТОВ «ВІП-Партнер», в якому проаналізовано фінансово-господарську діяльність ТОВ «ВІП-Партнер» по взаємовідносинам з ПП «АС Партнер», ТОВ «Адвалор-Аккаунт», ТОВ «Фірма Пром Інвес». При цьому, ОДПІ не зазначає яке відношення має до цих суб'єктів підприємницької діяльності позивач з огляду на те, що останній не мав з ними господарських взаємовідносин. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, обставини, які викладені в акті перевірки ПП "Агропромбудресурс", не свідчать про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, що б могло бути підставою для прийняття контролюючим органом рішення про збільшення сум грошового зобов'язання.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що між ПП "Агропромбудресурс" (Покупець) та ПП "ВІП-Партнер" (Постачальник) укладено ряд договорів поставки:

- №1/2-2013 від 01.02.2013 року (т.1, а.с.51-52);

- №1/03-2013 від 01.03.2013 року (т.1, а.с.54-55);

- №2/03-2013 від 04.03.2013 року (т.1, а.с.57-58);

- №3/03-2013 від 06.03.2013 року (т.1, а.с.60-61).

Відповідно до умов договорів Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське ведення) Покупцю певний товар (лінія автоматичної різки-ломки скла, лінія мийки скла, автоматична установка змішування та дозування та похилий вихідний конвеєр), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснювати оплату на умовах договору.

Фактичне отримання позивачем від ПП "ВІП-Партнер" лінії автоматичної різки-ломки скла підтверджується видатковою накладною №6/04-001 выд 04.06.2014р.(т.1, а.с.142).

В подальшому вищевказаний товар введено в експлуатацію та передано в тимчасове оплатне користування ПП «Граслайн», що підтверджується договором найму (оренди) обладнання №4/06-2014 від 04.06.2014 року та актом прийому-передачі обладнання (т.1, а.с.139-141, 187-190).

Відповідно до додаткових угод до договорів інший товар (лінія мийки скла, автоматична установка змішування та дозування та похилий вихідний конвеєр) Постачальник повинен поставити у термін до 30.11.2014 року (т.1, а.с.132-135).

Оплата товару здійснювалась відповідно до договорів поруки №1/02П від 01.02.2013 року, №1/03П-1 від 01.03.2013 року, №1/03П-3 від 06.03.2013 року, №1/03П-2 від 04.03.2013 року укладених між фізичною особою ОСОБА_1. (Поручителем) та ПП "ВІП-Партнер" (т.1, а.с.202, 207, 213, 220).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів поруки позивачем до матеріалів справи долучено квитанції до прибуткового касового ордера, акти виконаних робіт, договори позики №1-02 від 01.02.2013 року №1-03/3 від 06.03.2013 року, №1-03/1 від 01.03.2013 року, №1-03/2 від 04.032013 року укладені між фізичною особою ОСОБА_1. та ПП "ВІП-Партнер", угоди про зменшення заборгованості до договорів позики та акти звірки розрахунків (т.1, а.с.197-201, 203-206, 208-212, 214-219, 221-247).

Крім цього, ПП "ВІП-Патнер" виписав на адресу ПП "Агропромбудресурс" податкові накладні №74 від 21.02.2013р., №75 від 22.02.2013р., №76 від 25.02.2013р., №77 від 26.02.2013р., №78 від 27.02.2013р., №79 від 28.02.2013р. (т.1, а.с.63-68), №97 від 11.03.2013р., №98 від 12.03.2013р., №84 від 14.03.2013р., №100 від 15.03.2013р., №101 від 18.03.2013р. (т.1, а.с. 82-86), №102 від 19.03.2013р., №103 від 20.03.2013р., №104 від 21.03.2013р., №105 від 22.03.2013р. (т.1, а.с.92-95), №106 від 25.03.2013р., №107 від 26.03.2013р. (т.1, а.с.99-100) на загальну суму ПДВ 159876,00 грн.

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за січень і лютий 2014 року, що встановлено податковим органом під час перевірки ПП "Агропромбудресурс" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ за 2014 рік з додатком 5 та реєстром отриманих та виданих податкових накладних. (т.1, а.с.103-131).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, найменування поставленого товару, його кількість та вартість, в них зазначені сторони господарських операцій та особи відповідальні за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів ОДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП "ВІП-Патнер", а відповідно і про необґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті обставини, які зазначені в акті перевірки. Натомість, вказаним підставам для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року по справі №П/811/1807/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська